Здобути 6 мільярдів доларів, уникаючи загибелі в боротьбі за котли: які спадщини передав Умєров Шмигалю.
Атака на незалежність НАБУ та САП відвернула увагу від іншої важливої події, яка через це цілковито лишилась у тіні - заміни міністра оборони. Вже понад 3 тижні Денис Шмигаль обіймає цю посаду. За цей час він встиг призначити своїх заступників і окреслити пріоритети діяльності, а тому саме час поговорити про те, який спадок лишив йому Рустем Умєров і які виклики стоять перед міністерством.
Крім того, нещодавній скандал, пов'язаний з впровадженням мультикаму, підтверджує, що міністри можуть змінюватися, але корупційні схеми залишаються незмінними.
Поступова зміна зображень
Коли Рустем Умєров заходив на посаду, то на відміну від Олександра Кубракова, який вимагав заходу зі своєю командою, він нічого не просив. Але протягом місяця всі заступники Олексія Резнікова написали заяви на звільнення і ніхто з них не зберіг посади.
Замість цього Умєров почав вводити своїх людей на ключові посади, починаючи з призначення Арсена Жумаділова на роль керівника "Державного оператора тилу", а також Дмитра Кліменкова на посаду заступника, відповідального за всі закупівлі. Серед інших призначень були держсекретар Микита Нікітенко та низка позаштатних радників, які були розподілені по різних структурах Міністерства оборони України.
Однак було б неправдою стверджувати, що всі заступники працювали під керівництвом Умєрова. Це не так. Декотрі, як Наталія Калмикова та Юрій Джигир, не залишились у міністерстві надовго.
Цікава історія пов'язана з Наталією Калмиковою. Приблизно рік тому один з міністрів, спілкуючись з авторкою, із сумом зазначив, що "професійна підготовка представників Міністерства оборони на засіданнях Кабінету Міністрів, м'яко кажучи, викликає сльози, тому Денис Шмигаль вирішив, що на засіданнях від міністерства повинна бути лише Наталія Калмикова".
У цьому сенсі було надзвичайно цікаво, яким чином Денис Шмигаль, зайшовши до міністерства, розподілить обов'язки між заступниками Умєрова.
Головною новацією стало повернення Івана Гаврилюка на посаду першого заступника в міністерстві. Він є єдиною особою в Міноборони, здатною пояснити всі нюанси, пов'язані з боєприпасами, без потреби в документах. У команді Умєрова Гаврилюка вважають одним із ключових фігур, що сприяли виведенню 70 мільярдів на Державну прикордонну службу та організації закупівель боєприпасів через польську компанію Lechmar.
У березні Гаврилюк увійшов до наглядової ради Агенції оборонних закупівель, і, як кажуть, у нього не склалось з командою Арсена Жумаділова. Власне, після одного з конфліктів, коли Гаврилюк запитав, чим днями займаються "діти з дудками" (співробітники з електронними цигарками), він залишив посаду заступника міністра. Але, при цьому залишився військовим при міністерстві і всі ці місяці зарплату як член наглядової АОЗ не отримував. Тому зараз буде цікаво постежити, чи будуть зміни в ланцюгах постачальників боєприпасів.
Наразі найбільше обговорюється, чи повернення Гаврилюка призведе до того, що він знову очолить закупівлі та обидві агенції. Однак це не так. Микола Шевцов, який був призначений до міністерства з Командування сил логістики (важливого підрозділу, що відповідає за формування потреб у нелетальних товарах), залишився на своїй посаді.
З приходом Гаврилюка Сергія Боєва повернули на посаду просто заступника, де він продовжить займатись міжнародкою.
З ліквідованого міністерства стратегічної промисловості до Міністерства оборони було переведено найпродуктивнішого співробітника цього відомства – Ганну Гвоздяр.
Далі не менш цікаве призначення - Володимира Заверуху, який працював у Департаменті військово-технічної політики і до кінця 2023 року здійснював закупівлю боєприпасів, зробили заступником міністра.
