Збитки, які росія завдала Україні, значно перевищують 500 мільярдів євро - Люди та виклики | Експрес онлайн
Чому отримати репарації від держави-агресорки складніше, аніж здається.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що Росія зобов'язана компенсувати Україні шкоду, завдану під час повномасштабної війни. За оцінками Берліну, йдеться про приблизно 500 мільярдів євро. Але чи реально буде домогтися від РФ виплати репарацій? І чи всі країни, що розв'язували війни, їх сплачували?
-- Вперше репарації були застосовані до Франції після поразки у франко-прусській війні за Франкфуртським мирним договором 1871 року. Франція була зобов'язана сплатити Пруссії п'ять мільярдів франків, -- розповідає Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук. -- Ось чому після поразки Німеччини в Першій світовій війні Франція наполягала на встановленні максимальних репарацій. Їх сума, згідно з умовами Версальського мирного договору, становила 132 мільярди золотих марок. Це були величезні кошти. Через виплату репарацій у Німеччині почалася економічна криза й гіперінфляція, наслідком яких стала радикалізація суспільства та прихід до влади Гітлера. Певні репарації після Першої світової війни мала сплачувати й Австрія. Проте вони були невеликі.
За результатами Потсдамської конференції, яка сформувала новий порядок в Європі після закінчення Другої світової війни, Німеччина отримала значно знижені репараційні зобов'язання. Їй слід було компенсувати збитки СРСР, Польщі, Чехословаччині, Югославії, США, Великій Британії та іншим державам на суму 23 мільярди доларів (в сучасному еквіваленті — приблизно 300 мільярдів доларів). Важливо відзначити, що основна частина цих виплат здійснювалася через вивезення промислового обладнання, зерна, худоби, різноманітного майна та цінностей. Щодо Італії, вона в свою чергу виплатила близько 360 мільйонів доларів СРСР, Югославії, Греції, Албанії та Ефіопії.
Дмитро Франчук, політичний аналітик, зазначає, що Німеччині знадобилося майже дев'ять десятиліть для завершення виплат репарацій після Першої та Другої світових воєн. Останній платіж у розмірі 70 мільйонів євро був здійснений 3 жовтня 2010 року, в день відзначення 20-річчя об'єднання Німеччини. Водночас Ізраїль отримував компенсації за Голокост відповідно до Боннської угоди 1952 року. Японія, після завершення Другої світової війни, також виплачувала репарації країнам Південно-Східної Азії, таким як Філіппіни, Індонезія, Корея, В'єтнам та інші, здебільшого у формі техніки, обладнання та будівництва інфраструктури, а не грошима.
Історія демонструє, що репарації є звичною практикою після масштабних конфліктів, і їхні розміри завжди вражають. Як зазначає Богдан Попов, експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна", виплата компенсацій не є питанням справедливості чи етики, а радше питанням сили, політичної волі переможців та вразливості тих, хто зазнав поразки. Наприклад, Ірак сплатив Кувейту понад 52 мільярди доларів протягом тридцяти років через спеціально створену комісію ООН.
-- А як визначається правова основа репарацій?
● Д. Франчук:
-- Такі виплати регулюються міжнародним правом. Зокрема, стаття 31 проєкту статей Міжнародної комісії з права ООН говорить: "Держава, яка вчинила міжнародно-протиправний акт, зобов'язана відшкодувати шкоду". Женевські конвенції, Гаазьке право формалізують права потерпілих держав. Механізми стягнення репарацій визначаються за результатами мирних переговорів після війни (Версальський договір, Потсдамська конференція тощо), рішенням міжнародних судів чи ООН, міжурядових угод або двосторонніх домовленостей. Приміром,
23 червня 1999 року Демократична Республіка Конго подала заяву до Міжнародного суду ООН щодо порушення справи проти Уганди за акт збройної агресії. На початку лютого 2022-го, тобто майже через 23 роки, суд виніс вирок -- Уганда має сплатити 325 мільйонів доларів репарацій, хоча Конго наполягало на понад 11 мільярдах доларів. Тобто суд призначив репарації в обсязі менше як 3% суми, яку вимагала жертва агресії.
Відшкодування збитків, які Україна зазнала внаслідок російської агресії, перевищує 500 мільярдів євро, зазначає Борис Бабін, юрист у сфері міжнародного права та доктор юридичних наук. Він пояснює, що оцінка шкоди залежить від того, кому саме вона завдана. У нашій ситуації йдеться про державу Україна, територіальні громади, індивідуальних громадян та бізнес. Таким чином, коло осіб, які можуть претендувати на компенсацію, є досить широким. Важливо зазначити, що наразі існує Міжнародний реєстр збитків, завданих Україні внаслідок агресії Російської Федерації, створений під егідою Ради Європи.
-- Але чи реально буде змусити Росію за все заплатити?
Б. Попов:
Юридична база для цього питання вже створена: існує резолюція Генеральної асамблеї ООН, що підкреслює необхідність виплат компенсацій, а також рішення Європейського суду з прав людини, яке визнає відповідальність Росії за порушення прав людини та завдані руйнування. Проте найголовніше залишається невирішеним — це механізм реалізації стягнення.
Найбільш простий сценарій полягає в тому, що Росія визнає свою поразку і прийме умови миру, які включатимуть виплату репарацій. Проте в даний момент це виглядає малоймовірно. Реалістичнішим варіантом є створення міжнародної компенсаційної комісії, подібної до тієї, що діяла в Іраку, яка зможе фінансувати виплати з доходів заморожених активів РФ або шляхом їх конфіскації. Це вимагатиме рішучих дій з боку G7, ЄС і США, оскільки необхідні юридичні зміни в юрисдикціях, де ці активи знаходяться (йдеться про 300–335 мільярдів доларів). Отже, наразі ключовим питанням залишається, чи вистачить політичної волі Заходу, щоб перетворити заморожені активи на інструмент тиску і компенсацій. Якщо так, то існує шанс на отримання репарацій, а якщо ні, то Росія, як і раніше, ігноруватиме будь-які судові рішення, як це вже неодноразово траплялося.
● Д. Франчук:
У цілому, досягнення репарацій від Російської Федерації є можливим, проте це стане безпрецедентним випробуванням для міжнародного права та дипломатичних відносин, враховуючи ядерний статус РФ і її роль у Раді Безпеки ООН. Я вважаю, що це стане можливим лише у випадку, якщо Росія зазнає поразки у війні або зазнає значних змін, таких як зміна політичного режиму.
● О. Хмелевський:
Вплив на Росію можливо здійснювати, примушуючи її компенсувати завдані збитки шляхом посилення санкцій. Проте отримати схвалення рішення про репарації в Раді Безпеки ООН не вдасться, адже РФ та Китай виступлять проти.
