Трамп першим зробив крок. Як Сполучені Штати вибираються з тарифної пастки, яку вони самі ж і створили.
Чому Білий дім ініціював тарифну війну, які її цілі та наслідки, які вже відбулися та можуть виникнути в майбутньому?
Президент США Дональд Трамп у своїй соціальній мережі Truth Social оголосив 2 квітня 2025 року "днем визволення в Америці". Пафос стосувався запровадження безпрецедентних тарифів на імпорт із переважної більшості країн світу. Тариф (або мито) -- це податок, який держава стягує при перетині товарами її кордону. Тарифи зазвичай запроваджують на імпорт. Робиться це для захисту місцевого виробника та як плата за дозвіл іноземцям вийти на власний ринок. Найчастіше розмір тарифу вираховують як певний відсоток від митної вартості товару.
На презентованій Трампом 2 квітня таблиці містилось 185 рядків із назвами країн чи залежних територій, при цьому 27 країн ЄС в цьому переліку були вписані одним рядком. Всього у світі 193 країни ООН і понад 50 залежних територій, тож нові мита торкнулися переважної більшості юрисдикцій. Водночас окремі країни, зокрема Росія та Білорусь, у таблиці були відсутні.
Мінімальна базова ставка тарифу у розмірі 10% почала діяти для більшості країн з 5 квітня. Вищі тарифи, коливаючись від 10% до 50%, були запроваджені для країн, з якими США мали значний торговий дефіцит, тобто коли обсяги експорту США в ці країни були меншими, ніж імпорт зі сторони цих країн. Планувалося, що ці додаткові тарифи вступлять в силу 9 квітня, але цього не відбулося.
Допис президента США Дональда Трампа у власній мережі Truth Social 2 квітня 2025 року: "Це день звільнення в Америці"
9 квітня на платформі Truth Social Дональд Трамп оголосив про введення 90-денної паузи в підвищенні тарифів, які перевищують 10%. Це рішення, за його словами, стало можливим завдяки готовності понад 75 країн вести переговори зі Сполученими Штатами після його рішень, прийнятих 2 квітня. При цьому "базові мита" у розмірі 10% залишаються незмінними.
У тому ж дописі мита для товарів із Китаю були підвищені до 125%. А вже наступного дня, 10 квітня, чиновники Білого дому уточнили, що для більшості товарів із Китаю застосовуватимуться тарифи у 145%, оскільки новий тариф буде додаватися до запровадженого раніше тарифу у 20%.
Трамп обґрунтував свою жорстку позицію щодо Китаю тим, що ця країна вживала контрзаходів і підвищувала тарифи на американські товари у відповідь на дії Вашингтона. Протягом періоду з 2 по 9 квітня Вашингтон і Пекін взаємно обмінювалися загрозами щодо підвищення мит, що призводило до зростання ставок з обох сторін, хоча Китай завжди відповідав з меншими тарифами. Наприклад, 10 квітня в Китаї вступив в силу збір у розмірі 85% на американські товари. У свою чергу, 11 квітня китайське міністерство фінансів оголосило про остаточне підвищення мит до 125% і заявило, що більше не буде реагувати на торгові ескалації з боку США, оскільки це не має сенсу.
"Навіть якщо США продовжать запроваджувати ще вищі тарифи, це більше не матиме економічного сенсу і стане жартом в історії світової економіки... З тарифними ставками на нинішньому рівні більше не існує ринку для американських товарів, що імпортуються в Китай", -- ішлося в повідомленні міністерства, інформувала CNBC.
Китай володіє додатковими засобами впливу на Сполучені Штати. Він забезпечує приблизно 70% глобального видобутку рідкісноземельних елементів, необхідних для високих технологій у США, і вже у відповідь на тарифи, введені Трампом, почав обмежувати їх експорт.
