Як Росія маніпулює музейною діяльністю в контексті гібридної війни, - Чередниченко | Еспресо
З моменту початку повномасштабної війни російські музеї перетворилися на важливі інструменти кремлівської пропаганди та дезінформації.
Російські музейні працівники поширюють неправдиву інформацію в тимчасово окупованих регіонах, за межами країни та в самій Росії. Вони реалізують пропагандистські виставкові проєкти, залучаючи дітей та молодь з захоплених територій України, беруть участь у викраденні українських музейних колекцій та привласненні історії і культури України, її корінних народів та національних меншин.
Від 2022 року Україна намагається донести, що загроза стосується не лише її. Повномасштабне вторгнення Росії підняло питання про майбутнє світового порядку та те, хто буде його головним архітектором, а також які цінності стануть його основою. Культура перебуває в центрі цієї боротьби, а музеї є найуніверсальнішою культурною зброєю Росії, здатною діяти в будь-якій країні, в різних формах і контекстах. Тому важливо усвідомлювати, як і з якою метою Росія їх використовує.
Сьогодні російські організації проявляють певну спеціалізацію в організації музейних заходів. Історико-ідеологічні події активно проводяться як у регіонах Росії, так і на тимчасово окупованих українських територіях. Для представлення у країнах Європейського Союзу більше акцентують увагу на музичній, театральній та літературній спадщині, оскільки ці аспекти є досить відомими, універсальними та підходять для демонстрації в медіа, фотографіях та стендових виставках.
Серед недавніх ініціатив варто виділити п’ять пересувних міжнародних виставок, які були присвячені творчості російських театральних митців. Ці експозиції, організовані Державним центральним театральним музеєм імені Бахрушина, проходили в 2024 році в таких містах, як Париж, Берлін, Софія та Відень. У січні 2025 року цей же музей також презентував у Люксембурзі виставку під назвою "Чарівник імператорських театрів Олександр Головін".
При цьому культурні цінності з російських музеїв високої вартості (оригінали живопису, вироби з дорогоцінних металів тощо) або великого історичного, значення демонструють лише у Китаї та Омані, оскільки це дає гарантії повернення предметів у випадку спроб накладання санкцій.
Особливе значення для розвитку міжнародних музейних зв'язків Російської Федерації мають "Форум об'єднаних культур" у Санкт-Петербурзі та фестиваль "Інтермузей". Ці заходи слугують платформами, на яких РФ виступає в ролі модератора і "джерела знань", прагнучи стати центром залучення для тих країн, які з різних причин не беруть участі у партнерстві з державами Європейського Союзу та Сполученими Штатами.
Ця стратегія є способом "знайти підхід" до різних держав - від країн Глобального Півдня до учасниць ЄС. Насправді, Російська Федерація вже володіє універсальним інструментарієм, що дозволяє Кремлю "входити" в будь-яку країну Глобального Півдня. Російські музеї активно залучені в цей процес, виступаючи як творці самодостатніх проектів та як допоміжні учасники.
Після агресії Росії проти України в 2014 році та певного охолодження відносин із демократичними державами, російська влада ініціювала політику "повороту на схід". Цей крок був спрямований на те, щоб уникнути міжнародної ізоляції та продемонструвати, що спроби стримати російську агресію є безрезультатними.
На фоні поглиблення кризи у 2022-му Кремль значно активізував контакти з країнами Азії, Африки, Латинської Америки та Карибського басейну, маючи на меті уникнення міжнародних санкцій. Для РФ критично важливо забезпечити свій експорт для отримання ресурсів на ведення війни, а також налагодження "паралельного" та "сірого" імпорту товарів і сервісів, необхідних для виготовлення сучасної зброї. І російська культура активно обслуговує цей "поворот на схід": пояснює, відкриває нові двері, поглиблює взаємини.
Одночасно, Російська Федерація експлуатує культурні аспекти для впливу на демократичні суспільства, прагнучи зменшити негативну реакцію на свою агресію та встановити порядок денний, вигідний Москві. Культура Росії часто затуляє очі багатьом на жахливі злочини, зокрема на вбивства українських дітей з боку російських військових, а також на глобальне посилення загроз для демократій у світі.
