«Припинити годинник розвитку»: які цілі переслідують нові праві в США?
Їхня концепція передбачає світ із кількома великими державами, кожна з яких домінує у власному просторі.
Зовнішня політика Дональда Трампа все більше орієнтується на концепції "нових правих". Ця група інтелектуалів пропонує ідею поділу світу за цивілізаційними критеріями. Леонард Шуетте, науковець Європейської програми Фонду Карнегі за міжнародний мир, обговорив це в інтерв'ю з редактором розділу Opinion Джоном Гідою. Він вважає цю концепцію "цивілізаціонізмом" і зазначає, що вона може лягти в основу нової великої стратегії Сполучених Штатів. Розмова відбулась напередодні зустрічі Трампа з китайським лідером Сі Цзіньпіном, про що повідомляє The New York Times.
За словами Шуетте, дискусію про зовнішню політику США давно визначають три школи. Американська першість передбачає глобальне, передусім військове, лідерство США.Ліберальний інтернаціоналізм робить ставку на побудову та збереження системи міжнародної співпраці. Прихильники стриманості вважають, що США перенапружені. Тому вонизакликають скоротити військову присутність в Індо-Тихоокеанському регіоні, Європі та на Близькому Сході.
Н незважаючи на внутрішні розбіжності, протягом тривалого часу між двома основними політичними партіями США існував значний консенсус щодо основних принципів зовнішньої політики. Як демократи, так і республіканці вважали, що глобальне лідерство є невід’ємною частиною ролі США у світі, адже країна несе відповідальність за міжнародний порядок, який було встановлено після Другої світової війни в 1945 році.
"Цивілізаціонізм" заперечує універсальні прагнення як американізму, так і ліберального інтернаціоналізму. На відміну від стриманості, він передбачає військову перевагу США в Західній півкулі.
Згідно з концепцією Шуетте, це уявлення про те, що глобальними справами повинні керувати декілька потужних країн. До числа таких держав належать Сполучені Штати, Китай, Росія, Індія, а, можливо, й Туреччина. Кожна з цих країн вважає себе носієм багатої культурної спадщини, що надає їй право на панування в межах свого цивілізаційного регіону.
"Іншими словами, цивілізаціонізм пропонує ідеологічне обґрунтування багатополярного порядку", пояснює дослідник.
Головна відмінність полягає в тому, як "нові праві" розуміють Захід. На відміну від багатьох поколінь мейнстримних політиків, вони не вважають західну ідентичність заснованою на спільних політичних цінностях.
Ідеї конституційної демократії, прав людини та плюралізму, хоча й зародилися в західному світі, є по своїй суті універсальними для всього людства. Натомість представники "нових правих" вважають, що цивілізація базується на спадкових характеристиках, таких як етнічне походження, релігійні традиції, мова та географічні межі.
На думку Шуетте, у цій логіці Захід сприймається переважно як конкретне місце. Відмінності між цивілізаціями розглядаються як глибокі, постійні та майже нездоланні. Політолог Семюел Гантінгтон охарактеризував їх як "результат віків".
Зовнішня стратегія, підкреслює фахівець, тісно пов'язана з внутрішньою ідеологією. "Нові праві" відкидають класичну модель консерватизму, що поєднувала ринкову свободу, обмежене втручання держави та агресивну зовнішню політику.
Американську ідентичність вони трактують через призму колективних та етнорелігійних аспектів. У цьому контексті американці постають як білі християни, які можуть прослідкувати своє походження до Європи. Віцепрезидент Джей Ді Венс, зауважує Шуетте, акцентує увагу на концепції "спадщини" американців.
Зовнішні відносини в цій концепції повинні укріплювати внутрішній нелібералізм та обороняти те, що її адепти іменують західною цивілізацією.
Шуетте виділяє три чітко визначені наслідки даного підходу.
По-перше, контроль над Західною півкулею. Це стосуєтьс обмеження імміграції з "чужих культур" та потоку наркотиків, які, на думку прихильників цього підходу, підривають бажану суспільну стабільність.
