Чи може фінансова система Росії виявитися вразливим елементом військового апарату? (Михайло Джус)
Протягом чотирьох з половиною років повномасштабної війни з Україною фінансова структура Російської Федерації пережила значні зміни та трансформації.
Офіційні звіти Центрального банку Російської Федерації створюють враження стабільності та керованості, але за цим зовнішнім виглядом приховані системні ризики, погіршення якісних показників та поступове занурення банківської сфери в дефіцит ліквідності.
ЦБ РФ позиціонує свої дії як послідовну антикризову й антиінфляційну політику в межах режиму інфляційного таргетування. Але де-факто регулятор забезпечив функціонування грошово-кредитної системи у двох паралельних вимірах - воєнному та цивільному, що стало вагомим чинником пристосування економіки країни-агресора до війни на виснаження.
Грошово-кредитна політика Центрального банку Російської Федерації.
З моменту початку широкомасштабної агресії політика Центрального банку Росії пройшла через кілька етапів. У кінці лютого 2022 року регулятор терміново підвищив облікову ставку з 9,5% до 20%, ввів жорсткі обмеження на капітал, зобов'язав банки продавати 80% експортних доходів та ліквідував резерви капіталу на суму 900 мільярдів рублів.
Цей крок допоміг зменшити початкову паніку та перейти до м'якшої монетарної політики. У період з квітня по вересень 2022 року основна процентна ставка була знижена до 7,5%, що сприяло активізації кредитування та загального економічного зростання.
Проте вже з середини 2023 року Центральний банк розпочав тривалий процес монетарного стиснення, підвищивши процентну ставку до 21% у жовтні 2024 року. Зміна в підходах до монетарної політики була викликана зростанням споживчого попиту, прискоренням інфляційних процесів, девальвацією рубля та зростанням інфляційних очікувань на тлі рекордно низького рівня безробіття. Насправді, Центральний банк вказав на перегрів економіки та формування спіралі взаємозв'язку "заробітна плата - ціни".
Під випливом зростання ключової ставки ЦБ процентні ставки за депозитами наприкінці 2024 року підвищились до рівня 21-24%, а ринкові ставки за кредитами бізнесу на піку сягали 24-25% річних.
На максимальному рівні 21% ключова ставка перебувала до червня 2025 року, після чого ЦБ поступово знизив її до 14% у липні 2026 року. Але деструктивні процеси (з точки зору економіки РФ) вже були запущені: у 2025 році відбулося різке уповільнення темпів економічного зростання, а в І кварталі 2026 року було зафіксоване скорочення реального ВВП на 0,2%.
Однак, незважаючи на сувору монетарну політику, стабільність цін залишалася під загрозою. Інфляція, яка знизилася до 5,3% у травні 2026 року, упродовж літніх місяців знову зросла до 6,3%. Це зростання, серед інших причин, було зумовлене підвищенням цін на паливо, що стало наслідком ударів Сил оборони України по нафтопереробних підприємствах.
Фінансування економіки під час війни
Нетрадиційна природа ситуації полягає в тому, що підвищені ставки в основному негативно вплинули на цивільний сектор економіки. Водночас кредитування військово-промислового комплексу (ВПК) залишалося стійким до дії монетарної політики Центрального банку, завдяки ряду державних ініціатив, які реалізуються, зокрема, через "ВЭБ.РФ" та "Промсвязьбанк".
Крім того, влітку 2022 року був ухвалений закон, який надав уряду РФ право зобов'язувати юридичних осіб (незалежно від форми власності) укладати контракти на виконання робіт і послуг для забезпечення збройних сил та підприємств ВПК. Після цього примус юридичних осіб (зокрема банків) діяти на користь війни набув системного характеру.
В результаті, загальна сума банківських кредитів, виданих в економіці Російської Федерації, зросла на 82% з 2022 року до першої половини 2026 року, піднявшись з 88,8 трлн рублів до 161,5 трлн рублів. Крім того, показник покриття кредитами валового внутрішнього продукту (ВВП) піднявся з 62% у 2021 році до 71% у 2025 році.
Протягом останніх чотирьох з половиною років корпоративний кредитний портфель у доларовому еквіваленті зріс на $580,2 млрд, піднявшись з $705,3 млрд до $1285,6 млрд. Аналіз свідчить, що за умов відсутності війни приріст корпоративних кредитів не перевищив би $200 млрд. Це дозволяє стверджувати, що на військово-промисловий комплекс та суміжні галузі було спрямовано близько $380 млрд кредитних ресурсів.
Натомість цивільний сектор опинився під значним монетарним тиском. Річний приріст кредитування індивідуальних підприємців, який досяг піку в 43% восени 2023 року, різко сповільнився через підвищення базової ставки центрального банку. З серпня 2025 року до травня 2026 року цей показник залишався в негативній зоні.
Отже, підвищуючи процентні ставки, Центральний банк Росії насправді стримував економічну активність у цивільному секторі, що призвело до вимушеного перерозподілу обмежених ресурсів, таких як робоча сила, на підтримку пріоритетних і субсидованих галузей військово-промислового комплексу.
