Чи настане кінець епохи Орбана: аналіз виборчої ситуації в Угорщині.
Віктор Орбан, світлина: gettyimages
Протягом 16 років Віктор Орбан формує політичний вектор Угорщини, але ці вибори можуть стати критично важливими і навіть остаточними для його правління. За процесом голосування пильно спостерігатим не лише Європа, а й весь світ.
Протягом цього періоду його партія "Фідес" встановила домінування над внутрішніми політичними процесами і, більш того, значно змінила саму структуру управління країною. У Орбана виникла так звана автократична демократія — система, де формальні інститути залишаються, але реальна влада зосереджується в руках однієї політичної сили.
На міжнародній сцені він неодноразово стикався з суперечностями з Європейським Союзом, зокрема через аспекти верховенства права, судову незалежність та свободу медіа. У відповідь на ці конфлікти Брюссель призупинив частину фінансової підтримки для Угорщини, що стало важливим чинником внутрішнього економічного тиску.
Окремою темою стали стосунки з Україною. Після початку повномасштабного вторгнення Угорщина під керівництвом Орбана неодноразово блокувала рішення Європейського Союзу, спрямовані на підтримку Києва. Це стосується як санкційних пакетів, так і фінансової допомоги. Будапешт також утримувався від постачання зброї та закликав до якнайшвидшого припинення вогню, що часто розглядалося партнерами як підтримка Москви.
Водночас Орбан зберігав прагматичні відносини з Росією, особливо в енергетичній сфері, що лише підсилювало напруження у відносинах із Заходом.
Незважаючи на це, він продовжує залишатися одним із найвпливовіших політиків Європи, користуючись стабільною підтримкою серед певних верств угорського населення, особливо в малих містах і сільських районах. Саме ці спільноти неодноразово ставали запорукою його успіху на минулих виборах.
Отже, ці вибори можуть стати своєрідним випробуванням для угорського суспільства, щоб перевірити, чи готове воно залишити ту модель, яку Орбан формував протягом більше десяти років.
Різке підвищення підтримки опозиційного лідера Угорщини Петера Мадяра виявилося одним із вирішальних чинників поточної виборчої кампанії в державі.
На відміну від традиційної опозиції, Мадяр не є зовнішнім критиком системи, адже й сам її колишній учасник. Він був пов'язаний із політичним середовищем, близьким до Віктора Орбана, працював у державних структурах і бізнесі, а широкого розголосу набув у 2024 році після публічного розриву з владою на тлі політичного скандалу.
Після цього він фактично відновив політичну силу "Тиса". Лише через чотири місяці після виходу Петера Мадяра на публічну арену партії вдалося здобути 30% голосів на європейських виборах. Крім того, за короткий час вона стала провідною опозиційною платформою. На відміну від минулих виборів, коли опозиційні сили були розділені, цього разу Мадяр зумів об'єднати велику частину протестного електорату, ставши єдиним центром опозиції.
Його політична програма ґрунтується на кількох основних принципах: протидія корупції, відновлення довіри до державних структур та поновлення співпраці з Європейським Союзом. При цьому він обережно підходить до чутливих тем, прагнучи не відірвати поміркованого виборця і підтримувати широку підтримку серед населення.
Поєднання глибокого інсайдерського досвіду та бажання змін перетворило Мадяра на серйозного суперника Орбана. Згідно з останніми опитуваннями, його політична сила вже випереджає правлячу партію, але значна частина виборців все ще не ухвалила рішення.
У даній ситуації ключовим фактором може виявитися не лише рівень підтримки, а й уміння залучити своїх виборців. Якщо Мадяр зможе трансформувати протестні настрої в голоси, Угорщина вперше за більше ніж десять років отримає не тільки конкурентні вибори, але й реальну можливість для зміни влади.
