Трамп порушує глобальні торгові зв'язки, але Україна "на хвилі успіху". Як країна пристосувалася і які товари були в обігу у 2025 році.

Рік 2025 виявився надзвичайно складним для міжнародної торгівлі, а особливо для України. Серед викликів, з якими довелося зіткнутися, були "митні війни", втрата торгових преференцій у Європейському Союзі та глобальна криза на ринках сировини. Як ми подолали ці труднощі та з якими перспективами вступаємо в наступний рік, досліджував УНІАН.

Рік 2025 для України та всього світу можна охарактеризувати як час "гіркого прозріння", коли численні сподівання та мрії зіштовхуються з жорсткою реальністю, в якій панують не справедливість та закон, а "право сили" та особисті інтереси. Хоча ми говоримо про глобальну торгівлю, важливо зазначити, що ця ситуація спостерігається практично в кожній сфері. Чи знайдеться галузь, яка цього року уникнула таких викликів?

Безумовно, одним із найважливіших факторів, що призвели до глобальних змін у світі, є Дональд Трамп. Однак варто зазначити, що він став результатом певних соціальних і політичних тенденцій, які багато хто намагався проігнорувати. Наприклад, Європейський Союз скасував торгівельні преференції для України ще до приходу Трампа на пост президента. Водночас Україна самостійно проклала собі шлях у міжнародну торгівлю, що також слід врахувати в контексті подій цього року.

Зазвичай події, що мають негативний, але революційний характер — такі, що кардинально змінюють політичні та економічні реалії — називають "чорними лебедями". Проте 2025 рік запам'ятався "рудим лебедем". Це особливо стосується світової торгівлі, яка зазнала найбільш суттєвих трансформацій. Адже з давніх-давен світова торгівля була основою глобальної цивілізації. Коли змінюються фінансові та товарні потоки, змінюється й усе навколо. І коли цей процес завершується, світ може стати зовсім іншим, ніж ми його знали.

Найзначнішою та символічною подією року стала середа, 2 квітня, коли Дональд Трамп оголосив "Днем визволення", представивши свою "декларацію економічної незалежності Сполучених Штатів". Незважаючи на пафосні заяви, в реальності все зводилося до введення підвищених мит на товари, що суперечило чинним міжнародним угодам та нормам Всесвітньої організації торгівлі.

Протекціоністська політика США сьогодні нагадує практики китайських імператорів, які вважали саму торгівлю з Китаєм показником васальної залежності. Відповідно, мита розглядались як форма данини за доступ до найбільшого ринку світу, яким китайський ринок залишався протягом останніх двох тисяч років, аж до XX століття. Не випадково Трамп називає себе "КОРОЛЕМ" (виключно великими літерами).

Попри те, що це, у першу чергу, обвалило торгівлю та економіку самих США, це вже стало новими реаліями, у яких світу доводиться виживати - тобто, заробляти, попри всі штучні обмеження. Адже епоха вільної торгівлі закінчилася. Починається епоха запеклої боротьби за ринки збуту, без правил та "запобіжників".

Китай та інші країни "Глобального Півдня" виклик прийняли... і, ось, рік вже підходить до завершення, а головні протиріччя так і невирішені.

Штучні бар'єри для товарів та капіталів, агресивна конкуренція за ринки (включаючи військові дії, як у ситуації зі США та Венесуелою) та інші фактори дестабілізації спричинили кризу сировин, яка стане одним із головних трендів 2025 року.

Ця криза не є першою, але вперше має системний характер. Раніше ми стикалися з кризами, що виникали внаслідок різноманітних "стихійних" подій, таких як пандемія COVID-19 або несподівані банкрутства великих фінансових установ, як це сталося у 2008 році. Наразі ж основним чинником стало політичне керівництво найбільшої світової економіки, яке намагається зруйнувати всі попередні стабільні правила та норми.

Для України це все не обов'язково погано. Бо система на основі СОТ, до якої ми складно та з запізненням входили у 2000-ні роки, була не надто ласкавою для українців. Тому що всі правила та преференції там вже були розділені до нас. А як буде зараз - залежатиме лише від нас та нашої активності. Якби ж ще не війна...

Втім, війна це потужний стрес, який не лише руйнує життя людей, але й є потужним стимулом до змін. Бо ти або змінюєшся, або вмираєш. І зараз Україна має як вразливості, адже в нас досі сировинна економіка, адаптована під світ 2000-х років, так і точки опори - бо зараз ми самі формуємо повістку якщо не світу загалом, то Європи точно.