На 1 липня 2026 року 11,5 трильйона рублів, що становить 11,8% від загальної суми кредитів, виданих юридичним особам, були віднесені до категорії проблемних. Проте ці дані явно не відображають труднощів тисяч позичальників, які виникли в липні та серпні через систематичні удари Сил оборони України по складам російських маркетплейсів і промисловим об'єктам.
Непрямим підтвердженням того, що Центральний банк Росії може дещо "косметично" обробляти статистику стосовно частки проблемних кредитів, слугує гучна заява керівника "Сбербанку", озвучена на початку липня.
"Мій кредитний комітет став переважно комітетом з питань проблемних активів. Тепер я значно більше займаюсь реструктуризацією, аніж видачею нових кредитів," - несподівано поділився Герман Греф.
Зниження вимог до пруденційного нагляду, яке зумовлене особливостями кредитування оборонної промисловості, а також істотне погіршення фінансового стану багатьох позичальників внаслідок війни, дозволяє стверджувати, що обсяги "токсичної" заборгованості в банківському секторі Росії значно перевищують офіційно відомі дані. Це, в свою чергу, може призвести до розвитку кризи платоспроможності банків у майбутньому та масштабного зменшення кредитування.
Депозити та дефіцит ліквідності: переломний 2026 рік
Високі процентні ставки та суттєві виплати для контрактників стали каталізатором динамічного зростання депозитів серед населення, яке досягло свого максимуму в період з 2023 по 2024 роки. Протягом 4,5 років загальна сума депозитів фізичних осіб зросла на 97%, з 35,8 до 70,5 трлн рублів, що істотно перевищує темпи зростання депозитів юридичних осіб як в абсолютних, так і в відносних показниках.
Збільшення депозитної бази дало можливість банкам протягом чотирьох років утримувати стабільний рівень ліквідності, що сприяло активному кредитуванню в умовах воєнної економіки та фінансуванню бюджетного дефіциту шляхом придбання державних облігацій.
Однак у 2025-2026 роках спостерігався спад депозитного буму. У першому півріччі 2026 року обсяги депозитів фізичних осіб зросли лише на 920 мільярдів рублів, в той час як за аналогічний період 2025 року приріст склав 3162 мільярди рублів. Основними причинами цього стали зниження процентних ставок, погіршення макроекономічної ситуації та поширення чуток про можливе "заморожування" вкладів з боку держави.
Депозити індивідуальних підприємців за перше півріччя 2026 року взагалі скоротилися на 175 млрд руб. (або на 6%), що є важливим індикатором погіршення умов ведення мікро- та малого бізнесу.
Загальмування припливу депозитів супроводжується стрімким нарощуванням обсягу готівки поза банками, який за січень-вересень 2026 року зріс майже на 3 трлн руб. Окрім вищезгаданих факторів цей процес пов'язаний з активною тінізацією бізнесу у відповідь на підвищення податків з початку 2026 року.
В результаті, з лютого 2026 року банківська система Росії опинилася в умовах зростаючого дефіциту ліквідності, що не спостерігалося з початку військових дій. У вересні 2026 року обсяг дефіциту ліквідності перевищив 3 трильйони рублів: зобов'язання Центрального банку перед фінансовими установами за операціями з надання ліквідності досягли 7,2 трильйона рублів, тоді як зобов'язання банків становили лише 4,2 трильйона рублів.
Основним джерелом поповнення ліквідності банків є операції репо з ЦБ, активність яких значно зросла з осені 2025 року. У вересні 2026 року зобов'язання банків за такими операціями коливались в діапазоні від 4,4 до 6,6 трлн руб. Отримані ресурси банки часто використовують для вкладення у державні облігації, що означає приховане емісійне фінансування дефіциту бюджету з відповідними інфляційними ризиками.
Проте у липні 2026 року система дала збій. Керівництво державного "Сбербанку" повідомило, що банк не має вільної ліквідності для купівлі державних облігацій, а Мінфін призупиняв проведення аукціонів з їх розміщення на невизначений термін. У вересні аукціони відновилися, проте Мінфін був змушений підвищити дохідність облігацій до понад 16% річних, тоді як у червні вона перебувала в діапазоні 14-15%.
Тобто, в моменті владі РФ вдалося знайти порозуміння з банківським сектором, але механізм вже не можна назвати безвідмовним.
Підсумовуючи слід констатувати, що попри оптимістичність офіційної статистики в банківській системі РФ окреслилось декілька тенденцій, посилення яких може спричинити серйозні негативні наслідки з точки зору можливостей країни-агресорки фінансувати війну. Передусім йдеться про неминуче погіршення якості кредитного портфеля та поглиблення дефіциту ліквідності банків.
Отже, необхідно скористатися всіма шансами для зниження платоспроможності боржників і послаблення довіри росіян до фінансових установ, щоб фінансова криза в Росії стала неминучою.
