У FT розкрили, який варіант вирішення конфлікту між Трампом та Іраном може бути запропонований -- FT.
В даний час, коли Тегеран переживає труднощі, він може прийняти угоду, яка допоможе зберегти його репутацію.
До цього часу ініціатива в конфлікті на Близькому Сході залишалася виключно за Ізраїлем. Саме ізраїльський уряд вирішив розпочати військові дії з власної волі, здійснивши превентивний удар у відповідь на зростаючу ядерну загрозу з боку Ірану. Ізраїль отримав перевагу в повітряному просторі над Іраном, знищивши або пошкодивши кілька об'єктів, які мали відношення до ядерної програми країни, а також ліквідувавши декілька високопрофесійних військових керівників. Це ще більше зменшило здатність Ірану захищатися і завдавати контрударів по Ізраїлю.
Однак менш ніж за тиждень ізраїльська військова кампанія, можливо, досягла своїх меж: Ізраїль не здатен самотужки досягти двох основних цілей. Щоб негайно зупинити ядерну програму Ірану, потрібні військові можливості, яких Ізраїль не має. А історія регіону чітко показує, що зміна режиму в Ірані силовим шляхом буде складною і, ймовірно, не принесе бажаного результату.
Таким чином, подальший перебіг ситуації буде визначатися діями двох ключових гравців у цьому конфлікті: Сполучених Штатів та Ірану.
Політика Сполучених Штатів залишається вкрай суперечливою. Спочатку Вашингтон висловлював опозицію до військових дій Ізраїлю, але згодом, здавалося, став підтримувати їх, навіть намагаючись привласнити частину заслуг за ці дії. США надали Ізраїлю військову допомогу та захистили його від можливих наслідків, проте самі не брали участі у наступальних операціях. Вашингтон намагався знайти дипломатичні рішення, ініціювавши п'ять раундів переговорів з представниками Ірану, але зрештою не досягнув успіху. Наразі президент Дональд Трамп вимагає від Ірану негайної капітуляції, як підкреслює американський дипломат Річард Н. Гааз.
У даний момент адміністрація Трампа розглядає можливість завдання удару по підземному ядерному об'єкту в Ірані, розташованому у Фордо. Знищити цей об'єкт можливо лише за допомогою потужних бомб, призначених для пробивання бункерів, які можуть доставлятися бомбардувальниками B-2, тоді як Ізраїль не має в своєму арсеналі таких засобів.
"Тут є певна історична паралель. На початку 1990-х років адміністрація Білла Клінтона розглядала можливість удару по ядерній програмі Північної Кореї, коли та ще перебувала на ранньому та вразливому етапі. Зрештою США утрималися від атаки, побоюючись, що вона може спричинити другу корейську війну з десятками, а можливо, і сотнями тисяч жертв серед південнокорейців і американців. Це було зрозуміле рішення, але воно мало значні довгострокові наслідки: сьогодні Північна Корея володіє десятками ядерних боєголовок і міжконтинентальними балістичними ракетами, здатними досягати материкової частини США", -- пояснює Гааз.
Наслідки атаки США на Іран не є такими критичними, оскільки Іран уже майже вичерпав свої можливості проти Ізраїлю. Проте він міг би завдати ударів по 40 тисячах американських військових, розміщених по всьому регіону. Тегеран також може розширити конфлікт, поставивши під загрозу нещодавно покращені відносини з країнами Перської затоки і напавши на своїх арабських сусідів, що призведе до зростання світових цін на енергоносії.
Удар США по об'єкту у Фордо також послабив би міжнародну норму проти превентивних військових атак -- приклад, який згодом могли б наслідувати Росія, Китай чи Північна Корея. Це зменшило б здатність Америки ефективно реагувати на загрози в інших частинах світу. Крім того, це ще тісніше пов'язало б США з вкрай непопулярним прем'єр-міністром Ізраїлю, чия політика в Газі та на окупованому Західному березі викликає обурення у більшості країн світу. І зовсім не факт, що такий американський удар досягне мети, якщо успіх визначається як знищення всього, що залишилося від іранської ядерної програми.
Проте, якщо об'єкт у Фордо зможе зберегтися, це практично гарантує, що Іран рано чи пізно розробить ядерну зброю. Особливо з огляду на те, що після невдачі у стримуванні Ізраїлю під час поточної кризи, Тегеран, швидше за все, розглядатиме це як необхідний крок, -- зауважує дипломат.
Ізраїль самотужки міг би лише уповільнити, але не зупинити цей розвиток подій. А якщо Іран усе ж отримає ядерну зброю, це становитиме екзистенційну загрозу для Ізраїлю та інших країн. Крім того, Іран опиниться в кращій позиції для поновлення підтримки своїх регіональних союзників. Іранська ядерна зброя також може підштовхнути інші країни регіону до аналогічних кроків, що поставить Близький Схід у небезпечну ситуацію.
Не існує легкого рішення без негативних наслідків. Найдоцільнішим кроком для Трампа в даній ситуації було б запропонувати Ірану останню можливість укласти дипломатичну угоду. Ця пропозиція передбачала б, що Іран має погодитися на передачу всього збагаченого урану, демонтаж центрифуг та інших відомих компонентів своєї ядерної програми, а також на безстрокові перевірки з боку Міжнародного агентства з атомної енергії.
В обмін на це Іран міг би отримати послаблення економічних санкцій, запевнення в тому, що США не здійснять військових дій, більш широке припинення вогню, а також можливість відстояти свої інтереси через участь у регіональному консорціумі з збагачення урану, орієнтованому на виробництво ядерної енергії, а не зброї.
"Іран цілком може прийняти таку пропозицію. Зрештою, у 1988 році аятола Рухолла Хомейні, хоч і з неохотою, погодився припинити війну з Іраком, аби зберегти існування Ісламської Республіки, яка постала внаслідок революції 1979 року. Тоді він порівняв це рішення з тим, ніби "випив чашу з отрутою". Ймовірно, невдовзі його наступнику, аятолі Алі Хаменеї, також доведеться зробити подібний вибір", -- підсумував Гааз.
Нагадаємо, що 19 червня під час брифінгу прес-секретар Білого дому Керолайн Левітт оголосила, що США не прийматимуть термінових рішень стосовно своєї політики щодо Ірану. Вона також зазначила, що президент Дональд Трамп планує ухвалити рішення про наступні дії протягом наступних двох тижнів.