Однак не слід ідеалізувати його, адже для більшості політичних аналітиків Мадяр залишається загадковою фігурою. Незважаючи на те, що у нього відсутні відкриті зв'язки з Росією, він походить з оточення партії "Фідес" і може виявитися звичайним популістом. Таку думку висловила керівниця Аналітичного центру балканських досліджень Катерина Шимкевич у програмі "Європейський простір" з Юрієм Фізером на каналі Еспресо.
"Петер Мадяр не дискредитував себе відкритими відносинами з Росією, російською владою, з російськими спецслужбами, як Віктор Орбан і Петер Сійярто. Але чого очікувати від Мадяра? Для багатьох це залишається загадкою, тому що він є вихованцем оточення "Фідес". Він є таким самим консерватором і дотримується тієї ж самої ідеології, як і Орбан. Тому відносини Угорщини з Росією, з російськими енергоносіями будуть вибудовуватися залежно від потреб держави", - пояснює вона.
Зокрема, Мадяр у своєму інтерв'ю для Associated Press висловив думку, що в разі успіху на виборах не виключає можливості збереження деяких аспектів політики "Фідесу" та Віктора Орбана. Він згадав про орієнтацію на обмеження міграційних потоків і популярну програму зниження тарифів на комунальні послуги. Водночас він акцентував, що національні інтереси Угорщини залишаються для нього головним пріоритетом, навіть у контексті співпраці з Європейським Союзом.
Згідно з даними численних незалежних досліджень, опозиційна партія "Тиса" має перевагу над "Фідес". Рівень підтримки політичної сили Петера Мадяра серед потенційних виборців коливається в межах 50-56%, в той час як партія Орбана демонструє показники на рівні 37-39%.
Одночасно важливим аспектом є значна кількість виборців, які досі не прийняли рішення - за різними підрахунками, це складає від 20 до 25% від загального електорату. Саме ці люди можуть стати визначальними у день голосування.
Деякі прогнози виглядають навіть більш амбіційно. Згідно з аналізом соціологічної служби Median, партія Мадяра теоретично має шанси на отримання конституційної більшості в парламенті, що ще рік тому здавалося абсолютно нереальним.
Думки західних аналітиків зійшлися на тому, що нинішні вибори є найсерйознішим викликом для Віктора Орбана з моменту його повернення до влади у 2010 році. У Atlantic Council називають їх найконкурентнішими за понад десятиліття, тоді як у Reuters зазначають, що прем'єр уперше реально ризикує втратити владу.
Водночас навіть ці цифри не гарантують поразки Орбана. Виборча система Угорщини частково грає на користь чинної влади, а сам прем'єр зберігає сильну підтримку серед старших виборців і мешканців малих міст та сільської місцевості. Крім того, влада має значний вплив на медіа та політичну інфраструктуру.
Одночасно значна кількість коливних виборців свідчить про те, що результати цих виборів залишатимуться невизначеними до самого кінця.
Дональд Трамп і Віктор Орбан на зображенні: Getty Images
Актуальна виборча кампанія в Угорщині має яскраво виражений зовнішньополітичний аспект. Правляча партія під керівництвом Віктора Орбана отримала підтримку як від Сполучених Штатів, так і від Росії. Проте, якщо підтримка з боку президента США і інших консервативних сил була відвертою, то Росія, відповідно до своїх традицій, намагається підтримати Орбана за допомогою гібридних стратегій.
Всю виборчу кампанію Орбана підтримував Дональд Трамп, який вважає угорського президента своїм другом. За 2 дні до парламентських виборів в Угорщині президент США назвав прем'єр-міністра країни Віктора Орбана другом і закликав угорців віддати свої голоси за нього.
"Угорщино, вийдіть і проголосуйте за Віктора Орбана. Він - справжній друг, борець і переможець. І я повністю та беззастережно підтримую його переобрання на посаду прем'єр-міністра Угорщини - Віктор Орбан ніколи не підведе великий народ Угорщини. Я підтримую його на всіх етапах", - написав Трамп у своїй мережі Truth Social.
