Юрий З. Смирнов: Власть распределяет миллиарды, которых на самом деле нет -- Блоги | OBOZ.UA
Существует старая пословица: если не знаешь, как поступить, просто действуй. Судя по всему, украинское правительство придерживается именно этой идеи, когда снова запускает приложение "Дія" и нажимает кнопку "раздачи".
Следующий текст представлен на языке оригинала.
Квітень 2026 року. На горизонті з’являється нова ініціатива, назва якої вже стала популярним мемом до свого офіційного старту: "єБачок". Кожен громадянин отримає тисячу гривень на покриття витрат на паливо. Це виглядає привабливо, з турботою, майже як батьківський жест. Але є один нюанс: паливо в основному купують ті, у кого є автомобіль, а наявність авто, як правило, свідчить про те, що людина не є на межі бідності.
Але навіщо зосереджуватися на дрібницях, коли існує "Дія", популярні рейтинги та вибори, які, хоч і перенесені, все ще залишаються в планах у тих, хто має владу?
Велична історія: від пандемії до нових горизонтів.
Усе це починалося з цілком зрозумілих обставин. Пандемія COVID-19, карантинні обмеження, безробіття. Держава вирішила втрутитися і надала фінансову підтримку у вигляді тисячі гривень для тих, хто отримав вакцину. Приблизно від 8 до 11 мільйонів громадян скористалися цією допомогою. Загальний бюджет на цю ініціативу становив близько 8 мільярдів гривень. Ідея виглядала слушно: стимулювати вакцинацію та підтримати населення одночасно. Це було майже геніально.
Потім настала війна, яка змінила все. Разом із нею з’явилася програма виплат у розмірі "6500 гривень" для тих, хто опинився в зонах бойових дій, для фізичних осіб-підприємців, а також для тих, хто втратив свої доходи. Більше 5 мільйонів громадян отримали допомогу, загальна сума якої склала майже 31 мільярд гривень. Це вже не питання іронії – люди дійсно потребували підтримки, і ця програма, без сумніву, стала найвиправданішою з усіх.
Проте далі ситуація змінилася. Справді, все йшло зовсім "так", але вже в іншому руслі.
"Зимова тисяча" 2024-2025: 14,4 мільйона осіб, 10-11 мільярдів гривень. Оплата комунальних послуг, медикаменти, книги, внески на армію – обирай на свій смак. Це звучить майже як новорічний сюрприз від Діда Мороза, але тепер він отримав ім'я Діда Цифрового.
"Зимова тисяча" 2025-2026: ще 13-17 мільйонів заявок, ще 14,4 мільярди гривень -- з урахуванням виплат вразливим категоріям. Плюс окремо -- національний кешбек приблизно на 10 мільярдів. Плюс "єБачок" від квітня 2026-го -- лічимо далі.
Якщо об'єднати всі ці програми, можна отримати щонайменше 65-75 мільярдів гривень, які були витрачені за кілька років на "допомогу громадянам". Для порівняння: це близько половини річного бюджету Міністерства оборони за довоєнний 2021 рік.
Хто ж такі "всі громадяни"?
Ось тут і розпочинається найзахоплююче.
"єБачок" — компенсація на пальне. Один відомий чиновник під час дискусії щодо програми висловив думку, що ті, хто користується автомобілем, зазвичай не належать до бідних. І в цьому є певна справедливість. Але одразу виникає питання: якщо ви усвідомлюєте, що більшість отримувачів компенсації — це не бідні люди, чому ж вона розподіляється всім без винятку?
Відповідь проста і водночас гірка: адже термін "всім" виглядає привабливо з електоральної точки зору. Натомість "соціально незахищені" — це більш коректно, але менш привабливо, адже їхня кількість менша, і вони рідше беруть участь у голосуванні.
Парадокс програм "єПідтримки" полягає у тому, що вони спочатку були створені як засіб соціального захисту — для малозабезпечених, постраждалих та тих, хто дійсно потребує допомоги. Натомість, вони перетворилися на загальний "єПосів": кошти розподіляються рівномірно серед усіх, щоб сприяти зростанню рейтингів.
