Війна світів 1938 року: як радіопередача Орсона Веллса викликала хвилю паніки і яке значення це має в наш час.

30 жовтня виповнилося 87 років найвдалішій постановці фантастичного твору в історії. Радіопостановка "Війни світів" Герберта Веллса настільки ретельно стилізована під реальний репортаж з місця подій, що багато хто зі слухачів повірив у реальність вторгнення іншопланетян. З цієї історії можна посміятися, а можна замислитися, наскільки в сучасному світі діпфейку, кліпового мислення та божевільних подій у світовій політиці ми захищені від того, щоб повторити це. Або навпаки, не відреагувати на справжнє вторгнення іншопланетян.

Уявіть собі таку сцену: восьма година вечора, ви зайняті домашніми справами. На фоні лунає розважальна програма, де ведучі веселяться, обговорюють нову постановку фантастичного твору, діляться прогнозом погоди, а потім звучить музика.

Аж раптом концерт переривається терміновими новинами. Астрономи повідомляють про те, що на Марсі помітили кілька потужних спалахів. Після чого знову грає приємна музика, ніби нічого не сталося.

Проте мелодія лунає недовго. Знову звучать новини. Журналіст повідомляє, що неподалік від маленького містечка у вашій країні приземлився загадковий об'єкт у формі циліндра. Ви поглядаєте на карту і усвідомлюєте, що це містечко існує насправді і розташоване саме там, де вказує репортер, який продовжує детально розповідати про ситуацію.

Циліндр починає відкриватися, і з нього виходять створіння з щупальцями. Місцеві правоохоронці намагаються налагодити з ними зв'язок, але ті відповідають вогнем із променевої зброї. Трансляція раптово обривається, а ведучий повідомляє про технічні неполадки. Незабаром знову звучить музика, проте згодом надходять новини про нові атаки загадкових істот та спалахи пожеж.

Схоже, що розпочалося вторгнення іншопланетян і треба щось робити. Бої, судячи з радіоповідомлень, ідуть у столиці, до вас стукають сусіди, вони в паніці. Хтось збирає "тривожну валізку", хтось -- чистить зброю.

А тим часом характер передачі змінюється і вона починає більше нагадувати радіоспектакль. А невдовзі стає зрозуміло, що це -- він і є. Ви видихаєте з полегшенням, і на адресу радіостанції -- пару лайливих слів.

Схоже на новий епізод "Чорного дзеркала"? Але ні -- це абсолютно реальна історія, яка сталася у США у 1938 році. Театральний режисер Орсон Веллс вирішив поставити радіоспектакль по книзі свого знаменитого однофамільця Герберта Веллса "Війна світів". Для цього він переніс висадку марсіан з Англії початку ХХ століття у США 1938 року. Однак цього йому виявилося замало, і він вирішив стилізувати її під справжні репортажі. Йому це вдалося.

Велика частина паніки, яка спалахнула через переконання людей у реальності висадки, була значно перебільшена тодішніми газетами. Проте, незважаючи на те, що ведучі на початку передачі заявили, що це всього лише вистава, тисячі людей все ж повірили в це. Люди дійсно впадали в істерику, дзвонячи куди тільки могли, а поліція була змушена прибути на радіостанцію, щоб змусити її зупинити поширення паніки.

Тут можна було б посміятися з людського легковір'я та неуважності, якби ми самі хоч трохи відрізнялися від тих слухачів. У 1938 році з радіо слухачі вже були непогано знайомі, й стилізація постановки під реальні події не була чимось зовсім новим. Так само добре була відома і книга Веллса. І все це не завадило людям, як зараз сказали б, повестися на фейк.

За 87 років, що минули з тієї радіовистави, ми безліч разів бачили вторгнення іншопланетян у фільмах та серіалах. Ми знаємо, що створити не тільки аудіо, але й відеоряд, який у певних умовах буде виглядати як доказ, що до нас хтось прилетів, -- не проблема. Особливо, якщо це відео викинули у соцмережу, там воно обросло коментарями та перепостами й зрештою про нього розповіли у новинах.

Чи готові ви сприймати таке відео серйозно? А як щодо трьох роликів, кожен з яких демонструє різні моменти вторгнення? Чи будете ви уважно вивчати кожну деталь, намагаючись розгледіти сліди гумових щупалець або зрозуміти, чи не є це просто малюнком літаючої тарілки? Особливо, якщо під відео з'явиться коментар від якогось "фахівця", який стверджує, що на цьому кадрі чітко видно позаземну анатомію, а "смертоносні промені", зафіксовані камерою, не мають жодних аналогів серед земних технологій.

І все це -- реалії другого десятиліття ХХІ століття, а ми вже живемо у третьому. Генерація відео за допомогою штучного інтелекту давно вже стала реальністю. До них просто не дістався сучасний Орсон Веллс.