Візит віцепрезидента США Джей Ді Венса до Будапешта 7 квітня став кульмінацією його взаємодії з угорським урядом. Під час пресконференції в історичному монастирі Кармелітів та виступу на великому мітингу, він озвучив ряд положень, що відображають ідеологію Орбана. Венс висловив захоплення політикою прем'єра, зокрема збереження імпорту недорогих російських енергоресурсів, назвавши його "одним із справжніх лідерів у Європі". Також він розкритикував дії Європейського Союзу, що призвели до заморожування фінансування Угорщини, охарактеризувавши їх як "один із найгірших прикладів зовнішнього втручання у вибори", які йому коли-небудь доводилося спостерігати. Віцепрезидент підкреслив, що "бюрократи в Брюсселі" намагаються підірвати угорську економіку через особисту неприязнь до Орбана.
Проте, активна участь Венса в публічних заходах на підтримку Орбана фактично перетворила його на представника іноземної держави, який впливає на внутрішню політичну дискусію в Угорщині. Це викликало обурення як в самій країні, так і серед європейських інституцій.
Зокрема, представники Європейської комісії відзначили, що розмови про відновлення співпраці з Росією в енергетичній галузі суперечать загальній політиці ЄС у контексті війни в Україні. Опозиція, яку очолює Мадяр, скористалася візитом Венса, щоб акцентувати увагу на суперечливих висловлюваннях Орбана щодо суверенітету: прем'єр, який постійно нарікає на втручання з боку Брюсселя, охоче приймає підтримку з Вашингтона в рамках передвиборчої кампанії.
Окрім США, Орбана підтримали і європейські консервативні та праворадикальні середовища. Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо залишається одним із найближчих союзників Орбана в ЄС, підтримуючи його позицію щодо блокування санкцій та допомоги Україні. Прем'єр-міністерка Італії Джорджія Мелоні та віцепрем'єр Маттео Сальвіні з'явилися у передвиборчому ролику Орбана. Лідерка французького "Національного об'єднання" Марін Ле Пен назвала Орбана "винятковим лідером", а голова нідерландської "Партії свободи" Герт Вілдерс порівняв його з "левом на континенті, де керують вівці" під час своїх виступів у Будапешті в березні 2026 року. Президент Польщі Навроцький 23 березня, у День польсько-угорської дружби, здійснив робочий візит до Будапешта, де зустрівся з Віктором Орбаном, що трактувалося як акт політичної солідарності напередодні виборів. Прем'єр-міністр Дональд Туск та міністр закордонних справ Радослав Сікорський різко засудили візит президента до Будапешта. Туск назвав це "фатальною помилкою", яка послаблює Європейський Союз і вигідна Кремлю.
На відміну від відкритої підтримки з боку Сполучених Штатів, участь Російської Федерації в угорських виборах виявилася гібридним втручанням, що має на меті зберегти владу Орбана будь-якими засобами. Європейські розвідувальні служби та незалежні журналісти зафіксували значну активність російських агентів впливу в Будапешті. Зокрема, стало відомо, що Кремль направив до Угорщини групу політичних технологів, які діють під прикриттям російського посольства за завданням ГРУ.
Методи роботи, характерні для Росії, включали використання цифрових платформ для розповсюдження дезінформації, що було помічено під час президентських виборів у Румунії. Крім того, мали місце й більш радикальні підходи. Наприклад, видання The Washington Post повідомляло про виявлені плани російських спецслужб щодо інсценування замаху на Віктора Орбана з метою викликати симпатію виборців та дискредитувати опозицію як радикальну силу, що прагне до дестабілізації ситуації.
Однак дії Росії були від самого початку дискредитовані тісною співпрацею Орбана і його команди з російською владою. Широкого резонансу набули дії міністра закордонних справ Петера Сійярто, який регулярно консультувався зі своїм російським візаві Сергієм Лавровим під час перерв у засіданнях ЄС, надаючи звіти про внутрішні дискусії блоку щодо санкцій та допомоги Україні. ЄС, який раніше утримувався від публічної критики уряду Віктора Орбана, щоб уникнути використання цих заяв у передвиборчій кампанії, заявив, що Угорщина має надати пояснення щодо цих розмов.