Тепер ми здатні не лише приймати чужі правила, але й створювати власні - з високою доданою вартістю. Потреба пристосуватися до нових жорстких умов світової торгівлі, які нагадують колоніальні часи, є критично важливим аспектом для України. Ми вступаємо в цю кризу, маючи, можливо, найкращу підготовленість, адже через російську агресію ми зіткнулися з кризою раніше за інших і почали процес адаптації значно раніше.

Подібні погляди висловлюють і експерти, що були опитані УНІАН.

Віце-президент Торгово-промислової палати України Михайло Непран вважає, що 2025 рік став для українського експорту етапом "перехідного розвитку від виживання до свідомої адаптації". Він підкреслює, що основним проявом нашої незалежності став морський торговий маршрут, який ми змогли встановити самостійно, незважаючи на всі спроби Кремля завадити нам вільно користуватися морем. Тепер же ми активно працюємо над створенням морської блокади проти Російської Федерації.

Після потрясінь перших років війни країна та бізнес почали дедалі більше усвідомлювати, що експорт є не лише джерелом валютних надходжень, а й важливим компонентом економічної, бюджетної та зовнішньої політики, - зазначає експерт з торгівлі. - Важливою стабілізуючою складовою стала функціонування морського коридору. Саме морський шлях знову забезпечив значні обсяги експорту сільськогосподарської продукції та сировини, зменшуючи залежність від наземних маршрутів і відновлюючи прогнозованість у логістиці.

На думку пана Непрана, це все мало не лише економічний, а й політичний ефект, який перекрив ще один важливий у попередні роки фактор - блокування українського кордону західними сусідами. Чого у 2025 році вже не було (принаймні - масово).

"Коли ключові потоки почали рухатися морем, сухопутні кордони більше не стали "вузьким місцем", і напруга у відносинах з сусідніми державами, особливо з Польщею, значно зменшилася. Те, що спочатку виглядало як політична проблема, виявилося насправді логістичним викликом", - додає експерт.

На його погляд, слід особливо підкреслити трансформацію характеру зв'язків із Європейським Союзом.

"Після стадії емоційної підтримки та торговельних преференцій Україна розпочала етап прагматизму: введення квот, захисних заходів та обговорень щодо чутливих товарних груп. Це непростий, але необхідний крок інтеграції, коли співпраця переходить з політичного рівня у сферу збалансування інтересів", - зазначає експерт.

Іван Ус, провідний експерт центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, підкреслює, що ключовим чинником для української торгівлі є стосунки з Європейським Союзом, тоді як на глобальному рівні важливу роль відіграють "митні війни" адміністрації Трампа. Найзначнішим внутрішнім викликом стало стрімке збільшення негативного торговельного сальдо України до рекордних показників.

"У нас спостерігається різке збільшення негативного сальдо, яке фінансується завдяки кредитам. Частково це покривається також за рахунок надання послуг. Це є ключовою проблемою в торгівлі на сьогодні. Як вирішити цю ситуацію – це питання залишається відкритим," - зазначає дослідник з НІСД.

Основний висновок для України у 2025 році, на його думку, полягає в тому, що експорт зменшився на 4%, тоді як імпорт зріс на 18%. Це призвело до загального зростання товарообігу на 10%. Ці дані базуються на результатах за 10 місяців року, оскільки рік ще не завершено і остаточні показники наразі відсутні.

"Така різноспрямована динаміка свідчить, що цей рік був найбільш негативним для України з точку зору якраз негативного сальдо торгівлі. Бо вже за 10 місяців року негативне сальдо сягнуло 34,5 мільярда доларів. Тобто Україна купила товарів на 34 мільярди доларів більше, ніж продала. Минулий 2024 рік теж був рекордним, але тоді за 10 місяців було 22,8 мільярда доларів, - продовжує Іван Ус. - Загалом, наш експорт склав 33 млрд дол., а імпорт - 68 млрд дол. Попри цей розрив, те, що на 4-й рік війни ми здатні щось поставляти на понад 30 мільярдів доларів - це, безсумнівно, потужний плюс".

Трамп трансформував глобальний порядок, але для нас, враховуючи те, що після 2022 року ЄС став не лише ключовим, а фактично монопольним споживачем української продукції, найважливішими залишалися саме торгові зв'язки з Європою.

"Ми забезпечуємо необхідні ресурси для оборонних потреб. Щодо експорту, слід зазначити, що поставки харчових та аграрних товарів знизилися на 10%. Загальна сума експорту в цій категорії склала 18,2 мільярда доларів за десять місяців. Це значне зменшення здебільшого пов'язане із закінченням автономних торгових преференцій в Європейському Союзі, які діяли з травня 2022 року. В окремості, експорт продовольства до ЄС за цей же період впав на 17%. Відновити ці показники буде надзвичайно складно. Це "болісно" впливає на наш експорт," - з сумом зазначає економіст.

