Удар по стратегії Росії: які наслідки матиме операція "Павутина"?
експерт з військових питань, який раніше працював радником міністра оборони України
Вражаючий удар по російській стратегічній авіації можна оцінювати з двох ключових аспектів.
Перший аспект - це політичний. Творче суперництво між ГУР та СБУ, за участю інших підрозділів Сил оборони України, протягом кількох місяців знищило десятки стратегій та доктрин у галузі оборони та безпеки, особливо тих, що мають довгостроковий характер. Це призвело до виникнення широкого спектра висновків.
По-перше, усі країни з морським суверенітетом, особливо ті, які прагнуть до панування на морі, мають врахувати нові реалії щодо функцій флотів після вражаючих досягнень українських морських дронів. Це питання стосується не лише обмежених водойм.
По-друге, спробуйте оцінити вчорашню атаку з перспективи європейського політика чи військового експерта.
Не лише вантажівка — будь-який "доставник піци" з великою квадратною сумкою або водій кобили може стати носієм потужної техніки, здатної вразити різні об'єкти, такі як будівлі, яхти та транспортні засоби. Важливо, що завдання цього доставника полягає в тому, щоб на відстані від 5 до 20 км від цілі розмістити кілька дронів, вартість яких є досить низькою. Керування атакою може здійснюватися з території Північної Кореї, що робить організаторів і виконавців фактично недосяжними.
Це формує нові вимоги до захисту об'єктів. Це вимагає аналізу та вжиття заходів при використанні всіх конвенційних озброєнь.
Умовна танкова дивізія, яку європейці зможуть оснастити за кілька років та мільярди витрат, навряд чи зможе ефективно розгорнутися без суттєвих втрат. Всі дорогі машини, що потребують тривалого виробництва, тепер під великим знаком питання. Бюджети з великими сумами також потребують перегляду. Необхідно навчати (або перенавчати) спеціалістів.
У найближчі роки на планеті залишаться лише дві армії, здатні впроваджувати нові концепції у великих масштабах – українська та російська. Росія має офіційних союзників, яких вона забезпечує знаннями та ресурсами. Україна також обмінюється досвідом з своїми партнерами. Проте відсутність потужних ініціатив і чітких перспектив для України може не лише підвищити ризик військової поразки, а й викликати в українському суспільстві зростаючий запит на компроміси з Росією. Це, в одному з можливих сценаріїв, може призвести до об'єднання ресурсів Росії з захопленими або лояльними частинами України.
Отже, посилення співпраці (зокрема, готовність Німеччини висловити це на початковому етапі) є єдиним правильним напрямком. Будь-які спроби перешкодити або затримати розвиток відносин з Україною до рівня військового альянсу можуть розглядатися як диверсія проти Європи, незалежно від того, хто їх ініціює. Тут немає жодного натяку на перебільшення.
Другий аспект - фронт. Удар по стратегічній авіації Російської Федерації може змінити хід війни та навіть сприяти досягненню миру, проте це питання варто розглядати з іншого кута, ніж те, що зазвичай пропонують широкі маси публіцистів.
Стратегічна авіація виконувала приблизно чверть всіх ракетних ударів. Отже, навіть якщо "стратегі" будуть повністю усунені, це не зупинить ракетні атаки та дронові удари, які переживає тил.
Часткове зменшення концентрації сил може призвести до ослаблення, хоча й не повного припинення активності. Це також може знизити ймовірність успішних атак на інфраструктуру. Проте, загальна ситуація залишатиметься під впливом складного балансу між "зменшенням можливостей російської авіації, зростанням кількості дронів та спроможностями української ППО/ПРО". Невідомо, як вплинуть на ситуацію літаки ДРЛО. Якщо Росія зіткнеться з критичними проломами, це ускладнить їх здатність адекватно підтримувати фронт, у тому числі для завдань своїх ППО/ПРО.
Ніякого миттєвого та безпосереднього впливу на ситуацію на місцях не станеться. Російські війська продовжуватимуть просуватися так, як це робили раніше.
Однак тут виникають додаткові аргументи для політичних рішень щодо зупинення війни. Вони перебувають у площині зміни балансу тактичні досягнення/стратегічні ризики.
Втрата значної частини ринку вуглеводнів становить серйозну стратегічну загрозу.
Непоправна втрата частини дальньої авіації - це стратегічний ризик.
Формально, Росія продовжує наступати, може захоплювати українську землю, але до бажаних політичних наслідків (легалізації захоплень і отримання контролю над курсом України) це поки що не наближає. Лише подовжує час, коли можна пропустити ще який-небудь стратегічний удар.
Саме ці фактори, а також сприйняття російського керівництва щодо можливості підтримання внутрішньої рівноваги, визначають межі прийняття рішень стосовно тривалості конфлікту.
У цьому контексті істотним чинником може (і повинен) стати розвиток потенціалу Сил безпілотних систем. Якщо СБУ та ГУР ефективно виконують періодичні помітні дії, то завдання СБС полягає в тому, щоб стати механізмом, який масово знищує російські війська не лише на лінії фронту, а й на території Російської Федерації.
Згідно з російськими джерелами, Україна щоденно запускає сотні дронів, хоча результати цих дій залишаються невизначеними. Можливо, кількість безпілотників недостатня для того, щоб змінити ситуацію з огляду на масштаби Росії, або ж їхня якість та координація ще не досягли необхідного рівня. Оцінити цю ситуацію ззовні складно, адже потрібен об'єктивний аналіз фахівців, які розуміють завдання та результати. Саме безпілотники можуть стати стратегічним ризиком, який спонукає Кремль до переговорів про мир.
А поки що варто згадати висловлювання генерала Буданова: для зміцнення морального духу та підвищення витривалості суспільству необхідні успіхи.
Генерал Малюк разом зі своїми підлеглими створив відмінну можливість, яку слід перетворити на принаймні матеріальну допомогу для військових.
