Зміна керівництва: Бутусов аналізує наслідки відставки Федорова та Сирського для оборонної стратегії.
Командир роти безпілотних літальних апаратів 23-го штурмового полку 2-го корпусу Національної гвардії "Хартія" Юрій Бутусов під час прямого ефіру розглядає відставку Михайла Федорова і звільнення Олександра Сирського. Він також обговорює ймовірність повернення колишнього міністра оборони, призначення нового керівництва, реформи у Збройних силах України та поточну ситуацію на фронті.
Стрім буде присвячений непересічним подіям, які відбуваються в нашій державі. Це звільнення міністра оборони Михайла Федорова і звільнення Головнокомандувача ЗСУ і Головнокомандувача Сил оборони Олександра Сирського.
Буду говорити те, що думаю про ці події і буду відповідати на ваше запитання. Дякую всім, хто підтримує канал Бутусов Плюс. Завдяки вам ми можемо продовжувати роботу. І дуже перепрошую, що вкрай рідко виходжу в ефіри. Так складається життя і обставини, в яких доводиться працювати. Це нормально. Є необхідність вирішувати багато достатньо складних завдань. Згодом розкажу.
На моєму каналі ви знайдете відео, яке показує, як ми провели червень. Це стислий монтаж деяких бойових завдань, виконаних окремою ротою безпілотних систем 23-го штурмового полку РУХ 2-го корпусу "Хартія".
ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ
Яка ймовірність повернення Федорова?
Федорова звільнили з посади без жодного попередження. Причина його усунення – конфлікт із Сирським. Отже, Сирського усунули, але Федорова на вакантну посаду не пропонують. Його не планують повертати. Хоча зараз відсутній конфлікт, оскільки Сирського більше немає, Федорову не пропонують стати міністром оборони, натомість пропонують щось інше. Будь-яку іншу посаду, наприклад, віцепрем'єр-міністра з питань технологій або керівника всієї MILITECH. Ясно, що за цим стоїть намір просто зробити фото з усмішкою Федорова, на якому йому тиснуть руку, показуючи, що в його житті все гаразд, і він задоволений новою посадою. І ця посада може мати будь-яку назву, але лише не ту, що дозволить Федорову отримати доступ до бюджету Міністерства оборони.
Як відомо, у травні, після політичних змін в Угорщині, Угорщина зняла заборону на виділення Україні 90 мільярдів євро кредиту від країн Європейського Союзу. Колосальна сума. І як тільки це сталося, минуло буквально півтора місяця, і до того, як ці гроші зайшли вже на рахунки Міністерства оборони, перед тим, міністра оборони міняють. І категорично не збираються його повертати. Миттєво пропонуючи іншого кандидата.
Чи можливо повернення Федорова? У світі існує безліч варіантів. На даний момент це виглядає малоймовірно. Єдине, що може змінити ситуацію – це, можливо, вплив, який наразі залишається непоміченим. Можливо, Михайло Федоров вирішить вийти на Майдан. Він також може знайти нові аргументи для Верховного Головнокомандувача. Можливо, ситуація зміниться, і підтримка Федорова серед громадськості зросте. Все можливо. Проте наразі немає вагомих підстав для таких висновків. Федорова швидко усунули, перш ніж він почав розподіляти кошти, які надходили від європейських партнерів.
В принципі, можна сказати, що причиною звільнення було отримання Україною 90 мільярдів євро на оборону України. Так що європейські партнери і дали поштовх. Я думаю, що якби грошей не було або вони були значно менші, то, можливо, Федоров би досі був би на посаді і виступав, був би обличчям війни в уряді.
Сьогодні ситуація склалася вкрай напруженою. Михайло Федоров, який завжди спирався на абсолютну відданість президентові та Верховному Головнокомандувачу, тепер став символом вуличних протестів, уособленням Майдану. Це дивно, адже хто міг уявити таке?
Як ви вважаєте, чи будуть Драпатий і Скибюк здатні забезпечити необхідні сили та ресурси для реалізації системних змін і реформ у Збройних Силах, щоб зміст акценту перемістився з зовнішніх аспектів на внутрішню суть?
Я планую присвятити наступний стрім окремій темі, де поділюся своїм досвідом взаємодії з певними особами, а також висловлю свої думки щодо Михайла Драпатого та Скибюка. Зараз хочу коротко наголосити, що військові в жодній країні світу не є ініціаторами реформ. Армія – це структура, яка виконує накази, з чіткою ієрархією та централізованим управлінням, що призначене для дій в рамках наявних умов і ресурсів. Хоча військові можуть висловлювати пропозиції, основні стратегічні рішення, планування та пріоритети розвитку мають визначатися Міністерством оборони, відповідно до законодавства України, а також Верховним Головнокомандувачем. Саме в таких рамках діяли попередні головнокомандувачі, такі як Сирський та Залужний, а також їхні попередники. Вони виконують політичні рішення та стратегію, яку формує керівництво країни, насамперед президент.
