Їдальні для нужденних: справжня підтримка для малозабезпечених чи просто безкоштовне позбавлення від непотрібних продуктів?
Банки їжі - система перерозподілу продуктів, яка давно працює у багатьох країнах. Суть проста: харчі, термін придатності яких спливає - замість викидати, виробники і крамниці роздаватимуть неімущим. Заодно - і на утилізації зекономлять. Однак тут постає закономірне питання: а інших способів допомогти своїм малозабезпеченим громадянам влада не розглядає?
У Зе-владі вирішили боротися з бідністю у новий, прогресивний спосіб. Міністерство економіки створить мережі food bank. Сенс простий: продукти, які магазини та виробники збиралися утилізувати, передаватимуть благодійним організаціям.
Отже, те, що вчора вважалося відходами, завтра може стати елементом гуманітарної допомоги. У нашій країні щороку знищується приблизно 2,7 мільйона тонн їжі, в той час як близько 13 мільйонів людей потребують підтримки. Замість того, щоб запитати, чому значна частина населення не може дозволити собі їжу, пропонується елегантне рішення обох питань: одні зменшать кількість викидів, уникнувши витрат на утилізацію, а інші зможуть використати ці продукти.
Ця модель має цілком реалістичний економічний аспект. Вартість утилізації продуктів для торговельних мереж становить близько 3500 грн за тонну. Це означає, що бізнесу вигідніше роздати їжу, ніж витрачати кошти на її знищення. Як результат, зменшуються витрати, покращується статистика "боротьби з відходами", а соціальна політика перетворюється на логістичний процес перерозподілу товарів, що вийшли з терміну придатності.
Це є досить знаковим для сучасної української економіки під керівництвом Зе-влади. У країні, де мільйони громадян потребують підтримки, уряд зосереджується на обговоренні оптимальних способів розподілу непридатних товарів. Натомість, щоб знайти шляхи підвищення доходів людей для можливості купувати якісні продукти, акцент робиться на вигідному розподілі того, що вже планували викинути. Економічна стратегія Зе-влади говорить сама за себе.
