Виктор Каспрук: Уникальное явление Петер Мадьяра: опасность для Орбана или шанс для Украины? — Блоги | OBOZ.UA
Угорська газета Magyar Nemzet, яка є голосом орбанівської влади, опублікувала статтю з промовистою назвою "Віктор Орбан: План Зеленського - це відкрите оголошення війни Угорщині". У матеріалі зазначається, що офіційне видання брюссельської еліти Politico розкриває останній військовий план, що включає п'ять пунктів, розроблений Брюсселем та Києвом. У ньому йдеться про те, що Україна має стати членом Європейського Союзу вже у 2027 році. Прем'єр-міністр України поділився цією інформацією у своїх соцмережах. Віктор Орбан акцентує, що цей новий план є відвертим викликом Угорщині. Він підкреслює, що рішення угорців ігноруються, і що зусилля спрямовані на усунення угорського уряду з політичної арени. "Вони прагнуть, щоб "Тиса" прийшла, адже тоді вето буде скасовано, опору не залишиться, а відступу не буде. Ми ще маємо шанс зупинити їх у квітні цього року", - написав Віктор Орбан на своїй Facebook-сторінці.
Далі Magyar Nemzet знову наводить слова Орбана: "Брюссель підготував новий план. Мета нещодавно оприлюдненого документу Зеленського полягає в тому, щоб інтегрувати Україну до Європейського Союзу до 2027 року, будь-якою ціною. Проте Віктор Орбан є перешкодою на цьому шляху. Тому, відповідно до третього пункту плану Зеленського, Орбана необхідно усунути. Натомість до керівництва має прийти Петер Мадяр, оскільки він підтримує європейську інтеграцію України". Завдяки партії "Тиса" плани Зеленського можуть бути реалізовані. Вони можуть втягнути нас у війну та змусити фінансувати допомогу Україні. З іншого боку, ми заявляємо "ні" війні!
Цілком зрозуміло, що угорський прем'єр Віктор Орбан формує свою виборчу стратегію на основі антиєвропейських та антиукраїнських наративів. Його підхід до парламентських виборів, що відбудуться у квітні 2026 року, є яскравим прикладом правого популізму та концепції "неліберальної демократії". Використання риторики, спрямованої проти Європи та України, виконує кілька важливих ролей у збереженні влади в умовах серйозних політичних викликів.
Ця стратегія Віктора Орбана має кілька політичних аспектів. Він прагне до поляризації угорського виборця та максимальної концентрації зусиль своїх прихильників з партії "Фідес". Як і інші популістські лідери, Орбан потребує постійного створення образу "ворога", що дозволяє йому розділити суспільство на "істинний народ" та ворожі "політичні еліти", залякуючи угорців "зовнішніми загрозами".
Угорський прем'єр сподівається виграти вибори 12 квітня видаючи для своїх виборців Україну за найстрашнішу для Угорщини "екзистенційну загрозу". Підміняючи поняття, Орбан називає Україну "ворогом", звинувачуючи її у спробах втягнути Угорщину у війну. Метою чого є максимальна активізація базового інстинкту безпеки у сільського та консервативного виборця.
Легко зауважити, що вся кампанія прем'єра сфокусована на організації інформації таким чином, щоб формувати сприйняття угорцями на підсвідомому рівні. Орбан позиціонує себе як єдиний "захисник миру", тоді як опозиція, зокрема партія "Тиса" під керівництвом Петера Мадяра, зображується як маріонетки Євросоюзу та України, які "сумують за війною".
Виглядає на те, що в виборчому штабі Орбана вирішили застосувати штучний поділ угорського суспільства, як політичний інструмент виборчої стратегії для конкуренції з партією Петера Мадяра. Де основна увага приділяється механізмам структурування інформаційного простору через створення образу Віктора Орбана, як безальтернативного "гаранта миру", що непримиренно бореться з опозиціонерами Петера Мадяра, які є "агентами війни".
Таким чином, виникає "інформаційний пропагандистський коктейль", в якому загрози для угорців поєднуються з трьох джерел: Петера Мадяра, Європейського Союзу та України. Орбан фактично створює нову структуру загроз для Угорщини.
Угорський прем'єр адаптує концепцію небезпечної тріади "Мадяр - Брюссель - Київ" у своїй комунікаційній стратегії на фоні наближення парламентських виборів та рекордного зростання внутрішньої опозиції.
