Ваш бізнес зазнав шкоди? Тоді готуйтеся сплачувати вищі податки!

московія бомбить український бізнес, а уряд хоче підняти йому ПДВ

Практично щодня внаслідок російських обстрілів знищуються склади, виробничі потужності, техніка та торгові площі. Компанії втрачають активи на десятки мільйонів доларів, а працівники залишаються без джерела доходу.

І влада знайшла рішення цієї проблеми: збільшити податкові ставки.

Ви не помилилися: 12 вересня міністр економіки та екології Олександр Кравченко оголосив, що втрати бізнесу можуть досягти 10 мільярдів доларів, і у держави немає фінансів для покриття цієї суми. У зв'язку з цим у Міністерстві економіки вважають, що оптимальним виходом буде підвищення ставки ПДВ з 20% до 21%.

Деяка частина цих коштів планується для направлення у спеціально створений фонд, що буде відшкодовувати підприємствам втрати, спричинені російськими атаками. Зокрема, передбачено виділення до 10 мільйонів доларів на одну компанію, згідно з моделлю першої втрати.

Отже, ситуація виглядає наступним чином: з підприємств та населення візьмуть більше коштів, пропустять їх через державні структури, а потім частина цих грошей буде повернена бізнесу у вигляді фінансової підтримки.

Розумієте схему?

Забрати більше фінансів у підприємств та громадян, зосередити їх у централізованому фонді та повернути частину у вигляді компенсацій. Держава сама визначить, хто буде отримувати ці кошти, а кому вони не дістануться.

До яких наслідків це може привести? Чи існують варіанти, альтернативні цьому "марксистському" підходу? Давайте розглянемо це більш детально.

У держави немає своїх фінансів.

Один із основних принципів австрійської економічної школи полягає в тому, що у держави немає власних фінансів. Якщо уряд бажає надати комусь гривню, йому спочатку необхідно відібрати ці кошти у когось іншого.

Податкова стратегія та розподіл фінансових ресурсів заслуговують на окреме обговорення.

Проте зараз не про це.

Сам механізм перерозподілу фінансів у державі України є надзвичайно витратним.

В Україні налічується понад мільйон чиновників (не слід плутати їх із "державними службовцями", адже не всі з них мають статус держслужбовця) – і це без урахування військових, педагогів, медичних працівників та представників правоохоронних органів.

Окрім винагород, держслужбовцям необхідно забезпечувати фінансування для функціонування офісів, придбання та обслуговування автомобілів та інших витрат.

Пенсії - окрема тема. Деякі прокурори або судді отримують щомісяця 300 тисяч гривень.

Існує також проблема корупції. Усі ці резонансні справи, коли слідчі виявляють гроші, заховані у сейфах. Ці купюри не з'явилися нізвідки. Вони раніше були вилучені у громадян України – через податки або шляхом вимагання хабарів.

Отже, держава, виконуючи функцію розподілу ресурсів, значну частину з цих ресурсів зберігає для себе.

Це і є ціна існування держави як монополіста на перерозподіл: чим більший апарат, тим більше коштів треба на його утримання та існування. Не кажучи вже про те, що значна частина чиновників вважає ці гроші "своїми".

Капіталізм як альтернатива марксизму: які шляхи для вирішення проблеми?

Безсумнівно, що військові загрози є надзвичайно серйозними. Жодна українська страхова компанія або урядова програма не зможе компенсувати втрати, якщо, наприклад, агресори знищать великий логістичний хаб.

Але чи дійсно варто розглядати збільшення ПДВ як єдине можливе рішення?

Може, варто зробити навпаки: звільнити непотрібних чиновників, скоротити видатки на їхнє елітне утримання і максимально відкрити Україну для світового страхового капіталу?

У світі є відомі страхові та перестрахові гіганти: Allianz, AXA, Berkshire Hathaway, Munich Re, Prudential і багато інших з мільярдними оборотами.

Чому б не запросити провідні страхові компанії з наших країн-партнерів на український ринок?

У них є кошти. Багато. Наприклад, оборот німецької Allianz - $158,7 млрд, а американської Berkshire Hathaway - $375,4 млрд.

Знову виникає питання: "Чи готові міжнародні страховики співпрацювати в Україні?"

Це вони визначать самостійно.

Бізнес - це завжди ризик. Держава не повинна захищати підприємців від нього. Її функція - дати бізнесу свободу самостійно вирішувати, які ризики він готовий приймати.

Необхідно забезпечити доступ українського ринку для міжнародного капіталу. Варто створити умови для безперешкодного ввезення інвестицій в Україну, захисту українських підприємств, а також перестраховування ризиків на глобальних ринках, що дозволить вільно управляти своїми фінансами.

Потрібно, щоб рішення приймав ринок, а не уряд.

Ринок - це мільйони людей, які щодня, добровільно, на власний ризик і власними грошима ухвалюють кращі рішення, ніж будь-який центральний орган може ухвалити одноразово й примусово для всіх.