Як не дивно, але з міністерства йде Катерина Чорногоренко. Дивно, бо питань до напрямку роботи Катерини не було. Але, як стверджують співрозмовники всередині міністерства, питання в іншому. Чорногоренко прийшла в МОУ за квотою Михайла Федорова, але з часом віддалилась від очільника Мінцифри.
Тому за квотою Федорова в Міністерство оборони заходять два нові кадри - Оксана Ферчук, яка у 2022 році працювала радницею міністра оборони України і зосереджувалась на цифровізації логістичних процесів, а також Юрій Мироненко, який у 2023-2024 роках очолював Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації.
"З тактичних кроків Шмигаля видно, що він не планує звільняти всіх заступників одночасно, як це робили його попередники, а надасть перевагу поступовим змінам, орієнтуючись на ефективність роботи", - зазначає джерело видання.
Міністр Умєров має під своїм контролем державні закупівельні агенції - АОЗ та ДОТ, якими, фактично, управляє Арсен Жумаділов. Отже, Умєров наділений повноваженнями голови цих агенцій, через які укладаються контракти на суму приблизно 500 мільярдів гривень.
Отже, надзвичайно важливо усвідомити, що чекає на Жумаділова та агентства в подальшому.
АОЗ+ДОТ=?
Одне з перших завдань, яке доведеться вирішити Денису Шмигалю, це що робити з об'єднанням агенцій, чи продовжувати стратегію попереднього міністра.
Як відомо, перейнявши світовий досвід роботи через агенції, в МОУ вирішили робити не одну агенцію, а дві - для летальних та нелетальних закупівель. Агенцію оборонних закупівель запустили в 2022, "Державний оператор тилу" - в 2024.
АОЗ працює на 90 % через прямі договори, ДОТ - на 95 % через торги в системі Prozorro.
З осені 2024 року міністр Умєров ухвалив рішення об'єднати дві агенції, посилаючись на стратегічні рекомендації НАТО. При цьому варто зауважити, що всього за місяць до цього він висловлював бажання створити третю агенцію, що займалася б безпілотниками. Отже, економічна логіка навряд чи була справжньою причиною, скоріше, міністр прагнув отримати керівника, який був би йому вірним. На той момент між ним та Мариною Безруковою, яка очолювала АОЗ, вже існував серйозний конфлікт.
На початку травня міністр Умєров повідомив про плани злиття агенцій після завершення воєнного стану та ініціював створення ліквідаційної комісії під керівництвом Арсена Жумаділова.
Що вийшло по факту? По суті, зараз обома агенціями керує Арсено Жумаділов, і постачальники зустрічаються часто саме з ним, а не в.о. керівника Андрієм Созанським.
З травня обидві агенції переїхали в один офіс, у них об'єднані піарслужби та відділи IT.
Але це ще не все. Деякі співробітники ДОТ вирішили перейти за Жумаділовим до АОЗ. Першими з них стали радниця з комунікацій Тетяна Харченко та керівник комплаєнсу Дмитро Бігунець. З липня до АОЗ приєднається Вікторія Виноградова, чия діяльність в ДОТ залишила слід завдяки скандальній купівлі непоставлених курток "Фармінко", ізраїльських бронежилетів у посередників, які насправді могли бути китайськими, а також через величезний конфлікт з виробниками текстилю, що призвів до двомісячної затримки у проведенні тендерів.
Також в АОЗ закуповувати безпілотники перейде Галина Літош, одна з кращих закупівельниць ДОТ, яка займалась там харчами.
Натомість на місце Літош у ДОТ переведуть Марину Єремєєву, яка опікувалась до того пальним, і жодного уявлення про специфіку харчового ринку досі не мала.
За цей період Арсен Жумаділов звільнив численних працівників АОЗ, які багато років займалися закупівлею озброєнь. Як зазначив один із представників приватної компанії: "Щира вдячність Арсену за таку ротацію кадрів, ми отримали тих, про кого навіть не могли мріяти".
