Вадим Денисенко: Обсуждения после тарифов Трампа. Как извлечь выгоду из неопределенности Путина -- Блоги | OBOZ.UA
С введением и последующим приостановлением тарифов Трампом процесс формирования двухполярного мира заметно активизировался. Основное отличие от 1945 года, как бы это ни казалось парадоксальным, заключается в ослаблении двух главных держав.
Далее текст на языке оригинала
Власне, саме прискорення процесів потрібне і США, і Китаю (точніше, Китай прийняв виклик по прискоренню), щоб спробувати подолати цю слабкість. А подолати її можна на сьогодні виключно одним способом: створивши більші економічні союзи навколо себе.
Концепції обох гегемонів суттєво різняться: США запрошують до співпраці, пропонуючи вигідний доступ до свого глобального ринку, тоді як Китай надає можливості інвестування в інфраструктуру та логістику, прагнучи розширити ринки для своїх виробників.
Загалом, обидві моделі функціонують ефективно, оскільки забезпечують своїм елітним союзникам (а також іншим) ряд важливих переваг:
1. Доступ до можливостей заробітку. При цьому слід зазначити, що обидва гегемони, погоджуючи міжнародні норми щодо відмивання грошей, чітко усвідомлюють: боротьба з корупцією є найефективнішим методом контролю над елітами як всередині країни, так і за її межами (задля підтримки поліцейських функцій, якщо хочете). Але підходи до "обвинувачення у корупції" значно відрізняються.
2. Обидві країни гарантують, в межах пристойності, недоторканність своїм ставленикам (в найгіршому випадку їм дадуть політичний притулок).
3. Обидві держави малюють візію майбутнього (еліта периферійних країн усвідомлює, куди і яким чином їй слід рухатися). Проте Китай має одну істотну ваду: відсутність власного Голлівуду, але це питання потребує більш детального обговорення.
4. Однак ця концепція стикається з однією суттєвою проблемою: ні Китай, ні США не бажають взяти на себе військові зобов'язання в майже жодному регіоні світу. Це є ключовою проблемою цієї ідеї, адже обидва супердержави, в кращому випадку, обмежуються лише заявами про військову підтримку.
Таким чином, що ми отримуємо "в результаті" на даний момент?
По-перше, слід зазначити, що нова концепція світобудови наразі лише формується, і не можна стверджувати, що цей процес відбуватиметься швидко. Варто підкреслити, що основною проблемою цієї концепції є нестабільність гегемонів.
По-друге, сьогодні ми спостерігаємо "конфлікт" не за глобальну домінацію, а за вплив на регіональних лідерів. Той, хто зуміє залучити на свою сторону більшість із них, отримає тимчасову перевагу для зміцнення своїх позицій. Варто зазначити, що найбільш вигідні умови отримали, наприклад, Туреччина та Єгипет. І справа тут не лише в економічних аспектах, а також у питаннях безпеки, військової потужності та амбіцій самих держав.
По-третє, я не втомлюся повторювати, що ключовим «фактором напруги» виступає Європа. Вона має вирішальне значення, оскільки той, хто здобуде її підтримку, отримає суттєві економічні вигоди. Саме з цієї причини переговори в форматі Україна-США-ЄС стають для нас значно важливішими, ніж діалоги Україна-США-Росія. Особливо враховуючи, що Росія фактично вийшла з цих переговорних процесів.
І, по-четверте, вихід Росії з переговорів створює для нас нові перспективи, оскільки вперше за останні вісімдесят років значна частина європейських та американських еліт починає (почне) усвідомлювати, що сама собою Росія в своєму теперішньому вигляді становить небезпеку, особливо коли вона стає частиною "китайського світу".
