Чому Польща не зацікавлена у затримці вступу України до Європейського Союзу та як вирішити існуючі розбіжності.
Польща зацікавлена в тому, щоб Україна стала членом сильного й ефективного Європейського Союзу.
Тридцять років тому Польща приєдналася до Європейського Союзу, що відповідало як геостратегічним, так і економічним інтересам Німеччини. Сьогодні аналогічні міркування мають впливати на позицію Польщі щодо потенційного вступу України до ЄС.
Проте, на шляху до досягнення цієї стратегічної мети виникнуть вимоги для взаємного адаптування, і опір з боку тих секторів, які зустрічаються з цією необхідністю, буде неминучим.
Про те, чи можливий компроміс у цих питаннях між Польщею та Україною і якими є польські пріоритети у процесі вступу України до ЄС, читайте в статті уповноваженого уряду Польщі на переговорах щодо членства країни в ЄС Яна Трущинського Розширення в інтересах Польщі: якою має бути політика Варшави щодо вступу України до ЄС. Далі - стислий її виклад.
У Польщі протягом останніх двох років відбувалися протести аграріїв та блокування прикордонних переходів з Україною.
Польські аграрії та транспортні компанії висловлюють занепокоєння щодо лібералізації торгівельних і транспортних умов між Україною та країнами ЄС, вважаючи це надмірним ризиком для своєї конкурентоспроможності на ринку Євросоюзу.
Ці та інші проблеми в галузі вимагатимуть креативних та ефективних підходів, проте вони не можуть стати перешкодою або суттєво затримати реалізацію стратегічного завдання - інтеграції України в Європейський Союз.
Враховуючи попередній досвід розширення Європейського Союзу, можна стверджувати, що на кожному етапі переговорів про вступ були досягнуті рішення, які сприяли полегшенню соціально-економічної адаптації та суспільного сприйняття наступних етапів розширення Союзу.
Не існує жодних підстав, чому не можна було б досягти аналогічних результатів у переговорах щодо вступу України.
Саме з цієї причини Україна, з її відносно значним демографічним та кваліфікаційним потенціалом, а також різноманітною економічною структурою, має можливість повторити успішний шлях Іспанії та Польщі після їхнього приєднання до Європейського Союзу.
Проте, перш ніж це станеться, Україні, а також усім нам, доведеться здійснити чимало зусиль у найближчі роки.
Оптимальний темп і стабільні позитивні результати реформ в Україні можуть сприяти завершенню переговорного процесу щодо вступу приблизно до 2030 року.
Що стосується найближчої перспективи, то амбіції Польщі повинні полягати в тому, щоб досягти відкриття переговорів про вступ у кластері "Засадничі глави" (Fundamentals) під час польського головування в Раді ЄС у першій половині 2025 року.
Очікуване і реалістичне завершення переговорів у середньостроковій перспективі є критично важливим для підтримання мотивації та енергії на обох сторонах переговорного процесу, особливо в контексті української політичної ситуації.
Отже, Польща зобов'язана систематично діяти для того, щоб ЄС-27 встановив бажаний термін для ведення переговорів.
Польща повинна використати свій голос у переговорній групі Україна-ЄС, щоб запобігти сценарію, за якого в першу чергу будуть прийняті до ЄС лише одна або кілька західнобалканських країн.
Безсумнівно, стратегічні інтереси Польщі полягають також у тому, щоб жодна країна з ЄС-27 не могла зловживати процесом переговорів, намагаючись змусити Україну робити поступки в питаннях, що стосуються лише двосторонніх відносин і не мають жодного зв'язку з вимогами Європейського Союзу щодо адаптації України.
Враховуючи географічну близькість і невелику мовну перешкоду, Польща має всі підстави активно допомагати Україні в її підготовці до вступу.
Отже, хоч перед нами стоїть безліч завдань на найближчі кілька років, їх цілком можливо реалізувати.
Звичайно, за умови, якщо ми забезпечимо збереження вступу України до ЄС як реального політичного пріоритету як для Києва, так і для Варшави та столиць інших країн-членів ЄС.