Драпатий і Скибюк в першу чергу, вони будуть виконувати те, що є максимально ефективно. Ситуація дуже важка на фронті, ми зараз прокоментуємо таку прощальну заяву Олександра Сирського, яка спадщина там залишається. Але ситуація дуже важка. І мають бути зміни в управлінні, безумовно, але реформи - це вже залежить від того, чи буде спільне розуміння бачення міністра оборони Євгена Хмари, Михайла Драпатого, Головнокомандувача ЗСУ. Командирів, на мій погляд, армійських корпусів, які є ключовими вигодонабувачами будь-яких змін в армії, в першу чергу саме вони. Драпатий і Хмара мають представити плани реформ, якщо вони у них будуть, на розгляд і затвердження Верховного Головнокомандувача і на ставку Верховного Головнокомандувача.
Реформи в різних країнах є політичними ініціативами, що базуються на замовленнях і координатах, визначених політичним керівництвом, а не військовими. Військові, в свою чергу, реалізують ці плани, уточнюють деталі та формулюють потреби відповідно до схвалених пріоритетів. Отже, варто спостерігати за цим процесом. Ця робота лише розпочалася, і ще не всі необхідні укази на місці.
Чи погодиться Хмара на участь у корупційних схемах?
Я не впевнений, якими планами володіє Євген Хмара. Мені здається, ми також організуємо окремий стрім, присвячений йому, де обговоримо його перші висловлювання та запитаємо про важливі питання. Крім того, якщо його кандидатуру на посаду міністра буде підтримано, це все ще залишається невизначеним, оскільки він продовжує працювати в команді президента. Михайло Федоров не став опозиційним політиком і підтримує президента, не вдаючись до критики. Якщо Євген Хмара буде висунуто як кандидат на посаду міністра оборони і запропонує якісь концептуальні ідеї щодо реформ, ми обов’язково їх проаналізуємо та прокоментуємо.
Євген Хмара — це офіцер, який здобув визнання як командир ЦСО "А" Служби безпеки України. Щоб зрозуміти масштаб його роботи, варто зазначити, що ЦСО "А" є провідною одиницею у системі Дельта, що відповідає за ураження ворожих цілей, перевершуючи інші підрозділи сил оборони. Хмару щиро поважають як особовий склад ЦСО "А", так і всі, хто співпрацює з ними на фронті, відзначаючи його як справжнього майстра бойових дій та організатора застосування безпілотників. Проте залишається відкритим питання, як цей кар'єрний військовий офіцер проявить себе на політичній арені, виконуючи обов'язки адміністратора та організатора Міністерства оборони — найбільшої за фінансуванням та чисельністю державної установи — під час активних бойових дій.
Це дійсно суттєвий виклик. Чи готовий Хмара взяти на себе цю відповідальність? Час покаже. Спочатку нам потрібно почути конкретний план дій та чітке бачення, яке Хмара має намір презентувати. Лише тоді ми зможемо оцінити ситуацію. На попередній посаді, як командир ЦСО "А" СБУ, він здобув значне визнання завдяки своїй компетентності, професіоналізму і принциповості, зосереджуючи увагу на війні та досягненні бойових цілей, а не на зборі фінансів. Тож будемо спостерігати. Зміни в керівництві відбуваються, це частина життя.
Чи будуть затримані командири штурмових полків Гаркавий та Ширяєв?
На мою думку, це питання має бути розглянуте правоохоронними органами та Верховним Головнокомандувачем. Командири штурмових полків отримали свої посади внаслідок наказів Головнокомандувача ЗСУ і виконують завдання, поставлені Верховним Головнокомандувачем. Схоже, що їхня діяльність оцінюється як ефективна. Варто зазначити, що обидва ці командири були удостоєні звання Героя України, а багато їхніх підлеглих також отримали високі нагороди. Це свідчить про те, що дії цих командирів отримують високу оцінку від ставки Верховного Головнокомандувача, що відзначає їх державними нагородами. Тому важко зрозуміти, як людина може отримувати нагороди і водночас бути в ув'язненні. Ясно одне: нагороди вручають за виконання наказів і завдань, які ставляться перед ними. Логіка надання нагород, по суті, саме така.
Чи здатні наші європейські союзники вплинути на вибір кандидатури Федорова?
