Як російські розвідувальні органи сприяють новому етапу напруженості в конфлікті щодо історичної пам'яті між Польщею та Україною.
"Відібрати західну зброю та завадити бандерівцям отримати членство в ЄС". Як пропаганда додає свій внесок у полум'я.
Загострення історичної суперечки між Києвом та Варшавою напередодні 11 липня, дня вшанування пам'яті жертв Волинської трагедії, стало підставою для скоординованого втручання Федеральної служби безпеки Російської Федерації. 5 липня ФСБ оприлюднила інформацію про командира УПА-Північ Дмитра Клячківського, включаючи непідтверджену цитату, що стосується масових вбивств поляків, яку миттєво підхопили проросійські телеграм-канали.
"Детектор медіа" провів дослідження 384 публікацій, що мали місце з 1 по 6 липня 2026 року, і виявив, яким чином фейкові новини ФСБ переплітаються з актуальними повідомленнями та подіями — від загроз щодо блокування вступу України до ЄС до маршів пам’яті у Варшаві.
Стислі висновки
* Аналіз масиву із 384 дописів показує, що вкид ФСБ 5 липня не був поодинокою публікацією, а став точкою входу для ширшої мережі наративів. Непідтверджена цитата про Клячківського (про що далі) отримала джерельну легітимізацію через державні канали RT та МЗС Росії, а далі розійшлася десятками акаунтів без перевірки першоджерела.
Водночас деякі пропагандисти іронічно зменшували значення Росії в ескалації конфлікту. Цей підхід не лише маскує ознаки координації, але й подає польсько-українську суперечку як "природну" без зовнішнього впливу.
Спостерігаються також різноманітні сюжетні лінії кампанії — загрози заблокувати вступ України до Європейського Союзу через "культ Бандери", територіальні натяки на "Східну Малопольщу", іронічні коментарі щодо маршу пам'яті у Варшаві, а також спекуляції навколо листа Ярослава Качинського. Усі ці елементи спрямовані на одну мету: посилити недовіру між Києвом і Варшавою напередодні 11 липня та перетворити політику історичної пам'яті на постійний інструмент тиску щодо євроінтеграції України.
Джерела, які, здавалося б, підтримують ці аргументи (соціологічні дані без репрезентативної вибірки, цитати, що не підлягають перевірці, та вирвані з контексту висловлювання польських чиновників), свідчать про наявність організованого впливу, а не спонтанної реакції з боку аудиторії.
Що сталося перед цим.
Напруженість у відносинах між Україною та Польщею, що почалася наприкінці травня 2026 року, розвивалася поступово, починаючи з обміну формальними "дипломатичними жестами" і закінчуючи відкритими висловлюваннями про можливість перешкоджати вступу України до Європейського Союзу.
У липні до обговорення активно долучилися й російські спецслужби, які опублікували матеріали, що мали на меті розпалити суперечку між двома країнами новими "історичними" фактами з нібито "розсекречених архівів". Одночасно на проросійських телеграм-каналах поширювалися різноманітні наративи: від думки, що "Польща втомилася від України", до твердження, що "праворадикальна ідеологія може стати бар'єром для вступу України до ЄС".
Напруженість між Україною та Польщею зростає напередодні 11 липня, коли відзначається день пам'яті жертв Волинської трагедії, встановлений польським сеймом у 2025 році. Однак перед тим, як детально розглянути динаміку в телеграм-каналах, варто коротко згадати про інформаційні події останніх місяців, які сприяли загостренню відносин між Польщею та Україною.
26 травня Володимир Зеленський підписав указ, згідно з яким Окремий центр спеціальних операцій "Північ" ССО ЗСУ отримав почесне звання "імені Героїв УПА". У вступній частині документа зазначається, що це рішення прийняте "з метою відновлення історичних традицій національного війська".
У Польщі це рішення викликало активну реакцію: 29 травня президент Кароль Навроцький оголосив про намір позбавити українського президента ордена Білого Орла, найпрестижнішої державної нагороди Польщі, яку Зеленському вручив у 2023 році попередній президент Анджей Дуда. 8 червня це питання було обговорено Капітула ордена, а 19 червня Навроцький офіційно оголосив про своє рішення позбавити Зеленського нагороди, підкресливши, що це рішення "не є проявом агресії проти українського народу".