По-друге, опір лібералізму спостерігається не лише в США, але й у Європі, яка вважається колискою західної цивілізації. Як зазначив заступник державного секретаря Крістофер Ландо, Європа здійснює "цивілізаційне самогубство". Втручання у справи Європи сприймається як політика, що стосується внутрішніх цивілізаційних питань.
Третьою важливою складовою є визнання територій впливу інших цивілізацій, за умови, що вони не заважають нашій.
Шуетте називає "цивілізаціонізм" проєктом "нових правих", представники яких довго залишалися на маргінесі американської політики, але після приходу Трампа "безпрецедентно наблизилися до влади".
Вони також нарощують свій вплив у консервативному інтелектуальному середовищі. Периферійні організації, такі як Claremont Institute, стали ключовими для правого руху. За деякими оцінками, щонайменше 70 випускників програм Claremont знайшли роботу або вже працювали в другій адміністрації Трампа.
Heritage Foundation, що колись слугував центром істеблішменту, пройшов трансформацію. Виникли також нові організації, зокрема Center for Renewing America.
До "нових правих" належать не лише представники інтелектуальної еліти. Як зазначає Шуетте, серед їхніх адептів можна зустріти віцепрезидента Венса, сенатора з Міссурі Джоша Хоулі та губернатора Флориди Рона ДеСантіса.
Існує два фактори, які можуть зміцнити вплив "нових правих" у майбутніх дебатах всередині Республіканської партії.
Перший фактор: демографічні зміни. У молодіжному крилі республіканців цей напрямок має більшу популярність, ніж серед старшого покоління партійних лідерів. Він багато в чому грунтується на розчаруванні молодшого покоління, яке звинувачує старші покоління в "безкінечних війнах" і економічних труднощах, що виникли після фінансової кризи.
Дослідження показують, що молодші члени Республіканської партії більш схильні до зменшення впливу Сполучених Штатів на Близькому Сході.
Другий аспект: конфлікт в Ірані. "Нові праві" з самого початку виступали проти цього, так само як і проти будь-якого значного втручання США у справи регіону. Як повідомляється, Венс виявляв найбільшу обережність серед членів уряду.
На думку Шуетте, тривалість цієї стратегічно невдалої та витратної кампанії лише посилює позиції "нових правих".
За словами дослідника, сам Трамп є єдиним впливовим представником Республіканської партії, який не дотримується послідовної "цивілізаційної" ідеології.
Його уряд демонструє змішане ставлення до цієї концепції. Цивілізаційна риторика простежується в стратегічних документах, зокрема в Стратегії національної безпеки, а також у виступах на високому рівні.
Ідеї "цивілізаціонізму", схоже, вплинули на політику щодо Західної півкулі та Європи. Але Трамп, підкреслює Шуетте, "не ідеолог". У нього немає послідовного світогляду. Зовнішньополітичний апарат він зруйнував настільки, що цілісна політика стала майже неможливою.
Найзначніша невідповідність принципам "цивілізаціонізму" виявляється в контексті Близького Сходу. Як війна в Ірані, так і унікальні стосунки з Ізраїлем суперечать концепції залишити цей регіон і зосередитися на розвитку в межах західної цивілізації.
Для "нових правих", додає експерт, Ізраїль не є частиною цього простору.
Щодо Китаю, як зазначає Шуетте, позиція адміністрації залишається невизначеною. Вона варіюється між жорсткою економічною конфронтацією та більш м'яким підходом, ніж той, що спостерігався за Джо Байдена або під час першого терміну Трампа.
Цивілізаційний підхід передбачає визнання Китаю як цивілізаційної одиниці, яка має законне право на домінування у своєму регіоні, зокрема щодо Тайваню.
На думку Шуетте, найбільш яскраво цей підхід проявляється в політиці стосовно Європи та Західного півкулі.