Не вважаю, що це так. Наші європейські та американські партнери впливають на українську владу лише в одному випадку: коли виникають підозри, що українські чиновники зловживають коштами, які надходять від платників податків із Європи та США. У таких ситуаціях інформація передається до НАБУ та САП, і в Україні починаються помітні розслідування. Проте, коли мова йде про політичні призначення або вплив на конкретні кадрові рішення в українській владі, я не бачив жодних прецедентів з боку наших партнерів. Вони завжди виступають як союзники та дипломати, які працюють не з особами, а з інституціями. Взаємодія з людьми у вигляді комунікацій та дружби відбувається, але рішення ухвалюються на рівні посад. Ті, кого держава призначає, стають об'єктами домовленостей і комунікації з європейськими та американськими партнерами. Це є частиною політики та дипломатії. Вони не несуть відповідальності за реформи та демократію в Україні, а лише за боротьбу з корупцією, і то лише в контексті захисту коштів своїх платників податків. І це, безумовно, зрозуміло.
Дуже підозріло, чому Єрмак перед звільненням Сирського помчав до нього в штаб.
Що сказати? У нас, якщо когось приймає Головнокомандувач ЗСУ у себе в штабі, значить це достатньо впливова фігура. Навіть якщо у нього і нема політичного статусу. Оскільки для такого доступу треба мати певний статус, певний допуск. І цей допуск, як ви розумієте, на зустрічі з Головнокомандувачем ЗСУ, дає тільки той, хто цього Головнокомандувача своїм указом призначає і звільняє. Судіть самі, хто міг направити туди Єрмака і з якою метою.
Поясніть, будь ласка, яким чином у тендерному процесі закупівлі озброєння враховується якість, якщо в документації не дозволяється вказувати конкретних виробників, а лише визначати вимоги та характеристики?
Я вважаю, що такий підхід є наслідком застарілої і малоефективної системи закупівель. Вона характеризується надмірною централізацією на всіх рівнях. Якщо у вас виникає потреба в чомусь, ви змушені формулювати цю потребу з конкретними характеристиками. А ми, які перебуваємо на верхніх щаблях, краще знаємо, що потрібно, бо маємо більше інформаційних ресурсів, і будемо самостійно приймати рішення щодо того, що робити далі.
Насправді сучасність показує, що командир бойової частини, яка застосовує високотехнологічне озброєння на полі бою, ця людина має бути в першу чергу менеджером стартапу. Військові частини сучасні - це стартапи, це фактично підприємництво, підприємницька діяльність. Командир має розбиратися в технічних новинках, він має фінансувати і виділяти людей, час, ресурси на швидку адаптацію свого озброєння, він має діяти, випереджати ворога не тільки в тактичному задумі, але й в технологічних розробках, тобто планувати наперед. Як це робити? Якщо ти маєш можливість тільки подавати потреби, потреби на якісь характеристики. Ні, треба купляти готові вироби, вироби, які швидко готує промисловість: ми побачили, ми намагаємось запровадити новинку, ми маємо випередити. Ми маємо для цього, щоб командири військових частин повинні мати бюджети. Зараз у нас є бюджети в Збройних Силах, до речі, у Нацгвардії цього нема, на жаль, якась дискримінація. А в Збройних Силах на кожен батальйон виділяють по 7 млн грн в місяць для закупівлі всього, чого цей командир батальйону або бригади прагне. Насправді сума виходить дуже маленька.
У нас максимально бригади отримають до 80 млн грн на місяць. Але, як правило, десь 30-40, ну, за кількістю батальйонів на першій лінії. Ми обмежені в ресурсах. Я вважаю, для того, щоб випереджати ворога, командири бригад, командири корпусів, повинні мати щомісячні бюджети, заплановані на цілий рік, де вони можуть планувати свої власні системи закупівель під тих технічних фахівців, які у них є, під ті завдання, які для них є в їхній смузі пріоритетними, під їхні реальні проблеми, які вони вирішують, від яких страждають, бо і ворог різний, і по-різному діє на різних ділянках.
Все це потрібно враховувати. І оцим військовим командирам стартапів треба давати бюджети на розвитку.
Під час активних бойових дій централізоване планування зверху може призвести до затримок і відставання. Я вважаю, що підхід, коли задаються специфікації, є першим кроком на шляху до корупції. Потім починаються тендери, і ми спостерігаємо ситуації, коли одна компанія, наприклад, виграла тендер від Міністерства оборони на постачання 250 тисяч оптоволоконних кабелів. Умови тендеру розроблені таким чином, що одній компанії вигідно їх виконувати, тоді як інші учасники мають значні труднощі. Найголовніше, що мене вразило — жодна компанія не здатна виробити таку кількість оптоволокна і котушок самостійно. Це досить складний процес, і якщо всі обсяги замовити лише в одного постачальника, це неминуче призведе до зниження якості продукції. Чому так відбувається?
