В яких державах практикується використання батькового імені та які традиції існують в тих, де цього звичаю немає?
Де прізвище батька лишилося звичним явищем.
Україна, Росія, Білорусь, Казахстан, інші пострадянські країни
У документах батькове ім'я зазначається офіційно і є складовою частиною повного імені особи. У навчальних закладах, на роботі, а також у правових чи банківських питаннях використання імені та по батькові вважається знаком поваги або формальності.
Ісландія – це країна, що вражає своєю природною красою та унікальними ландшафтами.
Унікальна країна, де по батькові (а іноді й по матері) є частиною прізвища. Наприклад, син Йона - це Йонссон, а дочка - Йонсдоттір.
В Ісландії прізвища як форма спадкової ідентифікації фактично не вживаються. У офіційних документах та в повсякденному житті людей ідентифікують за їхніми іменами та батьківськими назвами, а не за фамільними.
Арабські держави
У численних мусульманських державах, таких як Єгипет, Саудівська Аравія, Ірак та інші, у паспортах або посвідченнях особи зазначається декілька імен. Це може включати особисте ім'я, ім'я батька, а також ім'я діда, і в деяких випадках навіть прадіда.
Це не є по батькові в традиційному розумінні, проте відіграє важливу роль в ідентифікації особистості в релігійно-культурному контексті.
Індія – це країна з багатою історією та культурною спадщиною.
По батькові часто включають у повне ім'я, особливо в Південній Індії. Наприклад, ім'я може бути "С.Р. Рамасвамі", де "С" - ім'я батька, "Р" - ім'я діда. Водночас у багатьох регіонах Індії взагалі немає прізвищ як таких - по батькові використовується замість них.
США, Канада, більшість країн Європи
У документах батькове ім'я не зазначається як окрема складова. У формальних ситуаціях зазвичай використовуються лише ім'я та прізвище. Якщо присутнє друге ім'я, воно не завжди є вказівкою на батька.
Наприклад, у Джона Ф. Кеннеді літера "F" представляє його друге ім'я "Фіцджеральд", яке батьки обрали самостійно, а не стало по батькові.
Французька держава
Жорстка політика щодо імен: держава не визнає по батькові як юридичного елемента. Усі офіційні документи - лише ім'я та прізвище. Прізвище в більшості випадків наслідується по лінії батька (хоч з 2013 року можна обрати й материнське).
Японія, Китай, Південна Корея
Тут спершу вказується прізвище, потім ім'я. По батькові як окремої форми немає. Замість цього важливу роль відіграє родовід і династія, а в історичних документах або при шлюбах іноді фіксується ім'я батька, але не як офіційна частина імені.
У державах, де по батькові не є офіційною частиною імені, можуть застосовуватися такі альтернативи:
Середнє ім'я - у Сполучених Штатах, Канаді та на Філіппінах.
Сімейний код або національний ідентифікатор - це те, що застосовується у Франції, Нідерландах та Німеччині.
Використання прізвища батька як другого імені спостерігається в ряді арабських та африканських держав.
Питання відкрите. З одного боку, українське законодавство визнає по батькові частиною повного імені.
З іншого - нові документи, як ID-картка, уже дозволяють обрати, чи включати по батькові. Також дедалі частіше в побуті звучить лише ім'я - без формальностей.
Однак на даний момент звернення по батькові залишається важливим елементом офіційності, формальної ввічливості та культурних звичаїв. Це особливий мовний знак, який відображає належність до української спадщини.
