Віктор Андрусів: Які альтернативи можуть забезпечити Україні безпекові гарантії, якщо НАТО не є варіантом? -- Блоги | OBOZ.UA
Я сповнений задоволення, що багато політиків нарешті почали відкрито обговорювати той факт, що це рішення ніколи не користувалося справжньою підтримкою з боку партнерських країн. Перспективи його реалізації завжди були надзвичайно обмеженими, зокрема через позиції таких держав, як Туреччина, Німеччина, Угорщина, а також інших, які змінювали свої погляди в залежності від політичних виборів. Проте, що ще більш важливо, НАТО ніколи не виконувало роль ефективного оборонного механізму.
У світі гібридних загроз ця організація виявилася в стадії замішання, і її дії обмежуються лише спільними навчаннями. Безумовно, стаття 5 є важливим засобом захисту, але вона може бути реалізована лише за умови єдиного рішення. Путіну завжди достатньо мати хоча б одного союзника, щоб заблокувати функціонування цієї організації, а сьогодні таких союзників у нього більше ніж один. Тому ефективність цієї структури після розпаду Радянського Союзу завжди викликала сумніви.
Проте для нас ключовим аспектом закінчення конфлікту є забезпечення безпеки, тобто запобігання повторенню подібних ситуацій у майбутньому. Хоча НАТО і не є ідеальним захистом, проте все ж виконує роль гарантії і чинника стримування.
Отже, важливо задати актуальне питання: якщо НАТО не є рішенням, то які альтернативні варіанти забезпечення безпеки існують?
Найбільш перспективним варіантом на заміну НАТО може бути формування повноцінної спільної політики безпеки та оборони ЄС, або простіше - створення повноцінної європейської армії. Станом на сьогодні така політика існує, але виглядає досить убого. Її пріоритети - фінансувати оборонні проєкти країн-членів, реагувати на кризи, миротворчі операції тощо. Але ця політика не є повноцінною, тобто немає окремого органу, який нею займається, немає спільної інтеграції військових органів країн та збройних сил в єдину силу.
Зрозуміло, що квола політика оборони пов'язана з тим, що більшість (не всі) членів ЄС в НАТО, і їм не потрібне дублювання. Грубо кажучи, Трамп правий, коли звинувачує Європу в тому, що вона економить на обороні коштом США. Тепер, коли він повернувся, питання формування нормальної політики оборони може постати з новою силою.
Яким чином це впливає на нас? Путін ніколи не вважав питання нашого вступу до ЄС проблемним. Наразі це питання вже визначене, на відміну від нашої інтеграції в НАТО. Якщо Україна стане членом Європейського Союзу, вона зможе брати участь у всіх його політиках, включаючи оборонну. Це означає, що Збройні сили України стануть частиною "європейської армії". Якщо спільна оборонна політика передбачає, що всі країни несуть відповідальність за колективне реагування на агресію, Україна отримає гарантії захисту в рамках цієї політики.
Більше того, як країна-член Європейського Союзу, ми маємо можливість розміщувати військові підрозділи інших держав-членів, а також налагоджувати спільні виробничі процеси тощо.
Це відкриває нові серйозні можливості, враховуючи ізоляціоністські тенденції Трампа, не кажучи вже про його заяви щодо Гренландії. Європейським лідерам необхідно нарешті знайти в собі рішучість і перестати сподіватися на США. У ситуації, коли Сполучені Штати зменшують свою військову присутність в Європі, значення України зростає. Наші Збройні Сили можуть стати основою нової оборонної стратегії, а наші підприємства – забезпечити потреби нової європейської армії.
В результаті Путін добивається того, щоб Україна не стала членом НАТО, але не залишить нас без належного захисту. Натомість ми отримуємо гарантії безпеки в рамках Європейського Союзу, а не в НАТО. Трамп, у свою чергу, зменшує участь США в забезпеченні безпеки Європи. Щодо ядерної зброї, варто зазначити, що її має Франція в межах ЄС. Крім того, беручи до уваги позицію Британії, не виключено, що вона також може долучитися до такої оборонної політики, навіть не будучи членом ЄС. Врешті-решт, США залишаються ключовим гравцем і гарантом миру та безпеки в Європі, незважаючи на зменшення своєї присутності та ролі НАТО.