Високі технології у сфері озброєння вимагають активного розвитку. Йдеться не про монополізацію чи створення єдиної найбільшої компанії з найсприятливішими умовами, а про підтримку численних компаній, що працюють у цій галузі. Це дозволить розподілити ризики, забезпечити контроль над технологіями та якістю продукції через різні підприємства. Для прогресу в технологіях необхідні різноманітні команди – інженерні, технологічні, виробничі. Такий підхід сприяє децентралізації процесів, покращує якість продукції та технічний контроль, а також знижує ризики, пов’язані з можливими збоями на окремих виробництвах. Інші компанії в будь-якому випадку зможуть забезпечити постачання. На жаль, у нашій країні існує багато проблем з неефективним управлінням, що є однією з основних причин корупції.
Як Зеленський ухвалив рішення про підтримку популярного Драпатого?
Основна ставка полягає у зміні міністра оборони, а також у європейському кредиті, що становить 90 мільярдів євро. З метою подолання політичної кризи та зменшення вуличних протестів відбулася безпрецедентна подія. Навіть Головнокомандувача Збройних Сил України усунули всього за кілька днів. Це свідчить про серйозність ставок і справжні мотиви, які стоять за цією ситуацією.
Ви ж у боротьбі, якщо я правильно розумію, телефон залишився при вас?
А як можуть забрати телефон, якщо людина воює? Насправді на війні телефони не забирають. Можливо, є якісь підрозділи, але я такого на фронті, у фронтових частинах, які тримаються в смузі, не бачу. Крім того, зараз я на посаді командира роти, і якщо в мене заберуть телефон, я думаю, що буде дуже багато невдоволених на всіх рівнях. Тому, так, звичайно, я думаю, що вам варто було б самому піти в армію. Запрошую вас до свого підрозділу, до своєї роти, тоді ви не будете себе лякати, писати такі перелякані запитання, і зрозумієте, що в армії насправді у людей не забирають телефони, а навпаки, їх годують, дають грошове забезпечення, і там, де є нормальні, хороші бойові колективи, то там ви себе почуваєте як в нормальній бойовій родині, яка робить одну важку, небезпечну, але ефективну бойову роботу. Як саме, подивіться результати роботи, є відео тут на каналі, як ми провели червень, про бойові результати роботи в моїй роті окремої БПЛА, якою я маю честь командувати в 23-му штурмовому полку 2-го корпусу "Хартія". Запрошую, якщо ви цього боїтесь.
Чи замислювалися ви, чому в Командуванні Сил логістики прийняли рішення скоротити відділ, що займається досвідом використання засобів радіоелектронної боротьби, водночас залишаючи при цьому ціле управління РХБЗ, яке, здавалося б, не виконує жодних функцій?
Наша бюрократична система - це давно річ в собі. Коли у нас щось скорочують або створюють управління, відділ, закривають - це насправді безперервний процес.
Що у нас в армії, як можна звільнити людину з посади? Його можна або підвищити, або скоротити його посаду разом з його підрозділом. І для того, що в один місяць прибрати, а наступного місяця створити нову вже під тих людей, під яких потрібно.
Які дії може вжити нове керівництво стосовно нашої позиції на Осколі?
Я сподіваюся на суттєві зміни в управлінні та організації військових сил, особливо в Харківській області, на Донбасі та в інших регіонах. Проте найбільша увага повинна бути приділена саме Харківщині та Сумщині, оскільки це було в зоні відповідальності Командувача об'єднаних сил Михайла Драпатого. Він часто відвідував ці райони та ухвалював важливі рішення, добре розуміючи ситуацію, зокрема на нашому фронті на річці Оскіл.
Оскіл охоплює не лише Куп'янськ, а й Куп'янськ-Вузловий, а також Борову, що вказує на великі площі, де тривають запеклі бої. Я сподіваюся, що будуть вжиті необхідні управлінські та організаційні рішення. У наступному ефірі я детальніше розповім про Михайла Драпатого, його досягнення та те, чого від нього можна очікувати.
Як справи у вас з поверненням тих, хто самовільно залили частину, СЗЧ, в нових умовах?
Поки що я не відчув нових умов на собі. Наразі в моєму підрозділі служать і працюють 20 військовослужбовців, які перебувають у статусі СЗЧ. Вони щодня виконують тилові завдання, а ми займаємося їхньою правовою підтримкою в судах. Крок за кроком, місяць за місяцем, нам вдається допомагати їм відновлювати свої законні права та статус військовослужбовця в моїй роті. Тож, якщо хтось зацікавлений у поверненні із СЗЧ, ми завжди раді вітати. Більшість моєї роти складають ті, хто повернувся з СЗЧ за останній рік, і серед них є справжні професіонали з чудовою бойовою мотивацією та навичками. Вони отримують гідну підтримку та увагу з боку колективу. Я особисто підтримую зв’язок з кожним своїм бійцем і намагаюся підходити до цього максимально відповідально.
