Важлива угода про ресурси між Україною та США: переваги та можливі ризики
Відсутня впевненість у безпекових гарантіях з боку США, які могли б забезпечити не лише стабільні умови для спільної діяльності, але й сприяти поверненню Україні територій, захоплених Росією.
Протягом останніх кількох тижнів основною темою двосторонніх відносин між США та Україною залишалася угода про спільний видобуток рідкісноземельних металів та інших ресурсів, а також створення фонду для відновлення України після війни. Цей документ, який наразі оформлено у вигляді угоди, став предметом численних суперечок і обговорень, з багатьма різними точками зору на те, кому насправді вигідніше – Україні чи Сполученим Штатам.
Отже, важливо підійти до цього питання більш систематично, пам’ятаючи, що, попри активні обговорення, ми лише на початковій стадії розвитку двосторонніх відносин у сфері спільного видобутку ресурсів.
У 2024 році, коли Дональд Трамп здобув перемогу на президентських виборах у США, багато аналітиків опинилися в складній ситуації, не знаючи, як оцінити такий суперечливий вибір американців. Найважливішим було розробити прогнози щодо комунікації з новим непередбачуваним лідером країни, що має статус світового гегемона.
Тоді я доклав зусиль, щоб чітко висловити свою позицію, підкресливши, що традиційні дипломатичні підходи не підходять у взаємодії з Дональдом Трампом. З ним потрібно спілкуватися як з бізнесменом, причому активно і з певною агресивністю. Однією з ключових тем, яка може переконати 47-го президента США підтримати Україну, є питання відновлення країни та спільного освоєння природних ресурсів.
Я відкрито висловлюю своє задоволення тим, що український уряд обрав незвичний маршрут – не традиційний, але нині актуальний шлях класичної дипломатії, а шлях укладення значної угоди з Дональдом Трампом. Проте не слід вважати, що цей процес проходить без труднощів. Як і в будь-якій іншій ситуації, тут є як позитивні аспекти для України, так і певні ризики, які можуть виникнути.
ПЕРЕВАГИ ВЕЛИКОЇ УГОДИ
Для збереження підтримки з боку США Україні слід щось запропонувати новій адміністрації, від чого вони не змогли б відмовитися. І з урахуванням націлювання Дональда Трампа на економічну війну з Китаєм, як на основне завдання його другої каденції, питання ресурсів для Білого дому, як ніколи, чутливе. Адже саме завдяки Україні США зможуть у майбутньому економічному протистоянні з Китаєм диверсифікувати постачання рідкісноземельних металів.
В Україні існують не лише ресурси, які вже видобуваються, але й ті, що залишаються невикористаними через брак сучасних технологій. Зокрема, мова йде про родовища сланцевого газу. За попередніми оцінками, обсяги цього газу в Україні складають приблизно 3,6 трильйона кубометрів, що ставить нашу країну на третє місце в Європі за запасами. Основні запаси зосереджені на двох великих родовищах: Юзовському, яке охоплює Донецьку та Харківську області, та Олеській площі в західній частині країни.
До 2014 року в Україні реалізовувався спільний проєкт із США, який був спрямований на перспективний видобуток сланцевого газу. Однак гібридна агресія Росії, що охопила Крим та Донбас, налякала потенційних інвесторів. Наразі ж, завдяки новій угоді, можливості для видобутку сланцевого газу виглядають все більш обнадійливими.
Окрім того, в Україні існують значні запаси рідкісноземельних металів, вартість яких складає близько 15 трильйонів доларів.
Основною перешкодою для видобутку цих ресурсів є те, що значна їх частина розташована або на тимчасово окупованих територіях, або в безпосередній близькості до діючих ліній фронту. Якщо США мають намір співпрацювати з Україною у видобутку цих ресурсів, першим кроком повинно стати звільнення територій, де розташовані найбільш перспективні родовища. Фактично, Україна намагається залучити допомогу США і не лише зацікавити Вашингтон, а й створити умови, які б зробили його залежним у рамках укладених угод, що стосуються підтримки та забезпечення нашої країни всім необхідним для досягнення основної мети — перемоги.
