Аналіз втрат і широкомасштабні придбання безпілотних літальних апаратів: нова стратегія Міністерства оборони.
Командир взводу 13-ї бригади Національної гвардії України "Хартія" Юрій Бутусов в ефірі обговорює стратегію війни на 2026 рік, викладену міністром оборони Михайлом Федоровим.
Тема стріму присвячена стратегії ведення української війни в 2026 році. Ключовою фігурою, здатною вплинути на цю стратегію, є, без сумніву, Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський, а також новопризначений міністр оборони Михайло Федоров. Саме від Федорова залежить координація наших фінансових ресурсів, розвиток оборонної промисловості, а також організація закупівель та постачання. Для мене важливо, що під час свого вступного виступу у Верховній Раді міністр Федоров представив чітку концепцію своїх дій на майбутнє. Цю концепцію можна піддавати критиці та обговоренню, а також спостерігати за тим, як Михайло Федоров реалізує визначені в ній цілі та пріоритети. Найважливішим у його словах стало те, що він заявив: "Я відповідаю не лише за закупівлі, а за війну". Це означає, що він взяв на себе відповідальність за планування нашої перемоги. А саме це є метою, заради якої наша країна готова віддати всі свої сили та ресурси. Тому це питання для нас є найважливішим.
Таким чином, після своїх перших виступів Федоров вже розпочав презентацію конкретних ініціатив. Деякі з них почали активно обговорюватись, адже за словами міністра стоять не лише плани, а й реальні рішення, фінансування, зміни в структурі та вплив на життя людей.
Отже, основне, що відбувається в армії, що відбувається в Міністерстві оборони, в Силах оборони: люди очікують фінансового планування війни. Чим і як буде воювати Україна в 2026 році? І в 2027, тому що ми розуміємо, що це будуть системні зміни. Так от, що принципово важливо - вже проведені перші закупівлі дронів. Перші партії дронів закуплені, наскільки ми розуміємо, це розвідувальні дрони китайського виробництва, про які вже було оголошено. І суми значно перевищують те, що в минулі роки виділялось на такі закупівлі. Це обнадіює, але армії треба дрони багатьох типів і треба засоби ураження багатьох типів.
Так от, на даний момент, перші закупівлі розвідувальних дронів класу Мавік, вже здійснені, але не здійснені, зараз починається планування довгострокових закупівель ударних дронів. Тобто те, що турбує насправді усю країну, тому що, я думаю, навряд чи є людина, яка в Україні зараз або не застосовує дронів, або не купує дронів, або не жертвує на них хоча б копійчину. Тому дрони зараз і війна дронів - це основний національний проєкт, проєкт української нації, який дозволяє нам чинити опір і успішно бити другу за чисельністю армію світу.
Отже, існують питання щодо безпілотників, закупівель боєприпасів та вдосконалення артилерійських систем. Окрім того, варто звернути увагу на ініціативи міністра, які, на мою думку, мають велике значення. Однією з таких ініціатив є аудит втрат. Вважаю, що ця пропозиція здатна суттєво вплинути на процес планування бойових операцій та організацію Збройних сил України.
На мою думку, ініціатива Федорова щодо проведення аудиту є вельми доцільною. Кожному міністру та державному керівнику слід реалізовувати подібні перевірки. Важливо, щоб цей аудит був максимально прозорим, щоб у подальшому можна було також оцінювати їхні власні дії та висловлювання.
Четверта важлива тема, яку слід обговорити, стосується мобілізації та поповнення людських ресурсів. Міністр планує зосередитися на питаннях мобілізації, залучення іноземців, а також на ситуації з військовослужбовцями, які самовільно покинули свої підрозділи. Мене вразило, що деякі проросійські політики в Україні жорстко розкритикували висловлювання Федорова щодо залучення іноземців.
Серед ключових стратегічних аспектів варто відзначити зміни в підходах до формування потреб та впровадження автоматизованих моделей, які дозволять бригадам і корпусам ефективніше забезпечувати себе через механізми прямих замовлень. Це можна вважати п’ятим важливим стратегічним пунктом, на якому слід акцентувати увагу.
Питання від слухачів
Куди зникають ці 35 тисяч українців, які щомісяця підлягають мобілізації?
