Україна активізує свої дії на землі, в той час як Росія зберігає контроль у повітряному просторі завдяки політиці Трампа, -- зазначає Філіпс О'Браєн.

Американський історик і дослідник війни Філіпс О'Браєн вважає, що нинішній етап російсько-української війни демонструє разючий контраст: Україна перехоплює ініціативу на землі та ефективно б'є по російській нафтовій інфраструктурі, тоді як Росія володіє значною перевагою у здатності до дальніх ударів., зокрема через нестачу в України засобів ППО.

Операція "Вівальді": Україна перехоплює ініціативу на землі

О'Браєн пише, що останній тиждень "викристалізував" кілька важливих речей, але головною з них називає роль адміністрації Дональда Трампа в допомозі російським військовим зусиллям. На його думку, це губиться за обговоренням ухвалення законопроєкту Ліндсі Грема про санкції проти РФ та можливого продажу Україні різнорідних засобів ППО, постачання яких залишається невизначеним.

"За цією зоряною пилюкою, яку преса, схоже, не в змозі належним чином проаналізувати, ховається реальність: війна увійшла у фазу вражаючого контрасту", -- пише автор.

На території, де Україна стала менш залежною від підтримки Сполучених Штатів, українські збройні сили, за його словами, проявляють активність і завдають серйозних ударів по російській армії. Він наводить приклад операції "Вівальді", про яку українські військові почали детальніше інформувати протягом останнього тижня.

15 вересня командувач 3-го армійського корпусу Андрій Білецький підтвердив, що операція була розпочата в умовах "максимальної інформаційної тиші". Він також повідомив, що в рамках цієї операції вдалося звільнити територію площею 75 квадратних кілометрів.

Назва "Вівальді" асоціюється з "Чотирма сезонами" Антоніо Вівальді: операція складається з чотирьох фаз, і на даний момент реалізується тільки перша. Білецький також звернувся до суспільства з проханням не розголошувати подробиці операції, оскільки вона ще потребує конфіденційності.

О'Браєн звертає увагу на слова начальника штабу -- заступника командира 3-го армійського корпусу Петра Горбатенка, який 19 вересня повідомив про подальше просування українських сил.

"Протягом наступного тижня ми будемо продовжувати наш рух вперед. Згодом надамо інформацію про нові аспекти операції та результати її ефективності," -- зазначив Горбатенко.

Він також заявив, що російські сили на цій ділянці "зламані, дезорганізовані", а командування намагається перекидати туди підрозділи спецпризначення для закриття прориву. За словами Горбатенка, ці підрозділи росіяни використовують, "просто перемелюючи їх на "м'ясо", не досягаючи жодного успіху".

О'Браєн вважає, що це є свідченням тривалої підготовки України до сучасних наземних конфліктів. Він підкреслює, що українська стратегія все більше базується на злагодженій діяльності невеликих піхотних підрозділів та штурмових груп у поєднанні з безпілотними літальними апаратами.

Такі групи пересуваються під прикриттям і маскуванням, тоді як дрони постійно сканують поле бою, атакують російські позиції та укриття, а також доставляють військовим на землі снаряди й інші необхідні припаси. На думку автора, така взаємодія дає змогу скорочувати час перебування піхоти на відкритій місцевості та зменшувати втрати.

О'Браєн звертає увагу на те, що подібний підхід генерал Володимир Гаврилов висловлював приблизно дев'ять місяців тому, коли частина західних експертів стверджувала про важливість більш широкої мобілізації молоді в Україні.

Водночас він наголошує, що не слід сприймати нинішні втрати Росії як свідчення неминучого краху. Згідно з даними Генштабу ЗСУ, з 14 по 20 вересня російські збройні сили зазнали втрат у 11 090 військових, що в середньому становить близько 1584 осіб на день. О'Браєн підкреслює, що цей рівень втрат є вкрай високим, проте застерігає від передбачень щодо швидкого просування українських військ.

"Мене глибоко обурює, коли люди обговорюють можливий 'колапс' Росії, оскільки це створює враження, що українці можуть швидко перейти в наступ. Проте на цьому фронті така перспектива все ще виглядає малоймовірною," – зазначає він.

Водночас, за словами О'Браєна, загальний стан справ в Україні влітку свідчить про те, що країна опанувала нові методи ведення війни, які дозволяють їй ефективно перехоплювати ініціативу. Це, в свою чергу, допомагає зменшити власні втрати і завдавати серйозних ударів російським військам.