В будь-якому випадку, намагання залишатися на двох стільцях ніколи не призводило до позитивних наслідків. Члени наглядових рад обох агенцій починають порушувати питання щодо того, що формулювання "після завершення воєнного стану" є надто розмитим. Вони вважають, що необхідно визначити конкретну дату, коли відбудеться об'єднання обох агенцій, або ж варто вже зараз припинити цей процес.
50% фінансування на українську оборонку і клуб обраних
У середу Денис Шмигаль, підкреслюючи основні напрямки діяльності Міністерства оборони, оголосив про намір збільшити обсяги закупівель вітчизняної зброї до 50%.
У принципі насправді ця тенденція і так проглядається останні два роки. Ще в 2024 році два українські заводи отримали левову частину грошей від бюджету АОЗ на закупівлю боєприпасів.
Інша річ — це фінал цієї історії. А завершилась вона невдалими 120-ми мінами. Чому так сталося? Бо особи, які презентували цю концепцію на Ставці, запевняли всіх, що українські виробництва зможуть впоратися. Проте перший моніторинг їхніх можливостей показав, що вони не готові до такого обсягу роботи.
Як результат керівник Павлоградського хімзаводу наразі перебуває в СІЗО, а ось заступники міністра оборони Дмитро Кліменков та заступник Мінстратегпрому Олег Можний просто відбулись звільненнями.
Після закриття Міністерства стратегічних промислів, його активи будуть передані Міноборони. Тепер Денису Шмигалю потрібно буде знайти ефективних керівників для цих підприємств, а не мрійників з великими амбіціями.
До речі, однією з претензій до Мінстратегпрому від українських виробників була вибірковість у фінансуванні. І Шмигалю тепер доведеться це збалансувати.
Тут необхідна дійсно зважена політика, а не традиційні українські "клуби еліти".
Це є викликом.
Ще одним із завдань на 2025 рік Денис Шмигаль оголосив про старт проекту Defense City – "екосистеми, покликаної підтримати ключових виробників оборонної промисловості та реалізувати масштабну грантову програму для стартапів у галузі військових технологій".
Фактично мова йде про чотири законопроєкти, які розглядаються в парламенті, з яких щонайменше два вимагають суттєвих змін. Адже пропозиції, представлені Данилом Гетманцевим та Давидом Арахамією, скоріше нагадують не стільки підтримку та розвиток ринку, скільки створення ще одного "ексклюзивного клубу".
Просто нагадаю тут зауваження, які озвучила до законопроєктів Громадська антикорупційна рада при Міноборони.
У запропонованому законі міститься положення, яке забороняє підприємствам ставати резидентами Defence City у випадках, коли у них є затримки з виконанням постачань, що перевищують 60 днів, з причин, що виникли з їхньої вини.
Підприємства, які є резидентами Дія.City, не можуть брати участь у Defence City. Це унеможливлює доступ багатьох високотехнологічних компаній, які активно працюють на фронт, особливо у сферах БПЛА та ІТ-рішень.
Ще однією умовою участі в Defence City є вимога, щоб щонайменше 90 % доходу підприємства за попередній календарний рік формувалося за рахунок реалізації продукції власного виробництва. Це автоматично виключає з переліку компанії, які, поряд із власним виробництвом, займаються постачанням або імпортом необхідної продукції, зокрема в сегменті БПЛА та електроніки.
Схема фінансування інфраструктури через бюджети ОТГ після релокації підприємств видається непродуманою та неефективною, створює додаткові корупційні ризики і затримки.
І звісно ж, найгіршими були норми закону щодо уникнення кримінальної відповідальності за непоставки зброї на фронт.
Пожертвуйте кошти... ми придбаємо кавоварки!
Ще одним ключовим аспектом, на який звернув увагу міністр, стало проведення аудиту угод з партнерами, регулярність фінансування та своєчасне отримання військової допомоги.