Конституція Польщі вимагає, щоб рішення, ухвалене Каролем Навроцьким, затвердив (підписав) прем'єр-міністр -- Дональд Туск. На початку червня Туск закликав українську сторону "шукати рішення" та проявити ініціативу для розв'язання суперечки. А згодом відреагував на рішення Навроцького, сказавши, що загострення таких конфліктів "радує Путіна та шокує союзників" і що завдання обох президентів -- це зниження напруги й емоцій.
20 червня Зеленський надіслав орден до Польщі поштою, зазначивши, що Україна "не має наміру оскаржувати" це рішення. Після цього міністр закордонних справ Андрій Сибіга та керівник Офісу президента Кирило Буданов відмовилися від польських державних нагород. Також експрезиденти України, зокрема Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко, вирішили повернути отримані раніше ордени Білого Орла.
25 червня лідер правоконсервативної партії "Право і справедливість" (PiS) Ярослав Качинський повідомив, що поверне український орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня, яким його було нагороджено у 2022 році. Наступного дня ще низка польських політиків та ексурядовців заявили про повернення різних українських державних нагород. Наприклад, колишній спікер (маршалок) Сейму Польщі Марек Кухцінський, ексміністр оборони Маріуш Блащак і колишній очільник МЗС Збігнєв Рау сказали, що відмовляються від українських орденів "За заслуги".
Одночасно тривав обговорення стосовно історичної політики Києва в контексті ширшого польського суспільно-політичного середовища. 28 травня Польський Інститут національної пам'яті оприлюднив у мережі Х заяву, в якій стверджується, що УПА несе відповідальність за "геноцид у Волині та Східній Галичині". У свою чергу, керівник Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров у інтерв'ю "Цензор.нет" 12 червня висловив підтримку організації польсько-українського конгресу істориків, а також продовженню пошукових робіт та ексгумацій, на яких наполягала польська сторона.
29 червня віцепрем'єр і міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш прямо пов'язав вступ України до ЄС із відмовою від так званого "культу Бандери", заявивши, що "з Бандерою Україна не ввійде до Європейського Союзу". Цю ж лінію підтримав лідер опозиційної партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський: у листі до однопартійців, який опублікували польські журналісти, він написав, що Україна з "культом Бандери й героїзацією ОУН-УПА не ввійде до Євросоюзу", якщо ПіС повернеться до влади. І закликав використовувати "всі доступні засоби", щоб заблокувати пришвидшену інтеграцію України "на привілейованих умовах".
Іншим важливим моментом у цьому контексті стало прийняття Верховною Радою 1 липня закону, що передбачає створення Українського національного пантеону, який буде розташований на території Національного заповідника "Києво-Печерська лавра". Речник президента Навроцького, Рафал Лєшкевич, охарактеризував це рішення як "новий крок у ескалації напруженості". У свою чергу, керівник Канцелярії президента Польщі Збігнєв Богуцький заявив, що "більшість поляків вважає, що вшанування Бандери та злочинців, відповідальних за жахливі акти геноциду на Волині та в Східній Малопольщі, не сприяє інтеграції України до західного світу".
Через ці висловлювання його занесли до реєстру на платформі ГО "Миротворець" з описом "маніпуляція суспільно важливою інформацією, що має на меті розпалювання ненависті поляків до українців, а також міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі". У відповідь на це Богуцький зробив публікацію у X, де заявив, що вважає себе "опонентом бандеризму, а не України".
3 липня міністр закордонних справ Андрій Сибіга під час зустрічі з головою польського МЗС Радославом Сікорським у Варшаві представив комплекс заходів для вирішення кризових ситуацій. Цей пакет включає консультації між відомствами, організацію зустрічей для істориків та експертів, а також залучення авторитетів релігійних лідерів обох країн. На фоні цих подій, 5 липня Росія виступила зі своєю версією ситуації, вносячи свої корективи у дискусію.
Федеральна служба безпеки Росії (ФСБ) опублікувала матеріали про командира УПА-Північ Дмитра Клячківського, включаючи цитату, що нібито походить з радянського архіву, і стосується масових вбивств поляків у Володимирі-Волинському (тепер відомому як місто Володимир). Ця цитата, яка не має підтвердження і, за словами істориків, зокрема Володимира В'ятровича, не підкріплена жодними іншими джерелами — ані польськими, ані українськими, ані німецькими — була підхоплена і широко розповсюджена проросійськими телеграм-каналами.