Отже, всього за тиждень розпорошений тарифний тиск з боку Трампа перетворився на зосереджений антикитайський фронт, що, здається, призвело до значного уповільнення прямих торгових відносин між цими державами. Проте, цілком ймовірно, що певні обсяги товарів з Китаю та США все ж могли б проходити на ринки один одного через посередницькі країни.
Та ще за кілька днів, 12 квітня, Трамп знову продемонстрував свою мінливість і послабив тарифні обмеження і щодо Китаю. Він звільнив від тарифів електроніку, зокрема смартфони та ноутбуки -- і від 10% тарифу для цих товарів з інших країн, і від надвисокого тарифу для товарів із Китаю (попередній 20-відсотковий тариф на всі товари з Китаю залишається в силі й для електроніки).
Цього тижня фондові ринки відреагували на новини, демонструючи значні коливання, зокрема, падіння та підйоми, які в цілому сягали трильйонів доларів у різні дні. У цій статті ми розглянемо останні події, пов'язані з тарифною кризою, і пояснимо, чому Трамп вирішив розпочати цю економічну війну та чи вдасться йому досягти поставлених цілей.
Гра нервів Трампа
Розміри тарифів, запроваджених США 2 квітня, значно варіювалися в залежності від країни. Наприклад, для Китаю тариф становив 34%, для ЄС — 20%, для В'єтнаму — 46%, а для Великої Британії — 10%. Дуже швидко аналітики усвідомили просту формулу, за якою адміністрація президента визначила ці ставки для кожної держави.
Чиновники рахували спочатку товарний торговий дефіцит США з кожною з країн за 2024 рік, тобто різницю між експортом США у відповідну країну й імпортом в США з цієї країни. Ця різниця була поділена на обсяг імпорту з цієї ж країни й результат переведений у відсотки. Цей відсоток зазначався у першій колонці таблиці Трампа та без жодного економічного сенсу був названий тарифами, які нібито діють щодо американських товарів у конкретній країні. У другій колонці цей відсоток із першої колонки ділили навпіл, що і позначало запроваджений нібито у відповідь новий тариф США для країни.
США мають торговий товарний профіцит або незначний дефіцит з певними країнами, до яких застосовується "базовий тариф" у розмірі 10%. Це також стосується України.
Підрахунок адміністрації Трампа також ігнорував торгівлю послугами, в якій США мають загальний профіцит.
Ось перша сторінка таблиці, що містить дані про введені тарифи, опублікована Білим домом 2 квітня.
Розглянемо ситуацію на конкретному прикладі. Уявімо, що в 2024 році країна X експортувала до США мобільний телефон вартістю 100 доларів, тоді як США продали країні X навушники за 60 доларів. Важливо зазначити, що в 2024 році між цими двома країнами не відбулося жодних інших торгових угод. Таким чином, торговий дефіцит США з країною X становитиме -40 доларів, адже США витратили на 40 доларів більше, ніж отримали. Це становить 40% від загального імпорту з країни X. Згідно з формулою Трампа, для визначення розміру тарифу, накладеного на країну X, необхідно поділити цей відсоток на два. Якщо в наступному році країни знову здійснять обмін тими ж товарами за аналогічними цінами, то технічно торговий дефіцит буде нібито усунено. Країна X, отримавши 100 доларів від США за мобільний телефон, повинна буде сплатити 20% податку, тобто повернути 20 доларів до США, залишивши собі лише 80 доларів. Водночас США, отримуючи 60 доларів за навушники та 20 доларів тарифу з телефону, також залишаться з 80 доларами.
Математично -- нібито відновлений баланс. Та економічно -- цілковите безглуздя. Звичайно ж, ніхто не буде укладати ті ж угоди за тими ж цінами у нових умовах. Частина угод буде зовсім скасована, в інших впадуть обсяги. Імпортовані товари подорожчають для споживачів у США, і частину чи весь тариф Трампа оплатять самі американці. Тобто тариф, накладений на товари з інших країн, стане опосередкованим податком для самих американських споживачів, які будуть сплачувати цей податок при купівлі імпортного продукту за надлишковою ціною. Крім того, країна X із високою ймовірністю також запровадить тариф на навушники зі США -- і почнуться взаємні тарифні перегони.
