"Він страждає на параною": Путін може уникнути візиту до Угорщини на зустріч із Трампом, - заявив нардеп.
Трамп не хоче повторення фіаско на Алясці і цілком може скасувати зустріч, вважає Мережко.
Зараз світ, але насамперед Україна, перебувають в очікуванні можливого саміту президентів Сполучених Штатів Америки Дональда Трампа та Росії Володимира Путіна. Чи дійсно відбудеться така зустріч, кому і навіщо вона потрібна, та чи не є дражливим питання Будапешту, як обраного для цієї зустрічі міста, - про це УНІАН поговорив з Олександром Мережком, народним депутатом від "Слуги народу", головою Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва.
Трамп та Путін домовилися про підготовку їхньої можливої зустрічі в Будапешті. У Росії на тлі цих новин навіть заговорили про врегулювання війни за секретними домовленостями. Коли може відбутися ця зустріч і якими можуть бути її результати для України?
У мене є сумніви щодо ймовірності проведення такої зустрічі. На мою думку, шанси становлять приблизно 50 на 50. Вибір Будапешта як місця для заходу є серйозною помилкою, оскільки для багатьох у світі, а особливо для українців, слово "Будапешт" викликає асоціації з Будапештським меморандумом. Наступна зустріч у Будапешті нагадує ситуацію з Мюнхеном, адже це також пов'язано з Мюнхенською змовою 1938 року.
Цілком ймовірно, що це ще один політичний маневр з боку Орбана, оскільки він усвідомлює можливість програшу на виборах. Йому необхідно вжити певних заходів, щоб створити враження, що він нібито підтримує мирні ініціативи і тому подібне. Це вельми цинічний підхід до політики.
Потім залишається нез'ясованим, звідки взялася ця концепція, адже, якщо я не помиляюся, представниця президента Трампа зазначила, що ініціатором був мати одного з журналістів, який ставив питання. Таким чином, чия ж це насправді була думка — це досі загадка. І сама ідея виявилась досить невдалою.
Є чітке правило, якого дотримувалася попередня адміністрація, і дуже хотілося б, щоб і Трамп його поважав: не ухвалювати рішень щодо України без участі самої України. Якщо ви організовуєте саміт і обговорюєте теми, пов’язані з Україною, або, тим більше, приймаєте рішення, що стосуються цієї країни, має бути обов’язковим запросити президента України. Вирішувати українські питання без участі самої України – це нагадує Мюнхенську змову.
Також необхідно залучити європейських лідерів. Вони мають на це повне право і їхня допомога є не менш значущою, ніж підтримка Сполучених Штатів у цей час. Це питання стосується і безпеки Європи. Без їхньої участі організувати таку зустріч було б недоцільно.
Щодо Будапешту, мені важко уявити, як Путін зможе перетнути повітряний простір, адже він є військовим злочинцем і терористом. Його літак можуть приземлити і затримати, для цього є достатні підстави. Наприклад, існує міжнародний ордер на його арешт.
Уявіть собі сцену, де літак Володимира Путіна перетинає повітряний простір держави, яка є учасником Міжнародного кримінального суду та підписантом Римського статуту. Ця країна зобов'язана здійснити його арешт.
Як на мене, Путін, ймовірно, уникає можливості відвідати Угорщину через свою параноїдальну натуру. Він має великий страх перед замахами і, загалом, не відчуває себе в безпеці у повітряному просторі європейських країн. Попри всі свої проблеми, Угорщина залишається частиною європейської демократії, що викликає у нього занепокоєння. Диктатор може відвідати країни з авторитарними режимами, як-от Китай чи Північна Корея, без жодних побоювань. Він навіть може відвідати американську військову базу, знаючи, що там йому забезпечать безпеку. Але, що стосується Будапешта, я сумніваюся, що він наважиться зробити цей крок.
Крім того, ситуація не така вже й проста: спочатку необхідно, щоб відбулася зустріч між держсекретарем Рубіо і Лавровим. Я вважаю, що Трамп не бажає повторювати невдачу, подібну до тієї, що сталася на Алясці. Якщо після цієї зустрічі у Трампа не виникне впевненості в тому, що Путін дійсно відкритися до серйозних переговорів, він може вирішити скасувати саміт. Адже йому не хочеться знову зазнати ганьби. І, безсумнівно, той факт, що Путін не готовий і, ймовірно, ніколи не буде готовий до конструктивного діалогу, також залишається актуальним.
Зеленський вже висловив готовність України долучитися до переговорів між Трампом і Путіним, якщо отримає відповідне запрошення. Однак він також підкреслив, що Будапешт не є найкращим вибором з історичних і політичних причин. Чи може цей майданчик виявитися ризикованим для нас, враховуючи неоднозначні стосунки угорців до України? Як саме це буде виглядати?
Президент вірно зазначає, що готовий долучитися до процесу. Це відображає основний принцип: нічого не вирішувати про Україну без України. Це надзвичайно важлива позиція. Як можна ухвалювати рішення про наше майбутнє без нашої участі? Особливо на території держави, чий лідер відомий своєю підтримкою Путіна. Які це має наслідки? Це виглядає надзвичайно негативно, і всі це усвідомлюють.