На справді, проблема з мобілізацією та поповненням військових формувань виникає через фрагментацію відповідальності за укомплектування бойових підрозділів. У нас є певний мобілізаційний план, який реалізується через територіальні центри комплектування (ТЦК). Згідно з цим планом, певну кількість осіб мобілізують, а поліція їх знаходить і доставляє. Наразі поліція займається доставкою всіх осіб, які перебувають у базі даних або в розшуку. Багато людей вже звернулися до ТЦК, де існує свій план. Однак виникає питання: план ТЦК і подальші етапи взаємодії можуть суттєво відрізнятися. По-перше, люди, які потрапляють до ТЦК, передаються до навчальних частин військових формувань, де діє вже інший план. Офіційно план ТЦК може передбачати мобілізацію до 30 тисяч осіб, але насправді до навчальних підрозділів надходить значно менше, можливо, близько 20 тисяч. Декілька людей знаходять способи уникнути служби, отримуючи документи або юридичні обґрунтування, а деякі просто втікають. Після того, як вони залишають межі ТЦК, їхня подальша доля більше не є проблемою для центру, а стає відповідальністю навчальних частин. Коли людина потрапляє в навчальну частину, ситуація повторюється: тут також є адвокати, медичні проблеми, які можуть загострюватися, або ж виявляються документи про непридатність для служби. Частина людей з навчальних підрозділів також ухиляється від служби, оскільки навчання триває довго і контроль за ними не є жорстким. У результаті, з тих 20 тисяч, що прибули, реальна кількість готових до служби зменшується. Після проходження базової підготовки ці люди потрапляють до військових частин, де командири оцінюють їхні можливості і готовність до служби. Вони вирішують, кого направити до піхоти чи на інші важливі посади, такі як оператори безпілотників. Проте, виявляється, що частина з тих, хто прибув, має серйозні проблеми зі здоров'ям або не виявляє бажання служити. Декілька з них відмовляються від виконання бойових завдань, і це незначна, але все ж таки частина. Таким чином, реальна кількість людей, які здатні виконувати бойові завдання, виявляється значно меншою, ніж спочатку планувалося. В результаті, армія отримує значно менше новобранців, які можуть виконувати основні функції, такі як піхотинці та оператори озброєнь. Це і є суттєва проблема в системі мобілізації.
Потім треба розуміти про 35 тисяч, що в армії треба людей поповнювати. Війна вже йде понад 4 роки. Фізично виносити це дуже важко. У людей також виникають, навіть у сумлінних, тих, хто сумлінно виконує бойові завдання, хвороби, проблеми з родинами. Необхідна реальна опіка батькам, це реальна проблема, опіка дітям, опіка інвалідам. Людина не може воювати нескінченно у важких умовах. Не у всіх дозволяє об'єктивно здоров'я і життєві ситуації. І люди з армії йдуть. Через різні причини. Не обов'язково, що вони загиблі, поранені. Йдуть і з таких природніх причин. Оскільки законодавство у нас це дозволяє. Наявність трьох дітей, хвороб, там досить невеликий перелік.
На відміну від російської армії, де для звільнення з військової служби достатньо лише серйозної травми, українська армія, як частина демократичної країни, пропонує значно більше можливостей для тих, хто не хоче служити, згідно з чинним законодавством. Внаслідок цього виникає парадокс: заявлені 30 тисяч новобранців існують лише на папері, а насправді їх немає. Фактично, такого поповнення в армії не спостерігається, і, крім того, спостерігається природний відтік військовослужбовців, навіть без урахування бойових втрат. Саме тому в армії відчувається нестача людей.
Аудит втрат
Федоров зазначив: "Розпочинаємо детальний аналіз усіх втрат на полі бою. Цей аудит дозволить виявити основні проблеми та приймати управлінські рішення для їх комплексного вирішення. Людський капітал є нашою найбільшою цінністю. Ми зобов'язуємося захищати життя кожного солдата".
Я вважаю, що це надзвичайно важлива заява, яка, на мій погляд, може кардинально змінити нашу військову доктрину. Це стосується як стратегії ведення бойових дій, так і практики їх реалізації. Основна причина наших значних втрат, яких можна було б уникнути, полягає в тому, що в Україні повністю відсутній механізм для аналізу наявного бойового досвіду. Я неодноразово піднімав питання про відсутність в Україні одного з ключових стандартів НАТО – After Action Review, що передбачає професійний аналіз бойових дій. Натомість ми маємо лише юридичні механізми, такі як службові розслідування з адміністративною відповідальністю та кримінальні справи. Це не дозволяє проводити необхідний професійний аналіз. Як наслідок, багато військових уникають визнання своїх помилок, побоюючись суворих наслідків, і реальні обставини війни часто залишаються прихованими на всіх рівнях командування.
