Яким чином українська складова впливає на президентські вибори в Польщі, і чи можемо очікувати зміни в зовнішній політиці Варшави?
Цієї неділі в Польщі відбудеться другий тур виборів президента. Громадяни матимуть можливість обрати між мером Варшави Рафалом Тшасковським, який представляє правлячу партію "Громадянська коаліція", та Каролем Навроцьким, формально незалежним кандидатом, підтримуваним опозиційною партією "Право і справедливість" ("ПіС").
Українцям нинішня виборча кампанія запам'ятається заявою Навроцького про те, що він готовий блокувати вступ України до НАТО.
Така заява ще рік тому була абсолютно неприйнятною для мейнстримного польського політика.
Дослідження можливих змін у зовнішній політиці Польщі стосовно України після виборів можна знайти в статті журналістки Олени Бабакової з Варшави. У матеріалі під назвою "Більше не адвокат України: як президентська кампанія вплине на політику Польщі" детально розглядається, чи варто очікувати на радикальні зрушення. Пропонуємо короткий виклад основних ідей статті.
Якщо розуміти політику як насамперед боротьбу ідей та сенсів заради здобуття влади, то час сказати голосно: політика наразі у Польщі померла. Її замінила диктатура соцопитувань.
Соціологічні дослідження свідчать про те, що в польському суспільстві панують радикальні індивідуалістичні настрої, зокрема відмова від сплати внесків до державного Фонду охорони здоров'я. Громадяни висловлюють розчарування щодо держави та прагнуть менше її втручання в повсякденне життя, віддаючи перевагу дерегуляції для бізнесу та ринковим рішенням. Також спостерігається бажання знайти винних у суспільних проблемах: 88% поляків підтримують обмеження виплат родинної допомоги українським біженцям, що є безпрецедентним проявом єдності в контексті поляризованого польського суспільства.
Ситуація склалася таким чином, що від Вашингтона до Бухареста в даний час з подібними запитами найефективніше діють ультраправі сили.
Зокрема, політична сила "Конфедерація", представником якої є Славомір Менцен, здобула 14,8% голосів у першому турі, що забезпечило їй третє місце. Також варто згадати про Гжегожа Брауна, який, будучи відвертим фашистом, став несподіванкою першого туру, зайнявши четверту позицію з 6,3% голосів.
Це остаточно переконало політичних експертів, що полякам цікаво випробувати концепцію локального трампізму. В результаті цього відбулося порушення звичних політичних конфліктів.
Антимігрантська риторика на політичній арені Польщі переступила межі правих партій вже у 2023 році, і відтоді антиукраїнські настрої продовжують набирати обертів.
На початку цього року Менцен почав розкручувати ідею забрати у тих біженок, хто не платить податки у Польщі, допомогу на дітей "800+". А вже під час виборчої кампанії цю ідею підхопив спочатку Навроцький, а за ним - і Тшасковський.
Навроцький у квітні пішов ще далі і запропонував створити систему, яка автоматично пересуватиме українців на кінець черги до лікарів, а поляків - на початок.
Для польських політиків, здається, що лайки та репости в соціальних мережах стали важливішими за геополітичні прагнення держави.
Протягом багатьох років польські еліти, незалежно від того, чи представляють вони "ПіС" або "Громадянську платформу", позиціонували себе як активні учасники на міжнародній арені. Однак тепер кандидат Навроцький, який має підтримку "ПіС", прийняв пропозицію ультраправого політика Славоміра Менцена і підписав усі вісім обіцянок, які він озвучив як майбутній президент Польщі. Серед цих зобов'язань – відмова від відправлення польських військ в Україну та блокування вступу України до НАТО.
Кандидат від влади декларацію Менцена так і не підписав, зате після дебатів пішов з ним пити пиво до пабу, де до них приєднався міністр закордонних справ Радослав Сікорський.
У разі перемоги Тшасковського позиція Польщі в українських питаннях більше залежатиме саме від європейського консенсусу, а відповідно, від позиції Берліна і Парижа. Тобто - про статус "європейського адвоката України" тепер можна остаточно забути.
Натомість питання зовнішньої політики "ПіС" у разі відновлення влади залишається невирішеним. Вони усвідомлюють стратегічну важливість України, проте також звертають увагу на Сполучені Штати та Дональда Трампа.