Аналогічні твердження про "жахливі архівні викриття стосовно Волинської різанини" можна виявити у публікаціях російських ЗМІ, починаючи з вересня 2022 року. Це свідчить про те, що Кремль не вперше намагається маніпулювати чутливими темами, які впливають на польсько-українські відносини. Цю діяльність ФСБ та пов'язані з цим тези в проросійському сегменті Telegram детально розглядає стаття.
Методологічний підхід
"Детектор медіа" провів аналіз контенту, що стосується польсько-українських відносин, який поширювався в російських та проросійських телеграм-каналах. Було розглянуто 384 пости, опубліковані в період з 1 по 6 липня 2026 року. Інформацію надала компанія Lets Data.
ФСБ знімає свою маску.
Одним із ключових аспектів російської пропагандистської кампанії у контексті польсько-українських відносин стало поширення матеріалів, опублікованих на сайті Федеральної служби безпеки Росії. 5 липня ФСБ вирішила безпосередньо втрутитися в інформаційний простір, випустивши публікацію про Дмитра Клячківського, очільника УПА-Північ. Основна увага в матеріалі зосереджена на історії його ідентифікації НКВС та загибелі в бою у лютому 1945 року. До публікації також прикріплений документ — спецповідомлення від начальника 4-го Управління НКВС Павла Судоплатова до наркома держбезпеки СРСР Всеволода Меркулова, в якому йдеться про встановлення особи Клячківського на основі фотографії, знайденої у Збаражі.
Однак такі історичні факти не зовсім підходять для використання в пропаганді. Тому до публікації було додано більш "ефектну" цитату з іншого спецповідомлення Судоплатова, в якій стверджується, що один з агентів НКВС нібито став "очевидцем масового знищення польського населення в місті Володимир-Волинський". Зокрема, йшлося про те, що "під час богослужінь у костелах бандерівці вбили 11 священиків і до 2000 поляків на вулицях міста". Цю цитату активно поширювали пропагандистські телеграм-канали, включно з RT і Міністерством закордонних справ Росії.
У документі, який був опублікований разом із матеріалами, зовсім не згадується про знищення польського населення. Також не було оприлюднено того самого спецповідомлення, на яке посилаються автори з ФСБ, коли говорять про вбивства у Володимирі-Волинському. Навіть з наданого витягу стає очевидним, що в матеріалах НКВС інформація про вбивства не представлена як встановлений факт, а лише як свідчення одного з агентів. Історик та народний депутат Володимир В'ятрович, коментуючи заяву ФСБ, зазначив, що "інформація про цю нібито акцію не має жодного підтвердження з інших джерел — ні польських, ні українських, ні німецьких".
ФСБ володіє значними обсягами історичної інформації, зокрема щодо подій 1940-х років у Західній Україні. Ці дані зберігаються в архівах НКВС-КДБ, які в Росії досі не були розсекречені, що унеможливлює доступ істориків до них на відміну від України. Це надає ФСБ можливість маніпулювати інформацією, публікуючи її частинами та вибірково, відповідно до своїх інтересів. У їхніх архівах, ймовірно, міститься безліч документів, які висвітлюють реальні події на Волині в 1943-1944 роках.
Однак, замість того щоб звернутися до реальних подій, ФСБ обрала простіший шлях – публікацію недостовірної та неповної інформації. Це надало авторам більше можливостей для маніпуляцій, коли йшлося про постать Дмитра Клячківського, якому, будучи головою УПА-Північ, не могли бути чужими трагічні події на Волині. Його ставлення до цих подій, до речі, не заперечує, наприклад, В'ятрович. Проте бажання досягти більшого ефекту завадило ФСБ створити більш обґрунтований пропагандистський матеріал.
Мета дій ФСБ стає зрозумілою — підпалити конфлікт між Польщею та Україною, підкреслюючи свою роль не лише як постачальника інформації про "злочини бандерівців", а й як правонаступника НКВС, що веде боротьбу з "бандеризмом". Таким чином, російські силові структури, ймовірно, намагаються підкреслити спільність своїх інтересів з польськими правими політиками, принаймні в контексті наявності спільного ворога — сучасної України.