Інформація підлягає спотворенню. Ніде це не відбувається так сильно, як на вищих рівнях ухвалення рішень. Це явище не є унікальним для України; воно спостерігається в усіх арміях, адже армія є ієрархічною структурою з чіткою вертикаллю командування. Це виконавчий механізм. У кожній країні світу прагнуть вдосконалити інституційні зміни. У країнах НАТО такі зміни мають певні норми, наприклад, стандарт армії США TC 25-20 After Action Review. Це той стандарт, який українські генерали категорично відмовляються впроваджувати. Вони побоюються стандартів НАТО, про які так люблять говорити. Я вважаю, що запровадження аудиту втрат від міністра Федорова може стати важливим кроком у цьому напрямку, якщо буде реалізоване.
Є питання, хто насправді несе відповідальність? Є питання, як покращити ситуацію? Як робити висновки з уроків? Як не на словах, а в наказах і бойових розпорядженнях берегти життя наших воїнів і при тому виконувати небезпечні бойові завдання?
Я вважаю, що аудит втрат може бути саме таким, на мій погляд, революційним механізмом. І хочу всіляко підтримати цю ініціативу міністра і вважаю, що якщо це буде реалізовано силами оборони, безумовно такий механізм треба підтримати і сприяти встановленню всіх обставин. Щоб у нас, наприклад, так само як, ну ви знаєте, зараз в Дельті запроваджений механізм Mission Control. Дуже якісна зміна, яку реалізувала команда Михайла Федорова - Mission Control польотів дронів. Коли кожен виліт обліковується, причина втрати кожного борта обліковується, які боєприпаси, які типи дронів, все обліковується. Видна активність, вся бойова робота наших бойових частин. І все це можна незалежно об'єктивно перевірити.
В дронах Федоров аудит втрат запровадив. І це реальність. Тому я довіряю цій ініціативі і я вважаю, що революція в українській війні відбудеться в першу чергу, коли у нас буде Mission Control життя кожного військовослужбовця. Коли людина виходить на бойове завдання, на штурм, на оборону і ми бачимо по Дельті, ті люди, у кого є доступ, безумовно, керівники. Чогось є позиції, де люди сидять 100, 200, 300 діб. Я спілкувався вчора з комбатом одного батальйону, однієї механізованої бригади. Він намагався замінити на позиції, всі позиції, йому дали батальйон, призначили людину на батальйон і дали йому смугу. А він побачив, що у нього в смузі, 10 позицій, де у нього військовослужбовці сидять від 250 до 300 діб. Уявіть собі, 10 позицій, не одна, не дві, не три. Просто кинуті люди на позиціях. Цей комбат одразу почав міняти позиції, він замінив половину з цих позицій, замінив, вивів людей, врятував їх. Замінив на свіжих. Подбав про виведення. Через абсолютно недолугі дії, це викликало конфлікти, скандали, навіщо він не наступає, а міняє людей на позиціях. В результаті цього комбата зняли за два тижні його службової діяльності. І деякі інші позиції продовжили сидіти понад 300 діб прямо зараз. Ну абсурд, просто абсурд. Все це тому, що у нас Mission Control на війні, що стосується життя людей, відсутній. І оця кількість діб на позиціях, це нікому не цікаво, крім тих командирів, які небайдужі. Крім родичів тих, хто там сидить. Оце проблема, яку треба вирішувати. Так само, як проблема контролю дронів.
Тільки ми розуміємо, що життя людини і дрон - це абсолютно незіставні речі. Тому я дуже очікую, що так само, як Федоров запровадив Mission Control по дронах, найближчим часом в Дельті запрацює Mission Control по людях. У нас є достатньо технічних засобів контролювати рух, куди збирається, куди направляється військовослужбовець. Технічні засоби контролю руху існують. І зв'язок, і дрони, не буду деталізувати, але вони є. І треба фіксувати, наскільки людина вийшла на бойове завдання, чи є з нею зв'язок, скільки вона знаходиться на виконанні. І тоді буде одразу зрозуміло, а чому такі втрати, а чому так багато зниклих безвісти.
Не треба одразу посилати до командира слідчого ДБР. Треба спочатку задати йому професійне питання, а чому ти втратив людей? Бо у нас процедура списання майна дуже довга. Людина списується легше. А так не повинно бути. Будь-які випадки, коли група людей зникає безвісти, коли група людей або окрема людина потрапляє у полон, коли група людей або окрема людина кудись посилається на виконання якогось штурму, насправді дуже далеко від свого рубежу розгортання, по території, яка вже зайнята ворогом. Це великий ризик, за який треба відповідати, який треба контролювати. Люди, які сидять на позиціях, час їх перебування треба контролювати. Все це можна робити через Дельту. Технічні інструменти існують. Потрібна тільки воля для того, щоб життя людини стало дійсно контрольованим. І щоб ми дивились не просто за окремою людиною, а як це відбувається, в яких частинах, скільки людей зникає безвісти, гине.
