Чому Європа є викликом для Трампа і в чому полягає її потужність?
На противагу словам президента США Дональда Трампа, віцепрезидента Джей Ді Венса та прихильників руху MAGA, Європейський Союз не переживає період занепаду.
Протилежно очікуванням, у ряді аспектів європейський проєкт виявився значно більш вдалим, ніж могли сподіватися навіть найбільш оптимістично налаштовані його творці, зазначає Альберто Алеманно, професор права ЄС у HEC Paris.
Більш глибокий аналіз переваг Європи та труднощів, що її оточують, можна знайти в колонці "Успіх Європи: що залишив без уваги Трамп і як ЄС протистоїть США та Китаю". Нижче представлено короткий виклад цього матеріалу.
Автор статті зазначає, що вперше за сучасну епоху інші міжнародні учасники визнають Європу як незалежного політичного суб'єкта.
Протягом останніх тридцяти років у Європі було сформовано політичну та регуляторну структуру, яка унеможливлює для зовнішніх сил обійти її, працюючи з 27 окремими національними урядами. Тепер їм потрібно взаємодіяти з Європою як з єдиним організмом, зазначає Альберто Алеманно.
За його словами, Європу більше не сприймають лише як геополітичного актора - а як конкурентну модель організації економічного та політичного життя, як політичну спільноту.
"На відміну від американського капіталізму, що акцентує увагу на швидкості, масштабах і накопиченні, а також від китайського авторитаризму, який підпорядковує ринки та політичну владу централізованому контролю держави, європейська соціальна ринкова економіка зосереджена на демократичному виборі, соціальному захисті та верховенстві права", - зазначає професор права ЄС в HEC Paris.
Він підкреслює, що антипатія адміністрації президента США Дональда Трампа до Європейського Союзу не зводиться лише до конкретних нормативних актів, а стосується відмови від цілісної системи, в якій робітники мають можливість впливати на прийняття рішень через колективні дії. У цій системі загальне охорона здоров'я та освіта вважаються невід'ємними правами, а антимонопольні закони сприяють розвитку конкуренції, а не підтримують інтереси державних чи політично зв'язаних компаній.
Алеманно підкреслює, що транснаціональні корпорації, які бажають отримати доступ до ринку Європейського Союзу, змушені адаптуватися до європейських норм, що надає можливість ЄС формувати умови глобальної конкуренції.
На переконання автора статті, активний супротив європейській моделі свідчить про її ефективність: вона перетворилася на потужну силу, з якою неможливо не рахуватися.
Факти говорять самі за себе. Ключові економіки Європейського Союзу не лише зрівнялися з США, але й у деяких аспектах випереджають їх, демонструючи вищу продуктивність на годину праці, більшу тривалість життя та значно меншу нерівність доходів.
Рейтинги якості життя стабільно ставлять такі європейські міста, як Відень і Копенгаген, вище за їхні американські аналоги", - пише професор права ЄС в HEC Paris.
Він зазначає, що Європа також прийняла мільйони мігрантів, зберігши при цьому соціальну згуртованість.
В цілому, ці характеристики демонструють, чому авторитарні уряди бачать Європейський Союз як загрозу, в той час як підприємства, які прагнуть максимізувати свої прибутки, сприймають його як перешкоду.
ЄС бракує не інституційної спроможності, а політичної волі захищати власну модель і довести процес інтеграції до завершення", - наголошує автор колонки.
Безперечно, Європа стикається з серйозними викликами і в ЄС зійшлися на єдиному діагнозі: надмірне регулювання.
"Логіка цього регуляторного відкату проста: у світі, де домінують США та Китай, Європа має відмовитися від своєї соціально-ринкової моделі, щоб залишатися конкурентною", - пише професор права.
Він вважає, що цей підхід є невірним.
"Таке міркування змішує успіх із невдачею. Європа не має можливості просто копіювати модель Америки або Китаю, оскільки їй не вистачає фінансової і військової сили, властивих першій, а також централізованого контролю над працею і капіталом, як у другій," - зазначає представник HEC Paris.