Схвалення "патріотичних європейських партій" та заклик "культивувати спротив" політичному курсові Європи прописано у Стратегії національної безпеки. Це прямо випливає із "цивілізаційного підручника".
На сьогоднішній день реальні дії є досить обмеженими: Венс провів зустрічі з представниками ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини" та активно підтримував колишнього прем'єра Угорщини Віктора Орбана під час своїх візитів в цю країну.
Держдепартамент також створив фонд для фінансової підтримки організацій громадянського суспільства, які поділяють його світогляд. Чинні уряди та мейнстримні партії виступили проти такої риторики й втручання у внутрішню політику.
Європейські праві, які мали б виступати "цивілізаційними партнерами", також виявили обережність щодо цієї підтримки.
Вони мають схожість з MAGA у своїй сутності, оскільки виступають проти лібералізму та мають "реалістичне" сприйняття ідентичності. Однак для них національний суверенітет також є пріоритетом.
Проблеми, пов'язані з Гренландією, інтервенції в Латинській Америці та на Близькому Сході, а також митні збори, які негативно вплинули на їхніх виборців, спровокували в Європі масштабний протест.
Багато хто в американських "нових правих", вважає Шуетте, недооцінює глибоко вкорінений антиамериканізм європейських ультраправих. США традиційно сприймали як остаточну універсалізувальну силу, яка загрожує європейському суверенітету та культурі. Неоліберальна економічна політика та присутність американських військ лише посилювали це відчуття.
Отже, згідно з думкою експерта, існують "значні сумніви" щодо того, чи отримає цивілізаційна програма підтримку навіть серед європейських країн, які поділяють схожі погляди.
Шуетте бачить у "цивілізаціонізмі" повернення до простішого та менш взаємозалежного світу. "Нові праві" відкрито говорять про необхідність "зупинити годинник прогресу" та "скасувати XX століття".
На думку експерта, світ уже надто взаємопов'язаний, щоб велика держава могла зосередитися лише на власному подвір'ї.
Є й інші протиріччя. Визначити цивілізаційні кордони з точністю практично неможливо.
"Чи включатиме російська цивілізація країни Балтії? Де провести лінію між китайською та індійською цивілізаціями?" запитує експерт.
На його думку, стратегічний підхід, який має на меті уникнути конфліктів між потужними державами, може стати каталізатором для однієї з таких війни. Також залишається незрозумілим, чому країни середнього рівня, які не прагнуть до створення власної цивілізаційної ідентичності, наприклад, Японія, могли б погодитися на домінування Китаю.
Для "нових правих", за словами дослідника, більш актуальним є не Гантінгтон, який прогнозував конфлікти між цивілізаціями, а німецький теоретик та юрист Карл Шмітт. Після того, як Гітлер став при владі, Шмітт приєднався до нацистської партії.
Шмітт висловлював думку, що організація світу в просторі, розділеному на великі блоки, які він називав Grossraum, могла б забезпечити мир. Він вважав, що такий підхід усунув би основну причину конфліктів між великими державами — проблему безпеки, пов'язану з ризиком зовнішнього втручання.
Для того щоб "цивілізаціонізм" перетворився на політичну стратегію адміністрації, Шуетте вважає, що необхідно мати політичний символ. Таким символом може виступити Венс, який активно залучений у ідеї "нових правих".
Проте, незалежно від обставин, експерт підкреслює, що ідеологічна ініціатива "нових правих" продовжить існувати.
"Їх концепції стали невід'ємною частиною інституцій, і вони користуються значною підтримкою юного населення. Незалежно від результатів виборів 2028 року, цей підхід продовжуватиме впливати на формування внутрішньої та зовнішньої політики Сполучених Штатів," підсумовує Шуетте.
Докладніше про ідейне середовище Трампа та роль у ньому Венса у статті ZN.UA "Путін & Трамп. Союз ідеологічних нарцисів, який змінює світ" пише економіст-кібернетик, прикладний психолог Сергій Романюк.
