Величезне відновлення: що означає повторне призначення Максима Остапенка на посаду генерального директора Лаври?

Міністерство культури офіційно відновило на посаді колишнього генерального директора Національного заповідника "Києво-Печерська Лавра" Максима Остапенка, з якої його звільнили приблизно півроку тому. Які наслідки цього повторного призначення, що воно може свідчити про нові підходи в кадровій політиці, і чи стане це можливістю для інституційного оновлення Лаври?

Міністерство культури продовжує радувати суспільство знаковими рішеннями, зокрема, в дусі давньої української політичної практики, виправляючи помилки своїх попередників і реалізуючи кроки, які залишалися невиконаними протягом тривалого часу. Нещодавно стало відомо про нове кадрове призначення — повернення на посаду колишнього генерального директора Лаври Максима Остапенка, якого попередній міністр культури Тетяни Бережної, Микола Точицький, звільнив з великим скандалом кілька місяців тому.

У четвер, 15 січня, Міністерство культури зробило офіційне оголошення про призначення Максима Остапенка на посаду генерального директора Національного заповідника "Києво-Печерська Лавра".

"Максим є досвідченим управлінцем і науковцем, який має багаторічний стаж роботи в галузі охорони та популяризації культурної спадщини. Його глибоке розуміння функціонування національних заповідників, поряд із досвідом у системній організації установ та розвитку наукових і музейних ініціатив, робить його цінним кадром. Це поєднання стратегічного мислення та практичних навичок є важливим для майбутнього Лаври як національної установи в умовах війни", — зазначила віцепрем'єрка з гуманітарної політики, міністр культури Тетяна Бережна в інтерв'ю "Детектору медіа".

Власне призначення прокоментував у своїх соцмережах і сам Максим Остапенко. "Від сьогодні я отримав можливість продовжити свою роботу в Національному заповіднику "Києво-Печерська лавра", -- написав він 15 січня. -- Це велика довіра і відповідальність. Попереду багато роботи: розширення співпраці з міжнародними партнерами та меценатами, реставрація, безпека, розвиток Лаври як святині й історичного центру. Я повертаюся до роботи з вірою в те, що Лавра має бути простором глибокої духовності, гідності та історичної пам'яті".

Нагадаємо, що в кінці весни минулого року навколо звільнення Остапенка, яке ініціював тодішній міністр культури Микола Точицький, виник гучний скандал. Очільник Лаври публічно стверджував, що зазнає тиску з боку представників міністерства та вказував на порушення процесуальних норм під час свого звільнення. Міністерство культури, у свою чергу, висунуло Остапенку звинувачення у "зловживаннях і порушеннях умов контракту". Культурна спільнота тоді активно підтримувала знятого керівника Лаври, навіть ініціюючи заклик до відставки міністра Точицького, який обіцяв відновити справедливість через юридичні канали.

За тиждень до свого звільнення Максим Остапенко дав ексклюзивне інтерв'ю "ДМ", де розповів не лише про історію своїх професійних взаємин із Міністерством культури, але й про деякі цікаві аспекти у роботі Лаври. Зокрема тоді Остапенко говорив, що неодноразово доводив до відома представників Міністерства культури, що в Лаврі існує системна проблема, пов'язана з реставрацією: за останні 20 років держава спрямовувала на реставраційні роботи мільйони гривень, за цей час на території Лаври реставрувалися понад 10 об'єктів. Проте жоден із них так і не був введений в експлуатацію до сьогодні. Єдиний виняток -- храм Спаса на Берестові, відреставрований за кошти компанії Roshen. Це є частиною схеми, що дозволяє роками спрямовувати кошти на нібито продовження реставраційних робіт. Весь час змінюється проєктно-кошторисна документація, роботи буцімто тривають, і це відбувається роками.