Цього року Україна була змушена адаптувати свої експортні стратегії. Ми активно займалися диверсифікацією ринків. Зараз Європейський Союз займає 57,6% нашого експорту товарів за підсумками перших дев'яти місяців року, - зазначив пан Ус. - Туреччина є нашим другим за величиною торговим партнером за обсягами експорту, а за товарообігом займає третю позицію. На цю країну припадає 7% нашого експорту, що становить 2,1 мільярда доларів. Також варто згадати Китай, який має частку 4,6% або 1,4 мільярда доларів. Наступними за статистикою йдуть держави СНД.

Експерт додає, що ми нічого не продаємо до РФ та РБ (тут хіба "копійки якісь"). Тому це, переважно, Молдова, куди йде багато наших товарів.

"Протягом дев'яти місяців до Молдови було відправлено товарів на суму 853 мільйони. Серед країн СНД також слід згадати Азербайджан і Казахстан. У загальному обсязі експорту країн СНД складає 5,2%. Існує ймовірність, що товари, що проходять через Молдову, переважно прямують до Європейського Союзу, хоча можуть бути й інші маршрути", - зазначає він.

Серед інших держав Іван Ус акцентує увагу на Єгипті, до якого ми експортуємо значну кількість сільськогосподарської продукції.

"На 1,9 мільярда доларів за 9 місяців продали її до Єгипту. Це важливий гравець. А ще важлива Індія - головний споживач нашої соняшникової олії. Вони купили українських товарів на 558 мільйонів доларів за 9 місяців. Далі йде, як не дивно, Велика Британія, яка купила в нас товарів на 464 мільйони доларів за той же період. Нагадую, що в нас є угода про вільну торгівлю з нею", - зауважує головний консультант НІСД.

Експерт зазначає, що, незважаючи на зменшення обсягу експорту, Україна досягла значних успіхів у диверсифікації своїх покупців. Проте ключовим аспектом залишається наявність альтернативних шляхів для торгівлі, зокрема морського коридору, який Кремль знову ж таки погрожує перекрити.

В даний момент Російська Федерація погрожує затоплювати наші торгові судна. Проте ми маємо перевагу на морі, адже наша логістика вже адаптована до нових умов. На початку повномасштабного конфлікту, наприклад, румунська сторона оперативно розпочала будівництво автобану, що отримав назву "Молдова", який веде до українського кордону. Цей маршрут забезпечує прямий суходільний доступ до порту Галац, що виявляється трохи ближчим, ніж Констанца. Більше того, там не лише прокладено автомобільну дорогу, а й створено залізничну лінію, що відповідає нашим стандартам, щоб забезпечити безперешкодний проїзд без необхідності перевантаження на євроколію, - підкреслює пан Ус.

На його думку, саме "принцип чорноморського торгового коридору" сприяє нашій морській незалежності.

"Торгові судна одразу з України заходять у територіальні води Румунії, потім - Болгарії, а згодом - Туреччини. Так, це певна втрата часу, але це територіальні води цих країн. Саме територіальні води, а не виключна економічна зона, де РФ може до них дотягнутися, - вважає Іван Ус. - Звісно, росіяни можуть спробувати нам перервати морську логістику наступного року, але наскільки вони готові ризикувати ударами безпосередньо у територіальних водах країн НАТО? Тут я не дуже впевнений. Історія зі збитим турками російським літаком показова. РФ з її танкерами "тіньового флоту" перебуває у значно вразливішій позиції".

Тобто, з торговельними шляхами станом на кінець 2025 року в нас все більш-менш. А що там зі структурою експорту? Ми все ще "сировинний придаток" для "розвинених країн"?

У 2025 році для України ключовим аспектом стала трансформація експортної структури. Хоча ця зміна ще не є радикальною, проте вона має потенціал суттєво вплинути на... всю економіку країни. Одним із свідчень цих перетворень виступив Китай, який, подібно до Європейського Союзу, зменшив обсяги закупівлі українських сировин.

"Ще один аспект, який негативно впливає на експорт, полягає в тому, що Китай зменшив закупівлі залізної руди з України. Як наслідок, експорт мінеральних товарів за останні 10 місяців зменшився на 12% у порівнянні з попереднім роком. Таким чином, ми спостерігаємо зниження на 10% в категорії продовольчих та аграрних продуктів, а також 12% у сегменті мінеральної продукції. Експорт хутра та шкірсировини також знизився на 12%, хоча обсяги цього експорту невеликі. Проте не все так погано, адже в інших важливих галузях спостерігається зростання. Наприклад, експорт металургійної продукції зріс, хоча й незначно - на 2%, досягнувши 3,9 мільярда доларів за 10 місяців року", - зазначає Іван Ус.

