Як у Берліні відбувся марш російських громадян на підтримку миру та проти війни
Антивоєнний марш, що відбувся в Берліні в неділю, 17 листопада, став першим масштабним виступом росіян за межами країни. Раніше демонстрації з початку російського вторгнення в європейських містах здебільшого обмежувалися пікетами та невеликими мітингами. Цього разу організатори оголосили про ходу, що пройшла через центр німецької столиці, сподіваючись на три тисячі учасників. Однак поліція оцінила кількість присутніх приблизно у 2000 осіб. Представниця Free Russia Fondation, яка брала участь в організації маршу, підкреслила в розмові з DW, що на акції були "принаймні" 3000 осіб.
Організатори маршу напередодні підкреслили значення масової демонстрації. Як зазначив російський опозиційний політик Ілля Яшин, саме це стало основою для трьох ключових вимог акції. Виведення російських військ з України, суд над Путіним та звільнення політичних в'язнів в Росії — ці символічні вимоги мають об'єднати учасників маршу і не викликати між ними суперечок.
Ознайомтеся також: Шольц зазначає, що позиція Путіна щодо війни в Україні залишається незмінною.
Єдиною точкою напруги залишалися символи, з якими люди хотіли пройти Берліном. Перед початком ходи над натовпом розвивалися як українські, так і російські прапори, поряд з кольорами різних рухів та політичних об'єднань. Деякі присутні вимагали прибрати російський прапор, але до серйозних конфліктів не доходило. На початку ходи, однак, триколори з юрби зникли. Молодий чоловік розповів DW, що прапор у нього забрав один із організаторів маршу без пояснення причини. Організатори у розмові з DW відкинули ці претензії, але не змогли відповісти, куди зникли прапори.
В очікуванні початку ходи присутні активно обмінювалися думками, періодично лунали радісні вигуки знайомих, які зустрічалися. Теми їхніх розмов були досить схожими – обговорювали ситуацію з режимом у Росії, терміни війни та можливість повернення додому. Журналістів привертали увагу суперечки в натовпі щодо того, хто несе відповідальність за війну – російський народ чи Путін, хоча серйозних конфліктів уникали.
Марш розпочався о 14:20, на чолі з Іллею Яшиным, Володимиром Кара-Мурзою та Юлією Навальною, які виступали як ініціатори заходу. Коли колона досягла Потсдамерплатц, учасники вітали її вигуками "Ні війні" та "Росія буде вільною". Хода швидко розтягнулася на півтори сотні метрів і була розділена на три блоки, між якими рухалися автомобілі з колонками.
Також зверніть увагу: Трюдо висловив підтримку ініціативі Шольца щодо діалогу з Путіним.
Одну з колон у середині очолив транспарант із вимогою активніше постачати зброю Україні. Молоді люди під чорно-червоними прапорами розповіли DW, що вони представляють рух анархістів і були вимушені виїхати з Росії. "Ми виступаємо на знак солідарності з товаришами, які борються на боці України або сидять у російських в'язницях. Ми заявляємо про себе тут, щоб показати, що не лише ліберальна опозиція протистоїть Путіну", - розповів один з лідерів колони.
Третя колона несла транспарант "Свободу політв'язням, ні диктатурі", над нею розвивалися антивоєнні біло-синьо-білі прапори та зв'язані повітряні кульки в українських кольорах.
Неподалік, група з кількох осіб тримала плакат із написом "Ні Путіну і капіталізму", а поряд майоріли два ЛГБТ-прапори. Спільним гаслом для всіх учасників акції залишалося "Ні війні". Його доповнювали вигуки "Хочу додому" та "Кохання сильніше за страх". "Ми можемо бути різними, проте нас об'єднує одне - ми виступаємо проти злочинної політики Путіна та війни, яку він розв'язав", - вигукнула в мегафон колишня муніципальна депутатка Ольга Галкіна під час однієї з зупинок.
Юлія Навальна виступила перед учасниками акції, піднявшись на стіл. "Це мій перший раз на столі, але якщо потрібно піднятися, щоб заявити, що Путін – вбивця, я готова це зробити!" – вигукнула вона. Після цього вона висловила вдячність всім присутнім за вшанування пам'яті її чоловіка Олексія Навального.
Досліджуйте також: "Шольц як канцлер миру": Німецькі медіа про телефонну розмову з Путіним.
Володимир Кара-Мурза у своїй промові згадав про іншого загиблого опозиційного російського лідера, Бориса Нємцова: "Однією з улюблених фраз Бориса Юхимовича було "геть владу чекістів". Натовп з ентузіазмом підхопив це гасло. Далі Кара-Мурза провів паралель між сучасним маршем і "демонстрацією сімох" дисидентів, що відбулася на Червоній площі 25 серпня 1968 року проти введення радянських військ у Чехословаччину. Він нагадав, що тоді празькі газети зазначали, що у них є "сім причин більше не ненавидіти росіян". "Сьогодні у вільному світі існує тисячі і тисячі таких причин," - завершив свою промову Кара-Мурза.
Після майже двох годин ходи колона досягла будівлі російського посольства на Унтер-ден-Лінден. Там організатори висловили останні подяки учасникам, а мітинг завершився коротким виступом гурту "Каста", який знімав кліп на цьому місці. Біля посольства протестуючих зустріли кілька українських активістів із плакатом "It is not just Putin's war" (Це не лише війна Путіна. - Ред.), які вигукували "Russia is a terrorist state" (Росія - терористична держава. - Ред.). Напередодні маршу посол України в Німеччині Олексій Макєєв висловив критику, назвавши акцію "прогулянкою без гідності та наслідків". Він вказав, що "цільовою аудиторією" цього заходу були "не росіяни, а німецькі медіа та політики". "Це ніколи не було виключно війною Путіна", - підкреслив Макєєв.