І варто розглянути, хто віддав наказ і яким чином формулювалося завдання. Я не раз спілкувався з родичами тих, хто зник безвісти під час бойових дій. І щоразу стикаюся з питаннями: яка причина цього? Чому було таке неякісне планування? Чому люди зникли? Чому загинули? Часто відповіді звучать однаково. Завдання ставили вночі, а вранці потрібно було кудись вирушити, заїхати. На планування не залишалося часу, і можливості для детального збору інформації не було. Ситуація, яка була нанесена на карту, не відповідала реальності. Рубежі, з яких потрібно було починати, насправді вже давно контролювалися ворогом. І замість того, щоб штурмувати визначену ціль, необхідно було атакувати інші об’єкти.
Отже, основна проблема, з якою я стикаюся у контексті втрат на війні, полягає в об'єктивних труднощах планування. Це особливо помітно, коли мені ставлять запитання про те, чому в певних місцях загинуло так багато людей. Неадекватна формулювання завдань є серйозним викликом. Якщо розглядати ситуацію через призму кримінальних справ, то переважна відповідальність за втрати та втрату позицій, за всі негативні події на фронті, в більшості випадків лягає на командирів рот. Це найбільш відповідальна ланка у нашій структурі командування. Далі відповідальність розпорошується, і починаються політичні маніпуляції.
Так от, аудит втрат - це ключова історія, і я в це дуже вірю, і буду сподіватись, що найближчим часом це спрацює. Я буду обов'язково висвітлювати цю ситуацію. І коли буде аудит втрат, тоді буде об'єктивна можливість офіційно в межах професійного розслідування, а не службового, не кримінального, запитувати тих чи інших командирів, а чому у вас такі втрати? Це ваша недбалість, ваша некомпетентність? Або це вам так хтось інший поставив завдання? Забігти в якесь село, в якусь посадку, за пару годин, і триматись там до останнього без підтримки.
Питання від слухачів
Що ви думаєте стосовно ситуації з начальником державної прикордонної служби Дейнекою?
Я, чесно кажучи, вражений цією ситуацією. Як і всі, я почув офіційне повідомлення Національного антикорупційного бюро, в якому стверджується, що Сергій Дейнека, генерал-полковник та керівник Державної прикордонної служби, у своєму кабінеті займається розподілом грошей, отриманих незаконно. Йдеться про десятки тисяч євро, які він обговорює, плануючи, куди їх поділити. Людину усувають з посади, а потім знову призначають на керівну роль у бойовому підрозділі. А що з НАБУ? Як це можливо пояснити? Чи справді такий чоловік, який розподіляв мільйони, знову отримує командування? Дейнека не надав жодних пояснень щодо джерел своїх грошей або рішень, які він ухвалював. Як можна назвати такого офіцера? Це генерал, який, немов налякана дитина, ховається і чекає, коли йому нададуть нову посаду, щоб реабілітувати свою репутацію. Це несерйозно. Генерал-полковник Дейнека повинен довести, що він справжній офіцер і гідний командувати українськими підрозділами під час війни. Для цього йому потрібно відкрито пояснити, звідки в нього ці гроші. Але натомість ніхто нічого не говорить, його просто призначають на нову посаду. Це абсурд. Виходить, що можна брати великі суми, а потім просто перейти на іншу посаду, не турбуючись про наслідки. Це сигнал, який держава надсилає військовим. І всі мовчать, жодної реакції. Це повний безлад.
Базовий мінімум забезпечення бригад дронами
"Запускаємо базовий мінімум забезпечення бригад дронами. Це гарантоване щомісячне забезпечення FPV, розвідувальними бомберами та іншими БПЛА. Додатково до державних поставок є-балів та інших закупівель. Це дасть змогу бригадам планувати оборону і бути впевненими в ресурсі. Також працюємо над централізованим забезпеченням армії, старлінками і пікапами".
Це дійсно важлива тема. Наразі в збройних силах активно обговорюється питання щодо засобів ураження та дронів — основних інструментів сучасної війни. Якою буде структура закупівель? Як вона функціонуватиме? Яким чином буде розподілятися бюджет? Які повноваження матимуть командири в процесі формування та реалізації потреб? Нам необхідно знайти баланс. Я активно спілкуюсь із багатьма керівниками служби безпілотних систем і постійно шукаю фінансування на дрони та інші потреби. Це війна, що потребує значних витрат. Однак, безумовно, використання дронів є кращим варіантом, ніж залучення живої сили. Тож, я хотів би підкреслити, що існує важливе питання: яка буде логіка організації закупівель. Потрібен чіткий облік тих засобів і ресурсів, які необхідні військовим та силам оборони. Також потрібно враховувати компетенції та технологічні можливості виробників. У нас є якісні засоби від надійних виробників, але ми не можемо замовити їх у великих обсягах через різні причини: нестачу сировини, компонентів, технологічні обмеження та ризики.
