Виробництво безпілотних літальних апаратів в Україні: чому європейські ринки зацікавлені в українських дронах.
Українська галузь безпілотних технологій стрімко стала одним із основних компонентів обороноздатності країни, виробляючи мільйони дронів щороку, що значно перевищує обсяги виробництва подібних систем у багатьох західних державах. Згідно з інформацією Bloomberg, вітчизняні підприємства вже не лише зосереджуються на підтримці військових дій, але й прагнуть вийти на ринки НАТО та налагодити спільне виробництво в Європі.
Згідно з інформацією в матеріалі, українські виробники безпілотників обґрунтовують свій швидкий технологічний та виробничий розвиток необхідністю реагувати на масоване вторгнення з боку Росії, а також бажанням західних країн збільшити свої запаси безпілотних систем. Індустрія, що виникла завдяки спільноті ентузіастів та малих майстерень, перетворилася на потужний промисловий сектор: за деякими даними, Україна виробляє приблизно 4 мільйони різних дронів щорічно, в той час як США — близько 100 тисяч військових апаратів на рік. Аналітики підкреслюють не лише обсяги виробництва, а й різноманітність моделей — від далекобійних ударних систем до доступних FPV-дронів, що використовуються для атак і розвідки.
Зокрема, виробники, яких підштовхує потреба фінансувати та модернізувати озброєння, вже почали шукати партнерів у Європі й США. Інженер за освітою та керівник великого українського виробника TSIR Грачов був названий одним із тих, хто прагне перенести частину виробництва за межі зони бойових дій і залучити західні інвестиції. За його словами, виробництво в Європі дає можливість краще забезпечувати фронт і вести масштабне виробництво, а також убезпечити ланцюги постачання від атак на українські заводи.
Окрім цього, у статті наводять приклади компаній, які вже вийшли на зовнішні ринки:
Керівники зазначених проєктів відзначили, що розміщення виробництва на території Європи супроводжується підвищеними витратами та жорсткішими регуляціями, однак це також забезпечує доступ до ринків країн НАТО та закордонних інвестицій.
Відомо, що Європа виявляє інтерес до співпраці, оскільки країни Союзу відчули загрозу після серії порушень їхнього повітряного простору. Уроки, отримані з бойових дій на українському фронті, показали ефективність недорогих і масових систем озброєння. Представники оборонних структур та стартапів підкреслюють, що сучасна війна нагороджує швидкість, масштаб та доступність рішень більше, ніж надмірно дорогі технології. Це створює попит на українські підходи до проєктування та масового виробництва.
У матеріалі також висвітлюються проблеми та виклики, з якими стикаються українські підприємства: багато з них мають труднощі з фінансуванням і не завжди можуть вкласти кошти в розширення виробництва, оскільки внутрішній попит, зокрема з боку держави, не забезпечує стабільного доходу. Політична чутливість експорту озброєнь під час тривалого конфлікту створює додаткові труднощі: суспільство критично сприймає отримання прибутків у воєнний час, тому державна політика щодо дозволів на експорт залишалася обережною. Проте представники влади та бізнесу починають сигналізувати про зміну стратегії: президент Володимир Зеленський оголосив про наміри відкривати представництва для просування української зброї в Берліні та Копенгагені, а також про можливості спільного виробництва та експорту деяких видів озброєнь.
Експерти, які були опитані для цього матеріалу, вважають, що експорт стане важливим джерелом фінансування для наступних інвестицій у дослідження та розробки (R&D) та розширення виробничих потужностей. Водночас вони підкреслюють, що Європі необхідно кардинально переглянути свої підходи до замовлень і підтримки виробництва безпілотників. Замість одноразових великих контрактів, слід впровадити модель постійної підписки або абонентської плати, яка забезпечить можливість швидкого оновлення продуктів і оперативного реагування на тактичні вимоги.
Журналісти також акцентують увагу на значущості практичного досвіду: українські системи пройшли через кілька етапів вдосконалення під час реальних бойових дій, а їхні елементи спроектовані так, щоб їх можна було оперативно ремонтувати та адаптувати в польових умовах. На думку іспанських інженерів та українських стартаперів, це надає українським продуктам конкурентну перевагу – вони є більш "функціональними" для сучасних бойових умов і вигіднішими в масштабному виробництві.
У заключній частині свого аналізу Bloomberg зазначає, що після закінчення війни співпраця України із західними партнерами може створити взаємовигідні можливості для обох сторін. Українські компанії матимуть шанс отримати доступ до нових ринків, фінансових ресурсів та виробничих потужностей за кордоном, тоді як НАТО та країни ЄС зможуть швидко отримати перевірені в бойових умовах системи. Однак для реалізації цього потенціалу необхідні політичні рішення щодо експорту, стабільні інвестиції та створення виробничих ліній, які відповідатимуть як військовим, так і регуляторним вимогам західних держав.
Заключна думка матеріалу полягає в тому, що те, що починалося як мережа аматорів і невеликих майстерень, вже стало галуззю стратегічного значення, яка може не лише допомогти Україні витримати нинішній виклик, а й стати важливим гравцем на світовому ринку оборонних технологій за умови правильного поєднання інвестицій, партнерств і політичної підтримки.
Нагадуємо, що Російська Федерація завдала ударів по українським оборонним підприємствам у той момент, коли Україна готувалася до випуску балістичної ракети. Як зазначив експерт Валерій Романенко, аналогічна тактика була використана щодо ракети "Фламінго", тому виробництво важливих складових варто перемістити за межі України.
Також Фокус писав, що стратегічний об'єкт Російської Федерації, порт Туапсе в Краснодарському краї, міг потрапити під удар української крилатої ракети "Фламінго"
