Україна. Понад століття тому...

Редакційна команда Цензор.НЕТ не завжди поділяє думки авторів. Всі матеріали в категорії "Блоги" є відповідальністю їхніх авторів.

Декілька тижнів назад я закінчив читати книгу, присвячену фінському генералу Манергейму. У першій частині твору описується завершення Першої світової війни та зусилля фінів у боротьбі за свою незалежність проти московських загарбників.

Окремо Манергейм висвітлює політичні суперечки, що точаться навколо фінського, українського та польського народів.

Ми мали тоді велику можливість, щоб остаточно перемогти московщину, але ряд факторів не дав нам цього зробити.

1)Армія.

На закінчення Першої світової війни, ми мали величезне військо, яке не було кому сформувати в єдину цілу організацію. І це велика трагедія з якої скористалися кремлівські окупанти.

2) Управление.

До останнього тодішні керівники української держави, не змогли зрозуміти, що не може бути ніяких "соціалістичних" союзів з Московією. Надто пізно був прийнятий 4 Універсал, який проголошував Незалежність української держави.

Окрім того, тодішні лідери не усвідомлювали або не мали можливості зрозуміти, що лише потужна армія здатна забезпечити захист держави від загроз.

Завершилися зусилля "совєтів" щодо контролю над Україною, супроводжувані політичними суперечками серед керівництва нашої держави.

3) Зовнішньоекономічна стратегія.

Після Першої і Другої світової війни, Україна майже не мала підтримки в країн Європи. Про США, годі й говорити.

Європейські держави та Америка, протистоячи нацизму, сприяли виникненню комунізму — лиха, яке виявилося ще більш руйнівним і потужним, ніж гітлерівський режим.

Борючись з кайзерівською і гітлерівською Німеччиною, західний світ не підтримав українців, які самотужки боролися проти московських виродків.

Внаслідок цього - поневолені нації, мільйони жертв від дій Москви та нинішній конфлікт.

4) Люди.

Мільйони українців були готові боротися за свою свободу, проте зовнішні та внутрішні обставини завадили їм реалізувати свої наміри.

Мільйони наших співвітчизників покладали надії на більшовиків, вважаючи, що зможуть без зусиль займатися землеробством і трудитися на фабриках.

У 1923 та 1932 роках московська влада розпочала репресії проти українців, які відмовилися від боротьби, застосовуючи розстріли та голод як засоби тиску.

В результаті цього, відбулася нова окупація, що тривала сімдесят років, супроводжувалася виселенням до Сибіру та мільйонами замучених.

Додам, що московські війська примусово мобілізували мільйони українців, змушуючи їх брати участь у бойових діях на своїх умовах під час Першої та Другої світових війн.

Через сорок років після вище згаданих подій, українців змусили воювати проти афганського народу...

Сучасність.

З 2014 року ми розпочали процес відновлення нашої армії. Багато українців усвідомили, що лише потужні збройні сили можуть захистити їх від московських агресорів. Інша частина суспільства зрозуміла, що сильна армія забезпечує повагу на міжнародному рівні та викликає страх у ворогів.

Сьогодні знову на кону стоїть майбутнє України!

Починаючи з битви під Конотопом, коли українці не змогли визволитися від московського гніту - це наш найбільший шанс остаточно стати вільними.

Ми користуємося беззаперечною підтримкою більшості європейських країн. Незважаючи на всі виклики, ми отримали підтримку від США, і багато їхніх сенаторів та простих громадян продовжують стояти на стороні нашої держави.

Ми маємо одну з найкращих армій в світі і волонтерів, які підтримують українських військових.

Не упускаймо шанс подолати московитів. Об'єднаймося на підтримку наших героїв та найчудовішої країни на планеті.

Боже, допоможи нам в цій боротьбі. Дай сил і розуму, щоб вистояти та перемогти.