Перебої в зв'язку: Калінінград і Москва
Росія застосує ядерну зброю, якщо НАТО спробує влаштувати блокаду в Калінінграді. Відверте попередження пролунало від Кремля минулого тижня. Насправді це порожня погроза на тлі вигаданої небезпеки. Ядерний блеф Росії вже затерся від надмірного використання, а НАТО не збирається нікого блокувати.
Проте емоційні реакції вказують на важливий момент: Росія проявляє особливу чутливість щодо Калінінграда. Ця північна частина колишньої німецької Східної Пруссії залишається останнім значним трофеєм Кремля, здобутим під час радянської перемоги над Гітлером у 1945 році. Як і більшість трофеїв, з близької відстані вона не виглядає так вже й вражаюче. Калінінград можна розглядати як штучне утворення: від самої назви, що вшановує військового злочинця Михайла Калініна, до населення, яке було завезене сюди після етнічних чисток, і до південного кордону, що представляє собою грубу пряму лінію, подібну до тих, якими європейські колоністи ділили африканські країни.
Контроль Москви над цим ексклавом, який можна вважати російським анклавом між Польщею та Литвою, поступово зменшується. Причина не в можливості блокування вже й так ненадійних шляхів постачання — повітряних, морських і наземних, а в серйозних недоліках корумпованої, авторитарної та неефективної управлінської системи Росії. Через ці структурні проблеми, на фоні витрат на руйнівну війну в Україні, утримання Калінінграда стає все менш життєздатним з економічної, соціальної, демографічної та політичної точки зору.
Зовнішні аналітики зазвичай не беруть до уваги цей факт, малюючи Калінінград як базу для загроз, які Росія адресує своїм сусідам. Насправді, ситуація є зовсім протилежною — це одна з найвразливіших стратегічно територій Росії, свого роду "ахіллесова п'ята".
Мій новий "мозковий центр" -- Балтійський центр міжнародної безпеки (BISC) -- запустив масштабний дослідницький проєкт "Калінінград 2050". Сама назва наводить на запитання: чи справді ви вірите, що до середини століття Калінінград все ще буде під владою Москви? Це видається дедалі менш імовірним.
Цього тижня BISC організує зустріч для 20 експертів, які проведуть кризові симуляції, щоб вивчити можливі сценарії падіння кремлівського режиму та обговорити, як сусідні держави можуть, повинні і повинні реагувати на цю ситуацію. Хоча конкретні причини поки що вигадані, такі фактори, як екологічна катастрофа, проблеми з постачанням пального або надзвичайна ситуація в охороні здоров'я, подібна до тієї, що спостерігається в Сибіру, виглядають цілком ймовірними в умовах нинішньої нестабільності в Росії. Влада буде змушена реагувати на наплив біженців, забруднення навколишнього середовища та гуманітарні потреби, що виникнуть внаслідок цих подій.
Ми не знаємо, якими будуть наслідки: як і у випадку з військовими іграми-симуляціями, мета цих проєкцій -- перевірити, як розвиваються різні сценарії. Ми сподіваємося, що висновки стануть у нагоді тим, хто стикається з такими дилемами в реальному житті.
Наступним кроком стане публікація книги "Хитка фортеця" (Fragile Fortress), яка запланована до виходу цього року. Під керівництвом британського експерта з російських справ Крістофера Пітерса та за участю як місцевих, так і міжнародних спеціалістів, у виданні розглядатимуться питання, такі як політика пам'яті, економічні вразливості, внутрішні репресії та громадська думка. Основна ідея: Калінінград існує лише завдяки фінансовим дотаціям і політичному покровительству Москви.
Не варто шукати більш нагальних тем. Поки Кремль продовжує говорити про загрозу з боку НАТО, у соціальних мережах поширюються тривожні повідомлення про нібито плани Росії на вторгнення з Калінінграда. З’являються карти, на яких зображені червоні стрілки, що вказують на Сувальський коридор, який з'єднує Польщу та Литву. Проте, як зазначено у військовій частині "Хиткої фортеці", за поточних або можливих обставин це виглядає малоймовірно. У Калінінграді російські сухопутні війська фактично відсутні, оскільки більшість з них було перекинуто до України. Крім того, російські ВПС не мають належно обладнаних аеродромів і ангарів, необхідних для ведення активних бойових дій. НАТО, особливо після вступу Швеції та Фінляндії до альянсу, має перевагу на всіх фронтах: на суші, на морі й у повітрі, що підтверджують нещодавні розвідувальні навчання в регіоні.
Тобто ядерні гучні заяви не мають сенсу. Ніхто не загрожує Калінінграду. Питання полягає тільки в тому, коли Кремль його втратить.