Однак схеми, що стосуються реставраційних робіт у Лаврі, були не єдиною проблемою, на яку звертав увагу Остапенко. Важливим аспектом залишався і план розвитку заповідника, який діє з 2013 року. За інформацією менеджера, цей план передбачав подальшу забудову території Лаври, включаючи зведення 7-поверхового готелю. "Цей документ був складений за замовленням монастиря, що контролювався УПЦ МП, і передбачав масштабну забудову Лаври, -- зазначив тоді вже колишній керівник Лаври. -- Коли в лютому 2024 року КМДА ухвалила рішення про надання земельних ділянок Лаври у постійне користування заповіднику, виникло питання: що робити з недобудованими об'єктами, які незаконно з'явилися там за ці роки? Це близько 20 споруд, зведених без дотримання законодавства. Усі вони планувалися для легалізації згідно з уже згаданим планом розвитку Лаври 2013 року".

У червні 2025 року "Детектор медіа" звернувся з офіційним запитом до Міністерства культури, просячи надати інформацію щодо плану розвитку заповідника та будівельних проектів на території Лаври. На жаль, ми не отримали жодної відповіді.

Після гучного звільнення Остапенка т.в.о. гендиректора заповідника було призначено його заступницю Світлану Котляревську, і якийсь час жодних публічних новин щодо діяльності заповідника не було.

15 січня Міністерство культури оголосило про відновлення Остапенка на його попередній посаді.

Це призначення є явним сигналом від оновленого Міністерства культури, яке висловлює свою незгоду з кадровою політикою попередників. Проте набагато важливіше, чи вистачить у міністерства політичної волі не тільки для виправлення кадрових помилок, але й для реального вирішення давніх проблем Лаври, пов'язаних з реставрацією та забудовою, а також з іншими аспектами плану розвитку інституції, ухваленого ще за часів Януковича.

Другим важливим аспектом є нова стратегія розвитку Лаври: якою вона буде і коли її планується схвалити. Команда Остапенка разом із запрошеними фахівцями почала розробку проекту стратегії ще до його звільнення.

Ще одним аспектом, що вартує уваги, є те, як складуться стосунки Остапенка з новим профільним заступником міністра зі спадщини Іваном Вербицьким, що є його прямим керівником з боку міністерства (нагадаємо, з попереднім профільним заступником Сергієм Бєляєвим, як і з директором департаменту захисту та збереження культурної спадщини Володимиром Шорніковим Остапенко мав відкритий конфлікт).

На даний момент, на початку нашої співпраці, ситуація виглядає досить обнадійливо. "Я представив Максима Остапенка (з "ДМ") керівникам різних підрозділів заповідника; ми обговорили основні виклики, а також завдання і ключові показники ефективності, які стоять перед генеральним директором. Висловив вдячність команді за їхню відданість у важкі часи," – зазначив Іван Вербицький у своїх соціальних мережах. "Максим Остапенко має багаторічний досвід управління заповідниками "Хортиця" та "Києво-Печерська лавра". Його знання та бачення є важливими для зміцнення потенціалу нашої інституції".

Згідно з даними Міністерства культури та соціальних мереж, пов’язаних із заступником міністра зі спадщини Іваном Вербицьким, Світлана Котляревська, яка раніше виконувала обов’язки керівника Лаври, залишиться в команді Остапенка.

Це кадрове рішення Міністерства культури є значущим не лише через його зв'язок з одним з основних національних заповідників, який водночас є важливим об'єктом культурної спадщини та інституцією, що володіє великим комплексом будівель і значною земельною ділянкою. Воно також символізує новий підхід до кадрової політики Мінкульту. Більш того, це призначення може бути сприйнято як свідчення готовності виявляти політичну волю та ухвалювати необхідні рішення для розвитку й зміцнення основних культурних інституцій. Чи буде ця політика послідовною, стане зрозуміло в майбутньому, зокрема на прикладі наступних кадрових призначень в інших важливих установах, не лише в сфері культурної спадщини.

Наразі важливо, якими будуть перші кроки новопризначеного гендиректора Лаври на новій-старій посаді -- зокрема чи торкнуться вони ухвалення нової інституційної стратегії, а також розв'язання задавнених проблем Лаври. Але хочеться сподіватися, що це призначення стане новою точкою відліку для заповідника, а Остапенку разом із командою вийде завершити розпочаті ще у 2023 році інституційні перетворення. Адже, як відзначив менеджер у своєму дописі, можливість повернутися на цю посаду для нього -- це велика відповідальність, а для Лаври -- ще й шанс на інституційну трансформацію, потреба у якій давно назріла.