Декілька пропагандистів відкрито висловлюють думку, що Росії та Польщі потрібно знайти спільну позицію під час переговорів. Наприклад, колишня ведуча проросійських телеканалів в Україні Діана Панченко, яка наразі перебуває в Росії і займається пропагандою, у своєму телеграм-каналі зазначає: "Праві, що, можливо, прийдуть до влади в Польщі наступного року, зможуть легше обговорювати питання безпеки безпосередньо з Росією. Деякі джерела вказують на те, що такі переговори вже розпочалися".
Проте російській пропаганді не вигідно акцентувати свою участь у загостренні конфлікту між Польщею та Україною, тому в деяких з їхніх матеріалів вони намагаються зневажливо ставитися до зауважень про свій вплив. Зокрема, пропагандисти звернули увагу на повідомлення Центру протидії дезінформації при РНБО України, яке стосувалося дій ФСБ. Згідно з інформацією ЦПД, за російські інформаційні кампанії, спрямовані на послаблення зв'язків між Польщею та Україною, безпосередньо відповідає директор ФСБ Олександр Бортніков.
Один із пропагандистських телеграм-каналів із майже 100 тис. підписників з цього приводу іронізує: "Виявляється, це ФСБ вигадала, що бандерівці вбивали поляків і співпрацювали з Гітлером. Усе заради розколу найкращих друзів -- Польщі та України".
Саркастично зменшує значення своїх колег-пропагандистів колишня мешканка Одеси, російська пропагандистка Юлія Вітязєва: "Парадокс цього місяця: поляки обурюються через героїзацію бандерівців у селі, але винною в цьому є Росія. І так, тут не варто шукати логіку. Просто потрібно сприймати як факт, що агресивні настрої поляків щодо України підживлюються Росією. Можливо, таємно посилаючи якісь фіолетові промені в Польщу".
У російських телеграм-каналах з'явився пост, де інформаційне втручання Росії у польсько-український конфлікт охарактеризовано як "м'яка сила". При цьому в матеріалі зневажливо ставляться до ролі кремлівської пропаганди, зокрема, її значення і впливу.
Усі ми часто висловлюємо невдоволення нашою "м'якою силою". Проте, якщо розглянути нещодавній конфлікт між поляками та українцями, де обидві сторони обмінювалися почесними відзнаками, західні ЗМІ вважають, що це сталося завдяки нашій діяльності. Вони стверджують, що президент Навроцький, піддавшись впливу прокремлівських блогерів, раптово відчув неприязнь до бандерівців. Ця іронія покликана замаскувати сліди російського втручання в українсько-польські відносини та підкреслити "об'єктивність" і "неминучість" цього конфлікту.
Волинська трагедія як бар'єр на шляху до європейської інтеграції.
Історичні суперечки, зокрема питання Волинської трагедії, стали темою обговорення в телеграм-каналах на початку липня, де стверджувалося, що вони можуть слугувати "індикатором прогресу України" в контексті європейської інтеграції. Пропагандистські канали підкреслювали, що якщо Київ зберігатиме свій нинішній ідеологічний курс, то перспективи вступу до ЄС можуть суттєво похитнутися.
На каналі "Царьград.ТВ" (з понад 350 тисячами підписників) з'явився пост з заголовком "Інакше не пустимо: Європарламент вимагає денацифікації України", в якому зазначено, що "якщо Зеленський і його команда продовжать реалізовувати політику реабілітації нацизму, Україні варто забути про будь-які перспективи вступу до ЄС". У завершенні допису згадується традиційний російський наратив про "демілітаризацію" України: "Можливо, наступним кроком буде вимога про демілітаризацію? Цей сценарій цілком реальний, якщо ПВК "Україна" – адже країна перетворилася саме на це – візьметься за перебудову Європи за допомогою сили".
У публікації каналу "Страна.UA" згадується рішення Європейської Комісії, ухвалене 29 червня 2026 року (2025 Commission report on Ukraine). У тексті йдеться про те, що до цього рішення внесено поправки від кількох депутатів з різних фракцій Європейського парламенту, в яких підкреслюється, що "процес інтеграції України до Європейського Союзу має відбуватися з повним визнанням і гідним вшануванням пам'яті жертв Волинської трагедії, а також з активним участю в польсько-українському історичному діалозі та проведенням ексгумаційних робіт".
Проте жоден з документів, опублікованих Єврокомісією (ЄК) або окремим звітом Комітету Європейського парламенту з питань закордонних справ (AFET), не містить згадок про "волинську трагедію". Основна увага в цих звітах приділяється важливості продовження реформ у сфері державного управління, забезпечення верховенства права та зміцнення антикорупційних інститутів.
