7 квітня 1944 року була видана директива НКВД СРСР № 130, що передбачала депортацію родин членів ОУН до Сибірських територій - Новини Весь Харків.

7 квітня 1944 року була затверджена директива НКВД СРСР № 130, що передбачала виселення родин членів ОУН до Красноярського краю, а також в Іркутську, Омську та Новосибірську області.

Після вигнання нацистів, на західноукраїнських землях знову розпочалася "радянізація", що супроводжувалась масовими репресіями проти "ворогів народу", арештами, вбивствами, депортаціями

Депортація місцевого населення в ізольовані регіони Радянського Союзу розпочалася ще в 1939 році. З жовтня-листопада 1939 року до липня 1941 року з західної частини України було переселено близько 1 мільйона людей. У листі до Папи Римського від 7 листопада 1941 року митрополит Андрей Шептицький підкреслював, що війська НКВД вислали до Сибіру, арештували або стратили близько 200 тисяч українців з Львівської єпархії, а загальні втрати українців у Галичині сягнули 400 тисяч. Крім того, до віддалених районів Росії депортували також польське та єврейське населення.

Переселенські заходи виявилися дієвим інструментом для примирення населення з ідеологічними та політичними прагненнями совєцького тоталітарного режиму. Депортаційна політика радянської влади на західноукраїнських територіях в основному торкалася членів ОУН, бійців УПА, їхніх родин, а також тих, хто підтримував український національно-визвольний рух.

7 квітня 1944 року вийшла директива нквд ссср № 130 про виселення сімей оунівців (19 тисяч осіб) до Красноярського краю, в Іркутську, Омську та Новосибірську області.

Відповідно до даної директиви, міністр внутрішніх справ УРСР Василь Рясний розробив інструкцію, яка регламентує процедуру виселення родин активних учасників націоналістичного підпілля. Цей документ був терміново надісланий до всіх районних відділів УНКВД-УМДБ західних областей УРСР. Як наслідок, у кожному районі були сформовані списки сімей, що належали до учасників національно-визвольного руху, які підлягали виселенню. У ці списки потрапило все чоловіче населення, починаючи з 15-річного віку.

Тільки в Львівській області, згідно з цією директивою, у жовтні 1944 року було складено списки на виселення 10 517 людей. Через рік у віддалених частинах СРСР налічувалося приблизно 2 мільйони 230 тисяч 500 спецпоселенців, серед яких було 20 800 представників ОУН.

Спецпереселенців використовували як дешеву робочу силу на лісоповалах та в інших трудомістких процесах. Сім'ї, які не мали працездатних осіб, потерпали від злиднів. За спецпереселенцями було встановлено агентурно-оперативний нагляд, а на великих залізничних станціях - оперативні заслони. За втечу з місця поселення термін заслання замінювався ув'язненням у виправно-трудових таборах.

Масові депортації тривали до смерті сталіна в березні 1953 року, однак ще до 1956 року для депортованих існували правові обмеження.

Веб-ресурс: https://t.me/istoriya_ukrainy/12584