Вихід Сполучених Штатів з переговорного процесу: чотири можливі варіанти розвитку ситуації.
Можливі ризики та варіанти розвитку ситуації у випадку, якщо США вирішать припинити виконувати роль посередника в переговорах між Україною та Росією.
Війна між Росією та Україною стала одним із найзначніших викликів для міжнародної безпеки, а участь США в ролі головного посередника та підтримки України відіграла ключову роль у стримуванні російської агресії. Проте в 2025 році адміністрація Дональда Трампа може ухвалити рішення про зміну стратегічного курсу, зменшивши свою активність у переговорах для встановлення справедливого миру. Такий крок не лише вплине на ситуацію в Україні, але й поставить під загрозу трансатлантичну єдність, створюючи можливості для посилення впливу Росії та Китаю, а також може призвести до зміни балансу сил у Європі та на світовій арені.
Розглянемо можливі сценарії розвитку ситуації в разі, якщо Сполучені Штати вирішать частково або повністю вийти з переговорів.
"Завершити конфлікт за добу" проти виходу з діалогу.
Якщо проаналізувати послідовність висловлювань і дій Трампа та його адміністрації щодо переговорів про завершення конфлікту між Росією та Україною, можна помітити певне розчарування через відсутність успіху в досягненні мирного вирішення, як у перші 24 години, так і протягом ста днів у Білому домі. При цьому президент США більше звинувачує Україну в небажанні досягти миру, ніж Росію, тоді як адміністрація ухиляється від здійснення прямого тиску на Москву і не вводить нові санкції, розглядаючи можливості для потенційних торговельних угод з Росією.
Після візиту президента Зеленського до Вашингтона 28 лютого 2025 року, миротворчої "прелюдії" переговорів та обговорення угоди про корисні копалини, відносини між США та Україною змінилися. Відбулося тимчасове призупинення військової допомоги та обміну розвідданими (упродовж 3 -- 11 березня), а Вашингтон почав тиснути на Київ і президента Зеленського щодо підписання так званої mineral deal (угоди "про корисні копалини"). Ці кроки можна розцінювати як жест, що наочно показав, як на практиці може виглядати вихід США з переговорного процесу та неучасть у заходах колективної безпеки Європи.
10 березня державний секретар США Марко Рубіо заявив, що "призупинення допомоги сталося через наше переконання, що українська сторона не проявляла інтересу до переговорного процесу. Проте, якщо ситуація зміниться, політика Сполучених Штатів, ймовірно, зазнає змін, і підтримка буде відновлена".
На зустрічі делегацій США, Франції, Великої Британії та Німеччини, що відбулася 17 квітня в Парижі, Америка ознайомила європейські країни з умовами угоди, що передбачає завершення конфлікту. У документі зазначено, що санкції, введені США проти Росії з 2014 року, можуть бути поступово зняті після досягнення стабільного миру, але в разі порушення мирних угод вони можуть бути відновлені.
Сполучені Штати можуть відмовитися від участі в переговорах щодо завершення конфлікту між Росією та Україною, якщо одна зі сторін ускладнить процес. "Якщо якась зі сторін зробить ситуацію складнішою, ми просто скажемо, що це нерозумно, і відійдемо вбік. Але сподіваюся, що до цього не дійде", – заявив Дональд Трамп 18 квітня.
18 квітня Марко Рубіо сказав: "Ми маємо з'ясувати тут і зараз, протягом кількох днів, чи можлива ця [мирна угода] у короткостроковій перспективі, тому, що якщо це не так, я думаю, що ми просто будемо рухатися далі". І додав, що "українська війна -- це жахлива річ, але це не наша війна... Є багато інших справді важливих речей, які заслуговують на таку ж, якщо не більшу увагу".
29 квітня Рубіо знову висловив тривогу: якщо Росія і Україна не нададуть чіткі пропозиції для завершення конфлікту, Сполучені Штати можуть відмовитися від своєї ролі посередника.
