Викрадене місто: яким чином Росія заволодіває житлом українців у захопленому Маріуполі | Коментарі України
Маріуполь — це моє рідне місто, і так буде завжди.
Це не випадкові інциденти, а спланована стратегія "зачистки" міста від українського населення. Люди, які пережили обстріли, втратили близьких або були змушені залишити свої домівки через війну, тепер стикаються з ризиком остаточної втрати власності. Щоб зберегти свої права на нерухомість, їм потрібно повернутися до окупованого Маріуполя через територію росії, пройти через "фільтрацію", отримати російський паспорт і довести своє право на житло — в умовах, коли саме українське громадянство може бути підставою для підозри.
Це не лише про порушення прав. Це -- про зумисне створення ситуації, де українець змушений обирати між безпекою, гідністю і дахом над головою. Механізм "безхазяйного майна" працює швидко: якщо ви не зʼявилися, якщо не пройшли процедури, квартира -- більше не ваша. Далі -- суд, конфіскація, передача новим "лояльним" мешканцям з російськими паспортами.
Одночасно місто переживає трансформацію в напрямку нової ідентичності: вулиці отримують нові назви, герб undergoes зміни, з'являються військова академія та нові меморіали. На місці зруйнованих 93% багатоповерхових будівель Росія звела близько 70 нових житлових комплексів, однак доступ до них в основному мають ті, хто купив квартири в кредит, переважно заможні громадяни з РФ.
Сотні тисяч мешканців Маріуполя змушені були покинути рідне місто, аби врятувати свої життя. Тепер Росія має намір позбавити їх не тільки можливості повернутися, а й прагне змусити забути. Вона прагне виганяти не лише фізично, а й у символічному сенсі. Мета – знищити не тільки міську інфраструктуру, а й саму українську ідентичність. Це є одним із найбільш цинічних злочинів у цій війні.
Наслідки такого мародерства виходять далеко за межі чотирьох стін. Втрата житла означає втрату не лише фізичного простору, а й зв'язків із корінням, з надією на відновлення. Те, що всі ці дії прикриваються "законними" формальностями, лише посилює відчуття глибокої несправедливості. Росія безсистемно нехтує міжнародними нормами, які забороняють такі вчинки на територіях, що перебувають під окупацією. Проте кожен окремий випадок, кожна втрата житла — це ще один аргумент для майбутніх судових розглядів.
Отже, сьогодні місто виглядає як у стані замороження — але сподіваюсь, це не назавжди. Маріуполь обов'язково відродиться. Не лише в фізичному сенсі, але й як символ. Адже, незважаючи на всі труднощі, справжні господарі завжди знаходять шлях назад. Проте спостерігати за новими, жахливими злочинами, вчиненими Росією, надзвичайно важко.
