Політичні новини України та світу

Чи буде четвертий рік масштабного конфлікту фінальним, чи ж нас очікують миротворці та відновлення миру? Інтерв'ю з Олексієм Мельником.

Чи можливий четвертий рік війни стати фінальним? Найбільше, на що можна розраховувати цього року, - це закінчення бойових дій. Це стало б першим кроком до мирного процесу. Проте, навіть у разі досягнення угоди, шанси на стабільне перемир'я залишаються вкрай низькими. Чому так? Тому що основні причини конфлікту досі не вирішені.

Концепція залучення миротворчих сил виглядає надзвичайно привабливою, проте її практична реалізація викликає чимало запитань. На даний момент така ідея здається малозначущою. Щодо можливостей військової підтримки України від Сполучених Штатів, подальші події будуть залежати від того, наскільки далеко американські державні установи дозволять Дональду Трампу в його прагненні порушити закон.

Цю думку в унікальному інтерв'ю для OBOZ.UA озвучив Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, а також військовий експерт.

- Як ви оцінюєте, яким може бути четвертий рік повномасштабного конфлікту в Україні, з огляду на недавні події та коментарі? Чи є ймовірність, що цей рік стане вирішальним?

На мою думку, наразі можна сподіватися лише на припинення вогню або на тимчасове перемир'я, виходячи з останніх заяв та подій. Коли ж це станеться? Є кілька можливих сценаріїв. Навіть Трамп усвідомлює, що завершити конфлікт не вдасться ні за добу, ні навіть за кілька тижнів чи місяців.

Але ймовірність того, що буде досягнуто домовленості про припинення вогню, існує. І це значно реалістичніше, ніж це було до приходу Трампа. Чи зможе ця домовленість, якщо її буде досягнуто між США та Росією, або за участю України та європейських партнерів, бути імплементованою - це вже інше питання. Отже, значно вища ймовірність досягнення цих домовленостей, аніж їхньої практичної імплементації.

Наступне питання полягає в тривалості цього припинення вогню. Мої прогнози тут скоріше песимістичні, адже для його стабільності необхідна довіра до тієї сторони, від якої це, в першу чергу, залежить — а саме, до Росії. Також важливим є наявність механізму верифікації та реалізації цих угод, якого наразі не існує. Крім того, немає впевненості у тому, що Кремль дійсно зацікавлений у дотриманні мирного режиму.

Ми говоримо лише про перший крок, який може потенційно привести до мирного врегулювання. Але це не вирішує першопричини цього конфлікту, як любить говорити Путін. Поки не буде розв'язано проблем, які призвели до цього, або хоча б адресовано на належному рівні, будь-які спроби врегулювати конфлікт завершаться тим самим - максимум тимчасовим перемир'ям, але більш імовірно, що ці домовленості буде зірвано ще на етапі їхнього досягнення.

- Чи вважаєте ви, що завдяки миротворчим силам вдалося б досягти того, аби перемир'я не було тимчасовим чи принаймні було досить тривалим?

Термін "миротворці" зазвичай перекладається на українську як "миротворчі сили", але цей переклад не зовсім точний. Окрім деяких лінгвістичних нюансів, він також спотворює суть поняття. Peacekeepers, або "підтримувачі миру", залучаються лише тоді, коли досягаються угоди про мир, і обидві сторони конфлікту висловлюють свою згоду. Коли ж рівень довіри між ворогуючими сторонами є низьким або відсутній, вводяться міжнародні сили, які за визначенням залишаються нейтральними. Вони заповнюють цей вакуум недовіри.

Інший важливий аспект полягає в тому, що міжнародна спільнота, чи то через ООН, чи в рамках інших глобальних організацій, приймає рішення про втручання в даний конфлікт. У такому випадку вони беруть на себе ініціативу в миротворчості, змушуючи конфліктуючі сторони відмовитися від насильства і забезпечуючи дотримання цього політичного рішення за допомогою сили.

Отже, якщо ми говоримо про ті сили, які підтримують мирні домовленості, то сьогодні це нерелевантно, тому що таких немає. Це перше. Друге - немає політичної волі через особливості цього конфлікту - ніхто не хоче йти на ризик прямого військового зіткнення з російською армією.

Тож ідея з миротворцями хороша, звучить красиво, але коли доходить до практичної реалізації, ми маємо розуміти, що на сьогодні це нереалістично. Те, про що сьогодні йдеться, - це, можливо, розгортання якихось контингентів західних країн для захисту інфраструктурних об'єктів. Це не миротворці. Я навіть не знаю, до якої категорії це можна віднести. Це подальша інтернаціоналізація цього міждержавного конфлікту й не більше.

Як ви вважаєте, яка сьогодні роль Сполучених Штатів в цій війні? Особливо з огляду на те, що США складаються не лише з президента, але й з інших гілок влади.

Нова адміністрація США висуває неприйнятні вимоги до України, що стосується як інтерпретації коренів конфлікту, так і можливих шляхів вирішення, які фактично примушують Україну визнати поразку. Це також стосується суперечливої угоди щодо рідкісноземельних металів, яка фактично є спробою змусити Україну покрити витрати, понесені США, а також ймовірні майбутні витрати.

Усі ці умови є абсолютно неприйнятними для України, і вибір тут зводиться до альтернативи між прийнятним і найгіршим варіантом. Лише два сценарії: або українське керівництво приймає ці умови, що призведе до катастрофічних наслідків, або ж відмовляється від них, в такому разі необхідно ретельно продумати, як зменшити ризики у випадку повного припинення військової та економічної підтримки з боку США.

Ви вірно підкреслили, що Сполучені Штати Америки - це не лише особа президента Трампа, який, виконуючи обов'язки глави держави, володіє значними законними повноваженнями. Проте він намагається виходити за межі закону як у внутрішніх, так і в зовнішніх справах. Це, як далеко йому вдасться просунутися, залежить від реакції державних інститутів, політичного істеблішменту та судової системи США, що вплине на подальший розвиток подій.

Якщо механізм стримування та противаг не спрацює, то можна очікувати, що його дії стануть ще більш непередбачуваними.

Читайте також