Ще один засіб масштабування російського культурного впливу - діяльність мережі "Російських будинків" (або російських "культурних центрів"), які є складовою дипломатичних установ РФ. "Россотрудничество" має представництво у понад 130 країнах світу. Визначальний вплив на цю структуру має Служба зовнішньої розвідки РФ. Самі російські журналісти-розслідувачі також стверджують, що "під дахом" "Россотрудничества" працюють кадрові співробітники Служба зовнішньої розвідки, ФСБ та ГРУ. Представників "Россотрудничества" неодноразово викривали на діяльності, яка суперечить місії дипломатів. Проте ця структура продовжує працювати і користуватися перевагами дипломатичного імунітету у багатьох країнах. З 2022 року саме на базі "Російських будинків" та "культурних центрів", що входять до мережі "Россотрудничества", відбуваються музейні заходи у європейських містах.
Після 24 лютого 2022 року, коли член Ради Безпеки ООН Росія розпочала повномасштабну війну проти України, стало очевидним: чинна система міжнародної безпеки не працює. ООН, ОБСЄ, НАТО та інші структури виявилися неспроможними відповісти найбільшій за останні 80 років військовій загрозі в Європі..
Не менш повноцінними частинами світоустрою, який склався після Другої світової війни, вважалися і організації, що діють у сфері захисту та популяризації світової культурної спадщини - ЮНЕСКО, ICOM (Міжнародна рада музеїв, одна з найбільших професійних міжнародних мереж)...
З моменту початку повномасштабного вторгнення українська музейна спільнота та ІСОМ України активно працюють над тим, щоб донести до світу інформацію про злочини, які вчиняють їхні російські "колеги". Проте, на жаль, ці зусилля досі не отримали достатньої міжнародної підтримки.
З 24 лютого 2022-го комунікація українського національного комітету ІСОМ з Виконавчою Радою та Секретаріатом ІСОМ (штаб-квартира у Парижі) за своєю суттю та результативністю мало чим відрізняється від спілкування інших міжнародних організацій з їхніми представниками в Україні. Ми регулярно інформували Раду та Секретаріат ICOM про ситуацію, що склалася в українських музеях, у сфері культурної спадщини під час повномасштабної війни, а також про безпосередню участь російських музейників в агресивній політиці РФ, політиці, що має ознаки геноциду.
Влітку 2022 року, напередодні Генеральної конференції ІСОМ, що об'єднує представників національних комітетів з усіх куточків світу, ми надіслали лист-заяву до Виконавчої Ради та Секретаріату ІСОМ з вимогою виключити національний комітет ІСОМ Росії з лав цієї міжнародної організації. У нашому зверненні ми посилалися на положення Статуту ІСОМ та Кодексу Етики, а також наводили підтверджені факти, що свідчать про активну участь російських музейників у агресивних діях країни, з посиланнями на сайти російських музеїв, державних установ і музеїв, розташованих на окупованих територіях України. Особливо ми акцентували увагу на діяльності тодішнього президента ICOM Росії Олександра Шолохова, який також був депутатом Державної Думи від партії "Єдина Росія" і голосував за закони, що підтримують повномасштабне вторгнення.
Ми також розглянули проєкт "Наші традиції", який реалізувався за ініціативою Міністерства культури Російської Федерації та московського музею Перемоги – члена ICOM. Цей проєкт отримав підтримку від так званого "міністерства культури, спорту та молоді ЛНР". Основною метою цього проєкту було представлення російської культурної та історичної спадщини жителям тимчасово окупованих територій Луганщини, з метою "повернення" українських земель "до загальнонаціональної російської родини". У реалізації проєкту брали участь Державний музей історії російської літератури імені В. Даля, Державний історичний музей, а також два інституційні члени ICOM – Російський етнографічний музей і Російський національний музей музики.
