Українська Вікіпедія в умовах війни: функціонування, автоматизація, інформаційні кампанії, редагування контенту.

Мільйон статей, мільярд переглядів і тисячі правок щодня -- українська Вікіпедія давно перестала бути просто онлайн-довідником. Після початку повномасштабної війни вона перетворилася на один із ключових майданчиків боротьби за інформацію. Як енциклопедія витримує атаки, хто намагається впливати на її зміст і чому саме тут формуються уявлення про війну -- Фокус запитав в адміністратора української Вікіпедії та координатора програм ГО "Вікімедіа Україна" Антона Процюка.

23 березня 2020 року українська Вікіпедія досягла знакової позначки — одного мільйона статей. Це стало важливим етапом у розвитку української мови в онлайн-середовищі. Через два роки ця енциклопедія перетворилася не лише на платформу для зберігання знань, а й на критично важливе джерело інформації в умовах повномасштабного конфлікту.

З початком повномасштабного вторгнення Росії спостерігався значний підйом інтересу до української Вікіпедії. У 2022 році цей ресурс вперше досягнув позначки в один мільярд переглядів за рік. Користувачі активно шукали роз'яснення поточних подій, біографії військових, історію міст та надійну інформацію, на фоні безлічі новин і фейкових відомостей.

Проте, паралельно з підвищенням читацької активності зросло і навантаження на редакторську спільноту, і саме тут війна вдарила найбільш відчутно.

"Спочатку спостерігалася зниження редакторської активності, оскільки спільнота Вікіпедії складається з волонтерів: деякі з них пішли служити в ЗСУ, інших мобілізували, ще хтось опинився в окупації чи виїхав за кордон," – зазначає Антон Процюк, адміністратор української Вікіпедії та координатор проектів ГО "Вікімедіа Україна", у коментарі для Фокусу.

З часом деякі аспекти діяльності стали відновлюватись, проте війна все ще має істотний вплив на спільноту. Вимкнення електроенергії, постійне напруження та нестабільність у ситуації негативно позначаються на роботі над енциклопедією. Тим не менш, кількість матеріалів, що стосуються війни, помітно зросла — і це цілком зрозуміло.

Обговорюючи можливі спроби втручання, Процюк вказує на те, що шкідливі правки у Вікіпедії існували завжди і залишаються невід’ємною складовою відкритої платформи. Однак, Вікіпедія демонструє значно більшу стійкість до ботів і маніпуляцій в порівнянні з соціальними мережами, такими як Телеграм або ТікТок. Це можна пояснити вищими вимогами до користувачів: вони повинні знати правила, вміти працювати з джерелами, а кожне редагування проходить перевірку з боку інших членів спільноти. Як наслідок, великомасштабні атаки ботів зазвичай виявляються малоефективними.

Водночас спроби координованого впливу все ж мають місце, проте зазвичай вони проявляються на рівні окремих осіб чи організацій. Це стосується, зокрема, піарників політиків чи компаній, які прагнуть "підкоригувати" інформаційні матеріали про себе — прибрати критику або додати позитивні акценти. Як зазначає Процюк, такі дії швидко виявляються і нейтралізуються, а порушників можуть бути заблоковано.

Він також зазначає, що в Україні не існувало систематичного державного тиску на Вікіпедію. Проте деякі політики або їхні представники час від часу намагаються впливати на зміст статей, але спільнота ретельно контролює дотримання встановлених норм.

"Вікіпедія має багатошарову систему захисту від дезінформації. По-перше, існують строгі вимоги до контенту: інформація повинна бути нейтральною, перевіреною та базуватися на авторитетних джерелах. Додатково, значну роль у цьому процесі відіграє велика спільнота волонтерів, зокрема адміністратори та патрульні, які здійснюють перевірку нових статей і редагувань," — зазначає Процюк.

Також використовуються автоматичні інструменти, зокрема фільтри редагувань і алгоритми на основі штучного інтелекту, що допомагають виявляти вандалізм і підозрілі зміни ще до того, як їх побачать читачі. Поєднання людського контролю та технологій, за словами Процюка, робить систему доволі ефективною.

