В умовах загрози з боку Росії: Естонія розробила стратегічний план захисту на випадок можливого вторгнення.
Читайте також: Україна та НАТО: Рютте поділився інформацією про можливе рішення найближчим часом.
Новий підхід до безпеки акцентує увагу на максимальній автономії. У випадку, якщо Естонію оточать з повітря, моря та суші, суспільство повинно бути спроможне функціонувати самостійно. Цей режим передбачає тривалість не менше ніж один місяць. Саме стільки часу відводиться для відновлення зовнішніх комунікацій та забезпечення повної підтримки сил НАТО.
Вимоги до населення також стали жорсткішими. Кожен громадянин повинен забезпечити свою автономність на сім днів. Це мінімальний поріг виживання без допомоги держави.
Основні пріоритети для населення:
Таллінн переосмислює свою стратегію у військових справах. Раніше застосовуваний принцип "територіальної оборони" тепер значно розширений, і армія планує активно діяти проактивно. Основна мета полягає в тому, щоб запобігти виникненню масштабних бойових дій на естонській території.
Військові планують завдавати глибоких ударів, що дозволить знищити сили ворога ще до перетину кордону. Така стратегія має зменшити кількість жертв серед цивільних.
У цьому документі ясно викладено:
Військова стратегія захисту базується на концепції активної оборони, що передбачає вжиття рішучих дій для протидії агресивним силам. Це включає заходи, спрямовані на запобігання або ускладнення нападів, а також на зменшення їхньої ефективності, зокрема шляхом здійснення глибоких атак на ворожі позиції. Хоча територіальна оборона залишається важливим елементом, її основне завдання полягає в тому, щоб уникнути проведення бойових дій на території Естонії.
Оскільки Москва продовжує переслідувати свої імперські цілі, вона вважається найбільшою загрозою для євроатлантичного регіону. У новій стратегії підкреслюється, що Росія є державою, "яка реалізує імперіалістичну агресивну політику, спрямовану на руйнування та перетворення європейської системи безпеки і світового порядку, заснованого на правилах, з метою відновлення своєї сфери впливу".
Таллінн також акцентує на країнах, що підтримують агресора. У цьому контексті в документі вказуються Китай, Північна Корея, Білорусь та Іран.