Примітивність підходу адміністрації Трампа до регулювання торгового балансу викликала паніку на фінансових ринках не менше, ніж самі масштабні заходи. Деякі аналітики, зокрема редактор Journal of Public Economics Войтек Копчук, зауважили, що аналогічна незрозуміла логіка обчислення тарифів на запити нагадує поведінку ChatGPT. Вони висловили припущення, що представники Білого дому могли використовувати цей інструмент. Фінансові ринки, відповідно, відреагували різким падінням, а економісти почали обговорювати можливість рецесії.
Головний економіст JPMorgan Брюс Касман наступного дня після "дня визволення" оцінив ймовірність рецесії в світовій економіці цього року на рівні 60%. Він зазначив, що тарифи стали найбільшим підвищенням податків для домогосподарств і бізнесу в США з 1968 року. Тим часом аналітики Goldman Sachs Group Inc 9 квітня опублікували прогноз, у якому вказали, що ймовірність рецесії в США протягом наступних 12 місяців становить 65%. У своєму звіті фахівці зазначали, що навряд чи Білий дім оперативно скасує більшість нещодавно введених тарифів. Однак їхній прогноз діяв лише кілька годин, оскільки аналітики вирішили відкликати його, оскільки ситуація могла змінитися. Адміністрація Трампа, за винятком випадків з Китаєм, відклала більшість нових тарифів.
Тарифи, введені 2 квітня, з самого початку викликали підозри щодо їх щирості. По-перше, Трамп, перебуваючи на новій каденції, вже встиг запровадити нові заходи, а незабаром після цього вони були або відкладені, або послаблені. Наприклад, рішення від 1 лютого про 25% тарифи на товари з Мексики та Канади проіснувало всього дві доби: 3 лютого його відклали на місяць, а на початку березня скасували для значної частини товарів з цих країн, нібито внаслідок вигідних переговорів для США. Так, команда Трампа намагається створити образ свого лідера як майстра укладання угод, який, нібито з позиції сили, забезпечує бажані результати для американців. Однак, як і в ситуаціях з Мексикою та Канадою, про якісь реальні економічні поступки з їхнього боку під тиском Трампа можна дізнатися лише з його власних слів.
По-друге, обґрунтування введених тарифів вражає своєю простотою та обмеженістю, що свідчить про можливий частковий блеф. Це виглядає як гра у шахи: Трамп усвідомлює, що такі тарифи можуть завдати серйозної шкоди світовій економіці, зокрема й американській. Інші держави також розуміють, що він це знає і навряд чи ризикне своїм політичним іміджем. Головне питання полягало в тому, хто першим відступить. Чи зроблять інші країни якісь поступки, щоб дати Трампу можливість оголосити про свою перемогу перед виборцями? Чи, можливо, сам Трамп першим змінить свою позицію? Важливою була тривалість нових тарифів: якщо вони проіснують всього місяць, це призведе до незначного стресу для світової економіки. Але якщо їх запровадять на рік, наслідки можуть стати причиною повноцінної рецесії.
Нервозність інвесторів виявилася вранці понеділка, 7 квітня, у одному з найяскравіших курйозів в історії фондового ринку. Індекс S&P 500, який спочатку впав на 4,7%, раптово зріс на 3,4% всього за 10 хвилин - з 10:08 до 10:18. Це призвело до збільшення ринкової капіталізації на 2,4 трлн доларів. Проте вже через 23 хвилини, о 10:41, всі ці прибутки зникли. Індекс S&P 500 втратив 2,5 трлн доларів. Причиною такого різкого коливання стали повідомлення, які деякі міжнародні ЗМІ поширили, посилаючись на директора Національної економічної ради Кевіна Гассетта. За їхньою інформацією, Трамп нібито розглядає можливість 90-денного призупинення введення тарифів для всіх країн, окрім Китаю, проте цю інформацію згодом спростував Білий дім.
