Протягом наступних двох років з України планується виїзд до 400 тисяч осіб: які наслідки це може мати для держави?
НБУ погіршив міграційний прогноз: до кінця року з України виїде до 200 тисяч людей. І стільки ж - у 2026. Хоча ще у квітні Нацбанк прогнозував, що у наступному році 200 тисяч українців повернуться додому. Тепер "чисте повернення" (коли кількість тих, то повертається, перевищує кількість тих, хто виїжджає) перенесли ще на рік. При цьому якщо раніше прогнозували, що у 2027 році в Україну повернеться пів мільйона людей, то тепер - лише 100 тисяч.
Тривалий процес еміграції та повільне повернення трудових мігрантів призводитимуть до збереження дефіциту робочої сили, а також до суттєвої нерівномірності її розподілу за секторами економіки та регіонами. Це, у свою чергу, гальмуватиме економічне відновлення та може призвести до прискореного зростання заробітних плат, що перевищуватиме темпи підвищення продуктивності, що, в свою чергу, посилюватиме інфляційний тиск. Такі висновки викладені в інфляційному звіті НБУ за липень. Крім того, існують серйозні ризики підвищення активності бойових дій або посилення обстрілів у тилових регіонах, а також можливість окупації нових територій чи продовження високих рівнів безпекових загроз. Якщо ці ризики реалізуються, це може ще більше прискорити еміграційний відплив.
Міграційний прогноз НБУ, фото: НБУ
У той же час в Національному банку України підкреслюють, що європейські держави докладають зусиль, щоб утримати українців, які трудяться на їх території.
"Посилення політики урядів країн, що приймають, щодо утримання українських громадян, особливо тих, хто працює на ринку праці, також створює негативні ризики для прогнозів міграційних тенденцій. Втілення цих ризиків призведе до зростання дефіциту робочої сили та зменшення чисельності внутрішніх споживачів, що, в свою чергу, матиме негативні наслідки для валового внутрішнього продукту та рівня інфляції", - зазначають в Національному банку України.
"Українці активно працюють, сплачують податки й забезпечують частину економічного зростання країн, які надали їм притулок. Наприклад, внесок українців у приріст ВВП Польщі в 2024 році сягнув 2,7%. Водночас це ті ж громадяни, чий від'їзд загострює проблеми в самій Україні -- від дефіциту робочої сили до демографічної кризи", - каже керівниця аналітичного департаменту Центру економічних досліджень та прогнозування "Фінансовий пульс" Діляра Мустафаєва.
За її інформацією, середня зарплата українців, які працюють за кордоном, на третину менша в порівнянні з місцевими робітниками.
"Навіть в таких обставинах, їхній економічний внесок для держав-реципієнтів є суттєвим. Чимало країн, зокрема Чехія, Словаччина та Польща, вже отримують від українців більше податкових надходжень, ніж витрачають на їхню підтримку", зазначає Діляра Мустафаєва.
Найбільші труднощі знову адаптуватимуться до життя в Україні освітнім емігрантам.
Під час повномаштабного вторгнення кількість українських абітурієнтів, які вступають в закордонні виші, значно зросла. За даними віцепрезидента з питань освіти Київської школи економіки Єгора Стадного, за останні 15 років кількість українців, що навчаються в західних університетах (Європи, США, Канади й Австралії), виросла більш ніж уп'ятеро: з 21 тис. осіб у 2008/2009 навчальному році до 115 тис. осіб у 2023/2024. Водночас кількість студентів в Україні за цей час знизилася на понад 21%.
Сьогодні багато українців вбачають у вступі до закордонних університетів не лише можливість здобути кращу освіту, а й шанс навчатися в безпечнішому середовищі. Для молодих чоловіків, які завершують навчання, це також стає легальним шляхом виїзду за межі країни та потенційним способом уникнути мобілізації в Україні.
"Щодо молоді, ситуація виглядає досить заплутано. З одного боку, мобілізація розпочинається з 25 років, тоді як виїзд за кордон обмежено вже з 18. Люди не можуть зрозуміти, чи ці обмеження пов'язані з імовірною мобілізацією, яка може торкнутися й 18-річних, чи вони введені для того, щоб молоді громадяни залишалися в країні, здобували освіту та працювали тут", - зазначає голова Офісу Міграційної політики Василь Воскобойник.
Водночас він відзначає, - молодь їде за кордон не лише через мобілізацію.