Отже, зовнішній вплив перетворюється на один із вирішальних аспектів цих виборів. Підтримка з боку певних сегментів американської політичної сцени та активна роль Росії додають новий вимір до кампанії, який суттєво перевищує рамки внутрішньої політики Угорщини.
Угорщина - частина Європейського Союзу, зображення: Джерела з відкритим доступом.
Позиція Віктора Орбана щодо України вже тривалий час залишається однією з найбільш суперечливих у Європейському Союзі.
Після початку широкомасштабного вторгнення Росії Угорщина не раз ускладнювала процес ухвалення рішень Європейського Союзу, що стосувалися підтримки України. Це стосується як санкційних пакетів проти Москви, так і фінансової допомоги для Києва. Будапешт постійно вимагав особливих умов, затягував процес погодження або вдавався до використання вето як засобу політичного впливу.
Окрім того, Угорщина в обличчі Орбана відмовлялася від постачання зброї Україні та виступала за якнайшвидше припинення вогню, що у багатьох випадках розходилося з позицією більшості країн ЄС. Така політика зробила Будапешт одним із найбільш проблемних партнерів у питаннях європейської єдності щодо війни.
Водночас, погляд на позицію Петера Мадяра виявляє більшу складність і неоднозначність, ніж це може здаватися на перший погляд.
З одного боку, він заявляє про необхідність відновлення довіри до Угорщини в Європі, розблокування фінансування ЄС і більш конструктивної співпраці з партнерами. Це потенційно означає менше блокувань рішень щодо України і більш передбачувану позицію Будапешта - але лише потенційно.
З іншого боку, Мадяр не виступає за кардинальну зміну політичного курсу. Він підкреслює важливість національних інтересів, обережно коментує питання військової підтримки та уникає відкритих конфліктів із частиною виборців, які ставляться скептично до активної допомоги Україні.
Мадяр займає посаду депутата в Європейському парламенті, а його політична сила "Тиса" є частиною правоцентристської Європейської народної партії. Проте, як відзначають аналітики, з деяких питань, зокрема стосовно України, члени цієї партії часто голосують в унісон з депутатами "Фідесу", які представляють праву групу "Патріоти за Європу".
Попри заяви про "повернення до Європи" та обіцянки посилити співпрацю з ЄС і НАТО, програма Мадяра не передбачає різкого перегляду ключових позицій. Зокрема, він виступає проти пришвидшеної інтеграції України до Європейського Союзу, намагаючись поєднати курс на зміни з обережною риторикою, близькою частині електорату Орбана.
Отже, навіть якщо Угорщина здобуде перемогу, навряд чи вона стане безумовним партнером Києва, проте може припинити виконувати роль постійного блокувальника рішень Європейського Союзу.
Якщо Орбан знову отримає перемогу, ситуація, імовірно, залишиться стабільною або навіть стане більш напруженою. Будапешт може продовжувати використовувати своє положення в Європейському Союзі для ведення переговорів, затримки або блокування рішень, що безпосередньо вплине на швидкість надання допомоги Україні.
Перемога Мадяра, в свою чергу, відкриває можливість для обережного відновлення стосунків з Європейським Союзом. Хоча це не призведе до кардинальних змін в політиці, така ситуація може сприяти зменшенню внутрішніх суперечок у ЄС і спростити процес прийняття рішень, пов’язаних з Україною.
У більш широкому контексті ці вибори мають велике значення для всієї Європи. Вони стосуються здатності Європейського Союзу зберігати єдність у питаннях безпеки, санкцій та підтримки України. Саме тому рішення Угорщини може стати важливим чинником, який вплине на розвиток війни та співвідношення сил на європейському континенті.