Але, як я говорив вище, є й підводні камені, що додають дьогтю в діжку меду.
ПІДВОДНІ КАМЕНІ ВЕЛИКОЇ УГОДИ
Безсумнівно, Дональду Трампу сподобалася концепція спільного видобутку ресурсів. Однак він вимагав все і одразу, надіславши Києву проект угоди з кабальними умовами, від якого президент України вирішив відмовитися. У результаті розпочалася робота над погодженням пунктів документа, що більше нагадував торги між двома сторонами. Трамп не соромився висловлюватися вкрай образливо щодо Володимира Зеленського, називаючи його "диктатором".
Будь-яка політична чи дипломатична фігура могла б обуритися такою поведінкою, проте варто зазначити, що Дональд Трамп не є ані політиком, ані дипломатом. Його манера висловлюватися слугувала своєрідним морально-психологічним тиском на суперника під час укладання угоди.
Проте висловлювання президента США справили протилежний ефект, об’єднавши українців навколо свого лідера, чого не спостерігалося з 2022 року. Уточнення документа тривало, і він був доведений до цілком прийнятного стану, хоча в ньому все ще бракує конкретного опису гарантій безпеки. На зустрічі з прем'єр-міністром Великобританії Кіром Стармером на питання про те, чи вважає Дональд Трамп Володимира Зеленського "диктатором", той відповів, що "не може повірити, що назвав президента Зеленського диктатором"... Після цього він пообіцяв підтримати Україну в поверненні якомога більшої кількості територій.
На перший погляд, це може виглядати як позитивний зсув на 180° на користь України, але реальність інша. Це лише підкреслює непередбачуваність дій 47-го президента США та нестабільність у двосторонніх відносинах. Хоча Україні вдалося налагодити співпрацю зі Сполученими Штатами на основі взаємних вигод, не слід забувати, що Трамп спочатку прагнув отримати все без особливих зусиль. Це свідчить про те, що наступні чотири роки можуть бути вкрай складними і непередбачуваними, що лише посилює відчуття турбулентності в американській внутрішній та зовнішній політиці.
Крім того, у нинішньому документі присутній пункт, який дає США контроль за прийняттям рішень у рамках організованого фонду, який регулюватиметься з урахуванням американських законів, що дещо дисонує, з урахуванням врегулювання такої колізії з українським законодавством.
ВИСНОВКИ можуть бути переформульовані як "ОБГРУНТУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ" або "ПІДСУМКИ Дослідження".
Дональд Трамп, який вкрай неоднозначно висловився про майбутнє України в контексті двосторонніх відносин двох країн, зараз разюче змінює свою риторику. Насамперед це пов'язано саме зі зближенням сторін у питаннях спільного видобутку ресурсів в Україні та організації фонду, у рівних частках, що й наповнюватиметься за рахунок спільного вивільнення родовищ.
Але досі немає певності щодо гарантій безпеки від США, які не лише дозволять спокійно вести спільний бізнес, а й повернути Україні окуповані Росією території. Тобто сам по собі документ є угодою переважно економічного характеру, що не додає визначеності у військовий аспект. З іншого боку, чудово відомо, що там, де є бізнес-інтереси США, особливо з довгостроковими перспективами, завжди має місце й мілітарного характеру підтримка. Укласти настільки привабливу угоду і відразу її пустити за вітром - це не про США і тим більше не про Трампа, але поки без конкретики.
Також викликає інтерес форма контролю з боку Сполучених Штатів, з можливістю внесення змін та регуляцій відповідно до американських норм, що може призвести до переосмислення управлінських структур державних підприємств. Проте, найбільше занепокоєння викликає непередбачуваність стилю управління Дональда Трампа, до якого доведеться пристосовуватися значно частіше, ніж до обережного та поступового підходу Джозефа Байдена.