Сполучені Штати переглянуть свою "методику та підходи" до мирних зусиль у конфлікті між Росією та Україною, зазначила речниця Державного департаменту Теммі Брюс під час прес-брифінгу 1 травня. Вона підкреслила: "Ми залишаємося відданими цій справі і готові підтримувати та робити все можливе. Але не плануємо терміново літати по всьому світу для проведення переговорів".
13 травня спеціальний представник президента США Стів Віткофф зазначив, що "якщо прямі переговори між Києвом і Москвою не відбудуться найближчим часом, то, на його думку, Сполучені Штати повинні дистанціюватися від цього конфлікту, що б це не передбачало, і просто не втручатися".
Після двох годин спілкування з Путіним 19 травня, Трамп висловив впевненість, що Росія та Україна "негайно" почнуть переговори про мирне врегулювання конфлікту. Він також запропонував, щоб Ватикан виступив посередником у цих переговорах. Крім того, Трамп зазначив, що Вашингтон може відновити економічні зв’язки з Москвою. Однак міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров відкинув ідею проведення зустрічі у Ватикані, вважаючи, що така зустріч "двох православних країн на католицькому майданчику буде незручною для самого Ватикану". Замість цього Москва запропонувала провести наступний раунд переговорів у Стамбулі 2 червня 2025 року. Лавров також додав, що Росія підготувала "меморандум", в якому викладено її позицію щодо "надійного вирішення корінних причин" конфлікту в Україні, який він охарактеризував як "кризу".
Міжнародні медіа по-різному коментують та оцінюють ризики "втрати інтересу" США до врегулювання російсько-української війни. Наприклад, Дейв Лоулер і Барак Равід у колонці Axios із назвою "Трамп демонструє незвичне терпіння, поки Путін тягне час щодо України", пишуть, що наразі президент США дав Путіну багато з того, на що сподівався російський президент: "Жодного припинення вогню, жодних санкцій, розкол всередині НАТО і значну свободу дій від американського лідера, який не славиться своїм терпінням". Обговорюючи пропозицію провести наступний раунд переговорів між Росією та Україною у Ватикані, вони підкреслюють, що "між Трампом і європейськими лідерами існує разюча відмінність у питанні тиску на Путіна чи терпіння щодо нього". Як підсумок, автори Axios пропонують спостерігати за ініціативою республіканського сенатора Ліндсі Грема запровадити тарифи у розміри 500% щодо країн які купують нафту в Росії (зокрема, Китаю). Проте додають, що "наразі Трамп, схоже, задоволений тим, що Путін робить наступний крок". Тобто Росія володіє ініціативою не лише в переговорному процесі, але й може накопичувати сили для літньої наступальної кампанії.
Чотири можливі варіанти виходу США з процесу переговорів.
Наприкінці лютого та в березні 2025 року Сполучені Штати продемонстрували, як може виглядати їхній різкий відхід від процесу врегулювання конфлікту між Росією та Україною. У квітні 2025 року адміністрація Білого дому неодноразово обговорювала можливість припинення переговорів, посилаючись на їхню неефективність та зосереджуючи увагу на інших важливих питаннях. А вже в травні в офіційних заявах США з'явилася пропозиція про проведення прямих перемовин між Росією та Україною без участі американських посередників. З одного боку, прагнення Трампа до швидкого досягнення результатів за будь-яку ціну може призвести до зменшення підтримки стратегічного союзника в обмін на вигоди для Сполучених Штатів. З іншого боку, відсутність помітного прогресу у вирішенні конфлікту між Росією та Україною знижує інтерес США до ролі медіатора або підтримки України в цілому.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга в інтерв'ю для видання Liberation прокоментував можливість виходу США з мирних переговорів. Він зазначив: "Україна повинна посилювати свою оборонну самодостатність. Ми маємо шанс прискорити цей процес. Більш загалом, це стосується і самодостатності Європи, яка поступово бере на себе більшу відповідальність за забезпечення власної безпеки".
