Відлуння виборів: які трансформації відбуваються в позиції Польщі стосовно України
Чимало українців досі на інерції вважають Польщу найбільш відданим і послідовним партнером у справі інтеграції України до НАТО і ЄС. Можливо, таке враження дійсно було актуальним на початку повномасштабної російської агресії. Однак, ситуація змінилася. Виборча кампанія президента 2025 року принесла суттєві зміни в поглядах польських політиків щодо членства України в Північноатлантичному Альянсі. Точка зору, що Україна має залишитися буферною зоною між Росією та Європою, більше не є привілеєм лише marginalізованих політиків. Цю позицію відкрито висловлюють кандидати у президенти, які отримали значну підтримку виборців у першому турі. Це абсолютно нова реальність, з якою Україні незабаром доведеться стикнутися.
Хоча медові місяці польсько-українських відносин давно минули, офіційний Київ мав вагомі підстави сподіватися на незмінну підтримку Варшави у своїх прагненнях стати членом євроатлантичних безпекових структур. Такі сподівання були основані передусім на логічних і раціональних умовиводах, а не на емоціях. Адже членство нашої держави в НАТО вигідне передусім Польщі. Здається, такої ж думки нещодавно дотримувалися й у Варшаві. Принаймні провідні польські політичні сили "Право і справедливість" та "Громадянська платформа" займали консенсусну позицію щодо цього питання. Президент Польщі Анджей Дуда не раз публічно декларував: Україна негайно має отримати запрошення до Альянсу. Востаннє ця фраза чітко пролунала в січні 2025 року на спільній пресконференції з Володимиром Зеленським. Того ж місяця під час спілкування з польськими ЗМІ Дуда висловив думку: "Немає більшої гарантії безпеки, ніж членство України в НАТО".
Колишній прем'єр Польщі Матеуш Моравецький з партії "Право і справедливість" висловлював позитивне ставлення до можливого вступу України в НАТО. У червні 2023 року він зазначив, що Київ має право на скорочений шлях до членства в Альянсі. Також лідер "Громадянської платформи" Дональд Туск, який з грудня 2023 року очолив уряд Польщі, постійно підтримував євроатлантичні амбіції України.
У 2022 році Польща не просто була одним з головних лобістів вступу України до НАТО і ЄС. Вона також претендувала на ключову роль у можливих військово-політичних союзах за участю України й інших держав Європи. За тиждень до 24 лютого 2022 року Україна, Велика Британія й Польща започаткували новий тристоронній формат співпраці, покликаний реагувати на загрози європейській безпеці й посилювати економічну співпрацю між країнами. Були сподівання, що в подальшому ця співпраця переросте в повноцінний військово-політичний альянс. Він мав би відігравати ключову роль у стримуванні російської експансії, збільшити геополітичний вплив країн-учасниць і посилити безпеку східного флангу Європи. Але ця раціональна ідея так і залишилася красивою фантазією.
Попри те, що сторінки польсько-української дружби затьмарила блокада кордону, конфлікти в аграрній сфері та спекуляції на історичні теми з елементами шантажу, Київ залишався оптимістом, сподіваючись на перемогу здорового глузду. Здавалося, що провідні політики Польщі теж розуміють: підтримка євроатлантичних прагнень України в першу чергу вигідна їхній країні. Отже, незважаючи на дискусії щодо економічних та історичних питань, консенсус про підтримку вступу України до НАТО залишався актуальним. Проте президентська кампанія 2025 року, завершення якої заплановане на 1 червня, показує, що ситуація не така однозначна.
Перші тривожні дзвіночки пролунали на початку року. Тоді незалежний кандидат у президенти Кароль Навроцький, який балотується за підтримки "ПіС", висловив думку, що Україну не варто приймати до НАТО і ЄС, поки вона не візьме на себе відповідальність за "злочини минулого". Схожі заяви в Польщі лунали й раніше. Але ніколи з вуст політика, який має реальні шанси стати президентом. Тож глава польського Інституту національної пам'яті вивів на новий рівень питання інтерпретації трагічних подій польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни й пов'язав його з членством України в НАТО та ЄС.
Ще одним важливим фактором став успіх Славоміра Менцена на виборах лідера партії "Нова надія", яка є частиною "Конфедерації". Цей політик, який набрав близько 15% голосів, раніше висловлював скептицизм щодо можливості членства України в НАТО, ще до того, як такі думки стали популярними в Польщі. Менцен вважає, що Україні не слід приєднуватися до Альянсу, поки тривають територіальні спори. Він вважає, що Україні краще залишатися нейтральною між Росією та Польщею. Крім того, Менцен підкреслив, що Варшава не повинна надавати жодних односторонніх гарантій безпеки Києву, оскільки це може призвести до конфлікту з Росією.
Своїм поглядам поділяє також радикальний правий популіст Ґжеґож Браун, який здобув понад 6% голосів у першому турі виборів. Цей скандально відомий політик, який проявляє антиукраїнську позицію, вважає, що інтеграція України в НАТО і ЄС суперечить національним інтересам Польщі. Крім того, він постійно виступає проти надання військової допомоги Києву.
22 травня кандидат у президенти Польщі Кароль Навроцький, висунутий "ПіС", підписав угоду зі Славоміром Менценом. У документі, який складається з восьми пунктів, є зобов'язання не підтримувати вступ України до НАТО та не відправляти польських миротворців до України в разі перемир'я. "Будь-яка дискусія про прискорений і безумовний вступ України до НАТО є безглуздою і поставить Альянс у прямий конфлікт з Росією", - заявив Навроцький у розмові зі Славоміром Менценом.
Прем'єр-міністр Дональд Туск відреагував на дії своїх політичних опонентів, звинувативши їх у державній зраді. Він висловив обурення з приводу заяви опозиційного кандидата на пост президента Польщі Кароля Навроцького, який пообіцяв не підтримувати вступ України до НАТО. Туск підкреслив, що інтеграція України в НАТО є критично важливою для безпеки Польщі. Він також нагадав про те, що колишній президент Лех Качинський, незважаючи на різницю в думках, завжди підтримував ідею зближення України із західними структурами. Прем'єр намагався виставити Навроцького в негативному світлі, стверджуючи, що той зрадив принципи засновника партії "Право і справедливість" заради сумнівних політичних вигод.
Кандидат у президенти Польщі від "Громадянської платформи", мер Варшави Рафал Тшасковський відмовився підписати декларацію Менцена з обіцянкою не допустити вступу України до НАТО. Політик висловив переконання, що членство Києва в Північноатлантичному Альянсі було б корисним для національної безпеки Польщі. Водночас він категорично відкинув ідею відправки польських військових до України. Таку ж скептичну позицію щодо участі поляків у можливій миротворчій місії раніше зайняв прем'єр-міністр Дональд Туск та інші члени його уряду. Це означає, що страх перед можливою ескалацію з Москвою в польському суспільстві й політичних колах досі є на високому рівні.
Незалежно від того, які результати принесе другий тур виборів 1 червня, Варшава продовжить активно підтримувати Україну. Вона залишиться одним з ключових військово-логістичних центрів для Києва. Проте важливо усвідомлювати, що уявлення про Україну як буферну зону між Росією та Європою вже не є лише думкою вузького кола польських політиків-екстремістів. Це уявлення набуває все більшої популярності та прийнятності. Якщо ця тенденція збережеться, Польща, зважаючи на свої побоювання щодо можливого конфлікту з РФ та схильність до використання історичних тем для маніпуляцій, може поступово втратити свою позицію головного захисника інтеграції України в західні безпекові та економічні структури.