Якщо ми замовляємо все в одного виробника, то по ньому може, як у нас, на жаль, були приклади, бути приліт. І ти залишаєшся з контрактом, який виробник просто не може фізично реалізувати. Тому що вони там втратили склади або технологічну лінію. Це серйозна проблема. Тому в закупівлі хотілося б побачити, я сподіваюся, що міністр Федоров, у якого є своя логіка, він не робитиме це публічно. Ось ці речі, на мій погляд, я би дуже хотів, я не знаю, як це буде зроблено, щоби міністр оборони презентував, це можливо зробити просто по відеоконференції, не треба для цього збирати людей кудись. Пояснив тим людям, які є, на мій погляд, ключовими ланками в оборонному плануванні і в застосуванні військ. Тобто це Головнокомандувач Збройних Сил, командувач Нацгвардії, це командири армійських корпусів, які тримають свою смугу. Тобто де має бути в першу чергу центр ухвалення рішень формування потреб, це мають бути саме ті ланки, які несуть відповідальність за оборону України, за оборону конкретної смуги, конкретної території, які відповідають як за всі війська, які там ведуть бойові дії, так і за технологічні озброєння, так і за ураження і знищення ворога, виконання бойових завдань.
Отже, на мою думку, питання, що стосуються оборонного планування в сфері дронів, артилерії, засобів зв'язку та управління, а також їх забезпечення, доцільно обговорити після завершення аналітичної роботи. Найкраще це робити у форматі закритої презентації для обмеженого кола осіб, які несуть основну відповідальність за ці питання.
На попередньому ефірі я зазначав, що в армії існують два критичних дефіцити, які перешкоджають нашій перемозі над Росією. По-перше, це відповідальність, а по-друге, чесність. Це не лише моральні чи етичні питання, а радше організаційні недоліки, що виникають через слабку структуру та недостатнє планування. Я вважаю, що логіка, про яку згадував Федоров, стосується необхідності виділення певного мінімуму фінансування для розширення, зокрема, складних виробничих процесів. Йдеться про важкі засоби ураження, такі як бомбардувальники, ударні і розвідувальні дрони. Це ті сфери, де технологічний цикл виготовлення дуже тривалий, і для яких потрібно імпортувати складні компоненти, яких не так багато на ринку. Тому важливо забезпечити базове фінансування для тих виробників, які здатні випускати продукцію, що використовується військовими.
Якщо ми зможемо забезпечити тривалі контракти, які створять чіткий горизонт планування для виробників, а також посилити конкуренцію серед них, наша оборонна промисловість зможе продовжувати свій розвиток і технологічно випереджати супротивника. Я щиро сподіваюсь, що з уроків, отриманих під час деяких закупівель 2023 року, будуть зроблені правильні висновки. Тоді, через брак досвіду у проведенні складних великих закупівель, ми стикнулися з ситуацією, коли значні замовлення отримували виробники, які в цілому були достойними і компетентними, але не могли розширити свої потужності.
Сподіваюсь, що ми не будемо занурюватись у деталі цієї проблеми, але хочу зазначити, що широко відомі бомбардувальники, як традиційні, так і FPV, виявилися неефективними. На жаль, через існуючий ринок в Україні, державні замовлення призвели до постачання значної кількості неякісних FPV дронів та бомбардувальників. Це обернулося величезними витратами державних ресурсів без належного результату. Ситуація вимагає висновків і дій. Необхідно спрямувати фінансування на тих виробників, які здатні забезпечити інновації та конкуренцію, а також можуть імплементувати компоненти з різних країн. Це дозволить створити базовий рівень конкуренції на етапі розвитку. Крім того, варто передбачити бюджет, у якому преміальний фонд у вигляді електронних балів не повинен перевищувати 10% від загальної суми.
Система преміювання не є простим механізмом розподілу, а, на мою думку, повинна базуватися на основному бюджеті, який функціонує як механізм DOT-chain. Пропоную, щоб до 30% цієї суми становив базовий мінімум, який виділяється для запуску виробництва та масштабування у виробників, які мають відповідні компетенції. Інші 10% повинні формувати преміальний фонд, а решта коштів має функціонувати в рамках DOT-chain, який не повинен залежати від командирів військових корпусів та підрозділів. Тут важливо зосередитися на грамотному розподілі ресурсів. Це, в свою чергу, дозволить усунути критику на адресу тих, хто відповідає за закупівлі, адже основна проблема невдалих постачань часто пов'язана з армією та командирами, які отримують неякісні дрони та боєприпаси. Також важливо врахувати виробників, які створюють якісну продукцію, але не можуть її реалізувати. На жаль, ситуація залишалася незмінною при всіх попередніх міністрах, коли нове керівництво швидко укладало контракти, які потім не виконувалися.