Рівень життя в Україні суттєво відрізняється від рівня життя наших західних сусідів, таких як Польща, Чехія та особливо Німеччина. Однією з основних переваг західних освітніх установ є диплом, який визнається в країнах Європи. На відміну від українського диплома, для якого потрібно проходити процедуру нострифікації, західний диплом відкриває двері до високоплачуваної роботи, дозволяючи нашим дітям конкурувати на ринку праці з місцевими жителями. На жаль, в Україні наразі таких можливостей не вистачає.
Чимало українців, які покинули країну через війну, зіткнулися з необхідністю підтвердження своїх дипломів. Це призводить до того, що вони змушені приймати низькооплачувані посади. Тим часом молодий співвітчизник із дипломом європейського вишу має можливість отримати високооплачувану роботу, через що повернення до України стає для нього менш привабливим.
"Якщо врахувати, що за кордоном майже така сама демографічна криза, як і в Україні, західні країни залюбки приймають нашу молодь. В Польщі, в Чехії, навіть в Німеччині є вищі, де наші діти можуть навчатися повністю безплатно. І навпаки, в Україні, котра повинна насправді боротися за кожну людину, в цьому році підвищили вартість навчання. В країні, де вже четвертий рік іде війна, підвищується вартість навчання на деяких факультетах до 50%!" - каже Василь Воскобойник.
Діти з України в Польщі. Фото: Лариса Попроцька
Діляра Мустафаєва зазначає, що українська економіка може зазнати втрат до 7,8% ВВП щорічно, якщо хоча б незначна кількість мігрантів не повернеться назад.
Отже, однією з ключових цілей є формування умов, які заохочуватимуть людей повертатися. Це включає у себе доступне житло, створення нових робочих місць, освітні ініціативи, підтримку дітей та розвиток бізнесу, - зазначає вона.
"На думку Василя Воскобойника, крім факторів безпеки, важливими аспектами, що впливають на міграцію населення, є житло, наявність роботи з відповідною фінансовою винагородою та розвинута соціальна інфраструктура. Ці елементи грають ключову роль як у мотивації людей залишатися в країні, так і у поверненні українців, які перебувають за межами держави."
Отже, якби тисячі українців, вимушених залишити свої домівки внаслідок війни, мали можливість знайти житло, роботу та отримати доступ до соціальних послуг у більш безпечних регіонах України, то кількість українських біженців за межами країни була б значно меншою.
"Україна не будувала соціальне житло навіть тоді, коли після 2014 року з'явились перші вимушені переселенці, хоча тоді війна не була у такій активній фазі. Тому не варто сподіватись, що тепер, коли 29% втрачено, будуть це робити. Однак Україні потрібно масово будувати соціальне житло. Саме масово. Річ у тім, що за всі роки незалежності вартість житла в Україні була такою, що пересічний українець не міг зі своєї заробітної сподіватись придбати житло. І тому ми і раніше мали високі показники міграції і зниження народжуваності в Україні. І нам потрібно вживати заходів, аби усунути цей диспаритет", - каже Василь Воскобойник.
За оцінками експерта, нині за кордоном перебуває близько 7 млн українців. І кожен день продовження війни скорочує частку тих, хто може потенційно повернутися. Тому нині важливо створити умови, аби люди, які живуть в Україні, не виїжджали через економічні чинники.
"Ми вважаємо, що близько 70% українців, які наразі перебувають за кордоном, не повернуться в країну. Після завершення військових конфліктів, на жаль, ми не спостерігатимемо швидкого економічного відновлення. Це, у свою чергу, призведе до нової хвилі трудової еміграції з України. За нашими прогнозами, ця додаткова хвиля може охопити до 2 мільйонів українців. У результаті, хоча Захід буде здійснювати інвестиції в українську економіку, фінансуючи інфраструктурні проекти та відновлення підприємств, виникає питання: хто ж буде виконувати цю роботу? Адже кількість доступних робочих рук у нас зменшується", - зазначає пан Воскобойник.
"Коли ми усвідомимо, що нам бракує тих, хто повернувся, а трудова міграція триває, ми повинні задуматися про залучення працівників з інших країн. Мова йде про талановитих людей, які можуть приїхати, працювати тут і в перспективі стати частиною нашої політичної спільноти. Суспільство, бізнес та влада повинні бути готовими до цього виклику. Якщо ми будемо протистояти ідеї залучення іноземців в Україну, ми ризикуємо опинитися у ситуації, коли нестача робочої сили призведе до браку платників податків і споживачів товарів та послуг, вироблених в нашій країні," - підкреслює він.
