Які перспективи припинення війни в Україні: світові медіа представили можливі варіанти розвитку подій.
Цього тижня міжнародні медіа повідомляють, що стратегія обмеження українських атак на територію Росії є хибною.
Також медіа аналізують, яким може бути шлях замороження війни від новообраного президента США Дональда Трампа та яка роль Європи у ньому.
Gazeta.ua провела аналіз статей у західних медіа.
Протягом тисячі днів конфлікту Путін неодноразово застеріг західних партнерів України про страшні, можливі ядерні наслідки "ескалації" війни.
Цього місяця загрози з боку Путіна стали ще більш агресивними, особливо після того, як президент Джо Байден надав Україні можливість використовувати американську зброю з більшою дальністю для атак на російські цілі. У відповідь на це Путін оновив свою ядерну доктрину і провів випробування нової балістичної ракети, здатної нести ядерний боєприпас, націленої на Україну. Це повідомлення було сприйняте як попередження для прихильників України — не випробовуйте нашу рішучість.
Проте після майже трьох років конфлікту ці ситуації стали звичними. Щоразу, коли Україна просила про підтримку, союзники перебували в роздумах - чи варто її надати? Вони турбувалися, що це може спровокувати загострення та викликати реакцію з боку Росії.
Кожного разу, коли Захід реагував на запити України, найбільш небезпечні загрози з боку Росії залишалися нереалізованими. Те, що в один тиждень вважалося неприпустимим, наступного вже ставало звичайним явищем. Немає причин вважати, що цього разу ситуація зміниться.
Натомість це приклад успішної стратегії Кремля - змусити Захід дивитися на війну очима Росії, плутаючи спроби України протистояти російській агресії як велику "ескалацію".
"Кремль намагається змусити Захід сприймати війну не з власної точки зору, а через призму альтернативної реальності, створеної Росією. Це відкриває можливість для РФ досягати успіхів у реальному житті," - зазначав Інститут вивчення війни (ISW) у березні.
Співавторка звіту Катерина Степаненко повідомила, що основна ідея стратегії полягає у відновленні радянської концепції "рефлексивного контролю". Згідно з цією концепцією, держава створює для супротивника ілюзію вибору, змушуючи його ухвалювати рішення, які суперечать власним інтересам.
"Безперервні суперечки на Заході та затримки у наданні військової підтримки є очевидним свідченням вдалої рефлексивної стратегії Кремля, що змусила Захід до самообмеження, незважаючи на постійну ескалацію агресії з боку Росії", - зазначає Степаненко.
Цю стратегію було помічено в четвер, коли Росія здійснила масштабний напад на енергетичну інфраструктуру України. Незважаючи на те, що Путін стверджував, що атака стала "реакцією" на рішення адміністрації Байдена щодо постачання зброї з більшою дальністю, варто зазначити, що раніше Росії не потрібні були виправдання для подібних дій.
Останні корективи у стратегії західних партнерів України, що виникли після того, як Росія залучила 11 тисяч військовослужбовців з Північної Кореї, не є ознакою ескалації, як намагається подати Кремль, зазначає Степаненко.
"Росія ініціювала агресивне вторгнення в Україну без жодних підстав і постійно нарощує військові дії, аби утримати контроль над ситуацією на фронті. Дозвіл на застосування Україною систем дальнього вогню проти Росії створює умови для зрівняння сил", - зазначає вона.
Адміністрація Байдена передала Україні ракети ATACMS на початку року, встановивши при цьому жорсткі обмеження щодо їх використання. Вони можуть бути застосовані проти російських об'єктів в окупованій Україні, але стріляти по території Росії заборонено.
Колишній директор Центру НАТО з контролю над озброєннями Вільям Альберк каже, що ця політика не мала сенсу і принесла величезну користь РФ.
Надаючи ATACMS і обмежуючи їх використання лише для ударів по території України, "ми підсилаємо Росії сигнал: "Змістіть свої позиції всього на кілька кілометрів, і ви будете в безпеці", - зазначає Альберк.
По суті, ця політика призвела до "ідеї, що Росія може вбити кого-завгодно в Україні, але Україна не може вбивати росіян, які атакують її, якщо ті в Росії. Це нісенітниця", - каже Альберк.
ОЗНАЙОМТЕСЬ ТАКОЖ: Бізнес у контексті кризи: чи справді Росія на межі колапсу і коли це може трапитися?
