Удар по правді: Як у Словаччині було скасовано захист викривачів і які наслідки це матиме для звичайних словаків та українських мігрантів - novyny.sme.sk

Нам важлива ваша підтримка. Вона допоможе продовжити роботу для українців у Словаччині.

Нещодавні події у Словаччині викликають спогади про ситуацію в Україні влітку цього року, коли Верховна Рада фактично послабила вплив антикорупційних структур, позбавивши їх важливих повноважень. На жаль, парламент Словаччини за короткий термін реалізував подібний процес знищення антикорупційної системи, що формувалася протягом багатьох років і спонукала громадян до боротьби з цим ганебним явищем.

Ми намагалися зрозуміти, що реально сталося в Словаччині після прийняття закону, що скасовує інститут викривачів. Як цей закон пройшов через парламент і які наслідки це рішення може мати для самої Словаччини, а також для України та її громадян.

Ліквідований днями Úrad na ochranu oznamovateľov, що українською коректно передати як Управління з питань захисту викривачів у Словаччині створили як незалежний механізм, покликаний захищати людей, які повідомляють про корупцію та інші зловживання. Він працював за логікою "держава чує сигнал і зобов'язана реагувати", а не "держава шукає, кого покарати за сигнал", як це відбуватиметься у Словаччині зараз.

Цю структуру почали руйнувати минулого тижня, коли 9 грудня Національна рада Словаччини 78 голосами зі 150 підтримала закон, який передбачає ліквідацію чинного незалежного органу та заміну його новою структурою. Критики звернули увагу на дві речі, які змінюють природу системи, а не її форму: дострокове припинення мандату керівництва та перехід до моделі, де політичний контроль над інституцією стає простішим, а механізми захисту викривачів отримують додаткові "запобіжники" а сам захист можна відкликати.

Закон протягнули швидко, через прискорену процедуру, з мінімумом часу на публічні консультації та експертні зауваження, що одразу стало окремою лінією критики з боку Єврокомісії та опонентів уряду.

Нагадаємо, що напередодні Європейська прокуратура виступила з публічним застереженням щодо потенційних небезпек, пов'язаних із запропонованими змінами. Її повідомлення було чітким і зрозумілим: зменшення реального захисту викривачів створює перешкоди для виявлення, повідомлення та розслідування корупційних справ, зокрема тих, що стосуються фінансування з бюджету ЄС.

На захисті своїх інтересів, 11 грудня президент Словаччини Петер Пеллегріні вирішив накласти вето на дане рішення, вказуючи на його поспішність, ігнорування зауважень з боку ЄС та потенційні ризики для доступу Словаччини до європейських фінансів. Саме вето виглядало незвично і нагадувало заздалегідь підготовлений сценарій, враховуючи політичну близькість президента до правлячої партії.

Розв'язка настала 12 грудня. Парламентські засідання перетворилися на поле відкритої ескалації: сутички, крики, свист, фізичні інциденти, включно з епізодом, коли в опонента кинули пластикову пляшку. Відео цього протистояння оприлюднила агенція Рейтерс. У цій атмосфері проурядова коаліція все ж проштовхнула подолання вето і довела рішення до фінішу.

В той же час парламент розглядав і інші важливі законодавчі зміни, що ще більше підкреслювало відчуття комплексної трансформації правил гри.

Якщо розглядати цей крок з широкої перспективи, його можна було передбачити, адже він логічно вписується в політику уряду Фіцо після його повернення до керівництва у 2023 році. Так, у 2024 році були ухвалені перші рішення щодо скасування Спеціальної прокуратури, яка займалася розслідуванням серйозних злочинів та корупції. Крім того, розпочалися зміни до кримінального законодавства, які викликали обурення через зменшення санкцій і скорочення термінів давності для ряду злочинів.

Яскравим прикладом розриву між правосуддям та політичною відповідальністю стала ситуація з головою Національного банку Словаччини Петром Кажиміром. Згідно з рішенням суду, яке було ухвалене 29 травня 2025 року, його визнали винним у корупційних злочинах і наклали штраф у розмірі близько 200 тисяч євро. Наступного дня, однак, прем'єр-міністр Фіцо розгорнув публічну атаку на суддю, фактично переводячи обговорення з правових аспектів вироку на питання політичного тиску на судову систему.