Варто зазначити, що традиційний образ "ворога", який раніше мав чіткі сегменти (мігранти, Джордж Сорос, бюрократія ЄС), сьогодні трансформується у складну "архітектуру загроз". Ця нова структура грунтується на симбіозі трьох ключових компонентів: внутрішнього виклику, представленого Петером Мадяром, зовнішнього тиску з боку Брюсселя та геополітичної ворожнечі з Києвом.
Показово, що ці вибори не обіцяють бути комфортними для орбанівського режиму. Адже Петер Мадяр є "Троянським конем" всередині системи влади, яку за довгі роки правління, вибудував Віктор Орбан під свої політичні потреби.
Оскільки поява Петера Мадяра та його партії "Тиса" зруйнувала монополію "Фідес" на правоцентристському полі. Для нейтралізації цієї загрози пропагандистська машина Орбана інтегрує Мадяра в ширший антинаціональний контекст. Його позиціонують не як самостійного політичного гравця, а як "проект Брюсселя", нібито покликаний демонтувати суверенітет Угорщини зсередини. А будь-яка внутрішня опозиція автоматично делегітимізується як інструмент іноземного впливу.
Таким чином, для виборців Орбана формується безкомпромісна конфронтація між Будапештом і Брюсселем, де акцентується захист угорського суверенітету від "диктату" Європейського Союзу. У наративах Орбана ЄС виглядає як ворожа структура, що вдається до "фінансового шантажу" та нав'язує "чужі цінності".
Також Брюссель обвинувачується у спробах втягнути Угорщину у війну та позбавити її енергетичної безпеки через санкції проти Російської Федерації. А це дозволяє Орбану виступати у ролі єдиного захисника "справжньої Європи" та національних інтересів від "брюссельських ліберальних еліт".
Для угорського прем'єр-міністра надзвичайно важливо створити атмосферу страху серед виборців та переконати їх, що Угорщина оточена "ворогами" з усіх сторін. Лише Віктор Орбан здатний протистояти цій загрозі. У цьому контексті він постає як "рятівник" угорського народу від небезпечного оточення. Таким чином, угорці мають чітко визначити свою позицію - з ким вони насправді.
У цьому контексті Україні відводиться роль головного геополітичного супротивника. У своїх недавніх політичних коментарях Віктор Орбан відкрито класифікує Україну як "ворога Угорщини", що свідчить про помітну ескалацію риторики. Прихильники Орбана звинувачують Київ у трьох аспектах:
Економічний ризик: спроби позбавити Угорщину доступу до недорогих російських енергетичних ресурсів.
Загроза безпеці: "експорт конфлікту" та залучення НАТО і ЄС до відкритого протистояння з Російською Федерацією.
Політична небезпека: залучення українських розвідувальних агентств у "конспірацію" з угорською опозицією з метою зміни влади в Будапешті.
Для забезпечення своєї політичної стабільності режим Віктора Орбана створив комплексну систему "інформаційного синтезу", в рамках якої давні страхи постійно оновлюються та комбінуються в масштабні теорії змови. Ця стратегія, що активує "кнопку моральної паніки", дозволяє залучати виборців, викликаючи у них відчуття оточення та страху втратити те, що вони традиційно вважають основою свого благополуччя.
Ця інформаційна хвиля "загроз" створює у звичайного угорця відчуття оточення ворожими силами. У той час як Петер Мадяр підриває політичну стабільність і національний консенсус, виступаючи головним ініціатором тиску на владу, що підтримує традиційні цінності всередині країни, Брюссель виступає як ідеологічний центр, що планує ліквідацію національного суверенітету Угорщини. Дії Києва сприймаються як пряма загроза державній безпеці та економічному добробуту угорського народу.
Створення такої комплексної структури загроз виконує низку важливих завдань:
- Активізація виборців. Побоювання щодо війни та економічної кризи об'єднує консервативних виборців під проводом "могутнього керівника".
- Зміщення акценту. Відведення уваги від внутрішніх викликів (такі як корупція та інфляція) до зовнішніх противників.
- Превентивна делегітимізація виборів. Якщо опозиція переможе, це буде подано не як результат волевиявлення народу, а як успішна "спецоперація" Брюсселя та Києва.
В результаті, цей набір "жахів" є яскравим прикладом сек'юритизації політичного мовлення, в якому звичайні політичні суперники перетворюються на екзистенційні загрози для національної безпеки.
Проте не меншою перешкодою для опозиціонерів на чолі з Петером Мадяром з партії "Тиса" є медіа-імперія, створена режимом Віктора Орбана. Щоб ефективно протистояти ризикам втрати влади, "угорський путін" застосовує повний контроль над медійним простором Угорщини.
