Вадим Денисенко: Переговори після мит Трампа. Як скористатися непередбачуваністю Путіна -- Блоги | OBOZ.UA
Після введення і потім відкладення мит Трампом, прискорився процес спроби створення двополярного світу. Головна відмінність від 1945 року, як би це парадоксально не звучало, слабкість двох гегемонів.
Фактично, як Сполученим Штатам, так і Китаю необхідно прискорити свої процеси (зокрема, Китай вже взяв на себе цей виклик) для того, щоб подолати існуючі слабкості. Сьогодні єдиним ефективним шляхом для цього є формування великих економічних альянсів навколо своїх інтересів.
Концепція обох гегемонів кардинально протилежна: США пропонує дружбу через пільговий доступ до глобального супермаркету (свого ринку). Китай пропонує інвестиції в логістику та інфораструктуру для того, щоб розширити ринок збуту для своїх виробників.
В загальному, обидві моделі функціонують ефективно, адже вони забезпечують ключові переваги для еліт та їхніх союзників (а також інших).
1. Доступ до заробляння грошей. При цьому, важливо, що обидва гегемони, приймаючи глобальні правила гри по відмиванню коштів, чітко усвідомлюють: боротьба з корупцією, найкращий спосіб, як внутрішнього, так і зовнішнього контролю еліт (підтримання поліцейських функцій, якщо хочете). Просто підходи до "звинувачень в корупції" різні.
2. Обидві держави забезпечують, в межах розумного, захист своїм представникам (у найгіршому випадку їм нададуть політичний притулок).
3. Обидві нації малюють уявлення про майбутнє (еліта периферійних країн усвідомлює, в якому напрямку і як їй слід рухатися). Проте Китай має одну вагому слабкість: відсутність власного Голлівуду, але це потребує більш детального обговорення.
4. Однією з ключових проблем цієї концепції є те, що ані Китай, ані США не бажають взяти на себе військові зобов'язання в різних регіонах світу. Це є суттєвою слабкістю концепції, оскільки обидва світових гравці, в кращому випадку, обмежуються лише заявами про надання військової підтримки.
Отже, що ми маємо "на виході" зараз?
По-перше, важливо зазначити, що нова модель світового порядку лише формується, і не існує гарантії, що цей процес завершиться в короткий термін. Слід підкреслити, що основною проблемою цієї моделі є нестабільність гегемонів.
По-друге, нині триває "конфлікт" не за третій світ, а за вплив на регіональних лідерів. Той, хто здобуде підтримку більшості з них, отримає певну перевагу для зміцнення своїх позицій. Варто зазначити, що найменші мита отримали, наприклад, Туреччина й Єгипет. І тут справа не лише в економічних аспектах, але й у питаннях безпеки, військової потужності та амбіцій самих країн.
По-третє, і я не втомлюся підкреслювати це, ключовою "зоною напруженості" виступає Європа. Вона має вирішальне значення, оскільки той, хто здобуде її підтримку, отримає суттєві економічні вигоди. Саме з цієї причини переговори в форматі Україна-США-ЄС стають для нас пріоритетнішими, ніж діалоги Україна-США-Росія, особливо враховуючи, що Росія фактично вийшла з цього процесу.
І, по-четверте, вихід Росії з переговорів, відкриває для нас вікно можливостей в тому плані, що чи не вперше за останні 80 років, великі прошарки європейських та американських еліт починають (почнуть) усвідомлювати, що саме існування Росії в її нинішньому форматі є загрозою, особливо, якщо вона є частиною "китайського світу".