Навіть в окремій міноритарній позиції у звіті AFET committee (сторінка 31), яка повністю не погоджується зі звітом ЄК та виступає проти фінансової та військової підтримки України без чітких умов і проти пришвидшеної схеми вступу України до ЄС -- немає нічого про історичну пам'ять і польсько-українські відносини. Серед тих європарламентарів, які входять до AFET committee та проголосували проти (сторінка 33), був ультраправий польський нардеп Гжегош Браун.
Пропагандисти натякають, що потужна та військово озброєна Україна нібито є загрозою для Європи. Можна уявити, що наступним етапом стане обгрунтування військових дій проти Балтійських країн або Польщі, які нібито необхідні для захисту від "агресивної бандерівської України".
3 липня видання The Telegraph повідомило про попередження від Сполучених Штатів, що Росія має намір здійснити збройну "провокацію" на території Польщі, щоб перевірити готовність НАТО до дій.
Окрему лінію коментарів становили спроби довести, що Польща "використала" Україну, а тепер шукає привід позбутися фінансового тягаря. Прокремлівський політолог з українським громадянством Семен Уралов, заочно засуджений в Україні за заклики до насильницької зміни та повалення конституційного ладу, у дописі на каналі "ПолитНавигатор" (87 тис. підписників) написав: "Тепер поляки, заявляючи, що з Бандерою Україні немає місця в ЄС, просто знайшли привід зіскочити з теми".
Тим часом пропагандисти натякали на нібито неузгодженість і хаос в українському політичному керівництві. Посилаючись на "внутрішні документи, що є в розпорядженні медіа", вони висунули версію про те, що міністр оборони Михайло Федоров нібито "підставив" Зеленського. Канал державного російського медіа "RT" писав: "Міністр оборони України Федоров доповідав Зеленському, що проблем через присвоєння бригаді ЗСУ імені "героїв УПА" не буде. Водночас з МЗС країни ніхто не порадився".
Цю ж ідею озвучили пропагандисти в телеграм-каналі "Страна.UA", який має 330 тисяч підписників. Головною метою цього наративу було продемонструвати, що Україна, нібито через свою ідеологічну впертість, сама створює умови для міжнародної ізоляції. Насправді ж у телеграм-каналах з'явилися скриншоти пояснювальної записки до проєкту указу Зеленського про зміну назви центру спеціальних операцій "Північ", а також стандартна структура документа, що стосується гармонізації з іншим законодавством, подібна до пояснювальних записок до інших указів Президента. А твердження про роль міністра Федорова в процесі перейменування є абсолютно вигаданим.
"Малопольща": як фейкові новини пов'язали з темою кордонів
Однак історичні події не є єдиною наративною лінією, яку розвивають телеграм-канали. Наприклад, маніпулятивно інтерпретують висловлювання Збігнєва Богуцького, керівника канцелярії президента Польщі, щодо прославлення Бандери та злочинців, які вчинили геноцид на Волині та у Східній Малопольщі, стверджуючи, що це не сприяє розвитку західної цивілізації.
Протягом 3-4 липня 24 канали транслювали інформацію, наголошуючи на тому, що "Західна Україна отримала назву Східної Малопольщі", при цьому ігноруючи фрагмент, що стосується засудження злочинів, і акцентуючи увагу на територіальних вимогах.
Синхронність поширення також видає чітку координацію: канали govoritDonbass, iskradnr, znrznr і dnrpofitsial публікують дослівно той самий текст: "немає Західної України -- є Східна Польща, і Східної України теж немає, є Західна Росія". Такі публікації зʼявлялися з різницею в одну-три секунди, що технічно можливо за умови єдиного джерела розсилки.
Наступна група каналів наповнює вже власним ревізіоністським змістом, якого не містила початкова цитата: одні стверджують, що "поляки мають унікальний шанс повернути Львів, або ж Лемберг, до Польщі", інші ж наводять список "міст колишнього Галицько-Волинського князівства", які нині розташовані на території польських воєводств, щоб викликати реакцію з іншого боку.
Цікаво, що в якості першоджерел у ряді публікацій згадуються Rzeczpospolita та агентство PAP, проте жоден з матеріалів не посилається на оригінальне джерело. Натомість, інформація обробляється через державні агентства ТАСС і "Известия", що надає їй легітимність перед тим, як вона поширюється далі анонімною мережею.