Отже, президент вірно підкреслює, що необхідно врахувати, що слід зробити з Трампом. Якщо така зустріч і відбудеться, вона повинна проходити, по-перше, за участю України. Важливо, щоб на ній були представлені також наші європейські партнери, зокрема, Велика Британія, Німеччина та Франція. По-друге, місце зустрічі повинно бути таким, щоб Україна мала можливість впливати на обговорення цього чутливого питання, де саме проходитиме ця тристороння зустріч.
Зеленський підкреслив, що Україна разом із партнерами наблизилася до можливого завершення конфлікту з Росією, і це, в першу чергу, завдяки зусиллям Дональда Трампа. Президент зазначив, що хоча це не гарантує кінець війни, Трамп "зумів досягти значних результатів на Близькому Сході, і тепер прагне зупинити агресію Росії проти України". Враховуючи його схильність до миротворчих ініціатив і амбіційного лідерства, як ви бачите ймовірність успіху в цьому напрямку? І коли, на вашу думку, може настати мир в Україні, і за рахунок чого?
Конфлікт в Україні може завершитися лише в умовах, коли Путін втратить свою владу. Доки він залишається на посаді, у нього не буде стимулу припиняти війну. Його obsession на знищенні України є параноїдальною і, на його думку, це питання визначає його політичні та, можливо, фізичні перспективи. Це те, як він сприймає ситуацію.
Єдиний спосіб зупинити війну - це здійснити сильний тиск на Путіна, змусивши його опинитися в безвихідній ситуації. Тут важливу роль відіграє Америка. Головне - це політична воля та справжнє бажання діяти. Це те, що обіцяв Трамп. Важливо бути послідовним і дотримуватися своїх обіцянок. Якщо ти пообіцяв, що запропонуєш: "Безумовне припинення вогню вздовж лінії фронту. Якщо хтось відмовиться, я вживаю рішучих санкцій", - то потрібно це виконати. Україна прийняла цю пропозицію, тоді як Росія неодноразово відмовлялася.
Де ж обіцяні санкції та військова підтримка для України? Спочатку виникає це питання, і Трамп оголошує, що може надати Україні "Томагавки". Якщо ти вже публічно заявляєш про це, варто виконати обіцянку. А потім він стверджує: "Нам самим це потрібно". Це виглядає як відсутність послідовності і серйозності.
Трамп має можливість досягти миру, але для цього йому потрібно бути послідовним і дотримуватися своїх обіцянок.
Але в цілому його амбіційність може зіграти нам на руку?
Політик повинен бути не лише амбітним, але й скромним. Він позиціонує себе як миротворця. У своїй передвиборчій промові він зазначав, що вважає себе peacemaker'ом, миром у світі. Зокрема, він стверджує, що завершив вісім конфліктів. Однак, при детальному аналізі, виникають певні сумніви щодо достовірності цих заяв.
Останній конфлікт на Близькому Сході є складним і затяжним, без чіткої перспективи вирішення. Трамп вважає, що знайшов спосіб його розв'язання, але насправді ситуація в регіоні залишається напруженою. Мир, який існує, виглядає вкрай крихким, і поки що неясно, чи зможе він утриматися і чи стане стабільним.
Однак для нас суттєво те, що раніше конфлікти на Близькому Сході відволікали увагу від ситуації в Україні, і цим користувалася Росія. Тому справді важливо, щоб там панували мир і стабільність. Це створює нові можливості для України, адже Трамп тепер зможе зосередитися на проблемі російської агресії. Отже, це грає на нашу користь.
Сподіваймося на краще. Можливо, Трампу слід буде стикнутися з помилкою або знову відчути розчарування в можливості налагодження відносин з Путіним. Його задум з Будапештом може виявитися останньою можливістю для Путіна.
Президент Зеленський з самого початку усвідомлював, що Путін не є людиною, з якою можна прийти до згоди. Уся попередня історія яскраво свідчить про те, що досягти будь-якої угоди з Путіним неможливо, адже він не дотримується своїх обіцянок.
Для Трампа це не очевидно. Можливо, йому треба самому декілька разів пересвідчитися в цьому. Перед тим, як він почне діяти. Тобто шанс якийсь або надія на те, що він врешті-решт стане на правильний бік історії, залишається.
Не можу не відзначити, що в цілому не варто недооцінювати Америку: проведені опитування свідчать, що більшість людей, як з табору демократів, так і республіканців, виступають на підтримку України. Якщо глянути на ситуацію в Конгресі, то можна побачити аналогічну тенденцію. Це питання є важливим для національної безпеки Сполучених Штатів. Вони усвідомлюють, що Путін веде війну не лише проти України, а й проти самих Сполучених Штатів, адже його мета — разом із Китаєм підірвати існуючий світовий порядок, що грунтується на американському лідерстві.
Україна являє собою лише один з компонентів цієї глобальної боротьби проти Заходу, а зокрема й проти Сполучених Штатів. Це усвідомлюють як демократи, так і республіканці. Іншими словами, ситуація для нас не є такою критичною.
Зараз треба, можливо, більшою мірою покладатися на європейців, бо вони відчувають цю небезпеку з боку Росії на собі. Так було в історії. Перша, Друга світова війна: вже вирувала війна в Європі, а Сполучені Штати до останнього намагалися дотримуватись нейтралітету. Але потім все одно були змушені під тиском обставин включатися і карати агресора.