Отже, я вас запрошую! Якщо ви бажаєте повернутися з СЗЧ, не соромтеся писати мені в особисті повідомлення через месенджер або в Instagram.
Тема мобілізації. Коли буде здійснено перенесення негативних аспектів, передавши обов'язки з виявлення та сповіщення, а також роботу з ухилянтами - до поліції?
Друзі, я не вважаю, що мобілізація є чимось негативним, що потрібно уникати. Мої погляди на цю тему не збігаються з позицією Міністерства оборони та команди Федорова. Я впевнений, що мобілізаційні функції не слід передавати поліції. На мою думку, мобілізація є ключовою та необхідною складовою державної діяльності, яку мають виконувати як Збройні Сили, так і поліція. Чому це важливо робити спільно? Тому що основним аспектом мобілізації є відповідальність. Коли людину затримують на вулиці або перевіряють її документи, важливо, щоб в ТЦК вона зустрічала кваліфікованих, свідомих ветеранів бойових дій, які знають, як підтримати та супроводити її. Ці ветерани повинні підходити до людини, пояснювати, що їхня спільна мета – захист України, і що вона потрібна для виконання важливої місії. Ми беремо на себе відповідальність за кожного мобілізованого, за його підготовку, здоров'я та належне використання на основі його фізичних, психологічних і професійних здібностей. Конкретні командири бригад та корпусів, яких знає вся країна, несуть відповідальність за мобілізацію, і саме так ми зможемо створити атмосферу довіри.
Мобілізацію неможливо перетворити на позитивний проєкт. Позбутися відповідальності - це також неможливо. У будь-якій країні мобілізація є справою держави, а поліція виконує свою роль, допомагаючи в розшуку осіб або затримуючи тих, хто ігнорує законні вимоги. Проте мобілізація не є прерогативою поліції. Подивіться на будь-яку країну НАТО: немає жодної, де поліція сама по собі проводить мобілізацію. Тільки у нас можуть виникати такі абсурдні дискусії. Тому, замість того щоб вважати мобілізацію виключно негативом, навіть у формі запитання, давайте усвідомимо, що це необхідність. Так, це важкий і неприємний процес для суспільства, але все ж таки необхідний. Нам потрібно працювати над тим, щоб люди, які підлягають мобілізації, знали, що вони потрапляють в надійні та відповідальні руки, а не залишаються на самоті чи стають «гарматним м’ясом». Вони повинні бути впевнені, що одразу стають частиною згуртованого бойового колективу. Тільки тоді зміниться наше ставлення до мобілізації і з’явиться інша логіка, якої наразі бракує.
Я неодноразово висловлював свою думку в ефірі, що військові частини, які зацікавлені в поповненні, повинні бути залучені до планування мобілізації. Вони можуть надавати своїх представників серед ветеранів бойових дій, поранених, а також військовослужбовців, яким необхідний відпочинок від активних дій. Ці люди можуть бути переведені на інші посади, щоб деякий час допомагати територіальним центрам комплектування у процесі мобілізації. Після цього вони можуть працювати в навчальних центрах, а згодом знову об'єднуватися в бойових підрозділах. Такий підхід буде відповідальним і дозволить людям відчути, що про них піклуються з першого моменту. Це змінить ставлення до мобілізації і зменшить кількість подібних питань.
Щодо коментаря Олександра Сирського.
Дещо маю сказати про сам підхід, про зміну Головнокомандувача ЗСУ. Я хочу нагадати 2023-2024 роки. Коли був знятий з посади Головнокомандувача Валерій Залужний, я тоді на ефірах виступав проти такого кроку, але я не говорив, що тільки Залужний може воювати і бути Головнокомандувачем. Я казав, що Залужний - це частина команди Верховного Головнокомандувача і Міністра оборони. Вони мають взаємодіяти. Відповідальність політичну перед виборцями і громадянами несе Верховний Головнокомандувач. Головком ЗСУ - виконавець його рішень. Тому я виступав проти того, щоб знімати Головкома без пояснення, без причин.
