Як функціонують Центри життєстійкості в Україні: реалії на пенсії.

Все частіше в новинах з'являються згадки про "Центри життєстійкості": вони на слуху у чиновників, активно висвітлюються в медіа, а міністерство звітує про відкриття нових установ. Але що ховається за цим терміном? Чи справді це підтримка для населення, чи просто ще одна ініціатива, яка не має реального змісту?

Я вирішив дослідити це питання особисто — відвідав один із подібних центрів і поспілкувався з працівниками та людьми, які отримують там підтримку.

Основні тези:

За інформацією Міністерства соціальної політики, Центри життєстійкості функціонують у рамках програми першої леді Олени Зеленської "Ти як?". Цей експериментальний проєкт був запущений Міністерством соціальної політики у 2023 році. Згідно з даними відомства, в Україні вже відкрито 228 таких центрів у різних областях. У цих центрах можна безкоштовно отримати:

Крім того, в кожному Центрі створені волонтерські групи для задоволення різних потреб, що постають у місцевій спільноті.

У відомстві запевняють, що Центри відкриті для всіх: військових і цивільних, дітей і літніх людей, родин, які втратили дім тощо. Людина може прийти без направлення, без попереднього запису - просто тоді, коли відчує, що потребує підтримки.

У Києві функціонує кілька Центрів життєстійкості. Один з них був відкритий наприкінці 2024 року завдяки зусиллям Лисичанської територіальної громади за підтримки всеукраїнської громадської організації "Клас". Улітку 2022 року, через інтенсивні бойові дії на Донбасі, велика кількість переселенців з Луганщини опинилася в Києві, оселившись у гуртожитках Європейського університету. Протягом трьох років там сформувалася дружня спільнота з унікальним мікрокліматом. З часом вони почали об'єднувати переселенців з інших областей і налагоджувати побут у нових умовах.

Люди отримали тимчасове житло за досить невелику ціну, що є рідкістю для столиці. Крім того, приміщення гуртожитків пройшли ремонт, з'явилися нові сантехнічні прилади, матраци та постільна білизна. Протягом цих років переселенці отримують гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування, побутової хімії та інших необхідних товарів. У громаді регулярно проводяться різноманітні культурні події, майстер-класи та концерти. Нещодавно також відкрили новий спортивний зал.

Отже, Центр життєстійкості не з'явився на порожньому місці; перед його створенням була здійснена значна підготовча діяльність.

У людей з'явилося тимчасове житло за доволі символічну плату як для столиці. До того ж приміщення гуртожитків були відремонтовані, з'явилася нова сантехніка, матраци, постільна білизна тощо. Всі ці роки переселенці тут отримують гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування та побутової хімії та інше. Всередині громади постійно проводяться якісь культурні заходи, майстер-класи, концерти тощо. Нещодавно відкрився спортивний зал.

Отже, Центр життєстійкості не з'явився на порожньому місці; перед його створенням була здійснена значна підготовча діяльність.

Я саме направився до цього центру, аби дізнатися, як все функціонує насправді. Виявилося, що більшість послуг, які пропонує новий Центр, в першу чергу спрямовані на внутрішньо переміщених осіб, навіть тих, хто не проживає в сусідніх гуртожитках. Проте, психологічну підтримку тут можуть отримати всі бажаючі, незалежно від їхнього статусу, місця проживання чи реєстрації.

У світлому та комфортному приміщенні я помічаю одразу кілька кабінетів: "Швейне мистецтво", "Студія стрижок", "Сімейний медик", "Офтальмологічний кабінет", "Кардіологічний центр", "Гуманітарний хаб". Кожен із них функціонує за особливим розкладом.

Без необхідності попереднього запису та будь-яких труднощів я миттєво потрапляю до керівниці закладу. Нею виявилася Тетяна Живага, котра раніше працювала педагогом у Лисичанську.

- У нас є гуртожитки для внутрішньо переміщених осіб, а також ми пропонуємо широкий спектр послуг не тільки для них, але й для тих, хто живе в квартирах у Києві, області та в інших регіонах країни. Наприклад, сьогодні для мешканців наших гуртожитків ми підготували вантажівку з дитячими продуктами харчування та підгузками, - ділиться жінка.

Вона зазначила, що поряд з ними функціонують Лисичанський центр надання адміністративних послуг та соціальна служба.

У грудні минулого року було відкрито Центр життєстійкості, який функціонує на території Лисичанської громади. Проте його послуги доступні для всіх бажаючих, а не лише для внутрішньо переміщених осіб. Тетяна Живага зазначає, що іноді до центру звертаються навіть кияни, і ми завжди готові допомогти, надаючи необхідні послуги кожному.

Під час бесіди я зізнаюся, що раніше мав певні сумніви щодо ініціативи міністерства про створення подібних Центрів.

Зрозумійте, війна триває, і люди не знаходять спокою. Страхи залишаються, панічні атаки не зникають, - підкреслює керівниця Центру, акцентуючи на необхідності психологічної підтримки, особливо для тих, хто втратив свої домівки.