Дії України продовжують відповідати нормам міжнародного гуманітарного права. Як зазначив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, "жертва агресії має право на самооборону, навіть якщо це відбувається на території агресора".
У контексті тривожних реакцій на недавні події можна легко упустити з уваги, що Україна вже давно активно використовує свої дрони для виконання завдань на території Росії та застосовує західну зброю проти регіонів, які Кремль вважає своїми. Використання західної зброї з більшим радіусом дії є зміною в ступені, а не в сутності дій.
"Ми знову і знову демонструємо, що коли ви переходите уявну червону межу Росії, наслідків це не має", - зазначає Альберк.
У січні Трамп знову займе свій пост у Білому домі. Чи зможе він завершити найбільший конфлікт в Європі з 1945 року? Його шанси не на його боці.
"Це як Колумб, який намагається побачити щось за океаном, гадаючи, що пливе в Індію", - каже колишній віце-прем'єр і ексглава українського МЗС Костянтин Грищенко.
Є побоювання, що Трамп просуватиме погану угоду заради її зовнішнього вигляду, а не змісту.
Якщо пріоритет Трампа будь-яка угода, то міг би просто припинити допомогу Україні та наполягати, щоб вона прийняла вимоги Росії. Дехто з його оточення, як-от син Дональд Трамп-молодший, в захваті від ідеї, що батько позбавить Україну допомоги.
"Мені байдуже, що станеться з Україною", - заявив у 2022-му Джей Ді Венс, обраний віцепрезидентом Трампа.
Якщо б Америка дозволила Україні вирішувати питання самостійно, Путін міг би встановлювати свої правила гри. У червні він озвучив свої вимоги: Київ повинен вивести свої війська з чотирьох регіонів, які були анексовані Росією, незважаючи на те, що частина цієї території все ще контролюється українськими силами. Крім того, він вимагав відмовитися від намірів приєднатися до НАТО.
Це вимоги напоказ. У листопаді російські чиновники сказали Reuters, що розглядають можливість просто заморозити фронт з "простором для переговорів щодо поділу" території. Але ЗСУ відступають, російська оборонна промисловість гуде, а війська КНДР приєднуються до росіян. Тож Путін вважає, що перемагає.
Незважаючи на зростаючий економічний та соціальний тиск у Росії, Путін не проявляє бажання завершити війну. Він міг би знову висунути деякі принизливі умови, які були озвучені під час мирних переговорів у 2022 році, такі як суворі обмеження на чисельність Збройних сил України (не більше 85 тисяч осіб), кількість танків (максимум 342) та ракет (з радіусом дії до 40 км). Він усвідомлює, що українці не погодяться на це, навіть під тиском.
Однак оглядачі вважають, що Трамп вважав би поразку України поганою для США та власного іміджу.
"Трампа не сприйматимуть як слабку особистість. Він не погодиться на невигідні умови", - зазначає Метью Кроніг з Atlantic Council, який спільно з Майклом Волцом, призначеним Трампом радником із національної безпеки, написав статтю для The Economist.
Інсайдери кажуть, що Трамп боїться, що невдача в Україні вдарить по його іміджу, так само як хаотичне виведення військ США з Афганістану 2021-го зашкодило президенту Джо Байдену.
Волц підкреслює, що Сполученим Штатам необхідні важелі впливу для досягнення вигідніших умов у переговорах з Путіним. Він радить США збільшити експорт газу, обмежити поставки російської нафти, надати Україні більше військової техніки та зменшити обмеження на її застосування, якщо Путін відмовиться від переговорів.
Курт Волкер, колишній спеціальний посланець США в Україні під час першого президентського терміну Дональда Трампа, висловив думку, що Трамп може обрати стратегію, яка передбачає вимогу до учасників конфлікту припинити бойові дії без жодних попередніх умов.
Генерал у відставці Кіт Келлог, якого Трамп призначив спеціальним посланцем по Росії та Україні, разом із ветераном ЦРУ Фредом Флейтцем висловлюють думку, що США після завершення бойових дій повинні "продовжити підтримку України озброєнням та забезпечити, щоб Росія не змогла просунутися далі і не здійснювала нових атак". Вони також пропонують, що Україна не повинна визнавати анексію, а США з союзниками можуть скасувати санкції та відновити відносини з Росією лише в разі підписання Москвою мирної угоди, "яка буде прийнятною для Києва". Якби Трамп врахував ці пропозиції, це могло б викликати радість серед українців.