Така зміна ключової особи в управлінні військовими діями під час активних бойових дій може реалізуватися за певних умов: по-перше, має бути підготовлена відповідна заміна, яка отримає справи в порядку передачі; по-друге, слід чітко окреслити завдання та критерії, які попередній Головнокомандувач не зміг виконати, а також визначити допущені помилки, проблеми й успішні моменти. По-третє, звітно-програмний документ має стати основою для дій нового Головнокомандувача, який має ширші знання в певних сферах. Логіка цих змін має бути очевидною. Відповідальність за всі ці процеси лежить на Верховному Головнокомандувачі. Однак у 2024 році цього не сталося: змінили Залужного на Сирського, а потім два місяці доповідали про стабілізацію на фронті, в той час як ситуація насправді погіршилася, і противник з Авдіївки просунувся на 40 кілометрів до Покровська. Сьогодні ми стикаємося з аналогічною ситуацією, і, на жаль, жодних висновків не було зроблено.
Раптово та несподівано з посади знімають Сирського. Лише кілька днів минуло після пресконференції Михайла Федорова. Чому відбувається ця зміна? Які причини її викликали? Які недоліки в його роботі стали приводом для цього рішення? Що потрібно зробити його наступнику? Яка стратегія дій має бути розроблена? Як можна здогадатися, за цей короткий проміжок часу ніхто не займався цими питаннями. Інтереси виявляються зовсім іншими. Я вважаю, що такий підхід є дуже слабким. Сирський має своє власне уявлення про війну, і його досвід слід було б проаналізувати. Це повинно бути професійне, а не публічне обговорення. Також потрібно чітко визначити завдання для його наступника. Якби це було виконано, знайти нового кандидата було б набагато простіше. Проблема не лише в цьому. У нас панує місіанський підхід: ми просто змінюємо одну особу на іншу. Але дива не станеться. Наступник все одно виконуватиме накази Верховного Головнокомандувача. Якщо загальна ситуація не змінюється, то й в інших сферах важко досягти прогресу. Нам необхідно чітке програмування дій в оборонній сфері, щоб наші кадрові рішення були ефективними. Вони повинні розуміти, на які завдання слід зосередитися, що потребує вирішення. Потрібна конкретика. На жаль, у нас не вистачає стратегічного планування, і це викликає у мене серйозне занепокоєння.
Стосовно самого Олександра Сирського, хочу сказати, мабуть, це теж постать, яка гідна окремого ефіру. Я думаю, що те, що робив Олександр Сирський як полководець оперативно-тактичного рівня, це дійсно найкращий генерал цієї війни з обох сторін фронту. Але всі проблеми, які були при Сирському, це проблеми стратегічного планування, комплектування, мобілізації, поповнення людей, поповнення військ, планування і проведення оборонних операцій стратегічного рівня. Ось із цим були проблеми, і тут пов'язана найбільша кількість помилок, недоліків в роботі. І мені дуже прикро, що замість професійного аналізу, щоб точно допомогло його наступнику, та й самому Сирському допомогло. У нас це не прийнято, у нас After Action Review не застосовується на жодному рівні військового управління. І, на жаль, в першу чергу нема After Action Review аналізу після дії. Там, де він потрібен найбільше, в Ставці Верховного Головнокомандувача, в Команду, в Генеральному Штабі, там, де це потрібно. Я кажу зараз про процедуру, просто яка має виконуватись. Тоді б не було питань, що у нас відбувається. У нас, насправді, немає професійного аналізу. І зараз у нас так само нема професійних просто виважених оцінок діяльності Сирського.
Я обіцяю, що найближчим часом проведу ефір, присвячений як успішним, так і неуспішним операціям, які проходили під його командуванням. Ми обговоримо ці питання детальніше. У заяві Головнокомандувача Олександра Сирського багато говориться про його досягнення, але є й аспекти, які не були озвучені, зокрема недоліки, адже в основному йдеться лише про позитивні моменти. Я звернув увагу на те, що наша армія проводить успішний наступ на Запоріжжі та Донбасі, але це викликає певний дисонанс з реальністю: ворог, тим часом, контролює 90% Покровська і Мирнограда, а у Костянтинівці противник закріпився в центрі міста. Як це можливо, якщо ми нібито маємо успіхи на всіх фронтах? Як я вже не раз підкреслював, вміння звітувати часто важливіше, ніж ведення бойових дій, що, на жаль, викликає певне розчарування. Це не свідчить про те, що ми не розуміємо суть війни – українські військові є одними з найкращих у світі, і це очевидно для багатьох.
Якість держави визначається її структурою та організацією. Яка організація, які вимоги ставляться до офіцерів, командирів і генералів, так вони і виконують свої обов'язки, так і звітують. Якщо основною метою звіту не є ефективне ведення бойових дій та знищення противника, а лише повідомити, що все гаразд, що немає проривів, що ми лише наступаємо і досягаємо успіхів, то в такому випадку ми маємо те, що маємо на фронті: ворог продовжує наступальні дії, а наші звіти звучать під бравурні звуки тріумфу, навіть від самого Головнокомандувача, який стверджує про успішні наступи. Це виглядає трохи дивно, якщо бути відвертим.