Згідно з інформацією від Служби безпеки України, у 2022 році під керівництвом Резнікова було укладено контракти на понад 1 мільярд доларів з постачальниками, які не виконали своїх зобов'язань щодо постачання озброєння. Уявіть собі ситуацію: триває війна, кожна гривня на рахунку важлива, люди жертвують кошти, всі вимагають "дрони", а в офісах сидять чиновники в костюмах, які ввечері повертаються додому до сімей, і при цьому підписують контракти на мільярди з фірмами, що не здатні виконати замовлення. І де ж зараз Резніков? Він не в тюрмі, а його команда також не понесла відповідальності. Дуже б не хотілося, щоб знову гроші опинялися в руках компаній, які обіцяють багато, але в результаті не виконують свої зобов’язання.
Вкрай важливо звернути увагу на питання артилерії. Для тих, хто не знає, артилерія є критично важливим елементом у військових діях. Її роль у сучасних бойових конфліктах, особливо навесні, влітку та восени, є незамінною. Це одна з основних систем озброєння, без якої важко обійтися. Проте, у нас існує серйозний дефіцит артилерійських снарядів, незважаючи на всі заяви. Не вистачає також гармат, зокрема 155 мм самохідних. Ситуація стала досить ганебною, коли у 2024 році Павлоградський хімічний завод отримав замовлення на понад 50 млрд грн (більше ніж 1 млрд доларів) для налагодження виробництва різних видів снарядів. У 2022 році міністр оборони Резніков ініціював контракт на цю ж суму, а після його зміни на Умєрова ситуація повторилася. Хоча це державне підприємство має свою історію, йому не вистачало ні технологічної бази, ні необхідних компонентів, щоб реалізувати проект. В результаті, величезні кошти були витрачені, але обіцяні боєприпаси так і не були виготовлені. Таким чином, державні гроші залишилися без руху на цілий рік, а ми втратили цінний час, збираючи кошти на озброєння, які в підсумку просто зникли безслідно.
Директор Павлоградського заводу та декілька його керівників були затримані у зв'язку з кримінальною справою. Але чи були ці події несподіваними? Це було зрозуміло ще задовго до цього. Як можливо, що люди можуть виготовляти сотні тисяч снарядів без наявності пороху? Де його взяти? Лише кілька заводів у світі займаються виробництвом пороху, і на городі він не росте. Я чую пропозиції замовляти виключно далекобійні снаряди, які можуть літати на 30-40 кілометрів, але реалізувати це на практиці неможливо. Потрібно досліджувати ринок і з'ясувати, які види пороху є в наявності. Можна з легкістю підрахувати, скільки зарядів для таких снарядів можна виготовити, адже виробники далекобійних порохів відомі всім. Замовлення можна спланувати, так само як і підривники для снарядів. Однак міністр оборони Умєров цього не зробив. Міністерство стратегічної промисловості та Міністерство оборони витратили понад мільярд доларів на нічого. Уявіть собі, скільки грошей ми втратили за рік, які могли б бути використані ефективно. За ці мільярди можна було придбати дрони, снаряди, вибухівку та інші необхідні речі. А ми просто втратили ці ресурси, чи не так?
Я не знаю, що треба робити з цими людьми в умовах воєнного часу і скільки життів і крові. Всі планувальники в міністерстві стратегічної промисловості і в міністерстві оборони, які це зробили, це реально злочинці. Це злочинці, які мають за це відповідати. Вони спочатку провалюють постачання снарядів і мін, постачають неякісні боєприпаси, а потім починають розповідати і писати доповідні, що нібито армія всім забезпечена, такої потреби нема. Це абсурд. Будь-який командир військової частини знає, що снаряди і дрони необхідні не тільки для того, щоб вбивати ворога, а ще й подавляти противника вогнем, брати під вогневий контроль. Не може бути занадто багато дронів якісних і занадто багато снарядів на війні. У всі нестача. Щоб розвивати озброєння - треба планування.
Якщо ми хочемо воювати не людьми, а снарядами й дронами - нам треба планувати, аналізувати можливості виробників. Ну от від цього хочу про це і сказати, і застерегти.