Крім металургійної продукції, значно збільшується, "хоч і виглядає дивно", експорт товарів паливно-енергетичного сектору, який у 2025 році фактично подвоївся, незважаючи на перебої з електроенергією.

"Це, у тому числі, й експорт електроенергії. За 10 місяців цей експорт зріс до 376 мільйонів доларів, проти 158 мільйонів минулого року. Втім, це через низьку порівняльну базу. Електроенергію постачаємо тоді, звісно, коли нашу генерацію не розносять і енергії в нас достатньо самим", - продовжує він далі.

Серед інших секторів, що показують позитивну динаміку, фахівець акцентує увагу на машинобудуванні, де обсяги експорту досягли 3,1 мільярда доларів за період у 10 місяців.

"Хоча аграрний сектор не є лідером за обсягами, машинобудування посідає третю позицію, поступаючись лише металургії. За десять місяців ми спостерігаємо зростання на 7%. Незважаючи на труднощі з електроенергією, країна знаходить шляхи для відновлення виробничих потужностей. Деревина демонструє вражаюче зростання на 17%, з експортом у 1,7 мільярда доларів. Хімічна промисловість має обсяги 1,1 мільярда доларів, зростаючи на 10%. Текстильна галузь показує 682 мільйони доларів з приростом у 7%. Вироби з каменю також мають позитивні показники - 320 мільйонів доларів та зростання на 16%. Кategory "інші" товари демонструють зростання на 5%, з загальним обсягом експорту в 1,4 мільярда доларів", - зазначив пан Ус.

Отже, хочу нагадати, що протягом восьми місяців цього року Україна не лише зберегла статус лідера на світовому ринку соняшникової олії, але й збільшила свою частку до 35,7%. Варто зазначити, що олія є продуктом переробки. За останніми даними, які я маю, Україна експортувала соняшникову олію на суму 3,7 мільярда доларів за дев'ять місяців. Це досить вражаючий результат, - зазначає він. - Що стосується машинобудівної галузі, то тут також спостерігається зростання експорту. На даний момент у мене є лише загальні показники, але ці продукти є досить технологічними і демонструють хороші результати з точки зору доданої вартості, - додає УНІАН. Наприклад, ми відновлюємо свої позиції на ринку ізольованих електропроводів.

Науковець нагадує, що це була така "фішка" довоєнної України. Автівки, які вироблялися у Європі, мали у собі проводку переважно українського виробництва.

"Раніше ми продавали одних лише проводів на 1 мільярд євро щороку. Через проводи відбулася наша "євроінтеграція" на європейський автомобільний ринок. Саме тому перекривання кордону з Україною польськими фермерами викликало найбільше обурення саме у німецьких автовиробників. Бо німецький "монстр" автомобілебудування залежав від українських проводів, - продовжує він. - Тобто, відбувається так, що через падіння експорту сировинної продукції в нас є певне зростання продукції з вищою доданою вартістю - машинобудування, металургія, текстиль, хімія".

Однак ця "перемога" на даний момент "не компенсує основні проблеми" - рекордно негативне сальдо та зниження обсягів експорту в цілому.

Тим не менш, очевидно, що Україна адаптується до нових реалій і, на тлі світової сировинної кризи, шукає собі нові або відновлює старі технологічні ніші. З тим, що ми адаптуємось, згоден і Михайло Непран з Торгово-промислової палати України. Але акценти робить на іншому.

"У 2025 році стало очевидно, що існує значний розрив між фізичними обсягами експорту та отриманими фінансовими надходженнями. Незважаючи на те, що Україна експортувала великі обсяги продукції, валютні надходження зростали повільніше через цінову ситуацію, структуру експорту та невелику частку переробленої продукції. Це ще раз підкреслило, що просте збільшення обсягів сировинного експорту більше не є ефективною стратегією", - зазначає він.

У цьому контексті, на його думку, виник ще один принципово новий аспект, який залишався поза увагою української експортної стратегії протягом останніх десяти років.