Росія володіє значною перевагою у здатності до дальніх ударів.

На думку автора, у війні на відстані ситуація виглядає зовсім по-іншому. Минулого тижня Росія здійснювала нічні атаки на Україну, однак загальна кількість використаних засобів була нижчою, ніж тиждень тому.

Автор висловлює припущення, що цей відносно спокійний тиждень може свідчити про те, що Росія накопичує свої ресурси для більш значних атак восени та взимку.

О'Браєн підкреслює, що навіть при зниженні інтенсивності ворожих атак, Україна стикається з серйозними викликами у перехопленні російських балістичних ракет. Він зазначає, що під час масштабного удару 17 вересня українські військові не змогли зафіксувати жодного знищення балістичної ракети. Водночас повітряні сили повідомили про успішну нейтралізацію безпілотників "Шахед"/"Герань" та "Бандероль".

О'Браєн вважає, що ключова проблема сучасної американської політики полягає в недостатній підтримці України в сфері протиповітряної оборони. На його думку, особливо це стосується систем "Петріот", що, в свою чергу, надає Росії суттєву перевагу у війні на відстані.

Автор окремо розглядає анонсований Державним департаментом США потенційний продаж Україні засобів для протиповітряної оборони. У повідомленні йдеться про можливість закупівлі Україною модернізованих систем ППО, а також супутнього обладнання та послуг. Серед перерахованих позицій значаться зенітні ракети S-300 Clone, ракети GAM-67, системи Range-Extended Air Defense з лазерним наведенням, пускові установки, радари для боротьби з безпілотниками, причепи та запасні частини.

О'Браєн вважає цю пропозицію неоднозначною і висловлює думку, що її основною метою є продемонструвати активність адміністрації Трампа. Проте він зазначає, що вона не вирішує питання української системи протиповітряної оборони перед зимовим періодом.

"Я вважаю, що це політичний хід команди Трампа, створений для ілюзії активності, хоча насправді ніяких дій не відбувається. Це не вплине на ситуацію цієї зими," - зазначає він.

У підсумку автор вважає, що США допомагають Росії зберігати одну з її найважливіших військових переваг -- можливість завдавати ударів по Україні на великій відстані.

Удари України по російському нафтовому сектору.

Ще одним напрямком, де Україна, за оцінкою О'Браєна, демонструє ефективність без американського втручання, є кампанія проти російського паливного виробництва.

Автор акцентує на публічних висловлюваннях Дональда Трампа, в яких він закликав Україну зупинити напади на російські нафтопереробні заводи. 13 вересня Трамп зазначив, що Володимир Зеленський повинен "припинити виведення дизельного пального з Росії", оскільки це, на його думку, негативно впливає на світовий ринок.

О'Браєн висловлює думку, що американець на посаді президента помилково асоціює підвищення глобальних цін на дизель з українськими атаками на російську нафтову інфраструктуру. Він наводить результати дослідження, яке свідчить, що конфлікт з Іраном призвів до значно більшого зменшення світових поставок дизельного пального, ніж українські дії проти російської нафтової промисловості.

14 вересня Трамп також опублікував повідомлення в X, в якому стверджував, що Україна нібито згодилася утримуватися від нападів на російські енергетичні об'єкти, в той час як Росія, в свою чергу, не буде атакувати українські.

Проте, наступні події, як зазначає О'Браєн, не підтвердили існування такої угоди. Президент України Володимир Зеленський також спростував, що Київ досяг будь-якої домовленості щодо зупинки атак на енергетичні об'єкти. Він підкреслив, що Україна може розглянути можливість укладення такої угоди, однак на той момент Росія продовжувала свої удари по українській енергетичній інфраструктурі, що змушувало Україну відповідати аналогічними ударами.

О'Браєн вважає, що українська операція проти російського нафтового сектора має важливе стратегічне значення. За його словами, атаки на нафтопереробні заводи є однією з основних цілей дальнобійної кампанії України.

"Якщо українці не мають можливості захиститися від російських балістичних ракет через США, найменше, що вони можуть зробити, -- це не слухати США, коли американський президент благає їх зупинити їхню найефективнішу стратегічну кампанію", -- пише автор.

О'Браєн підсумовує, що нинішня ситуація демонструє асиметрію: на землі Україна здатна перехоплювати ініціативу завдяки власній адаптації до сучасної війни, а в далекобійній війні Росія має значну перевагу через український дефіцит ППО. На його думку, саме політика адміністрації Трампа значною мірою сприяє збереженню цієї переваги Росії.