Виконавчий директор СМПУ висловив думку, що ініціатива "Зроблено в Польщі" демонструє кращі результати порівняно з програмою "Зроблено в Україні".

Не так давно в польському Білостоці пройшов XXII Міжнародний молочний форум, що зібрав ключові молочні асоціації з різних країн Європи. Серед учасників була й українська делегація, яку представляла Спілка молочних підприємств України (СМПУ).

БізнесЦензор розпитав виконавчого директора спілки Арсена Дідура про подію, євроінтеграційні процеси у молочній галузі, проблеми, з якими доводиться стикатися вітчизняним молочникам, державну підтримку та конкурентну спроможність українського виробника.

- Розкажіть про форум у Польщі. Що це був за захід? І наскільки він важливий для галузі?

Цей форум став важливим заходом у сфері молочної промисловості, організованим Польською молочною палатою. Він зібрав експертів для обговорення актуальних питань, що стосуються молочних асоціацій в країнах Європи. Протягом заходу були представлені аналітичні дані та проведено дискусії про виклики, з якими зіштовхуються європейські виробники.

Це питання викликає наш інтерес, оскільки імпорт молочних товарів з Європи в Україну має значний вплив на роботу наших підприємств. З метою формування ефективної стратегії конкуренції та розвитку галузі, необхідно детально вивчити позицію європейських виробників та їхні виклики.

Наприклад, Європейський Союз підписав зону вільної торгівлі з Меркосуром - це економічний союз країн Латинської Америки. Аргентина й Уругвай виробляють багато молочних продуктів. Прогнозується, що продукція звідти потраплятиме на європейський ринок.

Європейські аграрії вже починають відчувати тривогу, адже це може суттєво позначитися на ціновій політиці. Як наслідок, ринок може втратити свою преміальність, яку він має на даний момент. Наприклад, якщо на ринок надійде вершкове масло, яке коштує на 2 тисячі євро менше, це може вплинути на ціни, за якими європейські молочники реалізують свою продукцію. Ми вже спостерігаємо, що вартість певних видів сирів в Європі зменшилася на 1 євро за кілограм. Це може також стимулювати зростання імпорту в Україну.

Усвідомлюючи це, ми радимо нашим постачальникам звернути увагу на цю обставину в їхніх договірних зв’язках з молочними виробниками.

Ми також отримали інформацію від поляків, які визнають, що їхня модель маломасштабного виробництва товарів виявляється неефективною через зменшення державних дотацій, які були підтримкою протягом останніх десяти років.

В даний час Європі необхідно збільшити витрати на безпеку, що призводить до скорочення дотацій для фермерів. Це ставить їх перед викликом консолідації. У нас такої ситуації немає, оскільки ми з самого початку зосередилися на розвитку середніх і великих виробництв, які постійно нарощують свою частку в загальному обсязі виробництва молока.

Які зміни відбуваються в процесі євроінтеграції молочної промисловості України? На якому етапі розвитку ми знаходимося зараз і які кроки ще потрібно здійснити?

- Ми закінчємо роботу над дорожньою картою. Основні етапи та крайні терміни мають бути вже до кінця року. Далі буде обговорення з бізнесом. Адже потрібно розуміти, наскільки бізнес готовий впроваджувати вимоги, по суті, європейських норм в українському законодавстві, і яка потрібна фінансова підтримка для цього.

Відповідність європейським стандартам - це насамперед про гроші. Тому що потрібно проводити модернізацію переробних виробництв і приводити до відповідності й ферми. Хоча в цьому питанні ситуація у нас більш-менш непогана.

Більше ніж 60 компаній отримали акредитацію для співпраці з Європейським Союзом і мають можливість експортувати свою продукцію до цього регіону. Це також стосується і сільськогосподарських виробників. Адже для того, щоб переробне підприємство могло вийти на європейський ринок, необхідно забезпечити контроль за простежуваністю сировини. Важливо, щоб молоко відповідало вимогам основних показників якості, що діють в ЄС.

Читайте також: Як Україні перевершити Європу у виробництві молока

Проте існує безліч інших аспектів, які стосуються упаковки, екологічних стандартів, умов утримання тварин та інших факторів. Ці питання вимагають додаткових фінансових вкладень. Від вартості цих ресурсів буде залежати, як швидко ми зможемо адаптуватися до встановлених норм. Таким чином, у законодавстві слід врахувати перехідні періоди для досягнення відповідності вимогам.

- На чому в питанні євроінтеграції галузі мають зосередитися підприємства, а на чому - держава? Наскільки держава зараз допомагає молочникам?

Обов'язком держави є впровадження європейських норм права. Водночас, підприємці мають усвідомлювати, що після цього ці норми набудуть прямого застосування. Тому нам необхідно бути готовими як технічно, так і психологічно.

