Як Україні зробити з критичних мінералів двигун економічного зростання (частина друга)
консультантка DataDriven Research & Consulting
Продовження публікації консультантки DataDriven Олени Юрковської, підготовленої за результатами дослідження щодо перспектив розробки в Україні рідкісноземельних мінералів в контексті відповідної угоди з США. Першу частину, де йшлося про частку України у світових запасах та переробці цих копалин читайте за посиланням.
Структурні та регуляторні труднощі
Попри давню історію гірничої промисловості, технологічна база України залишається застарілою. Такі об'єкти, як ЗТМК, працюють нижче потужностей через хронічне недофінансування, а сучасні потужності з переробки літію та рафінування відсутні - країна переважно експортує сировину.
Переважна кількість заводів з виробництва феросплавів демонструє коефіцієнт корисної дії нижче 50%. Вимоги ESG залишаються недостатніми, що негативно впливає на довіру з боку інвесторів. Незважаючи на те, що Україна входить до ініціативи EITI, моніторинг виконання стандартів, особливо в зонах активних бойових дій, є обмеженим.
Головною перешкодою залишається геополітична нестабільність. Конфлікти в ключових регіонах (таких як Донеччина, Луганщина та Запоріжжя) ускладнюють процес розробки родовищ. Щоб зменшити ризики, необхідно впровадити нові правові норми, забезпечити міжнародні гарантії безпеки та активізувати дипломатичний супровід.
Заснований у 2025 році, Фонд реконструкції має на меті кооперативне управління доходами від ліцензій. Проте, енергетична нестабільність та невизначеність, пов'язана із санкціями, продовжують бути суттєвими перешкодами. На міжнародних конференціях 2024 року неодноразово наголошувалося на важливості наявності чітких правових гарантій для залучення довгострокових інвестицій.
Стратегічні пропозиції для українського сектору критичних ресурсів.
Для того щоб Україна змогла повною мірою реалізувати свій потенціал як конкурентоспроможний та стійкий постачальник критично важливих сировин, країні потрібно перейти від розрізнених підходів до комплексної державної стратегії. Ця стратегія повинна охоплювати реформування ринкових основ (власність, управління), створення ефективної регуляторної та ESG-структури, залучення інвестицій і міжнародних партнерств, а також розвиток внутрішньої переробної промисловості та інфраструктури з доданою вартістю.