Серед ефективних інструментів інформаційного впливу можна виділити централізований контент. Це коли одна й та ж сама ідея одночасно з'являється в численних державних і приватних медіа, що знаходяться під контролем олігархів, лояльних до влади. Крім того, уряд Угорщини активно використовує домінування в соціальних мережах, інвестуючи рекордні суми для Європейського Союзу в політичну рекламу на платформах Facebook та Google, щоб донести свої "лякалки" до кожного потенційного виборця.
Цієї весни режим Віктора Орбана зустріне найзначніший виклик у особі Петера Мадяра та його політичної сили "Тиса". На відміну від попередньої ліберальної опозиції, Мадяр орієнтується на консервативний електорат. У відповідь на це апарат "Фідес" посилив свою риторику, змістивши акценти політичної конкуренції з обговорення корупції та економічних питань на теми національного виживання.
Один із головних політичних лозунгів діючої влади, що "Обран - гарант миру". Це використовується, як центральний елемент кампанії Орбана і перетворилося на присвоєння концепту "миру" як ексклюзивного активу правлячої партії.
Ще один аспект, який активно просуває офіційний Будапешт, це концепція економічної безпеки через мир. Уряд підкреслює, що економічні проблеми, такі як інфляція та енергетична криза, є наслідком "воєнного психозу" в Європі. Вони стверджують, що лише позиція Орбана здатна захистити Угорщину від безпосередньої участі у конфлікті.
Щоб делегітимізувати опозиційні сили, противники режиму характеризують їх як іноземних "маріонеток". Водночас, для зменшення популярності Петера Мадяра, пропагандистський механізм "Фідес" активно використовує методи дегуманізації, представляючи його як об'єкт зовнішнього контролю.
Видання, що належать Орбану, такі як Origo та Magyar Nemzet, постійно характеризують Мадяра як "нового протеже мережі Сороса". Основна думка полягає в тому, що він не є незалежним політиком, а лише ще одним засобом для "підриву суверенітету Угорщини".
Після того, як Мадяр отримав депутатський мандат у Європарламенті, пропагандистські кампанії почали запевняти, що він "підкоряється вказівкам євробюрократів". Йому ставлять в провину, що він готовий "зрадити" інтереси Угорщини в питаннях міграції та гендерної політики заради підтримки з боку ЄС.
Мадяра також звинувачують у тому, що він є "винаходом Брюсселя", створеним для підриву суверенітету уряду. Це ідеально вписується в усталений наратив Орбана про опір "ліберальній імперії".
На сайті Origo опубліковано матеріал під заголовком "Виявлено плани Брюсселя щодо Угорщини - це справді жахливо". У статті йдеться про те, що "Партія Тиса є продуктом Брюсселя; спроба змінити уряд фінансується з Києва та Брюсселя, з метою створення проукраїнського та пробрюссельського уряду", - зазначив Віктор Орбан у розмові з YouTube-каналом Patrióta.
Прем'єр-міністр підкреслив, що між Брюсселем та Києвом існує угода, яка визначає умови приєднання України до Європейського Союзу. У цій угоді зазначається, що "Угорщина є перешкодою", тому "угорський уряд повинен бути усунений". Вся партія "Тиса" та її оточення розглядаються як "створення Брюсселя", яке було оформлене з метою заміни угорського національного уряду на таку адміністрацію, яка б підтримувала Брюссель і Україну. Така влада мала б відкривати двері для українців до ЄС і виконувати директиви Брюсселя, які угорський уряд та особисто прем'єр-міністр Угорщини продовжують ігнорувати, зокрема у питаннях міграції, енергетики та фінансової підтримки Україні.
Неможливо уявити собі більшого "жаху", ніж ситуація в Україні та ЄС. Проте, за словами Орбана: "Ідея створення та зміцнення потужної української армії за рахунок європейських коштів суперечить інтересам безпеки Угорщини. Сьогодні Україна є потенційною загрозою для нашої країни, і в майбутньому посилена українська армія на східних кордонах Угорщини може призвести до серйозних проблем. Тому ми відмовляємося від участі у фінансуванні українських збройних сил".
Ця маніпулятивна тактика застосовується для створення глибокого суспільного розколу. Вона пропонує жорстку бінарну логіку: або ви беззастережно підтримуєте Віктора Орбана як єдиного "рятівника нації", або вас таврують як "чужинський елемент", що діє проти інтересів держави.