У контексті непевної позиції США Центр досліджень "Детектор медіа" презентує чотири потенційних сценарії, згідно з якими можуть розвиватися події в подальшому.
Сценарій 1: Відмова від ролі посередника та нормалізація відносин із Росією
Дії Сполучених Штатів: США вирішили не вводити нові пакети підтримки та призупинити інші форми військової і розвідувальної допомоги Україні, водночас зменшуючи чисельність своїх військових на східному фланзі НАТО. Є ймовірність часткового зняття санкцій з Росії, особливо в енергетичному секторі, а також відновлення економічного співробітництва через відновлення торгових зв’язків. Крім того, США можуть в односторонньому порядку визнати українські тимчасово окуповані території (всі або частково, наприклад, Крим) частиною Росії.
Реакція інших учасників: Європейські країни, особливо ті, що розташовані ближче до Росії та Білорусі, можуть відчути "вибух" колективної безпеки. Це, в свою чергу, може призвести до розділення та ослаблення зв’язків між союзниками в межах НАТО. Європа може спробувати самостійно надати підтримку Україні, однак економічні витрати створюватимуть напругу всередині ЄС, а політичні тенденції в окремих країнах можуть спонукати політиків відстоювати ідеї скорочення допомоги Україні.
Загрози та ймовірності: найбільш песимістичний та небезпечний сценарій для України. Ймовірність такого розвитку подій у 2025 році залишається помірною і буде залежати не тільки від політичних настроїв у Білому Домі, а й від успіхів Росії на фронті, а також від результативності спільних зусиль України та Європи з метою привернення уваги США до нашого регіону.
Висновки: Повне виведення США не обов'язково матиме миттєві негативні наслідки, але суттєво вплине на довгострокову бойову спроможність України, яка стане залежною від того, наскільки Європа зможе компенсувати зникнення американської підтримки і спиратися на власні оборонні потужності. Європейські країни не здатні повністю відтворити можливості США, особливо у сферах протиповітряної оборони та розвідувальної підтримки для точного вогню. Ширші геополітичні наслідки виведення американських військ з Європи можуть надати додаткову мотивацію Росії та її союзникам, водночас посилюючи напругу в трансатлантичних відносинах. Цей сценарій може бути прискорений, якщо нова адміністрація Білого Дому зосередиться на Тихоокеанському регіоні та конкуренції з Китаєм.
Сценарій 2: Передача ініціативи Європі з пасивною роллю США
Дії США: Сполучені Штати можуть зменшити свою безпосередню участь у мирних переговорах, але водночас продовжуватимуть підтримувати європейські медіаційні зусилля. Вашингтон продовжить забезпечувати Україну базовою військовою допомогою, такою як старі види озброєнь та гуманітарна підтримка, проте уникне надання сучасних систем, наприклад, винищувачів F-16 чи далекобійних ракет. Обмін розвідувальною інформацією залишається активним, але його обсяг обмежений і сфокусований на захисті американських інтересів, таких як спостереження за російськими військами поблизу кордонів НАТО.
Реакція інших гравців: Європа може взяти на себе лідерство, але різниця в інтересах між країнами ЄС може ускладнити переговори. Це може підштовхнути ЄС до створення власної оборонної стратегії, але також послаблює трансатлантичну єдність. Це також може стимулювати ЄС до використання коштів від заморожених російських активів для, наприклад, купівлі зброї у США для України.
Ризики та ймовірності: на нашу думку, сценарій переходу у 2025 році виглядає досить імовірно. Це підтверджується хаотичними діями та постійним зміщенням термінів, які демонструють США щодо Росії, а також регулярною критикою українського уряду. У такій ситуації важливу роль можуть відігравати Європейський Союз і Німеччина. Дії Німеччини, в свою чергу, будуть залежати від стабільності нової коаліції християнських демократів та соціал-демократів під керівництвом Фрідріха Мерца, а також від їхньої здатності швидко реалізувати інвестиції в Європейський оборонний фонд.