Побутовий глум і діти-бандерівці
Наступна історія не зосереджується на вигаданих фактах, а акцентує увагу на емоційних реакціях. Висловлювання колишнього прем'єра Польщі Лешека Міллера, яке прозвучало в ефірі Radio Zet, розповсюджується щонайменше через вісім каналів протягом досліджуваного періоду, у майже дослівному перекладі з польської мови ("Lepiej być ruską onucą niż banderowskim pampersem"). Наприклад:
"Предпочтительнее быть российским полотенцем, чем украинским подгузником."
"Предпочтительнее быть российской портянкой, чем подгузником бандеровцев."
У своєму телеграм-каналі "Осташко! Важливо" російський пропагандист Руслан Осташко зазначає: "У Польщі термін 'російська портянка' має образливе значення і зазвичай спрямований проти тих, хто, як вважається, підтримує інтереси Москви. Проте Міллер підкреслив, що зближення Варшави з українським націоналізмом є значно більш ганебним і небезпечним для країни".
Цю думку висловив представник партії "Конфедерація" Павел Усьондека, коментуючи дитячу книжку про УПА. Він висловив припущення, що "дитина, яка нині читає про супергероя під прапором УПА, через два десятиліття почне встановлювати пам'ятники Бандері та назвами військових частин на його честь". Ця ідея має 20-річний горизонт, адже її неможливо ані перевірити, ані спростувати в даний момент.
Цікавим випадком є ситуація, що сталася під час святкування останнього дзвоника у школі №54 в Щецині, коли прозвучав український гімн. Як повідомляє Gazeta Prawna, активіст Анджей Кніттер з євроскептичної партії "Нова Надія" звернувся до адміністрації навчального закладу з проханням пояснити, чому було вирішено виконати цей гімн, після звернення батьків учнів. Влада школи зазначила, що виконання гімну України було зумовлено "складом випускників" і було частиною "освітніх та інтеграційних завдань". Ця ситуація обговорюється у різних телеграм-каналах з посиланням на RT, при цьому в розширеній версії зазначається, що "після скандалу з героїзацією УПА, кожен третій поляк почав ставитися до українців гірше", згідно з даними Rzeczpospolita. Однак, варто зауважити, що немає згадки про дату опитування, соціологічну службу або вибірку, що перетворює окремий інцидент в одній школі на нібито загальнонаціональну тенденцію.
Для порівняння треба сказати, що коли у 2020 році у школі №47 міста Щецин 1 вересня виконали український гімн, це викликало хвилю підтримки у соцмережах -- у цій школі вже понад 10 років виконують гімн України, бо там є програма з навчання української мови. Після повномасштабного вторгнення Росії кількість українських дітей у школах Щецина, ймовірно, зросла, тож виконання гімну як таке не має дивувати, хоча суспільні настрої в Польщі з 2020 року змінилися.
Відгуки на послання Ярослава Качинського.
Оприлюднення листа лідера польської опозиційної партії "Право і справедливість" (ПіС) Ярослава Качинського до своїх однопартійців викликало коментарі у проросійському сегменті телеграму, зокрема, більш як десять дописів у аналізованому масиві даних.
Пропагандисти витлумачили висловлювання політика як остаточне закріплення умов і вимог, які польський політичний клас висунув Україні. Основна увага в публікаціях зосереджувалася на твердженні, що "питання України стало засобом для реалізації внутрішньої політики в Польщі", а польські еліти "об'єдналися навколо антипозицій щодо України".
Велика частина каналів одночасно передавала слова з листа Качинського, опубліковані в польських ЗМІ. Телеграм-канал "Страна.ua" наводить такі цитати: "Україна, що прославляє Бандеру та інших злочинців, а також УПА і ОУН, не стане членом Європейського Союзу. Якщо ми переможемо на виборах, цього точно не станеться".
Аналогічні цитати поширював канал "RogandarNEWs" (понад 124 тис. підписників), супроводжуючи це іронічним зауваженням про ліцемірство польських політиків: "Як ми всі дружно прозрівати почали! Раніше, значить, ніякої оскаженілої бандерівщини в "незалежній" не було? От ліцеміри". Натякаючи, що зараз Варшава використовує тему українського націоналізму у внутрішній політичній боротьбі як зручний привід для атаки на опонентів.