Угорська влада насправді перейняла тактику пропаганди з Кремля, де образ диктатора Путіна асоціюється з майбутнім усієї нації. Тепер угорському суспільству нав'язується аналогічний руйнівний наратив: "є Орбан - є Угорщина, немає Орбана - немає Угорщини".
Орбан перетворюється для Угорщини на аналогічну фігуру, якою є Путін для Росії — "безальтернативний" символ національної ідентичності. Це дозволяє стверджувати, що в Угорщині спостерігається поступовий процес "путінізації", у якому Віктор Орбан стає синонімом державності.
Вся ця інформація подається у зрозумілій формі маніпуляторами суспільної думки для мешканців угорських сіл, які не мають доступу до альтернативних джерел інформації і змушені покладатися лише на медіа, що працюють під контролем Орбана.
Таким чином, політична дискусія зводиться до вибору між підтримкою Віктора Орбана та статусом "ворожого елемента", що фактично унеможливлює існування конструктивної опозиції або нейтральної позиції. Окрім того, позначення Мадяра як маріонетки дає можливість пропаганді уникати відповіді на його конкретні звинувачення в корупції, просто виключаючи його з кола "своїх".
"Ворогів" навколо в Орбана так багато. І одним з головних з них є Україна. Тому не дивно, що він називає Україну стратегічним "противником". Ну якщо Україна для нього стратегічний "противник", то, в такому разі, тоталітарна Російська Федерація, яка вже майже чотири роки веде з нею свою криваву війну, стає стратегічним союзником. Цікаво, як багато угорців хочуть бачити Путіна в якості "друга" Угорщини?
Ставлення Угорщини до України гармонізується з інтересами Москви, що дозволяє отримувати угорському уряду вигідні ціни на російські енергоресурси. Це є важливим фактором, який допомагає підтримувати лояльність виборців завдяки зниженим тарифам.
На додаток до цього, на догоду Кремлю, Орбан уже почав звинувачувати Україну у втручанні у виборчий процес, звісно, без надання жодних доказів. Це готує ґрунт для делегітимізації результатів виборів у разі поразки діючої влади.
Пропагандистська стратегія медіа, що підтримують владу, полягає в тому, щоб таврувати опозицію як "проукраїнську", що в контексті Угорщини, з огляду на питання меншин та енергетичні аспекти, сприймається як зрада національних інтересів. Для створення ще більшої атмосфери напруги запускається потужна хвиля шпигуноманії. Поширюються бездоказові заяви про нібито присутність українських спецслужб в Угорщині, які, за чутками, діють на користь "Тиси".
Отже, для Орбана Україна виступає не як суб'єкт міжнародних відносин, а як засіб для внутрішньої політичної боротьби. Загострення риторики вказує на те, що Орбан вразливий перед оцінками Петера Мадяра. Якщо ця стратегія виявиться успішною, вона може стати схемою для "неліберального виживання" в Європі; в іншому випадку, Угорщина ризикує зіткнутися з болісним процесом повернення до європейського мейнстріму.
Прем'єр-міністр Віктор Орбан та його олігархічні соратники з Москви бояться втрати влади, оскільки це може призвести до відповідальності за їхні численні злочини та зловживання, які вони безперешкодно вчиняли в Угорщині протягом багатьох років.
Кампанія 2026 року ілюструє концепцію "політики страху", в якій реальні виклики, такі як корупція та проблеми в охороні здоров'я, відходять на другий план на фоні штучно створеного образу загрози війни. Саме тому "політика страху" отримала таке потужне поширення, ставлячи собі за мету зберегти владу будь-якою ціною.
Орбан намагається переконати виборців, що перемога Петера Мадяра призведе до відправлення угорських військових на фронт та скасування соціальних пільг. Успішність цієї стратегії буде залежати від здатності Петера Мадяра зберегти свій образ справжнього "консерватора", уникнувши провокацій, які можуть втягнути його у зовнішньополітичні конфлікти.
Петер Мадяр проявляє велику обережність у своїх діях. Він висловлює критику на адресу корупції, пов'язаної з Орбаном, але часто обходить стороною відкриту конфронтацію з популярними в Угорщині ідеями про "необхідність миру за будь-яку ціну". Ключовим фактором стане його здатність запропонувати виборцям безпечну альтернативу, при цьому не виглядаючи як "агент зовнішнього впливу".
Феномен Петер Мадяра став найбільшою кризою для угорської політики за останнє десятиліття. Це не лише виклик для Віктора Орбана, але й для всієї системи взаємин Будапешта з Європейським Союзом та Україною. Чи може Мадяр стати "угорським Туском" у стосунках з Києвом та Брюсселем?