У розмову вступає ще один відвідувач, який є чоловіком Тетяни. Андрій В'ячеславович, що працює директором одного з ліцеїв у Лисичанську, підтримує свою дружину, займаючись волонтерством, хоча сам змушений виконувати свої обов'язки в дистанційному форматі.

Він стверджує, що успіху можна досягти лише тоді, коли зусилля об'єднуються: недостатньо, щоб працювали тільки волонтери або тільки представники влади. Коли ж усі, хто небайдужий, спільно працюють над справою, тоді реально можна отримати позитивний результат.

У цьому місці все організовано в одному комплексі. Для деяких відвідувачів важливо просто поспілкуватися, тоді як інші потребують справжньої підтримки. Людина дізналася про нас, зайшла сюди, і під час бесіди ми виявляємо, що їй потрібен психолог. Якщо комусь потрібно підшити одяг, у нас є швачка, яка безкоштовно виконає цю роботу. Також є можливість підстригтися безкоштовно, якщо, наприклад, немає коштів на професійну стрижку, - поділився чоловік.

Читаю оголошення про розклад заходів на місяць:

А якщо у тебе є довідка переселенця, то можливості стають ще ширшими. І для дітей, і для дорослих тут безкоштовно проводять заняття з гри на гітарі і фортепіано, з вокалу та хорового співу. Окремо для дітей проводяться заняття з хореографії, а також розвитку пам'яті, уваги та логічного мислення. Приділяється увага і творчості: ліплення, малювання, настільні ігри, перегляд мультфільмів. Водночас дорослі можуть за розкладом відвідувати заняття з йоги, а пенсіонери ще і оздоровчу гімнастику.

Натрапила на випадкову гостю, яка виявилась переселенкою з Лисичанська, хоча наразі проживає в іншій частині Києва.

- Я спеціально приводжу свою дитину на уроки вокалу та гри на гітарі. Ми дуже задоволені результатами, - ділиться враженнями жінка на ім'я Олеся, яка очікувала на свою дитину після занять.

Я вирішив відвідати заняття, присвячене психічному здоров'ю. В один із запланованих днів я зайшов до Центру без попереднього запису та документів. У залі зібралися приблизно двадцять людей, серед яких переважали жінки похилого віку, що мешкають у місцевих гуртожитках. Ми разом прослухали цікаву і корисну лекцію від досвідчених психологів, де дізналися про те, що таке ментальне здоров'я, як його поліпшити, як справлятися зі стресом і надавати першу психологічну допомогу. Протягом заходу психолог активно взаємодіяла з присутніми, ставила питання та пропонувала практичні завдання, які ми виконували разом. Це справді підняло настрій і допомогло розслабитися.

Людмила з радістю зазначила: "Мені завжди приємно, коли відбуваються зустрічі і коли я отримую запрошення. Це дає мені відчуття, що я комусь важлива. Як би повертаюся до активного життя."

Жінка, якій майже 80 років, розповіла, що переселилася сюди разом з донькою з Нової Каховки, що на Херсонщині. Свого часу в її будинок було влучання і вона дивом вижила під завалами. Після тривалого лікування жінка залишилася в Києві, бо повертатися вже нема куди.

Виявилося, що в цих гуртожитках оселилися не лише переселенці з Лисичанська, а й з інших частин Донецької області та південних регіонів України. Хоча нині в країні важкі часи, і кожному з нас нелегко, є ті, хто внаслідок війни втратив абсолютно все: рідних, житло, роботу та багато іншого. У таких обставинах легко зійти з розуму. Тому, безсумнівно, безкоштовна психологічна підтримка повинна бути набагато доступнішою.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Важко дати об'єктивну оцінку ефективності програми життєстійкості, спираючись лише на один Центр. Неясно, скільки людей реально включено в цю ініціативу та скільки з них отримали справжню вигоду. У ситуації обмеження державних фінансів реальна соціальна політика поступово перетворюється на психологічну підтримку, що нагадує відомий вислів: "Грошей немає, але тримайтеся". Це означає, що людей вчать бути витривалими без належної матеріальної допомоги. Додатково, викликає певне незадоволення той пафос, з яким все це подається: чому ця ініціатива названа таким гучним терміном "життєстійкість" і чому обов'язково підкреслюється, що вона реалізується в рамках програми першої леді? Це питання можна ілюструвати багатьма прикладами.

Втім, коли поруч відкрився такий Центр, я вирішив розібратися, як це працює насправді, і деякі речі мене приємно вразили. Комусь це, напевно, дійсно потрібно і допомагає, особливо якщо це робиться не для імітації бурхливої діяльності, а через небайдужість.

Для того щоб громада стала учасником проєкту і створила власний Центр, її представникам потрібно знайти відповідне приміщення та подати заявку до Міністерства соціальної політики. У свою чергу, держава забезпечує фінансову та методичну підтримку, організовує навчання для спеціалістів і покриває витрати на оплату праці тих, хто надає необхідні послуги.