Висновки: Сполучені Штати зберігають статус союзника, але втрачають вплив на питання європейської безпеки. Україна отримує допомогу від європейських країн, але її обсяги залежать від економічних ресурсів ЄС. Переговорний процес затягується через відсутність потужного посередника, що може призвести до тривалого замороження конфлікту. Росія отримує більше можливостей для маневрів, але не досягає повної перемоги завдяки опору з боку Європи.
Сценарій 3: Обмежена підтримка України
Дії Сполучених Штатів: Вашингтон може продовжувати надавати військову підтримку, але за певних умов, пов'язаних з економічними угодами, такими як угода про корисні копалини, підписана у квітні 2025 року. США можуть далі постачати оборонні системи, включаючи системи протиповітряної оборони, боєприпаси та артилерійське озброєння, щоб допомогти Україні поступово стабілізувати фронт, водночас уникаючи ескалації конфлікту та перетворення умовних "червоних ліній" Москви на реальність.
Реакція інших гравців: Європейські держави можуть підтримати цей підхід, але частина, зокрема Польща та держави Балтії, можуть вимагати від США більш активної участі в НАТО та колективній безпеці на європейському континенті.
Ризики та ймовірності: в певному розумінні цей сценарій можна трактувати як продовження "біденівської політики" та підходів попередньої адміністрації, яка прагнула уникнути ескалації, дотримуючись принципу "Україна не має програти, а Росія — не перемогти". Проте, у 2025 році ймовірність реалізації такого сценарію виглядає досить низькою, оскільки він не сприяє ні підписанню мирної угоди, ні формуванню "замороженого конфлікту". Значним чинником залишається підготовка Росією нового військового угруповання для літніх операцій, а також відновлення "Ленінградського оборонного округу", яке може бути застосоване не тільки проти України, але й проти країн НАТО у Балтійському регіоні.
Результати: Україна отримує шанс укріпити фронт, проте її залежність від позицій США може звузити простір для маневру в переговорах. НАТО має змогу посилити свої позиції на сході, але внутрішній спротив у США, зокрема щодо фінансування, може зменшити обсяги підтримки.
Сценарій 4: Відновлення пакетів допомоги для України та введення додаткових санкцій проти Російської Федерації.
Дії Сполучених Штатів: Незважаючи на погрози вийти з переговорного процесу, США вирішують не повністю відмовлятися від підтримки України та адаптують свою стратегію, щоб зберегти вплив у Європі. Вашингтон відкидає кремлівський підхід, що передбачає відокремлення "українського питання" від перезавантаження двосторонніх відносин з Росією, зосереджуючись на військовій та стратегічній допомозі Україні, а також на забезпеченні колективної безпеки в Європі. Сполучені Штати посилюють свою військову присутність у Польщі, країнах Балтії та Румунії, розміщуючи додаткові підрозділи, системи протиповітряної оборони та організовуючи спільні навчання.
Відповідь інших учасників: Європейські країни активізують свою співпрацю як між собою, так і зі Сполученими Штатами, аби компенсувати попередні напруження, пов'язані з оголошеннями про можливий вихід із перемовин. Завдяки спільним зусиллям вони укріплюють східну частину НАТО та надають підтримку Україні.
Небезпеки та ймовірності: Існує можливість, що Росія знову застосує методи "ядерного шантажу". Загальна стратегія Сполучених Штатів під новим керівництвом зосереджена на зменшенні впливу Китаю, зокрема через "гальмування" глобальної торгівлі шляхом зниження цін на нафту. На 2025 рік ймовірність такого розвитку подій залишається на помірно низькому рівні.
Результати: це найбільш позитивний і руйнівний варіант розвитку подій для Російської Федерації. Україна здобуває стратегічну перевагу на полі бою, що може сприяти тривалій війні з меншими втратами для української сторони. Росії доведеться шукати компроміси внаслідок зростаючого тиску з боку НАТО.