Ми отримали інформацію про створення міжмузейної групи в березні 2022 року, яка займається збором предметів на тимчасово окупованих територіях України, зокрема в Маріуполі. Ці предмети мають слугувати для висвітлення так званої "спеціальної військової операції". Ініціатором групи виступило "Російське історичне товариство", яке очолює Сергій Наришкін, голова зовнішньої розвідки РФ. Проект реалізується під егідою міністерства культури РФ за участі більше ніж десяти федеральних музеїв та освітніх установ країни.
Виставки "Обыкновенный нацизм" та "Обыкновенный NATOцизм" були сформовані на основі артефактів, які були зібрані російськими музейниками під час їхніх рейдів у захоплених регіонах, включаючи речі, що належали українським військовим.
Обидва "виставкові проекти" відбулися в московському музеї Перемоги і були реалізовані за підтримки Фонду "Історія Вітчизни", створеного на основі указу президента Російської Федерації. Цей фонд, що очолює вже згадуваний С. Наришкін, отримує фінансування з державного бюджету Росії.
Згадали ми також про те, що в 2014 році ряд російських експертів у сфері музеєзнавства, у тому числі тих, хто займав керівні пости в міжнародних комітетах ІСОМ (!), відкрито висловили свою підтримку анексії Криму та Севастополя.
Незважаючи на це, відповідь ICOM на нашу заяву зосередилася на відсутності прецедентів у практиці організації, які б передбачали виключення національних комітетів з членства, а також на небажанні створювати такі прецеденти. Крім того, було зазначено, що серед російських членів ICOM є ті, хто виступає проти війни, проте вони побоюються відкрито висловлювати свою думку. Наші аргументи про те, що російські музейники жодного разу не засудили мілітарну політику РФ — зокрема, агресію в Чеченській Республіці Ічкерія, вторгнення до Грузії в 2008 році, а також бойові дії та пограбування Пальміри в Сирії — залишилися без відповіді. Наша пропозиція щодо тимчасового призупинення членства ІСОМ РФ до завершення активних бойових дій або виключення окремих російських музейників також була відхилена.
Замість цього, Міжнародна рада музеїв направила до ІСОМ Росії наше звернення з чітким запитом, чи вважають вони факти, надані українською стороною, порушенням Кодексу Етики ІСОМ. Іноземні колеги дбайливо переклали наш лист російською мовою, щоб представники ІСОМ РФ могли зрозуміти його суть. На жаль, ми не маємо інформації про реакцію ІСОМ Росії, і чи взагалі вона була: ці дії міжнародного ІСОМ не призвели до жодних подальших наслідків.
Наші подальші листи, що містили факти про участь російських музейників у воєнних злочинах проти української культурної спадщини, так само залишилися без наслідків: ІСОМ вважає, що наведених нами доказів недостатньо.
Завдяки реалізації проєкту "Моніторинг рухомої культурної спадщини України", який здійснюється ІСОМ України за підтримки USAID, з'явилася можливість залучити експертів у сфері моніторингу та аналізу даних, що дозволяє працювати з великими обсягами інформації. На основі аналітичного звіту, отриманого в процесі виконання проєкту, ми підготували лист до Генеральної асамблеї ІСОМ, яка відбулася в червні 2024 року, а також доповідь для Виконавчої Ради та ширшої аудиторії, що включала представників національних комітетів з різних країн.
У листі, зокрема, обговорювалося розширення роботи російської міжмузейної групи, яка продовжує викрадати культурні цінності на захоплених територіях. Також згадувалася пропагандистська виставка "Обыкновенный нацизм", що активно представлена у різних регіонах Росії починаючи з жовтня 2022 року.
Ми також повідомили про те, що відповідно до закону РФ № 63-ФЗ від 18 березня 2023 року ("Про особливості правового регулювання відносин у сфері культури у зв'язку з інтеграцією до Російської Федерації "Донецької Народної Республіки", "Луганської Народної Республіки", Запорізької та Херсонської областей та утворенням нових суб'єктів у складі РФ - "Донецької Народної Республіки", "Луганської Народної Республіки", Запорізької та Херсонської областей"), колекції музеїв з анексованих територій повинні бути внесені до Державного каталогу Музейного фонду Росії до 31 грудня 2027 року. Таким чином, процес захоплення музейної спадщини України, який здійснюється Російською Федерацією на державному рівні, активно підтримується фахівцями російських музейних установ, серед яких чимало членів ІСОМ.