Я очікував, можливо, це не зараз буде, можливо це була просто одна промова, можливо Олександр Сирський найближчим часом дасть і об'єктивну, яка підтверджується Дельтою, фактами оцінку обстановки на фронті. Насправді він достатньо добре, у мене була можливість кілька разів доповідати по обстановці і можу сказати, що Олександр Сирський в принципі нею володіє. Але оце мистецтво доповіді, воно інколи призводить до інших висновків, ніж диктує тактична обстановка. І це серйозний такий геп, розрив між реальністю і доповідями, який не існує в усіх арміях, не тільки в українській, але який потрібно долати. І військовим потрібно долати, і політикам треба долати. І це один з серйозних викликів, серйозних проблем, яка зараз мовчки передається, кидається на плечі Михайла Драпатого.
Питання
Ви чули щось про доплату в розмірі 10 тисяч, чи нас знову обдурили, адже в зарплаті цього не було?
По-перше, у вас є основна заробітна плата, а ці 10 тисяч, я так розумію, стосуються додаткової виплати за тилову службу. Є також 10 тисяч за день, які ви отримуєте, якщо перебуваєте на передовій, що варто зазначити. Це премії, які, як ви знаєте, зазвичай надходять наприкінці місяця. У цьому місяці ви повинні внести інформацію до журналу бойових дій, а виплати за ці премії, як правило, здійснюються приблизно 25 числа наступного місяця. Отже, ми ще не отримали їх, але очікуємо, що вони з'являться протягом найближчих тижнів.
Яка ваша думка при мобілізації московитів на якому напрямку найтяжча буде ситуація? Чи можливий новий напрямок з Білорусі?
Не вважаю, що в разі мобілізації ворога можна очікувати нового фронтового напрямку. З фронтом, що простягається майже на 1200 кілометрів, противник зосередить свої зусилля на зміцненні цієї лінії. Справді, вони спробують, під час мобілізації, розтягнути наші сили по всьому фронту і відновити безперервний наступ, який спостерігався в 2023-2025 роках. Це був постійний наступ, коли вони атакували на всіх напрямках без зупинки. Однак, через певні природні обставини, їх ресурси для таких дій вичерпалися, і мобілізація стає їхнім єдиним шансом відновити цей безперервний наступ. Наразі, на деяких ділянках наші військові активно обороняються і проводять успішні контратаки.
Пане Юрію, на даний момент жодних коментарів про Залужного не надходить. Як ви вважаєте, чи може Залужний зайняти своє місце в команді Драпатого?
Не можу висловити це прямо. Війна — це на 99% організованість, але в ній завжди залишається 1%, а може й більше, що стосується мистецтва. Існує особисте сприйняття, інтуїція, і саме на основі цієї інтуїції Михайло Драпатий формує свою команду. Всі рішення залежать від його внутрішніх відчуттів. Тут важко щось додати — це суто особиста справа.
Чи реально зберегти наші міста Краматорськ і Слов'янськ?
На мій погляд, це абсолютно реально. Слов'янськ і Краматорськ являють собою стратегічно вигідний рубіж, що зручно обороняти. Це природна фортеця, яка забезпечує значні переваги. Під час Другої світової війни в цьому регіоні відбувалися запеклі битви, і сьогодні ми маємо всі необхідні ресурси, людей та можливості, щоб зупинити і розгромити противника на цьому природному укріпленні. Проте для цього потрібні адекватні управлінські рішення. Я вважаю, що фронт, зважаючи на те, що поруч із Слов'янсько-Краматорським угрупованням знаходиться Третій армійський корпус, який стабілізував ситуацію на своїй смузі та проводить успішні контратаки, потребує більшого стратегічного підходу. Головне, що нам не вистачає в армії — це полководців на всіх рівнях. Я вважаю, що слід розширити зони відповідальності успішних армійських корпусів, підпорядкувавши їм інші підрозділи, які стикаються з управлінськими проблемами. Таким чином, ми зможемо масштабувати успішні практики. Я переконаний, що 11-й корпус в Слов'янську і Краматорську, якщо його передати в управління Третьому корпусу під командуванням Андрія Білецького, також досягне стабільності. У мене в цьому немає жодних сумнівів.
Чи відчуваєте ви жалку за рішення приєднатися до Національної гвардії?
