Від ракетних атак до ядерного апокаліпсису — які можливі сценарії розвитку конфлікту між Індією та Пакистаном?
Два тижні після трагічного теракту в суперечливій зоні Кашміру Індія здійснила ракетні удари по території Пакистану. Індійська влада запевняє, що завдала дев'ять "точних атак на бази терористів" у регіоні Кашміру. У відповідь, Пакистан заявляє про збиття кількох індійських літаків і висловлює загрозу щодо неминучої помсти з боку Індії.
Ескалація напруженості не є чимось несподіваним. Після теракту, що стався 22 квітня, індійські чиновники звинуватили пакистанське терористичне угрупування "Лашкар-і-Тайба" і звинуватили пакистанську владу в причетності до цього інциденту. У відповідь прем'єр-міністр Пакистану Шехбаз Шаріф рішуче відкинув ці обвинувачення та закликав США сприяти Індії у прагненні до деескалації конфлікту. Однак Нью-Делі проігнорувало ці заклики.
Тепер, коли Індія та Пакистан знову загострюють свої суперечки, постає важливе питання: що нас чекає далі? Якщо ви налаштовані оптимістично, історичний досвід може свідчити про можливість швидкого зниження напруженості. Каргільська війна 1999 року є прикладом такого розвитку подій. У травні 1999 року пакистанські військові, приховані під виглядом кашмірських бойовиків, розпочали вторгнення на територію Індії. Після понад тисячі жертв з обох сторін Індія успішно відвоювала Каргіл у червні 1999 року. У наступні роки конфлікт супроводжувався численними атаками "око за око". Проте ці ескалації не призвели до масштабної війни між ядерними державами Південної Азії.
Незважаючи на настільки оптимістичні історичні прецеденти, є підстави вважати, що нинішній конфлікт більш небезпечний. Договір про води Інду 1960 року інституціоналізував спільне використання водних ресурсів шести основних річок регіону Інду і слугував захистом від кризи, сприяючи деескалації. Призупинення дії договору прем'єр-міністром Індії Нарендрою Моді позбавило його цього захисного бар'єру. Хоча Індія не має в своєму розпорядженні інфраструктури гребель і водосховищ для зберігання великої кількості додаткової води, Моді, схоже, сповнений рішучості перекрити Пакистану доступ до водних ресурсів у районі Інду. Ця рішучість інтерпретується в Ісламабаді як безумовний акт війни.
Внутрішня політика Пакистану та Індії також сприяє конфлікту. Після усунення від влади прем'єр-міністра Імрана Хана у квітні 2022 року Пакистан зіткнувся з заворушеннями і нерівними відносинами між цивільними і військовими. Оскільки деескалація Каргільської війни проклала шлях до відходу прем'єр-міністра Наваза Шаріфа і державного перевороту генерала Первеза Мушараффа, керівництво Пакистану може вагатися в питанні швидкого встановлення миру. Тим часом, часті звинувачення Моді на адресу конкуруючої партії Конгрес у м'якості щодо Пакистану і пов'язування антипакистанської риторики з його популістськими закликами додають ще один внутрішній шар ескалації.
Синхронне зростання напруженості між Сполученими Штатами та Китаєм ускладнює ситуацію в індійсько-пакистанському конфлікті. Завдяки запущеному у 2015 році Китайсько-пакистанському економічному коридору довжиною 3000 км, лідер Китаю Сі Цзіньпін вважає Пакистан своїм головним стратегічним союзником. У період президентства Трампа США зазнали тарифної війни з Індією та прагнули зміцнити зв'язки з Нью-Делі. Хоча ані США, ані Китай не зацікавлені в відкритій війні на Південному заході Азії, ці напруження можуть ускладнити їхню спільну підтримку процесу деескалації.
Протягом трьох останніх років світ з тривогою спостерігав за російськими погрозами ядерного Армагеддону на адресу України та Заходу. Водночас, новий етап індійсько-пакистанського конфлікту зростає, підвищуючи ризик катастрофічного протистояння між ядерними державами до небачених раніше рівнів.