Інше питання, яку роль гратиме Європа. Трамп вважає, що коли йдеться про допомогу Україні, європейці мають нести більшу частку витрат. Європейці виділили 118 млрд євро на допомогу Києву, порівняно з 85 млрд євро від США. Співвідношення 60:40. Можливо, Трамп хоче змістити баланс до 80:20.
Втома Європи від війни є дещо перебільшеною. Наприклад, нещодавнє опитування в Німеччині показало, що 43% опитаних підтримують ідею збільшення допомоги Україні.
Суть проблеми полягає в тому, що якщо угода буде досягнута, підтримка західних політиків щодо збереження допомоги може швидко зникнути. Російська Федерація витрачає більше 8% свого ВВП на військові потреби, що дозволяє їй продовжувати процес переозброєння. Водночас Україні доведеться зменшити чисельність армії, щоб відновити свою економіку. Це може спровокувати Путіна на нову спробу через рік або два.
Україна природно прагне отримати надійні гарантії безпеки. В найкращому випадку - стати членом НАТО. Проте Трамп не виявляє поваги до Альянсу.
"НАТО - це залишок минулого, який варто ліквідувати", - зазначав чотири роки тому Піт Гегсет, призначений Трампом на посаду міністра оборони. Навіть якби Трамп погодився з цим, інші країни-члени НАТО, наприклад, Угорщина, могли б заблокувати вступ України.
Деякі представники оточення Трампа радять Європі створити коаліцію з країн, які готові відправити свої війська до України.
Проте європейські бази в Україні будуть вимагати складнішого матеріально-технічного забезпечення та досконалішої їх оборони. Скажімо, розміщення п'яти бригад може коштувати 43,5 млрд євро, що дорівнює витратам країн ЄС на сьогодні на військову допомогу Києву. Малоймовірно, що європейці дадуть війська без принаймні часткової участі США.
Європейські уряди не продумали це детально, каже особа, знайома з питанням. Але ця велика ідея обговорюється на високому рівні в європейських столицях. Країни Північної і Східної Європи найбільш зацікавлені у ній. Західної і південної менше.
Незважаючи на те, що в багатьох європейських країнах існує негативне ставлення до направлення військових, імовірно, що розгортання багатонаціональних сил ЄС після завершення бойових дій могло б здатися більш прийнятним для громадськості.
Макрон висловив намір відправити французькі війська до України. Велика Британія також має можливість приєднатися до експедиційного корпусу. Прем'єр-міністр Кір Стармер намагається відновити співпрацю з європейськими партнерами у питаннях безпеки. Німецькі урядовці проявляють обережність. Проте лідер ХДС і потенційний наступник канцлера Фрідріх Мерц виявляє більшу готовність підтримати цю ініціативу.
Але ці плани залежать від того, чи Трамп збереже інтерес до досягнення угоди. Ерік Чіарамелла з Фонду Карнегі, який працював у Білому домі за першої каденці Трампа, каже, що ізоляціоністське крило Республіканської партії на підйомі. Трамп може шукати легкої угоди за допомогою комбінації "пряника для Росії та батога для України" - пропозиції зняти санкції з Росії та погроз відрізати поставки зброї Києву. Якщо Україна впаде, Трамп в усьому звинуватить Байдена, каже Чіарамелла.
Колапс України не є неминучим, хоча найближчими тижнями росіянам вдасться досягти певних успіхів.
У той же час адміністрація Байдена активізує постачання зброї в останні тижні його президентства, використовуючи залишки фінансування, затвердженого Конгресом. Вона також внесла зміни в правила, що регулюють застосування ракет проти цілей на території Росії, а також передає наземні міни для стримування просування російських військ.
Поставки зброї триватимуть і в наступному році, якщо Трамп їх не зупинить. Високі чиновники адміністрації Байдена стверджують, що українські запаси снарядів, зенітних ракет та інших боєприпасів кращі, ніж були протягом тривалого часу.
Радше з надії, ніж з переконання, союзники США висловлюють упевненість, що Трамп не здасть Україну. Багато-хто в Києві вітав його обрання. Президент Зеленський запропонував спеціальний доступ для американських компаній до українських родовищ рідкісних корисних копалин як винагороду, яка може сподобатися Трампу.
Адмірал Роб Бауер, який очолює військовий комітет НАТО, під час свого виступу на Міжнародному форумі безпеки у Галіфаксі, Канада, наприкінці листопада висловив думку: "Не можу уявити, що для США було б вигідно, аби Путін вийшов з будь-яких можливих мирних переговорів у ролі переможця".