Це вже не здається просто набором випадкових дій, а виглядає як цілеспрямована політика реваншу, націлена на знищення інституцій, здатних становити загрозу для правлячої еліти.

Подібний сценарій терпимості до корупції з боку влади та її найближчого оточення вже був реалізований трохи раніше в сусідній Угорщині. Проте угорський варіант мав іншу форму. Там ефект "охолодження викриттів" виникав поступово внаслідок змін у правовій системі та посилення механізмів, які роблять відкритість ризикованою.

Головна і очевидна паралель між Словаччиною та Угорщиною полягає в тому, як державні інституції змінюють свої підходи. В одному випадку вони знімають захисний бар'єр для викривачів, тоді як в іншому - посилюють механізми, що дозволяють маркувати певні контакти чи дії як "підозрілі". Це підсвідомо відбиває прагнення запобігти обговоренню та повідомленню про корупцію і корупціонерів. Таким чином, незважаючи на різні методи, очевидно, що обидва уряди прагнуть зробити "сигналізацію" або недоступною, або контрольованою...

У цій ситуації існує ще один аспект, який потрібно розглянути, і він не є юридичним, а скоріше історичним. Словацькі території більше тисячі років входили до складу Угорського королівства, до 1918 року, і ця історична складова незмінно впливає на сприйняття суспільства щодо будь-яких моделей державного управління, що нагадують угорські. Коли сучасні словацькі критики згадують про "орбанізацію", вони звертаються не лише до актуальної політики, а й до колективної пам’яті про те, якою є влада, що звикає до відсутності контролю.

Для України в даному контексті важливо не лише те, що один закон може безпосередньо вплинути на міжнародний статус Словаччини, а й те, що він ще більше зближує цю країну з основним блокувальником наших ініціатив — Угорщиною. Крім того, це змінює якість держави, яка є членом ЄС і нашим партнером у регіоні. Коли антикорупційна структура стає слабшою, знижується й рівень довіри. Це завжди створює негативний фон для будь-якої форми солідарності, підтримки та спільної політики, адже система починає більше піклуватися про захист інтересів еліт, ніж про загальне благо чи сусідні держави.

Для українців у Словаччині наслідки цього закону є практичнішими й, як то кажуть, ближчими до землі. Українські працівники, підприємці, студенти та біженці вже живуть у більш уразливому правовому становищі через сам факт міграційного статусу. Коли ж у країні слабшає незалежний захист викривачів, зникає один із небагатьох безпечних механізмів, що дозволяє повідомляти про корупцію, тиск чи дискримінацію без страху втратити роботу, контракт або доступ до законних процедур.

Якщо такий захист можна легше переглянути чи відкликати, людина логічно доходить висновку, що правда стає небезпечною. Тоді залишається або терпіти й мовчати, або шукати країну, де цей захист справді працює.

Особливо високий ризик виникає в тих сферах, де іноземці найчастіше взаємодіють з державними органами: отримання дозволів, реєстрація, перевірки, працевлаштування та соціальні послуги. У ситуаціях, коли викривачі не мають надійного захисту, спостерігається значне зростання попиту на "проблеми, що вирішуються" за допомогою посередників та неформальних каналів.

У Індексі сприйняття корупції 2024, підготовленому Transparency International, Словаччина отримала 49 балів із 100. Цей результат вказує на негативну динаміку, яка стає критичною, коли політики починають ігнорувати інституційні "обмеження".

Якщо знову звернутися до порівнянь з Україною, які ми обговорювали раніше, можна зазначити, що завдяки активному впливу суспільства та міжнародних союзників, ситуацію вдалося змінити. Як наслідок, антикорупційні інституції отримали назад свої повноваження, що призвело до вражаючих викриттів глобального масштабу, про які повідомляють світові медіа.

Однак, Україна вже 4-й рік перебуваючи у жорстокій війні, є надто залежною від міжнародних партнерів, тому їй довелося рахуватися з їхньою думкою. Словаччина теж залежна від коштів ЄС, хоча, як і Угорщина, силами керівника уряду і заграє з РФ.