Оскільки новий міністр оборони робить свої заяви на основі аналізу та логічного мислення, а також має досвід перебування на фронті, він активно спілкується з командирами найкращих наших бойових підрозділів, корпусів, полків і бригад. Федоров збирає їхні думки та формує аналітичні групи для поглибленого вивчення ситуації. Я вважаю, що найближчим часом ми станемо свідками появи системних рішень, які будуть спиратися на реальний досвід, включаючи уроки, отримані з минулих помилок.
Я вважаю, що перед проведенням аудиту втрат нам слід провести аналіз невдалих управлінських і політичних рішень, які завдали серйозної шкоди нашій оборонній спроможності і продовжують мати негативний вплив на неї.
Масштабна активізація участі іноземців у Збройних силах України.
Михайло Федоров висловив думки, з якими я повністю погоджуюсь: одне з можливих рішень проблеми нестачі особового складу, особливо в піхоті, - це велике залучення іноземців. Я був приголомшений, коли побачив критику його заяви не від опозиції чи професійних критиків, а від представника чинної влади, "слуги народу" Данила Гетманцева. Важливо зазначити, що Гетманцев, народний депутат, довгий час працював як помічник Володимира Сівковича, який є зрадником України та має кримінальну справу за державну зраду. Він проживає в Москві і має зв'язки з російськими спецслужбами, що свідчить про його тривалу діяльність як агента ФСБ. Тож заява Гетманцева щодо критики Федорова в питанні залучення іноземців була для мене справжнім шоком.
Він висловився, зокрема, що не може підтримувати оригінальне рішення Федорова щодо вирішення питань мобілізації та СЗЧ шляхом залучення іноземних спеціалістів. Головне, щоб цей план не залишився, як зазвичай у Федорова, лише на папері, зазначив Гетманцев під час презентації. А залучені до цього проекту іноземці не брали участі в бойових діях виключно в межах програми "Дія". Все це виглядає яскраво, ефектно та блискуче, але лише в уявній реальності автора. Це велика помилка автора-фантаста такого калібру змушувати людей займатися ремонтом водопроводу. Чесно кажучи, спочатку я вважав це безглуздям, але Данило Гетманцев відомий як один з ключових представників української влади. Протягом багатьох років саме він фактично очолював податкову службу. У мене навіть був публічний конфлікт з ним до початку військової служби, коли я висловлював звинувачення на його адресу на засіданні комісії Верховної Ради.
Я хотів би запросити народного депутата Данила Гетманцева, якщо у нього виникають запитання щодо залучення іноземців до нашого підрозділу, і чи є це ефективним. Якщо у нього знайдеться час не лише для написання постів у Facebook, а й для того, щоб ознайомитись із реальною ситуацією на фронті. Він же не вважає себе автором фантастичних історій, чи не так? Я вважаю, що якщо народний депутат Гетманцев, який отримує 200 тисяч гривень на місяць – значно більше, ніж солдати на передовій, – проголосував за таку зарплату для себе цьогоріч, то він має відповідати за свої слова і ту зарплату, яку отримує від платників податків. Йому слід відвідати фронт, об'їхати підрозділи, де служать іноземці, і лише тоді висловлювати свою думку з цього питання. Інакше його заява виглядає як незграбна і може бути сприйнята як підтримка російської пропаганди. Хочу зазначити, що в нашому підрозділі іноземці складають понад 10% особового складу, і їхній внесок виявляється дуже ефективним.
І ви можете побачити у мене репортаж, я був у Куп'янську, і у мене там заснятий один з бойових днів 24 грудня 2025 року, репортаж тут на каналі. Так от я рухався там разом штурмовою групою бригади Хартія 4 батальйону. І це була група з латиноамериканських бійців. Я не показував це на відео з міркувань безпеки і актуальності інформації. Зараз можу сказати, ми намагалися зайти на один об'єкт для штурму одного з об'єктів, під час цих штурмових дій ми були атаковані, і двоє з цих бійців штурмової групи загинули, коли нас атакували ворожі дрони. Я хочу сказати, що всі бійці, всі ці воїни, з якими ми йшли тоді, вони були максимально віддані, максимально сміливі, і вони дуже ефективно виконували бойові завдання по захисту України. Тому, якщо у Данила Гетманцева є якісь питання щодо недоцільності застосування іноземців, як про це сказав Федоров, то у нього є всі можливості це перевірити. Я можу особисто допомогти і зайти в Куп'янськ або на іншу якусь гарячу ділянку, де воюють іноземці, і він сам переконається, ефективне це рішення чи ні. Ну, щоб відповідати за свої слова, якщо він звик.
Я вважаю, що залучення іноземців є надзвичайно ефективною стратегією, і повністю підтримую ініціативу, яку представив Михайло Федоров. Хочу зазначити, що цю ініціативу також підтримує міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. Обидва міністерства працюють у тісній співпраці. Я особисто маю намір активно сприяти цьому процесу. Іноземці беруть участь у бойових діях, і розширення їхньої присутності у військах є абсолютно необхідним. З усіх точок зору, це правильний та вигідний крок для України.