У нашому зверненні до ІСОМ ми підкреслили, що в даний час музейна сфера Росії перебуває під політичним та ідеологічним впливом Володимира Мединського, помічника президента РФ, а також Сергія Наришкіна, голови зовнішньої розвідки, який також очолює "Російське військово-історичне товариство" поряд з "Російським історичним товариством". Ми вказали на те, що це свідчить про те, що російські музеї стали знаряддям пропаганди: з 2022 року вони активно беруть участь в інформаційній підтримці та виправданні війни проти України, закриваючи очі на військові злочини, поширюючи дезінформацію і реалізуючи політику кремлівського режиму.
Після нашого звернення до Генеральної Асамблеї ІСОМ, у відповідь на запит Секретаріату ІСОМ, отриманий у серпні 2024 року, ми надали додаткові докази, включаючи відповіді від Міністерства культури та Офісу Генерального прокурора України. У жовтні на сторінці ІСОМ Росії у Facebook з'явилася реакція на запит Виконавчої Ради ІСОМ щодо доказів порушень Кодексу Етики ІСОМ членами національного російського комітету. Запит Ради стосувався тих фактів, які ми навели у нашому листі.
У своїй відповіді ІСОМ Росії заявив, що їхні дії відповідають російському законодавству, яке вони вважають вищим за міжнародні норми. При цьому вони посилалися на Кодекс Етики ІСОМ, який насправді підкреслює важливість дотримання законів інших країн та міжнародного права. У своїй заяві представники ІСОМ Росії фактично підтвердили свої незаконні дії щодо української культурної спадщини, висловлюючи здивування щодо можливих претензій до них. І хоча "роз'яснення" ІСОМ Росії у стилі "ми робимо це, бо можемо, і ви нічого не зможете нам зробити" вже стали звичними, питання залишається в тому, яку реакцію матиме Виконавча Рада ІСОМ, адже її позиція досі залишається невизначеною.
Таким чином, ми не втомлюємося наголошувати на різних міжнародних форумах, у офіційних комунікаціях та особистих бесідах з іноземними партнерами під час офіційних заходів у різних державах, що Російська Федерація крок за кроком реалізує стратегію використання культури, зокрема музеїв, як елементу військової агресії. Під маскою "аполітичності" ("ми лише музейні спеціалісти, давайте не торкатися політики, ми не впливаємо на рішення наших країн") російська сторона пропагує міжнародне співробітництво, просуває власні музейні проекти та ініціює спільні культурні заходи. Проте така співпраця передбачає ще одного обов'язкового учасника — російські спецслужби, які активно залучені до розширення культурного впливу Росії за межами її кордонів. Таким чином, участь у спільних проектах з російськими колегами фактично означає співучасть у діяльності, що має відношення до російських розвідувальних операцій. Ми попереджаємо наших міжнародних партнерів, роз’яснюючи, що під виглядом культурної та музейної співпраці росіяни обходять санкції, отримують доступ до нафтоторгівлі та можливість купувати заборонені товари, які використовуються для виробництва озброєнь.
Зважаючи на небезпеку, яка створюється маскуванням військової агресії музейними засобами, необхідно відмовитися від співпраці з російськими музеями, щонайменше - заморозити членство Росії в ІСОМ. А також ініціювати введення персональних санкцій проти російських музейників, які найактивніше підтримують війну та армію РФ. Доцільно посилити санкції проти "Россотрудничества" та провести профілактичну роботу з його іноземними партнерами.
Ключовим є те, щоб наш голос, голос професійної музейної спільноти, отримав підтримку на національному та урядовому рівнях в Україні. Наші звернення повинні бути підкріплені українськими парламентаріями під час їхньої взаємодії з Європейським парламентом, міністерствами культури, стратегічних комунікацій та закордонних справ, а також дипломатичними представництвами.
Унікально для Еспресо
Про авторку. Анастасія Чередниченко — історикиня, спеціалістка з музейної справи та чинна президентка ІСОМ України (Міжнародна Рада Музеїв, ІСОМ).