Як відомо, раніше Шмигаль згадував, що для того, щоб перекрити українські потреби, потрібно ще 6 мільярдів доларів. Після того, як Україна суттєво втратила в американській допомозі, ключове фінансування іде з Європи. Його в основному надають країни північної Європи через так звану "данську модель". Однак протягом останніх місяців автору довелось чути все більше запитань щодо прозорості витрачання коштів. Так само європейці не дуже розуміють, в які українські підприємства інвестувати, щоб не втратити свої гроші.
В принципі, такий рівень колаборації мав би забезпечуватись на рівні профільних зброярських асоціацій, але, судячи з усього, дані структури не проводять комплаєнс перевірки своїх членів, які б дозволили широку міжнародну співпрацю і більший потік інвестицій просто через перенаправлення від асоціації до асоціації.
Оптимізація керування оборонними ресурсами є ще одним викликом, який ставить перед собою Денис Шмигаль.
Якщо ігнорувати питання людських ресурсів, то ситуація з фінансовими ресурсами в Міністерстві оборони також викликає занепокоєння. Наприклад, за час повномасштабної війни забезпечення військовослужбовців речовим майном в Україні жодного разу не досягало 100%, а в найкращому випадку — лише 70%. Тому особливо важливо з'ясувати, як саме використовуються ці кошти.
З середини 2023 року закупівлі нелетальних товарів проходять в системі Prozorro. Однак частина речей все ще закупається за прямими контрактами, за нагальною потребою. Саме так минулого року були куплені скандальні фляги "втридорога". Головна претензія до закупівлі яких полягає в тому, чи дійсно ними хтось користується.
В даний момент Центральне управління матеріального забезпечення працює над створенням технічних умов для маскувального пончо. З одного боку, цей виріб може виявитися корисним, але його ціна складає 70 000, а тканина настільки тонка, що легко рветься об гілки. Чи варто державі інвестувати в таке пончо, чи краще направити кошти на вдосконалений модульний бронежилет – це залишається відкритим питанням.
У нас недостатньо фінансів для своєчасної оплати закупівлі продуктів, проте Міністерство оборони України аналізує технічні вимоги для придбання кавоварок.
У минулому році Міністерство оборони активно рекламувало закупівлю халяльних і кошерних сухих пайків. Було створено технічні умови для їх виробництва, але зараз виникли труднощі з організацією упаковки, через що процес закупівлі затягнувся на кілька місяців. До того ж, ці пайки виявилися значно дорожчими за традиційні варіанти.
З цього року вирішили через централізовані закупівлі отримувати кухонне приладдя для частин. Закупівельники частин видихнули, а ось ДОТ і Командування сил логістики тепер на кожному спільному засіданні сваряться за направлення дверей холодильника, кількість гвинтиків на ручці каструлі і довжину ручки черпака. Як виявилось, один сантиметр довжини ручки черпака суттєво міняє кон'юнктуру ринку і створює преференції для певних компаній, які можуть заробити мільйони на армії.
Окрема історія, що відбувається на ринку поставки харчів. Тому що повернення "Трейд граніт інвест", який минулого року поставив фальсифікат тушонки, це не просто про виплачені штрафи. Ця компанія має зараз найбільші контракти, але 2 з них вона здобула через суди, викинувши конкурентів з нижчими пропозиціями. Тобто при декларуванні економії на торгах, ДОТ чомусь не став робити проблему з того, що 2 компанії фактично отримують найбільші контракти через суди. Але про це ще буде окрема стаття.
Звісно, для пана Шмигаля окремим важливим питанням стане дебіторська заборгованість АОЗ. На квітень 2025 року зафіксовано, що обсяг простроченої заборгованості Міністерства оборони за контрактами на закупівлю зброї зріс на 13 млрд грн, досягнувши 58 млрд грн. Хоча в травні та червні ця сума дещо зменшилася, з липня вона знову почала зростати. Це викликає занепокоєння щодо забезпечення арсеналу зброї.