Чи є в Куп'янську "півні"?
"Півні" все ще залишаються на місці. Є декілька будівель, в яких вони продовжують засідати. На сьогоднішній день існують два основні опорні пункти, які ворог захищає в межах міста. Проблема полягає в тому, що противник сконцентрував велику кількість безпілотних літальних апаратів. Ви можете ознайомитися з моїм репортажем, але мушу зазначити, що дрони супротивника постійно знаходяться в повітрі. Їх багато: вони займаються розвідкою, здійснюють атаки та чекають на можливості для засідок. Противник використовує, за моїми оцінками, більше сотні своїх БПЛА для виконання різних завдань на території Куп'янська. Тому активні бойові дії відбуваються вкрай рідко, адже українські командири прагнуть зберегти штурмові підрозділи, які наразі займаються зачисткою міста. Вони діють дуже обережно, намагаючись уникнути втрат. Ворог постійно намагається, прикриваючись туманом, підкидати по одному-два своїх бійців через Оскол вздовж русла. Хоча їхні втрати під час цих інфільтрацій значні, постійні атаки на наші позиції уповільнюють наші зусилля щодо ліквідації залишкових груп ворога. Проте я впевнений, що Куп'янськ буде повністю звільнений, і в цьому я не маю жодних сумнівів. Наразі ми контролюємо приблизно 95% території міста.
Чи не буде проблем з аудитом втрат у "м'ясних полках" Сирського?
На мою думку, аудит втрат, ініційований міністром Федоровим, може викликати неоднозначну реакцію у деяких осіб. Я вважаю, що ті офіцери чи генерали, які не сприймуть цю ініціативу, лише підтвердять свою професійну невідповідність та некомпетентність на займаних посадах. Сподіваюся, що генерали та командири полків, бригад і корпусів, які зазвичай висловлюють свою думку у соціальних мережах, підтримають цей аудит. Мені хотілося б бачити, як усі командири на всіх рівнях публічно висловлять свою підтримку, коли буде затверджено наказ про проведення аудиту втрат. Вірю, що реалізація цього процесу розпочнеться відразу ж з першого дня. Очікуємо відповідного наказу від міністра оборони, і сподіваюся, що це питання буде вирішене протягом найближчих одного-двох тижнів.
Кротевич каже, що в м'ясних полках Сирського втрати за місяць більші, ніж в бойових бригадах за рік.
Ось тут я з вами погодитись не можу, тому що, на жаль, є у нас такі бригади, де втрати більші, ніж в штурмових полках. Можливо, не в кожну операцію, але, на жаль. Тому треба дивитись, це залежить від умов ведення бойових дій. Можливо, бувають всякі ситуації, але є, на жаль, у нас такі бойові зіткнення, коли ти аналізуєш або операції. І звичайні бригади, де слабка організація, не вистачає командирів, не вистачає забезпечення, не вистачає озброєння, вона може зазнавати втрат в обороні, просто в обороні, значно більше, ніж в штурмовому підрозділі. Це факт, саме тому треба вчитись.
Сподіваюся, що всі ініціативи, які озвучує Михайло Федоров, почнуть втілюватись у життя. Він прагне працювати з даними та створювати логічну основу для своїх висловлювань. Я підтримую це, адже вважаю, що однією з ключових рис політика є послідовність. Усе, до чого він прагне, має отримати реальне втілення.
Тому я дуже сподіваюсь, що найближчим часом ми будемо з вами говорити вже не про ініціативи, не про обіцянки, не про візії, а дуже швидко на 100 днів міністра Михайла Федорова ми зможемо говорити про рішення, які почнуть змінювати українську армію. Зміни у плануванні закупівель дронів, артилерії, снарядів, засобів ураження, аудит втрат людей, Mission Control, контроль через Дельту всіх процесів, які можна в армії технологізувати. Це революційні зміни у війні. Безумовно, кожен з нас зацікавлений у перемозі. Україна здатна перемогти у війні. Я не кажу наступати на Москву. Я кажу перемогти у війні, значить для нас зупинити фронт, розгромити російську армію, не дозволити Путіну захоплювати нашу територію і наші міста, захистити нашу свободу, незалежність, існування України як держави та нації. Тому, друзі, усе позитивне, усе конструктивне, що працює на цю ціль, я буду підтримувати. Про те, що не буде цьому відповідати, будемо говорити і давати цьому оцінки. Дякую вам за стрім і слава Україні!