У Вікіпедії найчастіше виникають суперечки з приводу тем, що викликають дискусії в суспільстві. Зокрема, це стосується політичних питань, певних аспектів історії, а також напружених соціальних і культурних проблем.

Окремий виклик -- визначення достовірності джерел. У Вікіпедії до них відносять авторитетні наукові публікації, матеріали якісних медіа, енциклопедії, довідники та книги авторитетних видавництв.

"Щодо медіа, важливо враховувати їхню репутацію, що включає дотримання журналістських стандартів, наявність редакційної політики та проведення фактчекінгу. Серед критеріїв для оцінки можуть бути галузеві рейтинги, приміром, білий список Інституту масової інформації", -- додає адміністратор Вікіпедії.

Попри серйозність процесів і чіткі правила, Вікіпедія залишається живою системою, яку створюють люди -- зі своїми емоціями, гумором і, звісно, помилками. Іноді це проявляється у вигляді відвертих курйозів.

Один із таких випадків – виникнення так званої "сталої Дубілета". Коли Дмитро Дубілет, тодішній міністр Кабінету Міністрів, зазнавав гострої критики через свої пропозиції щодо альтернативного перепису населення, в українському інформаційному просторі з’явився відповідний мем. Один із користувачів вирішив зробити крок далі і включив "сталу Дубілета" до переліку основних фізичних констант у Вікіпедії. Хоча правку швидко помітили та скасували, спільноті Вікіпедії цей випадок запам’ятався, – зазначає Процюк.

Втім, не всі помилки мають жартівливий характер. В умовах великого потоку інформації й постійних редагувань навіть досвідчені адміністратори можуть ухвалювати суперечливі рішення -- наприклад, видаляти статті, які згодом виявляються такими, що відповідають правилам.

Проте, на відміну від закритих платформ, Вікіпедія функціонує за принципом саморегуляції. Будь-яке рішення можна оскаржити, а сам процес є відкритим для суспільства. Якщо статтю видалили помилково, її можна швидко відновити, включаючи всю історію редагувань.

Це одна з основних характеристик Вікіпедії: хоча вона не може забезпечити абсолютну точність інформації, вона впроваджує системи, які дозволяють оперативно виправляти помилки. Саме це поєднання прозорості та нагляду робить її більш витривалою, навіть у складні періоди, такі як війна.

Окремим напрямом розвитку залишається міжнародна співпраця. Вікіпедія функціонує за мовними розділами, і користувачі можуть редагувати будь-який із них, якщо володіють мовою. Українські редактори активно працюють із матеріалами іншими мовами, а також залучають міжнародну спільноту.

Зокрема, ГО "Вікімедіа Україна" щороку проводить "Місяць культурної дипломатії України" -- кампанію з написання та покращення статей про українську культуру різними мовами світу у співпраці з Українським інститутом та Міністерством закордонних справ. За словами Процюка, у 2025 році учасники з десятків країн створили та покращили понад 1600 статей 70 мовами. Загалом за час існування кампанії з'явилося понад 7000 матеріалів -- від тагальської до гуджараті. Це приклад того, як волонтери з різних країн допомагають поширювати знання про Україну у світі.

Сьогодні українська Вікіпедія перетворилася на щось більше, ніж просто енциклопедичний ресурс. Це простір, в якому створюється уявлення про війну, націю та суспільство, а також важливий майданчик для боротьби за правдиву інформацію.

Якщо у 2020 році кількість мільйона статей вважалася ознакою прогресу, то після 2022 року основним критерієм стала здатність протистояти пропаганді, маніпуляціям та самим конфліктам.

Раніше Фокус уже писав про історію та феномен Вікіпедії -- онлайн-енциклопедії, яка за 25 років перетворилася на один із найвідвідуваніших сайтів світу з десятками мільйонів статей і мільярдами переглядів щомісяця.