Мова йде про застосування митних інструментів не для звичайного обмеження експорту, а для заохочення внутрішньої переробки сировини. Зокрема, йдеться про експорт сої та ріпаку, де введено мито з механізмами його компенсації для українських виробників. Це перший випадок з моменту впровадження експортного мита на насіння соняшнику, коли державна політика свідомо націлена на підтримку внутрішньої доданої вартості, - зазначає експерт, також згадуючи про "революційну" українську олію. - Тоді рішення щодо соняшнику стало поштовхом для розвитку олійно-жирової переробки в Україні. Сьогодні логіка залишається подібною: держава прагне створити такі умови, за яких виграють ті, хто займається виробництвом і переробкою в Україні, а не лише посередники, які заробляють на ціновій різниці та логістиці.

На думку Непрана, це свідчить про перехід до "більш зрілої моделі", в якій експорт стає важливим інструментом структурної політики. Тепер акцент робиться не лише на обсягах вивезених товарів, а й на їхній якості, походженні та доданій вартості. Це виявляє певний ментальний зсув серед українських експортерів, адже зовнішні умови змушують їх все більше зосереджуватись не на кількості, а на якості продукції та її доданій вартості.

Проте, крім експорту, слід також звернути увагу на імпорт, який також заслуговує на згадку.

Про зростаючий імпорт, викликаний потребами фронту, в інтерв'ю для УНІАН детально розповідає Іван Ус.

"Імпорт зростає дуже суттєво. Тут ЄС також у нас лідер, але частка 47% - менша, ніж по експорту. Тому що є Китай. Який займає в нашому імпорті частку 22%. Україна за 9 місяців імпортувала з КНР товарів на 13,3 мільярда доларів. Для порівняння, імпорт з Туреччини склав 4,1 млрд, зі США - 3,4 млрд, з Індії - 1,2 млрд, з Британії - 1 млрд, зі Швейцарії - 717 млн, а з В'єтнаму -703 млн доларів", - зауважує економіст.

Згідно з його оцінками, Україна здійснює значні імпортні закупівлі в сфері машинобудування та товарів подвійного призначення, особливо в умовах протистояння російській агресії.

Ми здійснюємо значні закупівлі дронів, переважно з Китаю. Обсяги цього імпорту неухильно зростають: у минулому році Китай продав нам дронів на 783 мільйони доларів за дев'ять місяців, а цього року ця сума вже досягла 1,1 мільярда. Вартість імпортованих дронів зросла приблизно на 30%, в той час як їх кількість збільшилася на 56%. Ми купуємо як цивільні дрони, які потім адаптуємо для військових потреб, так і окремі їх компоненти, - зазначає пан Ус. - У наступному році навряд чи відбудуться якісь суттєві зміни. Імпорт продовжить зростати. Головною зміною в структурі імпорту, на мою думку, стане скорочення витрат на імпорт вуглеводнів, що є загальносвітовою тенденцією, пов'язаною з падінням цін на нафту.

Загалом, аналізуючи експорт та імпорт, Іван Ус дійшов висновку, що Україна порівняно непогано пристосовується до нових умов. Це вражаюче, враховуючи, що країна переживає активний конфлікт. Крім того, він вважає, що в наступному році може виникнути наша конкурентна перевага в експорті, оскільки зросте постачання товарів з високою доданою вартістю.

Експорт військової техніки є надзвичайно важливим і здатен суттєво змінити ситуацію. Мова йде про високотехнологічні продукти, які ми зможемо пропонувати нашим партнерам. На жаль, в умовах війни зброя стає найпопулярнішим товаром. Багато країн зацікавлені у наших дронах – саме завдяки цим пристроям ми змогли протистояти супротивнику, який спочатку мав перевагу в усіх аспектах, протягом чотирьох років. Якщо Україні вдасться створити ефективну систему для експорту зайвих озброєнь, це може радикально змінити структуру нашого зовнішньоекономічного обміну, - зазначає він, висловлюючи свої сподівання на 2026 рік.

Михайло Непран теж має багато сподівань на майбутнє, перші паростки якого з'явилися вже 2025 року.

"Отже, 2025 рік можна вважати періодом становлення pro-export підходу без ілюзій. Хоча Україна ще не досягла статусу експортної держави в повному розумінні, вперше за багато років вона почала формувати експортну політику не лише у відповідь на кризи, а як цілісну систему рішень у сферах логістики, торгівлі з ЄС та підтримки вітчизняного виробника. Саме в цьому і полягає ключовий зсув року", - підкреслює Перший віце-президент Торгово-промислової палати.

...Рік для торгівлі був складним. Як для України, так і для світу загалом. Але цей злам сталих торговельних схем на планеті дає не лише втрати, але й відкриває нові можливості. Які ми повинні використати собі на користь. Бо під час війни іншого варіанту просто немає.