У той день ця новина була сприйнята як хибна і була охарактеризована як вільна інтерпретація інтерв'ю, яке Гассетт дав Fox News вранці. Коли його запитали, чи розглядає Білий дім можливість 90-денного призупинення тарифів, Гассетт відповів: "Так, я вважаю, що президент прийме рішення, яке вважатиме за потрібне. Понад 50 країн ведуть переговори з президентом". The Wall Street Journal проаналізував цей унікальний півгодинний момент і виявив, що інвестори сприймали цю інформацію як неправдиву, оскільки ринок зростав, а зростання ринку, в свою чергу, було наслідком віри інвесторів у цю хибну новину.
Через дві доби стало очевидно, що отримана інформація виявилася не фейковою новиною, а лише передчасною реакцією. Ринки, у свою чергу, відреагували зростанням 9 квітня, після оголошення Трампом 90-денної паузи в запровадженні нових тарифів. У той день у Овальному кабінеті Трамп похвалився своїм друзям, які стояли поруч, про їхні прибутки від підвищення ринку: "Цей заробив 2 мільярди сьогодні, а цей — 900 мільйонів".
"Насправді, як і в казці про хлопчика, який кричав "вовк", ви можете повторювати це лише певну кількість разів", -- коментував мінливість рішень Трампа Джон Кокран, економіст з Інституту Гувера Стенфордського університету.
Переможна поразка
9 квітня, одразу після оголошення Трампом про відтермінування своїх тарифних рішень, які мали вступити в силу 2 квітня, прессекретар Білого дому Кароліна Левітт звернулася до журналістів, критикуючи їх за нерозуміння змінної стратегії президента США: "Багато з вас, представників медіа, явно не звернули уваги на 'Мистецтво укладати угоди'". Це посилання стосується бестселера 1987 року, написаного Трампом спільно з журналістом Тоні Шварцем, який, до речі, суттєво сприяв формуванню його іміджу як майстра ведення переговорів серед його прихильників.
Відомі американські медіа, зокрема ті, що мають зв'язки з Республіканською партією, з 9 квітня регулярно публікують матеріали, які поступово розкривають деталі процесу ухвалення тарифних рішень в адміністрації.
Вашингтон Пост, Нью-Йорк Пост і NBC News повідомляють, що тривожним сигналом для чиновників Трампа стала ситуація на ринку державних облігацій США.
Державні облігації є інструментом боргового фінансування, який використовує державний апарат для залучення коштів з обіцянкою виплатити їх з відсотками в майбутньому. Станом на сьогодні, загальний обсяг державного боргу США перевищує 36 трильйонів доларів. Щорічно Сполучені Штати частково рефінансують цей борг, виплачуючи зобов'язання за старими облігаціями на трильйони доларів і випускаючи нові цінні папери з актуальними ринковими ставками, також на трильйони доларів. Відсоткові ставки формуються в залежності від ринкових умов, зокрема, від попиту та пропозиції на облігації. Якщо США не можуть знайти можливості для запозичення коштів за низькими ставками, їм доводиться підвищувати ці ставки, що збільшує витрати на обслуговування боргу. Цього року країна очікує рекордну потребу у нових запозиченнях, зокрема через зобов'язання, пов'язані з паперами, випущеними під час пандемії COVID-19.
На цьому фоні в медіа почали з'являтися припущення, що Трамп може прагнути штучно викликати фінансовий шторм на ринках, а, можливо, навіть рецесію. Справа в тому, що під час фінансових криз або рецесій інвестори зазвичай позбавляються ризикованих активів і перенаправляють свої кошти в більш надійні — золото та державні облігації США. Це пояснюється тим, що золото завжди має зберігати свою вартість, оскільки не залежить від зобов'язань третіх осіб. Державні облігації США, в свою чергу, підкріплені зобов'язанням найбільшої економіки світу. Як і Ланістери з "Гри престолів", США завжди виконують свої боргові зобов'язання. Отже, під час глобальних економічних потрясінь попит на американські цінні папери зростає, що веде до підвищення їхньої вартості та зниження дохідності (яка є зворотною величиною до ціни). Це може означати, що США зможуть скористатися кризою, випустивши нові облігації з нижчою процентною ставкою для інвесторів, що дозволить зменшити витрати на обслуговування державного боргу. У цьому контексті деякі аналітики висловлювали думку, що ринкова турбулентність може бути стратегічною метою адміністрації.
