Вадим Денисенко: Участие Украины в переговорах между США и Китаем – готова ли она? -- Блоги | OBOZ.UA
Переговорный процесс в рамках условного четырехугольника между США, ЕС, Россией и Украиной фактически исчерпал свои возможности. В настоящее время мы вступаем в новую эпоху, где ключевые обсуждения будут происходить между Пекином и Вашингтоном.
Следующий текст представлен на оригинальном языке.
Яка тема цих переговорів?
Передусім потрібно розглянути, як можна уникнути відкритого військового конфлікту між двома світовими гравцями. Це не та сама Ялта, де Трамп і Сі визначатимуть нові межі на картах. Це діалог щодо нових правил у сучасних торгових, технологічних і логістичних умовах XXI століття. Скасування Світової організації торгівлі стане лише першим етапом у цій боротьбі.
Яка різниця між цим і Холодною війною?
Холодна війна передбачала жорсткий поділ світу між двома гегемонами, кожен з яких мав, по суті, необмежені поліцейські функції на ввірених їм територіях. Нинішня ситуація кардинально інша: ні США, ні Китай, як мінімум поки, не хочуть воювати за союзників. Цю прерогативу вони віддають країнам-регіональним лідерам. А відтак, замість детермінованого і жорстко розділеного світу, де маленькими вкрапленнями були країни з руху тих, хто не приєднався, матимемо дуже дифузійний світ з дивними альянсами і подвійними підпорядкуваннями (з однієї сторони країні-гегемону, а з іншої - країні-регіональному лідеру).
Лінії водорозділу
Фактично, війна за регіональних лідерів уже розпочалася. На цьому етапі розмежування між різними світами визначатиметься не стільки цінностями, скільки економічними інтересами (кредитами). Важливим показником того, до якого полюсу ти належиш, стане вибір постачальника зброї.
Чи підготовлені ми до нових викликів?
Ми входимо в переговори США-Китай, маючи мінусовий баланс в Китаї і мінімально позитивний в США. Я завжди вважав, що опустити настільки низько стосунки з Китаєм є помилкою. Нам необхідно зробити все, щоб наші стосунки вивести хоча б на нейтральний рівень, адже питання закінчення війни тепер вже точно залежатиме від переговорів Пекін-Вашингтон.
Щодо Вашингтона, то тут ми маємо також надсерйозної проблеми. Справа в тому, що наша дипломатія не має системності і діє такими собі кавалерійськими наскоками. Є проблема - приїздить наш десант, проблема зменшується, десант їде назад. Наведу маленький приклад: три місяці минуло з того моменту, як ми оголосили про заміну нашого посла (відразу хочу віддати велике належне роботі Оксани Маркарової). Ми назвали навіть трьох кандидатів, а одну з них - Ольгу Стефанишину, навіть призначили спецпредставникои Президента у справах США (кажуть, зараз вона готується до роботи в групі щодо безпекових гарантій і має брати там активну там участь,). Це все я до того, що пауза затяглася і нам вкрай важливо почати складну рутинну, послідовну працю, яка є часто невидимою, але яка найкраще сприяє результатам.
Вашингтон є одним з найперсоніфікованіших міст у світі: тут особисті взаємини мають значно більше значення, ніж, наприклад, в Ер-Ріяді чи Пекіні. А актуальна стратегія "кавалерійських набігів" виявилася досить ефективною у кризових ситуаціях. Проте зараз настала пора знову переходити до марафону. Адже переговори між США та Китаєм — це, без сумніву, марафон, якщо не тріатлон.