Я обрав шлях, а не просто зручну можливість для роботи. І справді, я щасливий з цього вибору, адже на війні важливо знаходити не лише вигідні умови, а й місце, де можна реалізувати свій потенціал. Це таке середовище, де зібрані мотивовані люди, які прагнуть змінити хід подій, віддаються справі на всі сто і цінують професійні підходи. Саме таких однодумців я зустрів у корпусі "Хартія".
В Національній гвардії існує безліч відмінностей. Виявляється, матеріальне забезпечення в багатьох аспектах є значно нижчим, ніж у Збройних Силах України. Наприклад, уявіть, що кожен батальйон на передовій отримує щомісяця 7 мільйонів гривень на необхідні закупівлі. Бригади, що складаються з 4-5-6 батальйонів, також отримують ці кошти на кожен батальйон. У Нацгвардії ж такого фінансування не існує. Це дійсно великі суми, які можуть бути використані на придбання обладнання та озброєння. Що стосується харчування, то в ЗСУ на ці потреби виділяються значно більші бюджетні кошти, ніж у Національній гвардії. Однак, з іншого боку, в Нацгвардії, завдяки її компактній структурі, управлінські процеси, можливо, більш ефективні. Тут є армійські корпуси, цікаві особистості та зразкові колективи, що сприяє успішній діяльності під час війни. Тому я не лише не шкодую, а й щиро запрошую всіх, хто прагне знайти бойовий колектив і реалізувати свої потенціали, приєднатися до нас.
Окрема рота безпілотних систем по боротьбі з позиціями пусків безпілотників противника. Будь ласка, я командир цієї роти і тут є дуже класні люди, і вам буде класно служити в такій компанії, в бойовому колективі.
Чи насправді процеси закупівлі озброєння відбувалися відкрито, а "недолуге устаткування", як висловився Федоров, не було придбано?
Варто підкреслити, що Михайло Федоров залучив досить широкий спектр людей до розробки планів для деяких конкурсів та процедур, і певні види закупівель, на мою думку, проводились з більшою прозорістю. У мене були питання щодо деяких закупівель, і я їх висловлював. Тому можу стверджувати, що результати діяльності Федорова за шість місяців не були очевидні: хоча було ініційовано багато проєктів і озвучено численні плани, їх фінансування так і не відбулося, і навіть не пройшло ще року, щоб зрозуміти, чи вони реалізуються. Ситуація виглядає доволі парадоксально, коли людині доручають здійснення стратегічних змін і реформ, а потім повідомляють, що вона не залишиться на посаді міністра через конфлікт з Головкомом, який, по суті, існував ще до призначення міністра. Абсурдність полягає в тому, що конфлікт між Федоровим і Сирським був відомий ще на момент призначення. І раптом виникає питання: "У вас є конфлікт? Тоді ми звільнимо обох." Чому ж звільняти відразу двох, якщо можна залишити одного? Ні, тут краще, щоб усе залишалося спокійно, без зайвих розголосів. Це виглядає максимально дивно та нелогічно.
З точки зору взаємин, військових стратегій та організаційної структури це виглядає нелогічно. Однак є один виняток: коли мова йде про фінанси, які потрібно розподілити за новою логікою. Можливо, в результаті цього прозорість процесів покращиться.
Я сподіваюся, що наші партнери, НАБУ, журналісти, будуть під лупою, сподіваюся, за допомогою команди Федорова, монітори планування всіх закупівель, всі плани Міноборони. Це якщо Федорова не призначать, або коли його призначать.
Дякую вам, хочу сказати, що я підтримую загалом будь-які зміни в Україні під час війни, тому що зміни - це те, що змушує суспільство рухатись, людей діяти, говорити правду, замислюватись над майбутнім. Для України, яка має дуже слабкі, вірніше, практично не існуючі державні інституції, які існують просто умовно, дуже важливо у нас, у громадянському суспільстві, де за три дні люди з картонками зносять навіть Головкома ЗСУ, і навіть страшно подумати, кого можуть знести ще. У нашій країні, де Майдан - це реальна інституція громадянського контролю за державою, і дійсно справді ефективна діюча структура. У нашій країні дуже важливо, що відбуваються зміни, в які залучається суспільство.
Оборона нашої країни є найважливішим завданням, яке стоїть перед суспільством. Тому я повністю підтримую ці зміни і готовий робити все можливе на своєму місці, як молодший лейтенант, навіть якщо це скромне звання. Я продовжу працювати заради перемоги. Вдячний вам за значну підтримку фонду Юрія Бутусова та каналу Бутусов+. Саме завдяки вашій допомозі ми можемо залучати талановитих людей, таких як Ірина Ромалійська, і допомагати моєму підрозділу у боротьбі з ворогами та окупантами. Дякую вам, вірю в перемогу, слава Україні!