Субсидії на оплату комунальних послуг для осіб з обмеженими фінансовими можливостями, зокрема пенсіонерів, є елементом соціальної політики. Натомість тисяча гривень на паливо для власників позашляховиків виглядає як популізм за рахунок державних ресурсів.
Заморожені мільярди і роздратований МВФ
А тепер перейдемо до найсуттєвішої частини, яку, чомусь, у нас часто ігнорують.
Поки Україна витрачає мільярди на програми "єБачки" та "зимові тисячі", в сейфах зберігається приблизно 90 мільярдів євро європейської допомоги, які залишаються без руху.
Міжнародний валютний фонд — це окрема тема для обговорення. Фонд давно і наполегливо закликає Україну до реалізації неприємних, проте суттєвих заходів: введення ПДВ для фізичних осіб-підприємців, обкладення податками міжнародних посилок, посилення фіскальної дисципліни. У відповідь "Слуги народу" вдаються до мовчання, затягування процесу або навіть відкритого блокування цих ініціатив, вважаючи, що громадськість не сприйме такі зміни.
Люди, можливо, не усвідомлять всіх нюансів. Але Міжнародний валютний фонд точно зрозуміє ситуацію. І якщо наступний транш затримається, це призведе до того, що інші кредитори також можуть відійти на задній план. Адже МВФ — це не лише фінансові вливання, а й показник довіри. Якщо Фонд надає відмову, інші партнери починають серйозно переглядати свої рішення.
І ось тепер риторичне питання перетворюється на цілком конкретну проблему: звідки ми знайдемо фінансування для армії? Де взяти кошти на озброєння? Як забезпечити виплату зарплат нашим військовим?
Ми країна, яка живе на гранти, транші й кредити. Ми не можемо дозволити собі "єРозкіш" -- це привілей заможних держав, у яких є власні гроші. У нас таких немає. У нас є чужі гроші, видані під конкретні умови.
"єРОзкіш" як національна стратегія
Її філософія виявилася вкрай стійкою. Від тисячі під час пандемії до єБачка. Логіка залишається незмінною: розподілити ресурси так, щоб кожен отримав хоча б щось і залишився трохи задоволеним. Не з'ясовувати, хто насправді потребує допомоги, а хто ні. Не створювати складну систему соціальної підтримки, бо це вимагало б зусиль, часу і могло б не сподобатися. Натомість достатньо натиснути кнопку в "Дії" і чекати на позитивні відгуки.
Проблема в тому, що лайки не конвертуються в гроші на рахунках Державного казначейства.
Поки ми надаємо допомогу тисячам водіїв, які заправляють свої автомобілі, в Вашингтоні чи Брюсселі хтось уважно аналізує наші фінансові показники і розмірковує: "Цікаво. Грошей бракує, але на популістські заходи кошти знаходяться. Можливо, ситуація не така вже й критична?"
Уникнення виконання вимог Міжнародного валютного фонду та інших партнерів через популістські виплати — це не лише фінансова безвідповідальність. Це свідомий вибір на користь миттєвих політичних дивідендів замість забезпечення довгострокової стабільності держави в умовах війни.
У Кримінальному кодексі України існує стаття 111, що стосується державної зради. Зрада не обмежується лише переходом на бік супротивника з зброєю в руках. Це також і навмисне ослаблення оборонних можливостей країни. Коли заради підвищення рейтингу на виборах ставлять під загрозу фінансування армії, виникає питання: як це можна назвати інакше?
На завершення
Соціальна держава — це чудова концепція. Підтримувати людей у важкі моменти — це важливо і необхідно. Проте допомога повинна бути адресною, орієнтованою на тих, хто дійсно цього потребує, а не на всіх без винятку, щоб уникнути образ.
Субсидії для осіб з низьким доходом – так. Однак виплата тисячі гривень на пальне всім без розбору, коли Міжнародний валютний фонд вимагає реформ, а фронт потребує фінансування – це не вирішення проблеми.
"єРозкіш" -- погана стратегія в мирний час. У воєнний -- вона може коштувати значно більше, ніж мільярди гривень. Вона може коштувати нам підтримки тих, без кого ми цю війну не виграємо.
І жодна "Дія" цього не змінить.