Достовірно невідомо, чи насправді команда Трампа мала на меті вигідно рефінансуватися на фоні тарифної війни. Проте ситуація розвивалася зовсім не так, як передбачалося. У вівторок ввечері, за день до оголошення Трампом про відступ у тарифній війні, дохідність американських облігацій різко зросла замість того, щоб впасти. Дохідність основних 10-річних облігацій сягнула 4,5%, і хоча вона знизилася в середу та четвер після скасування частини мит, у п’ятницю знову встановила нові рекорди на рівні 4,59%. Це був найбільший тижневий приріст з 2001 року. На ринках і в засобах масової інформації припускали, що це Китай або приватні хедж-фонди розпродають американські облігації, тим самим тиснуть на їхню ціну.
Згідно з інформацією кореспондента бізнес-відділу Fox News Чарльза Гаспаріно, Японія активно розпродавала державні облігації у великих обсягах. У той же час, ціни на 10-річні облігації Німеччини зростали, що призводило до зниження їхньої дохідності, адже інвестори почали звертатися саме до цього фінансового інструменту.
Отже, штучно створена криза лише підриває довіру інвесторів до колись стабільних американських облігацій. У результаті, навантаження на обслуговування державного боргу США зростало, замість того, щоб знижуватись. Джерела NBC News повідомляють, що оточення Трампа переживало справжню паніку через ситуацію на ринку облігацій. Сам Трамп 9 квітня визнав, що вирішив відкласти введення нових тарифів через тривожну реакцію на них, ймовірно, маючи на увазі саме ринок державних облігацій.
The Washington Post у редакційній статті називає ще кілька причин, окрім тривожного ринку держоблігацій, що, можливо, призвели до тарифного відкату Трампа. По-перше, Трамп нібито зрозумів, що потребує торгових союзників у протистоянні Китаю. Мита щодо всіх призвели зокрема і до зближення Китаю з традиційними американськими союзниками. Зокрема, на тлі тарифного наступу США синхронізовувати свої дії з Китаєм почали Японія, Південна Корея та Євросоюз. Китай і ЄС, наприклад, розпочали переговори щодо зниження мит на китайські електромобілі.
По-друге, пише The Washington Post, Трамп не сформував політичний консенсус навколо настільки радикальних заходів. Оперативні опитування також показали просідання рейтингу Трампа через тарифну війну й очікування виборцями зростання цін. Опитування Economist-YouGov, проведене 5 -- 8 квітня, показало, що загальний рейтинг схвалення президента Дональда Трампа знизився до 43% із 46% за тиждень перед цим і 48% за два тижні до того.
Мегадонори Республіканської партії також очікували більш цільових локальних тарифів, які б захищали від конкурентів окремі галузі економіки США. На кшталт того, що Трамп уже робив за свого першого терміну. Тому ж Маску вигідні тарифи на китайські електромобілі, які тіснять останнім часом його лідерство в галузі. Але він вилаявся під час кризи останнього тижня на ідеолога тарифної війни старшого радника з питань торгівлі та промисловості Пітера Наварро. Зокрема, назвав його "дурнішим за мішок із цеглою".
"Очевидно, що ці дві людини мають дуже різні погляди на торгівлю і тарифи", -- коментувала сварку прессекретарка Білого дому Керолайн Лівітт. Politico пише, що на тлі тарифних невдач Наварро дещо втратив вплив в оточенні Трампа. Водночас на перший план вийшов більш поміркований міністр фінансів Скотт Бессент.