А так, то найкраща допомога - не заважати. Хоча сектор потребує державної підтримки насамперед у питанні розвитку молочного тваринництва та збільшення поголів'я, реконструкції ферм тощо. Держава має бажання, проте не має можливості. Війна дається взнаки.

Хоча державі зрештою не уникнути питання фінансування трансформації. Якщо ми хочемо довести сектор до відповідності вимогам ЄС, гроші потрібно шукати.

Держава повинна гарантувати рівний доступ для всіх учасників ринку. Це питання стосується нашого торгового представника Тараса Качки та уряду в цілому. Справа в тому, що ми експортуємо свою продукцію в Європу в межах квот, які вже вичерпані для основних товарних груп, таких як масло та сухе молоко. Натомість європейські країни мають можливість постачати свої товари до нас без жодних обмежень. Це створює нерівні умови для ведення торгівлі.

Яку роль у цьому контексті відіграє дерегуляція, оголошена прем'єр-міністеркою Юлією Свириденко? Чи є цей курс позитивним чинником для молочної галузі, чи ж навпаки, він стає перешкодою для її розвитку?

- Тут потрібно розуміти дві речі. Перша, звісно, щоб ніхто не заважав бізнесу працювати. А друга - відповідальність самого бізнесу. Ідея ж у тому, що в умовах відсутності перевірок, бізнес поводитиметься відповідально.

Поки держава робить свій крок, зменшуючи тиск на бізнес, ми фіксуємо порушення умов виробництва, тіньовий обіг сировини, виробництво фальсифікатів. Тому ми в асоціації вважаємо, що в межах контролю за якістю і безпечністю виробництва харчових продуктів держава повинна зберегти свої функції. Або ж піти на децентралізацію і делегувати ці повноваження репрезентативним асоціаціям, які брали б цей контроль за порядністю роботи в галузі. Тобто має збільшуватися саморегуляція.

Зверніть увагу: 40% молочних виробів в Україні може не відповідати стандартам якості.

Саморегуляції ж не додалося, немає навіть відповідної законодавчої бази, але держава рухається до дерегуляції. І тут ми можемо зіткнутися зі збільшенням тіньового ринку та фальсифікату, який ми в принципі вже бачимо.

Бізнес повинен розуміти, що відповідність вимогам ЄС та імплементація європейського законодавства - це не тільки про збільшення експорту у Європу. Це відповідність тим вимогам, які відкривають для нас ринки інших країн. Маючи євроакредитацію, ми спокійно можемо торгувати зі Сполученими Штатами, Канадою, Великою Британією і багатьма іншими країнами. Це дуже важливо для розвитку молочного сектору.

- Які складнощі зараз спостерігаються на ринку? Як ви можете охарактеризувати тренд - ситуація покращується чи погіршується?

Протягом останніх трьох-чотирьох років ситуація у сфері виробництва молока демонструє позитивні зміни — обсяги виробництва в промисловому секторі зростають. Водночас спостерігається зниження частки молока, що виробляється домогосподарствами. Сучасна промислова переробка, в свою чергу, не покладається на молоко від населення, оскільки неможливо досягти необхідних стандартів якості сировини та забезпечити прозорість для наших партнерів, з якими ми експортуємо продукцію.

Виробництво молока населенням є темою, яка потребує або радикальних змін, або заборони промислової обробки цієї сировини. Це питання має бути вирішене на рівні держави, адже вона повинна прийняти відповідне політичне рішення.

Промисловий сегмент демонструє зростання. У цьому році прогнозується, що чисельність поголів'я досягне 400 тисяч голів, а виробництво молока сягне 3,5 мільйона тонн.

Щодо викликів, то ключовими є геополітична нестабільність, пов'язана з військовими загрозами, а також логістичні труднощі, що виникають внаслідок цих обставин. Протягом останніх півтора місяця спостерігається тенденція до зниження світових цін на основні види молочної продукції, як у категорії товарів, що торгуються на біржі (такі як масло, сухе молоко, суха сироватка), так і в сегменті кінцевого споживання. Це потребуватиме відповідних дій.

Наше підвищення виробництва молока не залежить від державної підтримки, а безпосередньо пов'язане із цінами, які встановлюють переробники. Якщо ціни не відповідатимуть очікуванням молочників, це призведе до уповільнення росту поголів'я та зведення нових ферм. Це серйозна проблема.

Держава повинна приділити цій проблемі належну увагу. Проте важливо, щоб об'єктом державної підтримки стала не лише корова, а сучасне фермерське господарство.

- Наразі спостерігається дисбаланс - заводи закриваються, але торговельні мережі навпаки розширюються. Чому так відбувається?

Підприємства закриваються через збитковість або ж через те, що їхня діяльність не приносить прибутку. Власники не вбачають у цьому перспективи. Натомість магазини продовжують відкриватися, оскільки прибутковість цього сегменту є досить високою. Варто також врахувати, що існує монопольна ситуація, адже всі залежать від роздрібної торгівлі.