Слід визнати, що ми знаходимося в періоді, коли фейки стали звичайним явищем, і враження "розважального контенту" часто сприймається як правдива інформація з місця подій. Насправді, ми захищені від маніпуляцій ще менше, ніж слухачі американського радіо в 1938 році. Кількість методів, які можуть ввести в оману нашу нейромережу, значно зросла.

Щодо позаземних істот, ми навіть не можемо визначити, у що вірити, а що – ні, адже бачили їх лише в кіно. Можливо, у них дійсно по шість пальців на кожній руці. А може, у них взагалі немає рук, і вони просто змінюють свою форму, в кожній з яких ми можемо спостерігати щось, що нагадує кінцівки, але з'єднані так, що відразу стане зрозуміло, що це творіння штучного інтелекту.

Говорячи про події 1938 року і розмірковуючи про те, чи може таке повторитися у 2025 чи 2026 роках, важко не згадати слово "політика". Річ у тім, що чимало людей, які сприйняли радіопостановку "Війни світів" за справжнє вторгнення, подумали, що на США напали німці. Ні, більшість американців знали, що у німців немає мацаків, але політична ситуація у світі стрімко котилася до початку Другої Світової війни, й люди вже були накручені новинами настільки, що вже готові були почути новини про висадку, тільки не марсіан.

Взагалі це дуже складна проблема: ми віримо у те, у що готові повірити. Деяка чимала частина населення взагалі здатна приймати певні цілком природні події за прояви того, у що вони вірять. Тобто якщо успішно повторити радіопостановку Орсона Веллса, то певна частина людей почне постити у соцмережах повідомлення, що вони особисто бачили корабель прибульців, і прикріплювати до них фото, на яких зображені хмари чи планета Венера.

Поєднання актуальних новин, які звучать не менш песимістично, ніж у період перед Другою світовою війною, підсилює загальні настрої, що неминуче виникне якесь вторгнення. Політики часом виголошують такі незрозумілі заяви, що виникає підозра про можливий вплив інопланетян. А технологічні вторгнення однієї нації в іншу вже давно стали частиною нашої реальності.

Не слід ігнорувати швидке вдосконалення безпілотних літальних апаратів. Лише за десять років вони еволюціонували до такого рівня, що ще два десятиліття тому експерти вважали б це науковою фантастикою. Більшість військових дронів залишаються невидимими для широкої аудиторії, що робить їх легко сплутати з НЛО в темряві.

Яскравим прикладом є нерозпізнані безпілотники, які протягом останніх місяців порушували спокій над країнами Північної Європи, створюючи проблеми для місцевих аеропортів та військових об'єктів. Чимало людей вважає, що ці апарати можуть бути інопланетного походження, хоча ця думка переплітається з версією, що насправді дрони мають російське походження.

Чи не нагадує ця ситуація ту, що мала місце наприкінці 1930-х років, коли німці здійснили своє вторгнення? Врешті-решт, навряд чи хтось зможе заперечити, що інопланетяни не можуть володіти своїми дронами. Тому відео, на якому зафіксовано роботу одного з найсучасніших безпілотників, можна легко сприйняти за доказ існування позаземних істот, і багато людей можуть цьому повірити.

Раніше ми розглядали питання, чому важко повірити у фейки про інопланетян. Однак існує й інша, менш обговорювана проблема: уявіть, що істоти з інших планет справді прибули на Землю і відкрито заявили про свою присутність, але ніхто не сприймає це всерйоз. Причиною є те, що сучасні технології дозволяють створювати настільки правдоподібні фальшиві відео, що людям важко відрізнити реальність від вигадки.

Є різниця, коли мова йде про справжнє вторгнення. Чи це лазерний промінь, чи ракета — коли щось вибухає поруч з тобою, всі сумніви зникають. Було б, звісно, добре дізнатися про напад на Землю ще до того, як пережити це на власному досвіді, але, погодьмося, ця проблема залишається невирішеною навіть у контексті війн на планеті.

Але ситуація, коли інопланетяни прилетіли й зупинилися десь за орбітою Нептуна, чемно розмовляючи зі світовими лідерами, поки їх не запросять на Землю, набагато гірша. Навіть якщо прибульці звернуться з вітальним словом до всіх народів Землі й воно прозвучить в ефірі усіх телеканалів, це буде менш переконливо, ніж радіопостановка "Війни світів" 1938 року.

Бо так само, як люди вірять у те, у що готові вірити, вони не вірять у те, що сприймати не готові. Тому легко можна уявити ситуацію, коли люди спілкуються з іншопланетянами вже десятки років, в Інтернеті доступні десятки відеороликів за їхньої участі, тисячі людей спілкувалися з ними особисто, але десятки мільйонів продовжують повторювати, що все це -- фейк.

Тому жодних загальних порад, як відрізнити фейк про іншопланетян від справжнього вторгнення, немає. Хіба що уважно слухати радіопередачу від самого початку. Можливо, там скажуть, що все це -- постановка.