Тож нервовий ринок держоблігацій, сварки в команді, просідання рейтингу та зближення союзників США з Китаєм формували контекст, у якому Трамп приймав рішення про відтермінування запровадження високих тарифів. Для виборців же Трамп формував свою реальність. Заявивши у переддень відтермінування, що країни з усього світу відтепер "цілують його в дупу" та благають про укладання угоди, заради чого нібито готові на все.
"Раніше країна могла підписати торговельну угоду та бути впевненою, що це означатиме вільну торгівлю. З Трампом упевненості немає. Він додав постійний рівень невизначеності в усі транскордонні операції", -- прокоментував для The Guardian нову економічну реальність Джозеф Стігліц, лауреат Нобелівської премії з економіки та професор Колумбійського університету.
"Вони усвідомлюють наявність проблеми, яка викликає інтерес... Проте їм не зовсім ясно, яких цілей вони прагнуть досягти," — зазначає Саймон Джонсон, лауреат Нобелівської премії з економіки та професор Школи менеджменту імені Слоуна Массачусетського технологічного інституту, коментуючи дії команди Трампа.
Яка задача стоїть перед США для вирішення?
Проблема значного торгового дефіциту Сполучених Штатів, безумовно, не є вигаданою у команді Трампа. Хоча в короткостроковій перспективі це не обов'язково свідчить про негативний розвиток економічної ситуації, такий дефіцит все ж таки несе в собі певні довгострокові ризики. Наприклад, він може опосередковано сприяти зростанню державного боргу, оскільки потрібно покривати надмірний імпорт, а також частково обмежує можливості для інвестицій. Для США ці ризики знижуються завдяки унікальному статусу долара в міжнародній торгівлі. Проте, у будь-якому випадку, причини торгового дефіциту мають структурний характер, і їх навряд чи вдасться вирішити за кілька років тарифної війни.
Зовнішній баланс за товарами й послугами США. Торговий дефіцит зріс в останні роки до понад 900 млрд доларів. Джерело: Macrotrends
Економіка США пережила постіндустріальний перехід, що супроводжувався деіндустріалізацією. Відбувалася перебудова на внутрішнє споживання, сферу послуг і високотехнологічне виробництво. Водночас ресурси та багато промислових виробів вигідніше стало купувати в країнах із низькими заробітними платами. Та й навіть переносити туди високотехнологічне виробництво через доступність кадрів, залишаючи в США лише розробників і дизайнерів.
Саме тому, відповідно до оцінок інвестиційного банку Wedbush Securities, приблизно 90% остаточного виробництва iPhone зосереджено в Китаї. Однак компоненти для цього пристрою, окрім Китаю, також постачаються з Гонконгу, Тайваню, Японії, Сінгапуру, Саудівської Аравії та ряду країн Європейського Союзу. Це різноманіття постачальників стосується всіх смартфонів. Надсучасний пристрій з чутливою мініатюрною оптикою, що знаходиться в кишенях мільярдів людей і коштує від 100 доларів, яскраво ілюструє переваги вільної торгівлі.
В адміністрації Трампа заявляють, що президент має намір створити сприятливі умови для виробництва iPhone на території США. Однак ті ж самі структурні фактори, що раніше змусили перенести виробництво за межі країни, ускладнюють його повернення назад. За словами Дена Айвза, керівника відділу технологічних досліджень у фінансовій компанії Wedbush Securities, американські айфони можуть обійтися споживачам більш ніж у три рази дорожче через необхідність відновити складну виробничу екосистему, яка нині існує в Азії. "Якщо ви вирішите створити цю (ланцюг постачання) в США з заводами в Західній Вірджинії та Нью-Джерсі, ціни на айфони можуть сягнути 3500 доларів," - зазначає Айвз у коментарі для CNN.
