Викрадення дітей в Україні може призвести до введення нових санкцій з боку США.
3 грудня 2025 року в американському політичному контексті відбувся важливий зсув у ставленні до питання викрадення українських дітей. Комітет з асигнувань Сенату США організував спеціальні слухання, присвячені цій проблемі. На попередніх етапах Конгрес обмежувався резолюціями та публічними заявами, які хоча й продемонстрували політичну позицію, але не забезпечили конкретних механізмів для дій. Слухання бюджетного комітету свідчить про перехід від простих декларацій до реальних процедур, що можуть призвести до фінансування відповідних програм, запровадження санкцій і створення правової основи для майбутніх законодавчих ініціатив.
Ключовим фактором стало те, що слухання відбулося саме на майданчику Комітету з асигнувань. У структурі американського Конгресу саме цей комітет фактично визначає, які програми отримають ресурси, які державні органи реалізовуватимуть політику і які конкретні напрямки будуть підтримані фінансово. У цьому контексті різниця між резолюцією 2023 року та слуханням у грудні 2025-го є принциповою: перше -- це політична оцінка, друге -- початок процедур, пов'язаних з бюджетним фінансуванням та санкційною архітектурою.
Участь посла України в США Ольги Стефанішиної зіграла вирішальну роль у цій справі. Вона змогла добитися виділення окремого пункту в порядку денному комітету, що є важливим інституційним кроком для подальшої реалізації ініціатив. Свідчення української сторони на цьому рівні можуть стати основою для розробки нових законопроектів, включаючи питання визнання Росії державою, яка підтримує тероризм, а також розробку специфічних санкцій проти викрадення дітей.
Слухання продемонструвало значний рівень двопартійної співпраці. У заході брали участь представники обох політичних сил, серед яких були сенатори Грем, МакКоннелл, Брітт, Клобушар, Мюррей та Шахін. Деякі з них раніше виступали проти пакетів допомоги Україні, що свідчить про високу політичну поляризацію стосовно фінансування Київської держави. Проте в даному випадку спостерігається суттєва відмінність: це питання не пов'язане з дискусіями про обсяги підтримки та її економічну обґрунтованість. Це створює можливість для формування двопартійної коаліції навколо конкретного аспекту російської агресії, який у США розглядається як окремий міжнародний злочин.
Час проведення слухання збігається з візитом до Москви американського спецпредставника, що не є випадковістю. Конгрес надіслав чіткий сигнал адміністрації: питання повернення українських дітей має бути включене до всіх можливих переговорних рамок з Росією. У контексті американської політики це свідчить про вплив законодавчої гілки на позицію виконавчої. Слухання слугує формалізованим політичним маркером: викрадення та депортація дітей повинні бути частиною будь-яких пакетних угод у рамках "мирних процесів". Якщо Конгрес закріпить це в законодавчій формі, адміністрація буде зобов'язана враховувати цю позицію під час ведення дипломатичних переговорів.
Після слухання у Конгресі просувається два законодавчі інструменти: про визнання Росії державою-спонсором тероризму (ініціатива сенаторів Грема, Клобушар, Блументаля та Брітт) та про посилення санкцій за депортацію дітей. Свідчення Стефанішиної та інших експертів у Комітеті з асигнувань стають частиною доказової бази, яку законодавці використовують для обґрунтування законопроектів.
Сучасна фактологія свідчить про систематичний характер викрадення дітей. За даними, що використовуються міжнародними організаціями та правозахисними інститутами, на грудень 2025 року було зафіксовано не менше 19,500-20,000 випадків незаконного переміщення українських неповнолітніх з територій, контрольованих російськими військами, до Росії або на її підконтрольні території. Виявлено понад 200 установ – від дитячих таборів до інтернатів і центрів "адаптації", де дітей утримують після депортації. Ідентифіковано щонайменше 39 місць, де проводяться програми військового навчання для неповнолітніх, а також близько 130 закладів, що займаються комплексною індоктринацією, яка включає зміну ідентичності, примусове впровадження російських освітніх стандартів і заборону на використання української мови. Станом на кінець 2025 року вдалося повернути приблизно 380 дітей, що становить лише близько 2% від загальної кількості документованих випадків депортації. Це підкреслює масштабність проблеми та ускладненість процесу репатріації.
Для України одним із ключових результатів слухань є офіційне визнання проблеми в рамках американського бюджетного процесу, що закладає основи для створення цільових програм. Мова йде не лише про політичні декларації, а й про фінансові інструменти, що підтримують пошук зниклих дітей, юридичну допомогу, реінтеграційні ініціативи, цифрові реєстри, а також міжнародні юридичні процедури проти осіб, які беруть участь у депортаціях. Для Сполучених Штатів це також створює правову основу для запровадження санкцій проти російських посадовців і організацій, залучених до цих дій, незалежно від статусу мирних переговорів або ширших угод щодо війни.
Поява окремого слухання з цієї теми означає, що Вашингтон починає розглядати депортацію дітей як самостійний напрямок санкційної політики та як один із ключових параметрів майбутніх переговорів. Для Росії це створює ризик довгострокових наслідків: правових, персональних і фінансових. Для України -- можливість зафіксувати в американській інституційній практиці тезу про те, що повернення дітей не є умовою, про яку можна торгувати під час політичних домовленостей.
Якщо ви виявили помилку в написанні, будь ласка, повідомте нам.