Страхові компанії самостійно встановлять, які активи вони готові покривати і на яких умовах. Бізнесмени, у свою чергу, вирішать, чи готові вони сплачувати за ці умови. Конкуренція серед страховиків дозволить виявити справжню ринкову ціну ризиків, пов'язаних з війною.

Не треба заздалегідь оголошувати, що ринок не здатний вирішити проблему, яку йому навіть не дозволили спробувати вирішити.

І головне: за це страхування не доведеться платити всій країні.

То що ж заважає цьому майже ідеальному плану?

Принаймні дві складнощі.

Перша: іноземний страховик не може просто відкрити офіс у Києві й почати працювати. Він має пройти складне ліцензування, жорстке регулювання і бюрократичне пекло.

Інша проблема: валютні обмеження. Навіть якщо компанія подолає всі труднощі, вона не зможе безперешкодно вкласти мільярд доларів в Україну, вільно користуватися цими коштами та вивести отриманий прибуток.

Тобто держава спершу монополізує право на порятунок бізнесу, забороняючи ринку зробити це самостійно, а потім користується наслідками власної заборони як приводом забрати ще більше грошей.

"Я не плачу податки" - популярний міф

Будемо чесними: значна частина українців не має достатньої економічної обізнаності. Чимало людей вважає: "Податки сплачує бізнес. У бізнесу є чималі кошти, отже, якщо з нього хочуть взяти більше, це вже його клопоти. Я ж звичайний працівник / пенсіонер / безробітний, і це мене ніяк не торкається".

А ось і ні.

В Україні податки сплачують усі, включаючи безробітних та людей без певного місця проживання.

Один із цих зборів - це податок на додану вартість, відомий також як ПДВ.

Ці відомі 20%, які включені в ціну кожного продукту та послуги.

Домогосподарка, що відвідує супермаркет для придбання комплекту овочів для борщу.

Пенсіонерка, яка сплачує комуналку.

Працьовитий чоловік, який іноді балує себе келихом пива після трудового дня.

Усі вони передають державі певну долю своїх фінансів.

При цьому кошти передаються без будь-якої можливості відмовитися чи вибрати, на що саме їх витратять.

Уважний читач вже передбачив хід думок:

Отже, якщо ставка ПДВ зросте до 21%, підприємства будуть змушені врахувати це у своїх витратах.

Отже, це означає, що вартість для споживачів збільшиться.

Купівельна здатність населення зараз низька.

Внаслідок зниження обсягів продажів деякі компанії будуть змушені припинити свою діяльність.

Переставити порядок.

Не можна допомогти корові давати більше молока, постійно забираючи в неї більше корму.

Ситуація виглядає абсурдно: спочатку московія знищила склад бізнесу, а потім уряд підвищив податки, нібито щоб надати допомогу через фонд. Проте не варто бути впевненим, що кожен отримає компенсацію, і не факт, що ця сума зможе покрити витрати на відновлення.

Українські урядовці зазвичай шукають рішення фінансових труднощів через підхід "В кого ще можна взяти кошти?"

Слід розпочати з питань:

На чому держава може зекономити?

Які бар'єри треба прибрати, щоб іноземний капітал прийшов і закрив ризики?

Відповіді знаходяться на поверхні.

Це скорочення армії чиновників та їх витрат.

Це вільний доступ для страховиків з США, Європейського Союзу та Японії.

Тобто спочатку треба провести дерегуляцію страхового та інших ринків, дозволити вільний рух капіталу. І лише якщо після цього грошей все одно не вистачатиме - чесно й аргументовано говорити про підвищення податків.

Зміна ставки ПДВ на 1% насправді може викликати ефект доміно. Чи готовий підприємець, зазнавши втрат у виробництві або логістичних процесах, відновити свій бізнес в Україні? Або, можливо, він вибере відкриття нової справи в іншій країні за таких обставин?

А що відбудеться, якщо таких власників стане сотні або навіть тисячі?

Спад економічної активності, трудові труднощі, зростання цін та чимало інших викликів.

На жаль, умови для цього зараз дуже "сприятливі".

Можливо, настав час розпочати перетворення?

Бізнесу не потрібен фонд, який держава наповнює його ж власними грошима. Йому потрібні гроші, які в нього не відібрали: а вже він сам вирішить, як себе захистити.

Чому державний перерозподіл - не єдиний спосіб врятувати бізнес від воєнних ризиків, розповідаю у відео.

Блог автора представляє собою матеріал, що відображає лише його особисту думку. Текст не має на меті забезпечити об'єктивний або всебічний аналіз теми, що розглядається. Редакція "Української правди" не несе відповідальності за точність і тлумачення поданої інформації, а виступає лише в ролі платформи для публікації. Погляди редакції можуть не співпадати з думкою автора блогу.