Крім цього, у телеграм-каналах активно обговорювали дії польських політиків через призму Realpolitik. В анонімному каналі "MediaKiller2021", який налічує понад 113 тисяч підписників, йшлося про те, що історичні претензії слугують лише фоном і способом відволікання уваги: "Перемога України у війні та її подальша євроінтеграція не є вигідними для Польщі. Саме це пояснює антиукраїнську кампанію, а всі ці "історичні претензії" не більше ніж зручний привід для відвернення уваги".
Інші канали використали лист Ярослава Качинського, щоб атакувати Володимира Зеленського особисто. Марат Баширов, російський політтехнолог і колишній представник окупаційної російської адміністрації на Луганщині, написав у своєму телеграм-каналі "Политджойстик" (понад 250 тис. підписників), що український президент нібито свідомо зриває євроінтеграцію заради збереження корупційних схем і продовження війни: "Все дуже просто: Зеленський не хоче вступу України до ЄС, тому він провокує Угорщину, Польщу, Словаччину й інших".
Отже, реакція на лист Качинського слугувала інструментом для підриву авторитету українського керівництва та для ілюстрації ненадійності польсько-українських зв'язків.
Марш "пам'яті жертв Волинської різанини"
Щонайменше 20 згадок у телеграм-каналах з аналізованого масиву було про ходу у Варшаві 4 липня, або, як назвали її організатори, "марш пам'яті жертв Волинської різанини". Організатором ходи був фонд "Ми пам'ятаємо Волинь" (Fundacja Wołyń Pamiętamy), пов'язаний із коаліцією ультраправих партій "Конфедерація" (Konfederacja Wolność i Niepodległość). На сайті партії "Конфедерація Корони Польської" на 12 липня у Варшаві уже анонсована нова хода, під назвою "Волинський марш".
У російських та проросійських телеграм-каналах відкрито висловлювали радість з приводу подій 4 липня, а також повідомляли про те, що подібні акції плануються й в інших містах Польщі, публікуючи фотографії та відеозаписи з Варшави. Наприклад, телеграм-канал "Сигнал", який має близько 450 тисяч підписників.
У телеграм-каналі "Операція Z: воєнкори Російської весни" з понад 1,5 мільйона підписників висловлювали задоволення з приводу напису на футболках учасників маршу: "Бандерівець ніколи не буде моїм братом". Дмитро Стешин, російський пропагандист і воєнкор медіа "Комсомольська правда", який має понад 130 тисяч підписників у своєму особистому каналі, прокоментував цю багатолюдну акцію, висунувши теорію змови про можливе втручання Польщі у війну з Україною: "Польща відчула, що час поділу України наближається. Потрібно встигнути. Угорщина вже домоглася у бандерівців умовної автономії на етнічній основі. "Карту поляка" у прикордонних районах почали роздавати давно. Це буде цікаво".
У 2024 році Польща ускладнила процедуру отримання "Карти поляка" через численні випадки підробки документів. Хоча даний документ, який почали видавати в 2008 році, деякі можуть вважати інструментом "м'якої сили" Польщі, насправді його критикують польські ультраправі політики, які використовують його в контексті антиукраїнської пропаганди. Це включає запити депутатів Сейму про скасування "карт поляка" для студентів, які у 2016 році фотографувалися з прапором УПА.
Тему "Карти поляка" використовували також для підбурювання ненависті до українських біженців, починаючи з 2022 року. Як зазначало видання TVN24, це спростовує поширені в соцмережах чутки про те, що українці масово отримують цей статус після приїзду до Польщі після лютого 2022 року.
Ймовірно, під час ходи учасників опитували російські журналісти або особи, які мають зв'язки з російськими ЗМІ. Принаймні, телеграм-канал "Ізвєстій" (з приблизно 135 тисячами підписників) опублікував відео з коментарем одного з учасників маршу у Варшаві. Він зазначив: "Один з демонстрантів розповів 'Известиям', що прийшов вшанувати пам'ять поляків, які стали жертвами на Волині, у Східній Малопольщі та на Замості. Учасник акції вважає, що Польща повинна не лише позбавляти Київ нагород, але і вимагати повернення зброї та грошей, які Варшава надала Україні". Російські медіа ефективно використовують емоційні реакції поляків для формування вигідної для Росії позиції щодо обмеження західної військово-фінансової підтримки України.
