Як Україні уникнути втрат у процесі декарбонізації?
Україна рішуче продовжує свій шлях до вступу в Європейський Союз — мета, яка обіцяє забезпечити геополітичну стабільність і процвітання. Для досягнення цього необхідно виконати ряд зобов'язань, зокрема в галузі екологічної політики.
Протягом найближчих місяців і років Україна зіткнеться з вагомими викликами. Вже цього літа стартують переговори з Європейським Союзом щодо певних аспектів Угоди про асоціацію, а з 2026 року повноцінно запрацює Механізм коригування викидів вуглецю на кордоні (CBAM).
CBAM передбачає введення вуглецевого збору для українських товарів, що експортуються до Європейського Союзу, у випадку, якщо в Україні будуть встановлені нижчі тарифи на викиди вуглецю порівняно з тими, що діють у ЄС. Основна мета CBAM полягає в забезпеченні рівних умов для країн з різними екологічними нормами.
Проте його здатність служити інструментом для зменшення викидів в Україні викликає питання, оскільки відсутня ефективна національна система формування цін на викиди.
Федерація роботодавців України прогнозує, що у 2026 році CBAM може призвести до втрати до 4,8% ВВП, скорочення експорту до ЄС на 7,8%, втрати понад 3,5 млрд дол. податкових надходжень та зниження зайнятості на 120 тисяч осіб. Водночас моделювання, проведене проєктом Green Deal Ukraina, свідчить, що реальний економічний ефект CBAM буде суттєво меншим.
Навіть при повній реалізації, передбачене зменшення валового внутрішнього продукту виявиться значно меншим, а очікуване зниження викидів вуглецю до 2035 року складе всього 0,3-0,8% у порівнянні з ситуацією без механізму CBAM. Це свідчить про обмежену ефективність цього підходу в контексті України.
Проте на рівні секторів ситуація виглядає більш складною. До 2035 року найбільший тягар випаде на металургійну промисловість (-3% експорту або -250 млн дол.), енергетичний сектор (-9% або -237 млн дол.) та цементну індустрію (-14%). Водночас, такі галузі, як сфера послуг, аграрний сектор і легка промисловість, можуть отримати вигоду від структурних змін.
Таким чином, Міністерство енергетики має намір звернутися з ініціативою про тимчасове виключення енергетичної галузі України з-під регулювання CBAM. Вже підготовлено відповідний проект звернення, який наразі розглядається Міністерством захисту навколишнього середовища та природних ресурсів. Існує ймовірність, що можливість такого відстрочення залежатиме від готовності України взяти на себе зобов'язання у сфері формування цін на вуглецеві викиди.
Це питання має значну важливість для енергетичного сектору: як свідчать дані "Укренерго", навіть без об'єднання ринків між Україною та Європейським Союзом існують технічні перетоки та можливість аварійної допомоги. У зв'язку з цим, впровадження CBAM може стати суттєвим перешкодою для функціонування галузі.
Близько 60-70% українського експорту спрямовано на ринок ЄС. Відповідність цілям Європейського зеленого курсу -- це не лише політичний сигнал, а питання економічного виживання та глибокої модернізації.
CBAM сам по собі не наблизить Україну до виконання її кліматичних зобов'язань. Хоча він може послабити конкурентоспроможність вуглецеємних українських секторів, він не призведе до значного скорочення викидів в Україні -- і не створить доходів для державного бюджету.
Зовсім інакше: надходження платежів з CBAM буде здійснюватися до країн-членів ЄС, тоді як Україна понесе витрати. Без впровадження внутрішнього ціноутворення на вуглецеві викиди, CBAM може стати не стимулом для змін, а бюрократичним тягарем.
Україна має нагальну потребу у встановленні нового кліматичного партнерства з Європейським Союзом — не в контексті поступок, а як засобу для трансформації. Одним із обіцяючих варіантів є створення Європейсько-українського фонду декарбонізації, який об'єднає доходи від внутрішнього вуглецевого ціноутворення з міжнародними фінансовими ресурсами.
Щорічні викиди в Україні, що походять з енергетичного сектору, металургійної галузі та виробництва цементу, складають близько 200 мільйонів тонн вуглецю-еквіваленту. Враховуючи актуальні ціни на вуглець у країнах Європейського Союзу, це відповідає більш ніж 14 мільярдам євро. Зібрані кошти з такого фонду могли б:
Цей Фонд міг би стати основою економічної трансформації України. Натомість, наявний Фонд декарбонізації та трансформації -- явно недостатній. У 2024 році він надав лише 16 кредитів на суму близько 4 млн євро. Для порівняння: лише енергетичний сектор України до 2030 року може втратити до 69 млн дол. експортного доходу через CBAM.
Відсутність стратегічної політичної волі з боку Києва, а також недостатня підтримка з Брюсселя можуть призвести до того, що справжні зміни залишаться лише на рівні документів. Україні необхідно започаткувати широкомасштабний діалог щодо формування внутрішньої вуглецевої політики, яка забезпечить економічну декарбонізацію та наблизить державу до повноправного членства в Європейському Союзі.