Ми наголошували, наголошуємо та наголошуватимемо, що в умовах штучно створеної монополії торговельних мереж, треба все ж таки взаємовідносини прописати в законодавстві. І для цього потрібно взяти європейську практику, яку Європа вибудовувала на власному досвіді. У них ухвалені відповідні Директиви, в яких зазначені умови роботи, терміни розрахунків, умови щодо практик, які можна враховувати в контрактах, а які заборонені. Тобто там ситуація набагато стабільніша.

Читайте також: Планується законодавче регулювання взаємовідносин між ритейлерами та виробниками продуктів харчування. Чи матиме це позитивний ефект?

Якщо ми не внесемо зміни в існуючий стан справ, ритейл перетвориться на головного посланця імпорту, а не на підтримку українських виробників.

- То яку ж роль у цьому відіграє імпорт? Наприклад, Польща завозить в Україну сири без обмежень, а вітчизняні молочники обмежені квотами. Це результат державної політики чи бізнес-моделей торговельних мереж?

- У нас є програма "Зроблено в Україні". Проте аналогічні програми мають ледь не всі держави.

Протягом восьми місяців поточного року Україна імпортувала сири на суму 200 мільйонів євро. При цьому 70% цього обсягу походить з Польщі, що свідчить про ефективність їхньої програми "Зроблено в Польщі".

Що маємо ми? Насамперед - відсутність по вагових сирах національного кешбеку, чомусь його не прописали. Ми зараз працюємо з Мінекономіки, щоб добитися справедливості.

Досліджуйте також: Чому українці втрачають можливість отримувати кешбек за вітчизняний сир та як це впливає на молочний сектор.

Ми також займаємося експортом сирів, але частка наших продуктів у загальному обсязі експорту становить лише близько 10%.

Тобто як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку наша програма "Зроблено в Україні" десь недопрацьовує. Держава повинна звернути на це увагу, можливо, вивчити досвід Польщі - як у них так виходить просувати свою продукцію і домінувати в сегменті сиру на українському ринку. Бо зараз здається, що програма "Зроблено в Польщі" працює краще, ніж "Зроблено в Україні".

- Аналітики стверджують, що імпорт сирів підскочив уже на 10% і зростатиме надалі. У Європі сир дешевшає, а у нас навпаки дорожчає. Поясніть, будь ласка, цей парадокс. Що планують у цій ситуації робити вітчизняні підприємства?

Конкурентоспроможність іноземних виробників сиру, які постачають свою продукцію в Україну, залежить від кількох ключових факторів. Перший з них - це продуктивність самих виробників. Другий - стратегія маркетингу. Третій - державна підтримка.

Якщо розглядати ефективність виробництва, то наші показники не суттєво відрізняються від польських. Щодо маркетингової стратегії, то в умовах війни ми стикаємось із браком фінансів для активного просування наших товарів. Тут необхідна підтримка з боку держави. Це знову підкреслює важливість програми "Зроблено в Україні".

Якщо взяти державну підтримку, то вона практично відсутня. У нас як правило коштом іноземної допомоги підтримують невеликі виробництва, які безумовно мають право на життя, але вони не можуть сформувати та забезпечити продовольчу безпеку держави.

Тому в цьому розрізі ми програємо конкуренцію по імпорту.

На сьогоднішній день ми стикаємося з ситуацією, коли, враховуючи відсутність державної підтримки, нам необхідно підтримувати високий рівень цін на сировину. У вересні наші ціни перевищують польські. Ці обставини знижують нашу конкурентоспроможність.

У ситуації, коли підтримка та фінансові ресурси обмежені, держава може принаймні зосередитися на усуненні недобросовісних комерційних практик і конкуренції, що існують у нашій економіці. Це означає, що необхідно навести порядок у галузі: перевірити всі ліцензії на експлуатацію, заборонити виготовлення контрафактної продукції та шахрайських товарів, а також забезпечити справедливу сплату податків і ліквідувати тіньовий обіг сировини.

Друге - закрити всі дірки, пов'язані з контрабандою чи "сірим" імпортом. Українець не може в Польщу завезти ні яблука, ні ковбасу, ні шматок сиру. Поляки ж, або навіть наші громадяни везуть нібито для власних потреб продукти ледь не в промислових масштабах. Це все йде поза сплатою податків. У нас зараз 25% імпорту заходить по "сірих" схемах. Тобто тут уже перевага 20% ПДВ.

Люди, які збирають сировину від населення та перетворюють її на готову продукцію, також не сплачують податків, оскільки розрахунки відбуваються готівкою як за молочну сировину, так і за саму продукцію. Крім того, ті, хто виготовляє підроблені продукти, що маскуються під сир, також користуються своєрідними "податковими пільгами".

Державі в першу чергу слід упорядкувати ситуацію і заборонити ці неналежні торгові практики та схеми.