Такі оцінки, безумовно, є досить орієнтовними або навіть спекулятивними. Айфони, виготовлені з вітчизняних матеріалів і комплектуючих, стануть зовсім іншими пристроями, в тому числі з частково новими технологіями. І, безумовно, їхня вартість буде значно вищою. 12 квітня команда Трампа скасувала тарифи на смартфони, тому наміри перенести їхнє виробництво в США поки що залишаються на паузі.
Знов-таки масове технологічне виробництво поза країною теж не є вигаданою проблемою. Для США таке зовнішнє виробництво містить і безпекові ризики. Складно серйозно готуватися до війни з Китаєм, якщо виробництво твоїх передових винищувачів залежить від безперешкодного постачання рідкісноземельних металів із Китаю та мікрочипів із Тайваню. Та й узагалі деталі до будь-якої електроніки пливуть кораблями якщо не з самого Китаю, то від його сусідів. Такі виклики потребують державного втручання і стимулів до імпортозаміщення.
Глобалізація також може мати й стратегічні технологічні мінуси. Наприклад, глобальна торгівля сприяє появі світових монополій, які можуть стримувати технологічний прогрес. За широкою лінійкою сотень моделей тих же смартфонів стоять переважно кілька глобальних провідних виробників окремих деталей.
У тарифної війни в США є також внутрішньополітичний вимір. Від деіндустріалізації економіки США найбільше постраждав конкретний регіон -- Іржавий пояс, раніше Сталевий пояс або Фабричний пояс. Ця територія Великих озер і Середньої Атлантики на північному сході США була з XIX століття ядром виробничого потенціалу країни. Регіон спеціалізувався на металургії, переробці сировини, видобуванні вугілля, виробництві автомобілів. Занепад розпочався з 1950-х років і досяг кульмінації у 1980-х і 1990-x.
"Іржавість" колишнього Сталевого поясу відображає сучасний соціально-економічний занепад міст цього регіону, який значною мірою став наслідком тиску з боку дешевих імпортних товарів. У зв'язку з цим регіону терміново потрібна всебічна державна програма для соціально-економічного відновлення. Наприклад, населення Детройта у межах його адміністративних кордонів зменшилося майже втричі — з пікового показника понад 1,8 мільйона у 1950 році до приблизно 630 тисяч сьогодні.
Покинутий сталеливарний комбінат Bethlehem Steel, розташований у Бетлегемі, штат Пенсильванія. Автор: CyberXRef. Ліцензія: CC BY-SA 3.0. Джерело: Wikimedia Commons.
Раніше мешканці цього регіону в основному віддавали свої голоси демократам. Проте за останні кілька років їхні уподобання почали змінюватись на користь республіканців. Перемоги Дональда Трампа в штатах, відомих як Іржавий пояс, зокрема у Пенсильванії, Вісконсині та Мічигані, які сприяли його загальнонаціональному успіху у 2016 та 2024 роках, є відображенням цього електорального зсуву. Місцеві виборці, враховуючи історичні обставини, чутливо реагують на риторику Трампа, що стосується відновлення промислової величі Америки. Для республіканців отримати їх підтримку є надзвичайно важливим.
Отже, за тарифною політикою Трампа криються реальні структурні виклики. Для вирішення цих безпекових та економічних питань, ймовірно, знадобиться розробка довгострокової стратегії, що включає тарифні аспекти, в рамках тісної співпраці з партнерами, які поділяють демократичні цінності, а також з бізнесом і науковцями. Варто зауважити, що тарифна політика у адміністрації Трампа, ймовірно, продовжуватиме формуватися досить хаотично, як результат балансування інтересів різних груп. До них належать радикальні трампісти, наприклад, автори "Проєкту 2025", які в своєму конспірологічному підході прагнуть карати союзників не менш жорстко, ніж ворогів. Також варто згадати лояльних мега-донорів Республіканської партії, які через лобіювання специфічних тарифів намагатимуться вирішити свої бізнесові питання. І, звісно, сам Трамп, який намагатиметься вразити своїх виборців шоу з укладання угод. Для ринків це, насамперед, матиме наслідком зростання невизначеності.
